11 Ляска В. Issn 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11-52
жүктеу/скачать 7.9 Mb. Pdf көрінісі
|
| źródło etnograficzne XIII wieku, red. Edward Karwot (Wrocław: Zakład im. Ossolińskich, 1955), 27–
28). Археологічні джерела засвідчують низку жертвоприношень тварин у ранньосередньовічній будівельній практиці (Володимир Петегирич, “Язичництво і початки християнства у Белзькій та Червенській землях,” Белз та Белзька земля 2 (2006): 16; Marcin Piotrowski, “Kultura duchowa wczesnych Słowian. Rozważania w oparciu o znaleziska archeologiczne z Lubelszczyzny,” w Słowianie Wschodni w dorzeczu Wieprza i Bugu, red. Jerzy Libera (Łęczna: Starostwo Powiatowe w Łęcznej, 2008), 18–20; Justyna Baron, “Ritual and cultural change. Transformations in rituals at the junction of pagan religion and Christianity in early medieval Poland,” in Rytm przemian kulturowych w pradziejach i średniowieczu, red. Bogusław Gediga, Anna Grossman, Wojciech Piotrowski (Biskupin; Wrocław : Muzeum Archeologiczne w Biskupinie, 2012), 453–457; Марцін Волошин та ін. “Комплекс городища в Чермно: підсумки археологічних досліджень у 2013 році. Поселення і могильник Чермно-3 (археологічний аналіз),” Наукові студії 9 (2014): 235–236). Хоча, згідно етнографічних матеріалів, у таких ритуальних цілях могли використовувати, як і у випадку Бужеська, людей (Альберт Байбурин, Жилище в обрядах и представлениях восточных славян (Ленинград: Наука, 1983), 61–62). 62 Петро Довгань, “Буський археологічний комплекс,” 140; Петро Довгань і Наталія Стеблій, “Система оборони літописного Бужська,” 281. 22 Ляска В. ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52 На території Великого городища зафіксовано низку об’єктів житлового та господарського призначення, час функціонування яких припадає на середину Х –ХІ ст. 63 . З-поміж них варто виокремити заглиблене житло кінця Х – початку ХІ ст., котлован якого після припинення функціонування споруди з якоюсь метою – повторного використання чи ритуально-гігієнічною, було засипано шаром материкової глини. Однак, спалення племінного Бужеська в часі походу київського князя Володимира Святославича у 979/981 р. перешкодили втіленню цієї мети в життя. На користь такої тези свідчить зафіксований над перевідкладеним материковим ґрунтом прошарок товщиною 16–40 см, у якому переважали суцільні вугільні плями, дрібне каміння, фрагменти обмазки та золи 64 . Дослідження, проведені на центральній та північно-східній частинах долітописного Бужеська, дозволили скорегувати тезу Володимира Петегирича про заселення цієї території лише в ХІ–ХІІІ ст. 65 . Зокрема, у південній частині центральної площадки зафіксовано знівельований у пізніші часи вал, спорудження якого на основі віднайденого керамічного матеріалу можна датувати серединою Х ст. 66 . Слов’янську метрику заселення центральної площадки підтверджує житлова та господарська забудова, хронологічні рамки якої визначені на VІІ/ початок VІІІ – середину Х ст. 67 . Окрім того, археологічні дослідження дають можливість припускати інтенсивне заселення північно-східної частини городища Бужеська у Х ст. 68 . За повідомленням “Баварського географа”, на території бужан розміщувалося 231 “civitates”, які дослідники ідентифікують як укріплені гради (бурги) 69 або ж як громади, осередками яких були укріплення “полісного типу” 70 . З 63 Петро Довгань, “Буський археологічний комплекс,” 142–143. 64 Там само, 146–147. 65 Володимир Петегирич, “Початки Белза і Буська та формування їх соціально-топографічної структури в Х–ХІV ст.,” у Галичина і Волинь у добу середньовіччя. До 800-річчя з дня народження жүктеу/скачать 7.9 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|