Бакатова І. О. Магістр 1 року навчання факультету міжнародних економічних відносин хнеу ім. С. Кузнеця ф бакатова І. О., 2014 ормування маркетингової стратегії промислових підприємств україни на основі диверсифікації збутових каналів
жүктеу/скачать 2.68 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Сименко Ю. О.
- Сирадоєва А. О.
- Софеніна П. С.
Література: 1. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови / О. Д. Пономарів. – Тернопіль : Навчальна книга, 2000. − 248 с. 2. Арустамова А. А. Современный молодежный сленг и особенности его функционирования : дисс. канд. филол. наук : 10.02.01 / А. А. Арустамова. – Майкоп, 2006. – 263 с. 3. Словник сучасного українського сленгу / упор. Т. М. Кондратюк. – Х. : Фоліо, 2006. – 359 с. 4. Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг: соціальна диференціація української мови / Л. Ставицька. − К. : Критика, 2005. – 464 с.
Студент 1 курсу факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
© Сименко Ю. О., 2014 РОБЛЕМА ДВОМОВНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ АСПЕКТІ Анотація. Проаналізовано ситуацію двомовності в сучасній Україні в мовному й культурно-політичному аспектах. Розглянуто явище мовленнєвої некомпетентності та суржика як процесу взаємопроникнення слів із однієї мови в іншу. Досліджено причини виникнення двомовності та виявлено наслідки такої нестабільної мовної ситуації. Аннотация. Проанализирована ситуация двуязычия в современной Украине в языковом и культурно-политическом аспектах. Рассмотрено явление речевой некомпетентности и суржика как процесса взаимопроникновения слов из одного языка в другой. Исследованы причины возникновения двуязычия и выявлены последствия такой нестабильной языковой ситуации. Annotation. The situation of bilingualism in modern Ukraine has been analyzed in the language and cultural and political aspects. The phenomenon of linguistic incompetence and surzhyk as a process of interpenetration of words from one language into another has been considered. The causes of bilingualism have been studied and the effects of such an unstable linguistic situation have been revealed. Ключові слова: монокультурна асиміляція, двомовність, суржик, національна мовна свідомість. Історична ситуація навколо України склалася так, що чи не всі українці так чи інакше зустрічалися з надзвичайно актуальною проблемою – із двомовністю. Багато хто стверджує, що знає дві мови, насправді ж до ладу не знає жодної. В Україні така ситуація є, і вона надзвичайно гостра. Дослідженням цієї проблеми займалися В. Труб, В. Возняк, Л. Масенко, У. Вайнрайх, Л. Щерба, Ю. Шевельов, Л. Сербенська, Т. Кознарський, О. Черемська, Є. Велюнський та інші відомі науковці. Мета статті полягає в дослідженні явища двомовності, причин його виникнення й впливу на психіку українців, а також у виявленні наслідків такої нестабільної мовної ситуації. Масова двомовність України є наслідком тривалого процесу монокультурної асиміляції, тимчасовим перехідним етапом від української до російської одномовності. Здобуття державної незалежності призупинили цей рух, але ця непевна і хитка позиція залишається й досі, тоді як завдання збереження й зміцнення самостійності потребує рішучої зміни вектора двомовного розвитку. Через багатовікову історію Україна проти власної волі поділена на дві частини за мовним принципом. Східна її частина використовує в повсякденному спілкуванні здебільшого російську мову, західна – спілкується виключно українською. Але, наприклад, у селах на російськомовному сході можна почути досить дивну говірку – суміш російської та української мов. Зрозуміло, що в регіонах будь-якої країни поширені діалекти, які часто досить істотно відрізняються від нормативної літературної мови, але ж то – варіанти однієї мови, а не химерна суміш двох схожих, але різних мов [1]. За даними статистики, в Україні російською мовою вдома розмовляє близько 36 % населення. Але якщо додати тих, хто користується в побуті російською та українською одночасно, то це вже буде 58 %. Додайте до цього ще й суржик чи російсько-український діалект, який не визнають за окрему мову. Якщо врахувати мову культури, де переважає російська, можна припустити, що мова Пушкіна присутня в житті більшості українців. Одним із наслідків явища двомовності є втрата особистістю національної самосвідомості, роздвоєння внутрішнього світу мовця. На думку дослідника Т. Возняка "…повного забуття старого і входження в нове немає. Людина надовго, а зазвичай, назавжди залишається в певному "між". Цей стан далекий від ідеалу і є станом розщепленості" [2]. На відміну від індивідуальної двомовності, яка властива мовній поведінці окремих індивідів, двомовність у загальнонаціональному спілкуванні в межах однієї держави є надлишковим і неприродним явищем. "Немає двомовних народів, – пише польський дослідник Єжи Вєлюнський, – так, як немає дитини, у якої було б дві біологічні матері. Раніше існування явища двомовності означало, що один народ асимілює інший ... Існування цього явища в наш час не можна означати нічого іншого і, звичайно, нічого іншого не означає: мета залишається тією ж, засоби її досягнення інші, у цьому вся різниця..." [3]. Вивчаючи суржик, змішану мову, в якій використовується велика кількість російської лексики у фонетичному українському оформленні, деякі дослідники спрощують проблему й певними твердженнями заохочують білінгвізм. Скажімо, мовознавець В. Труб вважає суржик виявом "низького культурно-освітнього рівня" і відносить його до просторіччя [4]. Але в повсякденному житті люди часто зустрічаються випадки масової мовної некомпетентності, притаманної викладачам університетів, лікарям, політикам. Автор вводить також поняття "повноцінного білінгва" надлюдини, яка має "блискавично реагувати на кожну зміну комунікативної ситуації і при цьому легко переходити з однієї мови на іншу, часто навіть не помічаючи цього переходу" [4]. Харківський філософ Т. Возняк, який є чи не єдиним представником сучасної гуманітарної еліти, хто торкнувся проблеми суржика чи російсько-українського діалекту, що виникає внаслідок такої незбалансованої мовної ситуації, у контексті конкретного людського існування: "…ми не можемо не бачити того, що суржикові варіанти стали мовою для мільйонів людей, і ми повинні ставитися до них серйозно, бо, судячи з усього, матимемо з ними справу ще дуже довго… Принаймні навіть з суто гуманних міркувань ми не маємо права відмахуватися від них і не бачити за ними проблем мільйонів людей, їх інакшого, в чомусь, можливо, збідненого, але для багатьох актуального і, можливо, єдиного світу. У суржиках українська мова, попри те, що вона не є такою далекою від російської, теж приховано існує, хоч багатьом і, можливо, справедливо, здається, що лише животіє" [5]. Людині, яка розмовляє суржиком, позбавитися російського мовного елемента дуже важко, адже для цього треба принаймні перебудувати свій звичний мовний світ і увійти в інший, а це завжди болісно, тому що змінити власний мовний світ – це самому до певної міри змінитися. Миттєве виправлення мовного світу можливе в осіб з розвинутими лінгвістичними здібностями, у тих, хто володіє ментальною гнучкістю, а також неабияким філологічним даром. Але такі особи не становлять більшості, а тому, і на цьому треба наголосити, лінгводидактичні принципи викорінення суржикової (російсько-українського діалекту) мови повинні бути якомога коректнішими. Отже, проблема двомовності є складною і неоднозначною в Україні, а тому вимагає вдумливого ґрунтовного опрацювання. У першу чергу, це стосується проблем штучного зближення української мови з російською, опрацювання шляхів розвитку української мови, її природного звучання й побудови. Лише рішучі дії уряду й певні зміни у свідомості людей можуть поставити крапку в питанні двомовності в Україні. Але для цього необхідний певний час, зусилля політиків й соціолінгвістів. Наук. керівн. Архипенко Л. М. ____________ Література: 1. Зимовець Г. В. Міжмовна інтерференція в умовах контактного білінгвізму (на матеріалі мови української діаспори) : дис... канд. філол. наук : 10.02.15 / Г. В. Зимовець ; НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К., 1997. – 243 с. 2. Возняк Т. Відродження івриту та української. Онтологічні підстави та наслідки / Т. Возняк // Сучасність. – 1992. – № 8. – С. 107–112. 3. Каращук Г. Амбівалентність і білінгвізм українсько-польського пограниччя (на прикладі Волині) / Г. Каращук // Державність української мови і мовний досвід світу : матеріали міжнародної конференції. – К., 2000 – С. 23–38. 4. Труб В. Явище "суржику" як форма просторіччя в ситуації двомовності / В. Труб // Мовознавство. – 2000. – № 1. – С. 46–58. 5. Возняк Т. Тексти та переклади / Т . Возняк. – К. ; Х. : Фоліо, 1998. – С. 345–360. 6. Ажнюк Б. М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна / Б. М. Ажнюк. – К. : Рiдна мова, 1999. – 452 с.
Студент 1 курсу факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
© Сирадоєва А. О., 2014 ЕКСИЧНІ НОВОУТВОРЕННЯ, СЕМАНТИЧНІ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ, ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ОСНОВА ІННОВАЦІЙНИХ ЯВИЩ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ Анотація. Висвітлено особливості лексико-семантичної системи мови, її відмінності від інших мовних систем. Розглянуто співвідношення понять "семантичні переосмислення", "лексичні новоутворення", "запозичення", які становлять основу інноваційних явищ лексико-семантичної системи української мови. Аннотация. Освещены особенности лексико-семантической системы языка, ее отличия от других языковых систем. Рассмотрено соотношение понятий "семантические переосмысления", "лексические новообразования", "заимствования", которые составляют основу инновационных явлений лексико-семантической системы украинского языка. Annotation. The article highlights the features of the lexical and semantic system of language and its difference from other language systems. The concepts of semantic reinterpretation, lexical neologisms, borrowings, which form the basis of innovative phenomenon of the lexical and semantic system of the Ukrainian language have been studied. Ключові слова: лінгвістика, семантичне переосмислення, неологізм, новоутворення, запозичення, оказіоналізм. Вивченням питань лексичних новоутворень, семантичних переосмислень, запозичень займались видатні вчені, дослідники, зокрема: Русанівський В. М., Стишов О. А., Нелюба А. М., Струганець Л. В., Бєлозьоров М. В., Кисельов О. В., Зацний Ю. А., Лопатін В. В., Юрченко Т. Г., Лелека Т. О. та ін. Мета статті – продемонструвати зростаючий інтерес до вивчення інноваційних явищ у мові загалом та понять "лексичні новоутворення", "семантичні переосмислення", "запозичення", які співвідносяться в аспекті дослідження словникового складу будь-якої мови та конкретної лексико-семантичної системи. Говорячи про лексико-семантичну систему, якій властиві суттєві відмінності від інших систем мови, слушно зазначити про те, що, по-перше, вона є відкритою, незамкненою системою, оскільки лексичний склад – дуже рухомий і не піддається обчисленню. Рухомість словника, під якою слід розуміти не тільки появу нових, витіснених старих слів, а й зміну лексико-семантичної та синтаксичної сполучуваності слів, стилістичний їх перерозподіл, який пояснюється впливом позамовної дійсності. По-друге, лексико-семантична система, на відміну від інших систем мови, характеризується неоднорідністю компонентів, що входять до її складу. Аналізуючи одиниці лексико-семантичної системи (семи, значення, слова, сполучення слів, групи слів), слід зазначити, що такою є й основна базисна одиниця лексико-семантичної системи – слово, яке має подвійну природу: є знаком реалії й одночасно одиницею мови, а звідси неоднорідність зв'язків – суто мовні й позамовні. По-третє, лексико-семантична система не має чіткої організації. Це пояснюється тим, що не всі одиниці лексико-семантичної системи протиставлені одна одній, через що деякі з них підлягають однозначному розкладу на семи. Лексико-семантична система на думку М. Кочергана є синтезом смислових зв'язків, яку можна назвати синтезуючою, інтегральною системою [1]. Також слід зазначити, що лексико-семантична система – це єдина сфера мови, яка відкрита для різних індивідуальних утворень – незвичайних слів і словосполучень. Говорячи про виникнення нових слів, новотворів та їх закріплення в словнику стверджують, що зареєстровані нові слова й нові значення старих слів – це "подвійний матеріал", який відображає процес подвійного розвитку будь-якої живої мови. Укладачі словника під новими словами розуміють як власне нові, вперше утворені або запозичені з інших мов слова, так і слова, відомі в російській мові і раніше, або які використовувалися обмежено, поза літературною мовою, або ті, які відійшли з активного вживання, а зараз стали до широкого вжитку. Мовознавці пов'язують появу в лексичній системі мови таких понять, як лексичні новоутворення, семантичні переосмислення і запозичення ні з чим іншим, як з оновленням та збагаченням мови, які є її частиною, тісно переплітаються між собою, мають спільні та відмінні риси свого походження. Дослідження лексико-семантичної системи має складний та багатоаспектний, послідовний підхід до розуміння понять, визначень, що виникають у самій мові. Характерним є той факт, що поява тих чи інших інноваційних мовних явищ може по-різному трактуватися серед різних мовознавців. Так, В. Русанівський пише, щодо питання появи нових слів, а саме неологізмів, слід зважати на те, що такі лексичні одиниці з'являються в мові: по-перше, як власне новотвори – шляхом словотворення на основі наявних у мові морфем (це основний шлях: бюджетник, вогнеборець), переосмислення слова та лексикалізації словосполучення; по-друге, як відносні новотвори – внаслідок запозичення мовних одиниць з інших мов (бутик, ноутбук, айфон, у тому числі словотвірні та семантичні калькування: євровалюта, швидка їжа) і переходу їх до загальнонародної мови з вужчих стильових сфер [2]. Спираючись на визначення В. Русанівського щодо неологізмів, слід звернути увагу на те, що за своїм походженням лексичні новоутворення — це не що інше, як номінативний неологізм, який виступає у мові як інноваційне явище, поява якого постає гостро, з одного боку, у періоди бурхливих соціально-політичних та економічних змін у суспільстві (для української мови в XX ст. це був, насамперед, період після 1917 та 1990-ті рр.), з другого боку, у час формування літературної мови народу або її окремих стилів, коли зокрема, зростає роль свідомого, цілеспрямованого їх творення окремими особами [2]. Поширеною типологією нових слів є їх поділ на неологізми та оказіоналізми (Бєлозьоров М. В., Зацний Ю. А., Кисельов О. В., Лопатін В. В., Юрченко Т. Г. та ін.). Автор погоджується з Зацним Ю. А., що фактично всі нові одиниці починають своє життя як оказіоналізми, оскільки виникають саме в конкретному випадку мовлення. Отже, зміни у лексико-семантичній системі відбуваються завдяки появі інноваційних новоутворень, які серед вітчизняних та зарубіжних мовознавців на різних етапах дослідження визначались як неологізми, оказіоналізми. Проте розрізняють два типи неологізмів: а) лексичні; б) семантичні. Лексичні неологізми – це слова, що утворюються заново з наявних у мові елементів за допомогою властивих цій мові словотворчих засобів. Семантичні неологізми – це відомі раніше слова, які в нових умовах набули нових значень. Саме для таких дериваційних оказіоналізмів-неологізмів характерні ненормативність, приналежність до мовлення (а не до мови), функціональна одноразовість, синхронно-діахронна дифузність, словотвірна похідність та експресивність. Наявність запозиченої лексики в мові обов'язкова й закономірна, що обумовлено як екстралінгвальними факторами, так і самою природою мови як системи, тобто запозичення – це абсолютна мовна універсалія. Вагомість запозичених слів у лексичній системі кожної мови постійно зростає
Посилаючись на роботи В. Аристової, Л. Крисіна, Д. Лотте, Т. Лелека зазначає, що під запозиченням пропонується розуміти й сам процес переходу елементів з однієї мови в іншу [4]. Лінгвісти пропонують ураховувати не лише можливість проникнення в рідну мову іншомовного слова або його внутрішньої форми, але й характер запозичення на різних його рівнях, вважаючи за доцільне називати запозиченням і процес переміщення різних елементів з однієї мови в іншу. На думку автора, лексичні новоутворення, семантичні переосмислення і запозичення не можна ототожнювати одним поняттям неологізм, оскільки зазначені поняття є ширшими і становлять загальну позицію інноваційних явищ у мові. Слід зазначити, що за своєю похідністю та функціонуванням
Отже, коректне розрізнення лексичного новоутворення, семантичного переосмислення та запозичення, на думку автора, можливе на базі такої мовної одиниці, як слово, оскільки воно, на відміну від інших мовних одиниць, може показати соціокультурні зміни, які мають своє відображення на його формі, змісті та значенні. Наук. керівн. Архипенко Л. М. ____________ Література: 1. Кочерган М. П. Про системність у лексиці та семантиці / М. П. Кочерган // Українська мова і література в школі. – 1976. – № 4. – С. 38–45. 2. Русанівський В. М. Українська мова : енциклопедія. / В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зябрюк – К. : Вид-во "Укр. енцикл." ім. М. П. Бажана, 2007. – 856 с. 3. Володарская Э. Ф. Заимствование как отражение русско-английских контактов / Э. Ф. Володарская // Вопросы языкознания. – № 4. – 2002. – С. 96–104. 4. Лелека Т. О. Особливості англо-американських запозичень в українській і російській мовах початку ХХІ століття на тлі процесу контактування мов : дис. канд. філол. наук : спец. 10.02.15 / Т. О. Лелека. – К. : Ірпінь, 2010. – 276 с. 5. Бевзенко С. П. Вступ до мовознавства: короткий нарис : навч. посіб. / С. П. Бевзенко. – К. : Вища школа, 2006. – 143 с. 6. Будагов Р. А. Человек и его язык / Р. А. Будагов. – М. : Велста, 1974. – С. 275–276. 7. Паламарчук Л. С. Лексико-семантичний розвиток мови / Л. С. Паламарчук // Мовознавство. – 1982. – № 4. – С. 3–7.
Студент 1 курсу факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
© Софеніна П. С., 2014 ВИЩЕ ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ ПАРОНІМІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ Анотація. Розглянуто актуальні і маловивчені проблеми в лінгвістиці – фразеологічну паронімію, специфіку таких фразеологічних одиниць, виділено їх основні типи з урахуванням особливостей компонентного складу та структурної організації. Простежено перспективи розвитку лінгвістичних досліджень фразеологічних паронімів. Аннотация. Рассмотрена актуальная и малоизученная проблема в лингвистике – фразеологическая паронимия, специфика таких фразеологических единиц, выделены их основные типы с учетом особенностей компонентного состава и структурной организации. Прослежены перспективы развития лингвистических исследований фразеологических паронимов. Annotation. Such topical and insufficiently studied problems in linguistics as idiomatic paronimy and specificity of these idioms are highlighted. Their main types allowing for the component composition peculiarities and structural organization have been studied. Perspectives of linguistic research of idiomatic paronyms have been investigated. Ключові слова: фраземіка, фразема, типи паронімічних фразем, дієслівно-субстантивні словосполучення, прийменниково-відмінкові конструкції. Ґрунтовне вивчення фраземіки, яке особливо інтенсифікувалося в останнє десятиріччя, показало, що вона в усій своїй сукупності становить систему, тобто таке органічне ціле, елементи якого закономірно пов'язані один з одним. Однак якщо явища фраземної полісемії, омонімії, синонімії й антонімії на сьогодні тією чи іншою мірою описані, то визначення сутності явища фраземної паронімії, встановлення факторів, механізмів і функцій, що спонукають до актуалізації в мовній свідомості й у мовленнєвій діяльності смислової взаємодії формально подібних, але семантично різних одиниць, представляє значний науковий і практичний інтерес. Серйозне дослідження паронімічних явищ і паронімічних конструкцій розпочалося тільки в 60-х роках ХХ століття. У зв'язку з цим питання про паронімію на фразеологічному рівні лишається на сьогодні одним із найбільш дискутованих та недостатньо розроблених. Теоретичні й практичні основи сучасних досліджень з фраземної паронімії закладено в роботах російського лінгвіста О. Вишнякової
Мета статті – розглянути явища фраземної паронімії в українській мові. Фраземи-пароніми характеризуються низкою ознак, якими вони відрізняються від фразем-синонімів, варіантів фразем, фразем-омонімів і фразем-антонімів. Так, від фразем-синонімів, які мають спільне семантичне ядро, фраземи-пароніми відрізняються тим, що вони семантично не пов'язані й позначають різні явища об'єктивної дійсності. Відмінність фразем-паронімів від варіантів фразем полягає в тому, що перші є носіями різних значень, а останні є носіями тотожного фраземного значення [1]. Отже, значення компонентів будь-якої паронімічної пари – як в лексиці, так й у фразеології – характеризуються тим, що вони не виявляють спільності (як у синонімів), не протиставляються (як в антонімів), їх зовнішня форма не накладається одна на одну (як в омонімів). У мові це специфічно проявляється в неможливості збігу значень чи їх перетину [2]. М. Демський зауважує, що явище паронімії найбільш поширене серед адвербіальних і дієслівних фразем, хоч і досить часто зустрічається серед ад'єктивних та субстантивних. Ураховуючи особливості компонентного складу і структурної організації, дослідник виділяє такі типи паронімічних фразем, що: 1) різняться граматичною формою іменникового компонента; 2) різняться кількістю компонентів; 3) різняться лише прийменниками; 4) різняться формою дієслівних компонентів; 5) різняться числовою формою іменникових компонентів; 6) різняться структурною організацією [3]. Відповідно до зазначеної класифікації дібраний фактичний матеріал розподіляється за шістьма типами паронімічних фразем. До першого типу паронімічних фразем належать ФО, що різняться граматичною формою іменникового компонента. Наприклад: на волосину – ніскільки, зовсім, нітрохи; трохи, зовсім мало/на волосині – у великій небезпеці, під загрозою; на думку – хто-небудь має певний погляд, певні міркування щодо чогось/на думці – хто-небудь думає про когось, щось; на коні – у виграшному становищі/на коня – пити за благополучну, щасливу дорогу; лихе око – той, хто здатний зробити неприємність, вчинити зло; недобра, недоброзичлива людина. Друга підгрупа таких фразем-паронімів – це ФО, утворені на основі словосполучень, іменникові компоненти яких виступають в різних відмінкових формах, наприклад: не бачити світу – не мати достатньо життєвого досвіду/не бачити світу – тяжко страждати; бути ув'язненим; вбирати очі – вабити своєю красою, яскравістю кольорів та інше/вбирати очима – оглядаючи, сприймати, запам'ятовувати бачене; крутити мізки – морочити, дурити кого-небудь чимось/крутити мізками – думати, мислити. Як видно, сама словоформа ключових компонентів у фраземах не є засобом вираження паронімності, а виступає лише формальним показником утворення такої пари. Враховуючи те, що фразеологізми – це неподільні сполуки слів, які виражають цілісне значення, не можна семантику окремої лексеми приписувати усьому виразу, тому це також є суто формальним показником паронімності. Другий тип фразем-паронімів різниться кількістю компонентів. До першої підгрупи належать ФО, утворені на базі поширених прийменниково-відмінкових конструкцій та прийменниково-відмінкових конструкцій, що поширені числівником або займенником, наприклад: на один аршин – однаково; однакові/під аршин – іти в солдати; підходити для служби у війську, в солдатах; на всі боки – дуже сильно; у всіх відношеннях/на всі чотири боки – куди завгодно, будь-куди; звідусіль, навкруги; гнути лінію – дотримуватися певних поглядів/гнути свою лінію – наполегливо, уперто домагатися чого-небудь; держати в руках – утримувати кого-небудь у залежності, позбавляти волі, свободи/держати себе в руках – стримувати свої почуття, намагатися бути спокійним. Другу підгрупу складають ФО, утворені на основі дієслівно-субстантивних словосполучень, наприклад: впиватися п'явкою в серце – міцно заволодівати чиїми-небудь почуттями/впиватися в серце – боляче вражати, завдавати тяжких страждань; дати волю – не обмежувати кого-небудь у діях, вчинках; не стримувати почуттів/дати волю ногам – швидко тікати, бігти; підібрати ключ до душі – знаходити підхід до кого-небудь, входити в довір'я до когось/підібрати ключ – застосувати певний спосіб для розуміння кого-небудь, розгадування чогось. Третій тип паронімічних фразем становлять ФО, що різняться лише прийменниками. Фразеологізми цієї групи можуть утворюватись на основі прийменниково-відмінкових конструкцій з різними прийменниками: на шию – під відповідальність кого-небудь, на утримання когось/по шию – дуже глибоко; повністю; дуже багато; у великих, кількісно значних; до серця – кому-небудь хтось або щось подобається, підходить/від серця – щиро, сердечно, самовіддано; нестримно; за п'ятак – не вагаючись, з готовністю; даром, марно/на п'ятак – зовсім мало, небагато; око в око – хто-небудь дуже схожий на когось, такий самий; точно, абсолютно, повністю; наодинці з кимось, без сторонніх людей/око за око – уживається для вираження прагнення помститися за вчинене зло, несправедливість тощо. До цього ж типу належать пари ФО, утворені на основі дієслівно-субстантивних словосполучень з різними прийменниками: брати до серця – болісно сприймати, переживати що-небудь; ставитися
До четвертого типу фразем-паронімів належать ті, що різняться формою дієслівних компонентів. Тут виділяється ФО: а) утворені на базі дієслівно-субстантивних словосполучень і простих речень, де в одному випадку дієслово недоконаного виду, а в іншому – доконаного, наприклад: Бог дав – у когось що-небудь народжується; хтось має щось, володіє чим-небудь/Бог дає – кому-небудь щастить у чомусь; клювати носом – дрімати, засипати, сидячи – клюнути носом – упасти обличчям вниз; очі горять – чий-небудь вигляд виражає хворобливий стан, погане самопочуття/очі загорілися – чий-небудь погляд, вигляд раптово став виражати якісь почуття; б) утворені на базі дієслівно-субстантивних словосполучень, які мають у своєму складі дієслова з різними афіксами: хоч води напийся – уживається для вираження вищої міри якості; дуже, надзвичайно; дуже вродливий, красивий/як води напитися – дуже швидко, дуже просто; в) утворені на базі дієслівно-субстантивних словосполучень та різного роду простих речень, дієслівні складники яких різняться наявністю або відсутністю суфікса -ся, наприклад: валити з ніг – змушувати кого-небудь лягти, впасти; призводити до великого виснаження/валитися з ніг – втрачати здатність триматися на ногах через хворобу, втому; знесилюватися, знемагати. П'ятий тип фразем-паронімів утворюють ФО, що різняться числовою формою іменникових компонентів. Наприклад: як Бога – дуже сильно, з нетерпінням/як Боги – упевнено, добре; як на кілку – дуже вільно/як на кілочках – дуже занепокоєний, украй схвильований; дути губу – чванитися, пихато поводитися/дути губи – сердитися, ображатися на кого-небудь. Шостий тип паронімічних фразем різниться структурною організацією. Одні з них творяться на базі безприйменникових дієслівно-субстантивних словосполучень, а інші – на базі прийменникових, наприклад: мати на оці – спостерігати, стежити; думати про кого-небудь, не згадуючи у розмові/мати око – приглядатися до чого-небудь, зацікавитися чимсь; уміти робити щось; мати руку – користуватися підтримкою, допомогою, протекцією та інше/мати у руках – володіти чим-небудь; розпоряджатися чим-небудь; як від чуми – з почуттям остраху/як чуми – дуже сильно, надзвичайно. Отже, огляд фактичного матеріалу показав, що явище фраземної паронімії є типовим і системним для сучасної української мови. У зв'язку з цим подальше дослідження цього явища є перспективним та актуальним. Наук. керівн. Архипенко Л. М. ____________ жүктеу/скачать 2.68 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|