11 Ляска В. Issn 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11-52

20
Ляска В.
ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52
Північно-східна частина пам’ятки площею 1,4 га з трьох сторін омиває Західний
Буг: із півночі та заходу – його стариця, а з півдня – сучасне русло ріки, яке
проходить дном рову шириною 15–40 м та глибиною 9 м
57
, викопаним, на думку
П. Довганя, ще у слов’янську добу
58
. Нижче русла Західного Бугу локалізована
центральна площадка городища площею 2,8 га. Південна частина пам’ятки
(т. зв. Велике городище) площею понад 5 га з північного сходу відмежована від
центрального майданчика ровом шириною 8–35 м та глибиною 10 м. З
напільного, південного боку ця структурна одиниця захищена валом шириною
20 м і висотою 3 м та ровом, віддаль між берегами якого становить 15–40 м, а
глибина сягає 10 м
59
(Рис. 2).
57
Михайло Филипчук, Звіт про рятівні роботи, арк. 2
58
Петро Довгань, “Особливості північно-східної площадки городищ літописного Бужська,”
Вісник Інституту археології 4 (2009): 22–23; Його ж, Північно-східна ділянка городища
літописного Бужська,” 358.
59
Михайло Филипчук, Звіт про рятівні роботи, арк. 2
Рис. 2. Буський археологічний комплекс:
1, 2, 3 – городище в центрі сучасного Буська (1 – Велике городище), 4 – Мале
городище, 5 – городище на Ліпибоках, 6 – городище на Волянах (за: Довгань, 2008)

21
Ляска В.
ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52
У 2001 р. експедиція Інституту археології Львівського національного
університету імені Івана Франка під керівництвом П. Довганя дослідила залишки
цього земляного насипу. Здійснений перетин валу засвідчив три періоди його
функціонування: слов’янський, руський та пізньосередньовічний, під час першого
з яких насип мав близько 3,2 м і був укріплений оборонною кліттю, від якої
зберігся вугільно-зольний прошарок та випалений до червоного кольору ґрунт
шириною 4,2 м. На долівці цієї спаленої споруди віднайдено декілька фрагментів
кружальних горщиків, що дозволяє зарахувати час її побудови до кінця Х ст.
Цим самим часом можна датувати три стовпові ямки, виявлені у товщі валу,
ймовірно, від оборонних дерев’яних конструкцій
60
. Окрім того, у насипі валу
зафіксовано значне скупчення кісток тварин, яке П. Довгань пов’язує із
здійсненням тризни перед спорудженням цієї оборонної споруди. Під цими
остеологічними матеріалами виявлено поховання дитини, кістяк якої довжиною
0,5 м був зорієнтований головою на схід. Він знаходився в правильному
анатомічному порядку в неглибокій ямі підовальної форми, глибиною 0,25 м,
поруч з ним зафіксовано фрагменти керамічного матеріалу Х ст. На думку
П. Довганя, це поховання та тризну можна пов’язати із ритуальним
жертвоприношенням під час спорудження первісного оборонного валу
61
, що мало
сприяти його невразливості для ворогів та довговічності
62
.
60
Петро Довгань, “Буський археологічний комплекс,” 139–140, рис. 7, 9; Петро Довгань та
Наталія Стеблій, “Система оборони літописного Бужська,” 281, рис. 4, 5.
61
На вагомий статус жертвоприношень у слов’ян вказував у VІ ст. візантійський історик
Прокопій Ке ссарійський, зазнач ивши “…жертвують (слов’яни. – В . Л.) йому (богу-
громовержцю – В. Л.) корів і всяку худобу […], шанують вони річки, німф і деякі інші божества,
жертвують їм усім і з тих жертв ворожать собі…” (Прокопий Кесарийский, Война с готами
(Москва: Изд-во АН СССР, 1950), 297). Вже у ХІІІ ст. цистерціанський монах Рудольф з Руд
(неподалік Ратибора) у т. зв. “Каталозі магії” писав, що “у нових або новозаселених будинках, в
різних кутах помешкання, часом за піччю, закопують у землю горщики, заповнені різними речами,
на честь домашніх богів, яких повсюдно називають опікунами дому…” (Katalog magii Rudolfa:

жүктеу/скачать 7.9 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: