Бакатова І. О. Магістр 1 року навчання факультету міжнародних економічних відносин хнеу ім. С. Кузнеця ф бакатова І. О., 2014 ормування маркетингової стратегії промислових підприємств україни на основі диверсифікації збутових каналів

Студент 1 курсу

факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Ж
__________

Для мови українських засобів масової інформації початку ХХІ ст. характерним є вживання жаргонної лексики, яку фахівці вважають одним із найдискусійніших явищ мовленнєвої культури. Складно знайти інший лінгвістичний феномен, з приводу якого так би протилежно розходилися думки дослідників щодо внутрішньомовного ракурсу співвіднесення жаргонної лексики з літературним стандартом, розмовною мовою, територіальними діалектами та ін. За всієї неоднозначності термінів жаргонології

Над цим питанням працювало багато мовознавців: Є. Митрофанов, М. Маківський, І. Гальперин, В. Хом'яков, Т. Соловйова та ін.

Мета пропонованої статті – проаналізувати використання найвживаніших жаргонізмів у мові української періодики початку ХХІ ст., у публікаціях газет різних форм власності.

У зв'язку з активізацією в суспільстві операцій з грішми в мові українських друкованих засобів масової інформації часто використовують жаргонні одиниці на позначення поняття "гроші". Такі жаргонізми поділяються на три групи: 1) ті, що означають родове поняття "гроші" (бабки, бабло – гроші); 2) ті, що називають якусь національну валюту (бакси – долари; дерев'яні – гроші в національній валюті; зелені – долари); 3) ті, що визначають певну суму грошей (лимон – мільйон; штука, кусок – тисяча). Наприклад: "Нас розводять значно серйозніше, причому на значно більші "бабки", а ми лише їх політичних опонентів лаємо" ("Сільські вісті", 02.03.2006 р.); "Там, здається, чітко і ясно написано про "бабло" – гроші за політичну рекламу" ("Волинь", 10.04.2005 р.); "Вам потрібні гроші: євро чи бакси? ("Україна молода", 13.06.2007 р.); "З появою євро романтичний дует дерев'яних і долара починає фальшивити" ("Високий замок", 09.08.2007 р.); "А для кого в світі батьківщина, це коли багато "зелених"? ("Україна молода", 6.06.2007 р.); "Окрім вже згаданої "хатинки" вартістю майже у півтора "лимона", фірма ще подарує новенький автомобіль…" ("Товариш", 11.05.2006 р.).

Основною функцією таких жаргонних одиниць є здебільшого негативна, часом іронічна, фамільярна характеристика поведінки тих осіб, які мають справу з грішми, хто незаконними шляхами привласнює кошти, багатіє за чийсь рахунок або ж без потреби, не задумуючись, витрачає гроші, без вагань розлучається зі своїми надбаннями тощо.

До мови українських засобів масової інформації широко проникають і ті мовні одиниці, що мають статус загальнокримінального жаргону. Джерелом їхнього поповнення є не так тюремні заклади, як представники соціальних груп українського суспільства, які порушують закони. Така тенденція поповнення мови жаргонними одиницями триває вже протягом багатьох років. Про потужне розгортання жаргонного лексикону в побуті росіян писав Ларін Б. О. ще в 20-х роках минулого століття [2]. На сучасному етапі активізовано вживання кримінальних жаргонізмів в українській пресі, серед яких – пахан – "ватажок злочинного угруповання"; авторитет "лідер об'єднання, групи, що має кримінальний характер". Наприклад: "Щоразу, слухаючи чергову "відвертість" керівників держави, чимало яких чомусь часто послуговуються мовою тих самих "паханів", постає питання: а чи за свою справу вони взялися?" ("Голос України", 12.07.2005 р.); "Авторитетів" теж замовляють. …вбивство джанкойського "авторитета" Леоніда Гридасова…" ("Народна армія", 30.08.2005 р.).

Журналісти постійно виносять на шпальти газет жаргонізми, які використовують не тільки представники злодійських чи кримінальних середовищ, але й працівники правоохоронних органів. Такі лексеми є експресивними, здебільшого лаконічними, мають нейтральні відповідники і побутують в усному мовленні. Наприклад: "Рік тому "бомбонули" наше житло" ("Голос України", 14.09.2005 р.); "У спадок нинішньому міліцейському керівництву Криму залишилося 733 "висяки" – нерозкриті
з 1991 року вбивства…" ("Народна армія", 30.08.2005 р.); "Домушників так і не знайшли. За "почерком" гадають, що це наркомани" ("Голос України", 14.09.2005 р.); "Грабіжники вирішили виїхати
"на гастролі" в сусіднє містечко" ("Газета по-українськи", 18.04.2006 р.); "Поки справжня Періс "мотає" термін, її воскова фігура в Музеї мадам Тюссо в Нью-Йорку змінила гардероб" ("Високий замок", 06.06.2007 р.).

Деякі жаргонні одиниці використовують тільки в публікаціях на професійні теми. Зокрема, лексему "начинка" – "вибухова речовина в середині чогось" уживають сапери, а слово "польова" – "надбавка до заробітної плати за роботу в бойових, екстремальних та інших умовах" – ті, хто отримує таку зарплату. Наприклад: "…сапери вирішили оперативно знешкодити портфель з "начинкою" ("Голос України", 26.07.2005 р.); "А з останніми змінами до бюджету Мінфін скасував 80 % "польової" надбавки учасникам подій… " ("Народна", 26.11.2005 р.).

Деякі жаргонні номінації із середовища окремо взятої соціальної чи професійної групи згодом стають зрозумілими для багатьох споживачів інформації, але не завжди ці номінації можна вважати загальновживаними. Досить широку сферу використання мають такі жаргонізми, як грачувати – "нелегально таксувати"; липа – "про що-небудь фальшиве, підроблене". Наприклад: "Про хлопця відомо, що, будучи молодим, він працював водієм в інституті Ліхтера і при цьому "грачував"
на службовій "Волзі" ("Дзеркало тижня", 29.04.2006 р.); "Особливо буйно процвіла дисертаційна "липа" у запорізькому "медуні" в останні роки…" ("Дзеркало тижня", 29.04.2006 р.).

Окрему групу становлять жаргонізми, які використовують різні соціальні групи, пов'язані

Дослідники жаргонізмів виділяють так звані ключові слова [3], які означають явища, поняття, що перебувають у фокусі соціальної уваги і нерідкого згадування в засобах масової інформації. Окрему групу ключових слів становлять ті, що є кальками з російської мови або лексемами, оформленими відповідно до російської орфоепії. Це – бєспрєдєл "свавілля, вседозволеність", бєспрєдєльщик "той, хто чинить свавілля" [1]; крутий "надзвичайний, крайній у вияві своїх якостей, поглядів"; розборка, розбірка "з'ясування стосунків, розв'язання конфліктів у кримінальному середовищі" [1]. Крім жаргонізму крутий, в українській періодиці останнім часом уживають і крутелик, яким іронічно називають того, хто досягнув чогось за рахунок інших, не маючи на те здібностей, чи успішного бізнесмена, який відзначається зухвалою поведінкою [1]. Наприклад: "Передвиборчий "бєспрєдєл" розпочався. Голову партії не впустили до міської виборчої комісії" ("Наша Київщина", 09.02.2006 р.); "Єдина їхня провина: вони відмовилися ділитися своїми статками з "бєспрєдєльщиками" в погонах" ("Без цензури", 22.02.2006 р.); "Перед деякими "крутими" готелями Хургади є свої невеличкі рифи" ("Високий замок", 4.2005 р.); "Крутеликів" на солідних іномарках не видно: знають про операцію ДАІ ("Молода Галичина", 01.08.2002 р.).

Досить популярними жаргонними лексемами в мові сучасних українських масмедіа залишаються братва, братки "товариші, приятелі; спільники одного злочину" [1]. Наприклад: "У Керчі
з 50 депутатів міськради деякі були… "братками" ("Народна", 14.10.2005 р.).

Отже, для мови української преси початку ХХІ ст. характерна тенденція до дедалі ширшого використання жаргонізмів. Їх уживають для посилення експресивно-емоційного забарвлення інформації, для надання газетним текстам негативного оцінного характеру. Найширше журналісти послуговуються кримінальним та жаргонами, узятими з соціальної сфери. Ключові слова цих жаргонних підсистем є здебільшого кальками відповідних російських ключових слів або лексемами, оформленими відповідно до російської орфоепії.

____________

Студент 1 курсу

фінансового факультету ХНЕУ ім. С. Кузнеця
З
__________

Сьогодні українська економічна думка, дедалі природніше вписуючись у світові інтеграційні процеси, потрапляє й під англомовні термінологічні впливи, запозичуючи разом із відповідними поняттями та категоріями їхню словесну форму й входячи, як донедавна в російськомовне, тепер у англомовне поле залежності.

Метою статті є встановлення місця іншомовних запозичень в економічній терміносистемі української мови та особливості їх функціонування.

Вагомість процесу запозичення іншомовної лексики в українську мову привернула велику увагу до нього з боку багатьох дослідників, особливо на зламі ХХ та ХXI століть. Зокрема, питання словотвірного освоєння запозичень є об'єктом уваги С. Рижикової, Л. Чурсіної; Д. Мазурик, О. Стишова і О. Тодор розглядають запозичення слів як ефективний сучасний спосіб збагачення лексичного складу мови; В. Симонок аналізує лексико-семантичну рецепцію іншомовних слів в українській мові; С. Федорець досліджує англійські запозичення в мові сучасної української реклами; Н. Попова, Л. Архипенко, А. Ломовцева займаються питаннями структурно-семантичних особливостей новітніх лексичних запозичень з англійської мови в українську та рівнем їх адаптації; об'єктом уваги Т. Саржевської є взаємодія національних та іншомовних одиниць у термінології гуманітарних наук.

Праці науковців, присвячені освоєнню іншомовних запозичень в економічних терміносистемах, посідають окреме місце, адже збільшення кількості запозичень відбувається переважно в галузі термінологічних підсистем. У сучасному світі термінологія відіграє важливу роль у спілкуванні та комунікації людей, оскільки вона є вагомим джерелом отримання інформації. Крім того, термінологія – це та частина лексики, яка надзвичайно чутлива до зовнішнього впливу. У світі понять, що швидко змінюються, та терміносистем, що розвиваються, саме запозичена термінологія починає відігравати домінантну позицію. Роль запозичень-англіцизмів у розвитку сучасної української мікроекономічної термінології досліджує А. Олійник; міжсистемну взаємодію як чинник термінотворення (на прикладі англомовних фінансових термінів) розглядає А. Грицьків, аналітичну номінацію в економічній терміносистемі досліджує О. Чуєшкова.

Термін "запозичення" вживається у мовознавчій літературі в двох значеннях. З огляду на теорію мовних контактів, взаємодію мовних систем, запозиченням називають один із шляхів збагачення словникового складу мови (І. Бодуен де Куртене, Л. Булаховський). Цей термін також позначає процес входження й адаптації запозиченої лексеми й результат цього процесу – запозичене слово, лексема (І. Обухова).

Загалом можна виділити дві великі групи причин запозичення економічних термінів: позалінгвальні (позамовні) та лінгвальні (власне мовні). До позалінгвальних належать економічні, культурні та політичні контакти між державами, що значно посилюються в умовах глобалізації.

Лінгвальними причинами запозичень є такі:

1) відсутність у рідній мові еквівалентного слова для нового предмета, явища чи поняття;

2) тенденція до використання одного запозиченого слова замість звороту в українській мові, наприклад: clearing (англ.) – кліринг (укр.) – система безготівкових розрахунків, що ґрунтується на зарахуванні банками взаємних платіжних вимог сторін;

3) прагнення до підвищення точності терміна, яке виражається в уникненні полісемії або омонімії в мові-реципієнті, наприклад: factoring (англ.) – факторинг (укр.) – різновид торговельно-комісійної операції, поєднаної з кредитуванням оборотного капіталу клієнта.

Англомовні запозичені терміни в економічній терміносистемі української мови поділяються на декілька типів:

запозичення досить давні, й настільки пристосовані до мови, що вже не відчувається їхнє іноземне походження. Вони часто й широко застосовуються й мають велику кількість похідних (реальний, партнерство тощо);

суто англомовні слова, які часто використовуються в мовленні, виходять за межі професійної сфери вживання й поступово стають загальномовними одиницями (супермаркет, провайдер, дилер, спонсор, бренд);

варваризми – рідковживані іншомовні слова, які легко замінюються питомою лексикою й використовуються у фаховому спілкуванні. У побутовому мовленні почути їх майже неможливо [1, с. 9], наприклад: дисперсія – відхилення (бухг., фін.), ажіо – премія, винагорода (марк.), ануїтет – щорічний дохід, щорічна рента (фін.), леверидж – платоспроможність (фін.);

інтернаціоналізми – такі міжнародні терміни, які вживаються не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах [2, с.164], наприклад: holding (англ.), das Holding (нім.), холдинг (укр. та рос.) – вид підприємництва, суть якого полягає в придбанні контрольного пакета акцій різних компаній з метою контролю за їхньою діяльністю й отримання дивідендів; leasing (англ.), das Leasing (нім.), лизинг (рос.), лізинг (укр.) – довгострокова оренда обладнання, машин, споруд виробничого призначення.

Загалом запозичення в термінології – це природне явище, об'єктивний і неминучий фактор
її формування, однак доцільним воно може бути лише за умови відповідності комунікативним потребам суспільства й збереження національної специфіки терміносистеми. Вочевидь, домінантним у термінотворенні має бути використання питомих ресурсів на загальнонародній основі, а співвідношення між національним і міжнародним у термінологічних системах варто встановлювати в доцільних пропорціях [3, с. 6].

Власне питання доцільності чи недоцільності використання іншомовних елементів особливо актуальне в терміносистемах, оскільки саме термінологія є надзвичайно чутливою до зовнішнього впливу й дуже часто її становлення супроводжується запозиченням термінів як номінантів спеціальних понять певних галузей знань. На сучасному етапі розвитку національних терміносистем очевидним

Таким чином, дуже важливою є наукова оцінка доцільності засвоєння іншомовних запозичень. Українська мова володіє економічною термінологією, тому для її збереження необхідно використовувати в обігу переважно питомо українські терміни, звичайно за умов їх наявності.

____________

Студент 1 курсу

фінансового факультету ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Ф
__________

Аналіз української мови в інформаційному просторі засвідчив, що воно не є досконалим, подекуди засмічене діалектизмами, мовними покручами, у ньому наявні порушення вимовних і акцентуаційних норм, правильної сполучуваності слів.

Теоретичні аспекти інтерферентних явищ в умовах білінгвізму в різні періоди були предметом дослідження багатьох вчених, зокрема їх психологічні та лінгвістичні аспекти з'ясовано в працях
У. Вайнрайха, В. Розенцвейга, Ю. Жлуктенка, Є. Верещагіна, О. Черемської.

Мета статті – джерелознавчий та методологічний аналіз сутності явища інтерференції.

Уперше визначення інтерференції, яким сьогодні послуговується більшість лінгвістів, було сформульовано в ХХ столітті американським ученим У. Вайнрайхом. Інтерференція – це "ті випадки відхилення від норм кожної з мов, які відбуваються в мовленні двомовних осіб у результаті того, що вони знайомі більше ніж з однією мовою, тобто внаслідок контакту мов" [1].

На сучасному етапі розвитку лінгвістики дедалі більше уваги приділяється проблемі культури мовлення, а відтак і дослідженню контактів, взаємозв'язків та взаємовпливів близькоспоріднених мов – української та російської – з метою вивчення впливу міжмовної інтерференції та можливих негативних наслідків цього явища для самобутності й чистоти кожної з контактуючих мов. Контакти української та російської мов на території Півдня і Сходу України, що тривають уже понад двісті років, становлять особливо показовий матеріал для таких студій [2].

Одним із основних виявів порушення нормативності мовлення є наявність інтерферентних помилок, породжених білінгвальною ситуацією в Україні. Українська й російська мови, що перебувають у безпосередньому взаємозв'язку, належать до близькоспоріднених слов'янських мов, тому структурна схожість створює сприятливі умови для відхилень від норм обох мов.

Відомо, що в процесі взаємодії мов у них виникають певні зміни, які не залежать від внутрішніх закономірностей цих систем. У сучасному мовознавстві такі зміни дістали назву лінгвістичної інтерференції. Наявність у країні чи певному регіоні великої кількості двомовних осіб створює умови для виникнення й поширення інтерференції. Існує аксіома: немає двомовності без інтерференції.

Більшість ситуацій двомовності супроводжується взаємодією фонетичних систем. Будь-яка спроба вимовити слово іншою мовою вимагає певної перебудови артикуляційних навичок. В умовах двомовності білінгвам необхідно засвоїти артикуляцію звуків та інтонаційні моделі іншої мови. Крім того, двомовні індивіди повинні виробити артикуляційні навички й вміти переходити з однієї мову на іншу.

У мовленні, наприклад, українських політиків, для яких тривалий час російська була основною, можливо, єдиною мовою спілкування, її вплив на українську найбільше виявляється саме на фонетичному рівні. Фонематичні бази української та російської мов майже однакові, тобто в українській мові можна знайти відповідники.

Одним із різновидів фонетичної інтерференції є змішування акцентологічних рис обох мов. У мовленні двомовних українсько-російських осіб під впливом російської мови змінюється місце наголосу в українських лексемах, що створює своєрідну просодичну субституцію.

Дотримання норм наголошення, як і вимови, є одним із найістотніших показників культури усного мовлення. В українській літературній мові наголошення більшості слів регулюється певними правилами. У словниковому складі сучасної української літературної мови існує чимало слів, що вживаються з подвійним (дублетним) наголосом, наприклад: дoговір і договiр, подaння і подання. Однак більшість має єдиний наголос, наприклад: листопaд, завдaння, запитaння, український. Натомість у публічних виступах політиків допускаються помилки в наголошуванні цілої низки слів: листoпад, завдання, запuтання, укрaїнський [3].

Лексичною і фразеологічною інтерференціями вважають явище, пов'язане з уживанням слів у невластивому їм значенні, запозиченням ненормативних для української мови лексем, фразеологізмів та їх моделей (найчастіше калькування структури іншомовного слова чи фразеологічного звороту): вообще (взагалі), співпадає (збігається), попадає (потрапляє), всестороннє розвинений (усебічно розвинений), у залежності від (залежно від), згідно закону (згідно з законом).

Помилки помітні насамперед тоді, коли люди не розрізняють лексичне значення слова, не знають його семантики, тоді спостерігається міжмовна омонімія. Наприклад: вірне рішення (правильне рішення), другі плани (інші плани) тощо [1].

Синтаксична інтерференція – це явище, пов'язане з порушенням синтаксичних зв'язків між словами, неправильним використанням синтаксичних конструкцій під впливом синтаксичних зв'язків контактуючої мови. Часто спостерігається помилкове вживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів на зразок: усі бажаючі взяти участь (усі, хто бажає взяти участь), вивчаємий період (період, що вивчається).

Вчені помітили, що за ступенем поширення та стійкості у мовленні інтонаційна й орфоепічна інтерференція посідають перше місце поступаючись іншим видам лінгвістичної інтерференції. Цей висновок підтверджують і спостереження над мовленням українсько-російських осіб. Отже, у мовленні носіїв українсько-російської двомовності можна виділити два основні види фонетичної інтерференції: відхилення від норм у звуковживанні та порушення специфіки інтонаційного оформлення мовлення.

Отже, інтерференція – явище не фатальне, а лише дуже поширене, стійке й важкопереборне. Звичайно, тривалість і стійкість інтерференції залежить і від способу і часу набуття двомовності,
і від мовних здібностей білінгва. Але в будь-якому випадку інтерференція за відповідної наполегливості з боку мовця може бути цілком усунута.
Наук. керівн. Архипенко Л. М.

____________