17
Ляска В.
ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52
слов’яно-руського горизонту на Ромошівському поселенні дає підстави
сумніватися у достовірності такого датування.
Тим паче, у ХІІ–ХІІІ ст. для
житлобудівництва на теренах всієї Русі характерні вже опалювальні споруди,
зведені з глини
35
. Як наслідок, житла з печами-кам’янками, досліджені
В. Кропоткіном, варто датувати щонайпізніше ХІ ст., а, швидше за все, і більш
раннім часом.
Зведення опалювальних споруд різного типу на такій порівняно незначній
території варто розглядати як поєднання наддністерської та волинської традицій
житлобудування
36
. Як слушно зазначив Ярослав Погоральський, побутування
печей обох типів на синхронних пам’ятках у верхів’ях Західного Бугу можна
пояснити локалізацією
тут племені бужан
37
. Вочевидь, Верхнє Побужжя у
ранньому середньовіччі було своєрідною контактною зоною між хорватською
та волинською племінними спільнотами, на ґрунті симбіозу яких і сформувались
етновизначальні риси об’єднання бужан. Традицію присутності у верхів’ях
Західного Бугу змішаного населення підтверджує і запекла боротьбою за
Бужеську волость у ХІ–ХІІ ст. між галицькими та волинськими князями.
Характерно, що співіснування різних типів печей у ранньосередньовічних житлах
межиріччя Стиру й Горині та Лісостепового Правобережного Подніпров’я
дослідники також пояснюють специфікою цих регіонів, які були контактними
зонами між різними племінними утвореннями
38
.
Стосовно
ареалу розселення бужан, то зважаючи на скупість писемних
джерел, в літературі його окреслюють у доволі загальних рисах. До прикладу,
Роман Чайка, а вслід за ним і П. Довгань, базуючись на топонімічному матеріалі,
проводять лінію розселення цього племені від Буська на півдні до Володимира-
Волинського на півночі
39
. Проте, північна межа такої реконструкції хибує на надто
виразне вклинювання у територію волинян та, фактично, включення літописного
Волиня – столиці волинян
40
, до племінного ареалу бужан. Натомість, залучення
од. обл. 1976/114, арк. 9;
Его же, Отчет об археологических исследованиях поселения у с. Ромош
Сокальского р-на Львовской обл. в 1977 году, Науковий архів Інституту археології НАН України,
од. обл. 1977/122, арк. 8;
Его же, Отчет об археологических исследованиях поселения у с. Ромош
Сокальского р-на Львовской обл. в 1984 году, Науковий архів Інституту археології НАН України,
од. обл. 1984/93, арк 4.
35
Павло Раппопорт,
Древнерусское жилище (Ленинград: Наука, 1975), 153–154, рис. 57.
36
Володимир Петегирич, “Поселенські структури V/VI–X ст.,” 103; Ярослав Погоральський,
“Опалювальні споруди у житлах V–X ст. з порубіжжя Волині та Прикарпаття,”
Археологічні
Достарыңызбен бөлісу: