К. І. Мізін нові напрями в українському мовознавстві: зіставна лінгвокультурологія
жүктеу/скачать 0.66 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- 7. (Лінгвокультурний) концепт.
| (Національна) мовна особистість. Проблема мовної особистості — од
на з тих, що найактивніше розробляються як у лінгвокультурології, так і в ког- нітивній лінгвістиці, оскільки вона тісно пов’язана з мовною картиною світу (далі — МКС). Значного поступу при розробленні концепції мовної особистості досягли Ю. М. Караулов та його школа «Російська мовна особистість». У лінгвокультурології проблема мовної особистості докладно висвітлена В. В. Воробйовим, але ця ідея при зіставному дослідженні має, на наш погляд, слабку позицію: поняття «(національна) мовна особистість» і «представник лінгвокультури / носій мови / інформант», «національний характер», «(націо нальна) мовна свідомість», «менталітет / ментальність» часто дублюються в ан тропологічних дослідженнях. Особливо це стосується понять «мовна особис тість» — «нація / етнос», якими, наприклад, В. В. Воробйов 23 послуговується паралельно. Тому гострої потреби впровадження до епістемологічного апарату лінгвокультурології ще одного дослідницького інструмента — (національної) мовної особистості як феномену, що поєднує наведені вище поняття або їх дуб лює, не існує. Немає також сенсу вибудовувати інваріант лінгвокультурної осо бистості за значної динаміки розвитку культури, а отже, й мови. Очевидно, до цільніше було б говорити про (національну) мовну особистість певної епохи. До того ж не визначено критеріїв, за якими мають зіставлятися мовні особистості різних народів. Тому навіть тоді, коли дослідження виконується в руслі нових антропологічних дисциплін, зручніше послуговуватися традиційними поняття ми «національний характер», «менталітет» тощо. 7. (Лінгвокультурний) концепт. Питання природи, типології та функціо нування концептів — надзвичайно важливі для сучасного мовознавства. Висвіт лення концептологічної проблематики в сучасних лінгвістичних студіях свідчить, що більшість учених відмовилася від вузького, поняттєво-дефініційного, розу міння терміна «концепт». Проте можна зустріти значні розбіжності в його тлу маченні. Так, проблема опрацювання поняття «концепт» вивела дослідників у річище двох основних підходів — психолінгвістичного, або лінгвокогнітологіч- ного (М. М. Болдирев, О. С. Кубрякова, И. А. Стернін та ін.), та народно-етно 21 Найбільш невизначеною є лінгвокультурема, тому мовознавці прагнуть скоригувати її за рахунок нових ідей. Тут слід згадати таку одиницю лінгвокультурології, як акумулема (Аврамова В. Аккумулема — базовая единица лингвокультурологии // Рус. яз. за рубежом.— 2007.— № 6 , — С. 55). 22 Воркачев С. Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт : Становление антропоценто, парадигмы в языкознании // Филол. науки.— 2001.— № 1.— С. 71. 23 Воробьёв В. В. Лингвокультурология.— С. 162. К. І. Мізін жүктеу/скачать 0.66 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|