К. І. Мізін нові напрями в українському мовознавстві: зіставна лінгвокультурологія
Витоки зіставної лінгвокультурології, епістемологічні проблеми її
жүктеу/скачать 0.66 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- 2. Сутність зіставної лінгвокультурології, її мета.
| 1. Витоки зіставної лінгвокультурології, епістемологічні проблеми її
становлення. Виокремленню зіставно-лінгвокультурологічного напряму в га лузі лінгвокультурології сприяв вихід антропологічних досліджень за межі ок ремої мовної культури в міжкультурний простір. Це пов’язано передусім з тим, що навіть праця одного з піонерів лінгвокультурології — В. В. Воробйова9 — значно втрачає верифікаційну цінність через мономовність фактичного матеріа лу. Натомість зіставний підхід уважається «найефективнішим способом дослід ження своєрідності концептуалізацїї світу в різних мовах» 10 1 1 , оскільки проблема взаємозв’язку мови й культури значною мірою пов’язана з пошуком універса льного й специфічного у сприйнятті дійсності носіями різних лінгвокультурних традицій. Зіставне вивчення мов і культур дозволяє розкривати їхні особливості, бо «саме зіставлення рідної мови і “своєї'” культури з іншою мовою та з “чужою” культурою допомагає звернути увагу на їх несхожість із твоєю “власною” ку льтурою, пропонуючи нове осмислення навколишнього світу, — усувається ілюзія єдино можливого бачення світу, збагачуючи та розширюючи власне світобачення і світовідчуття» п . 2. Сутність зіставної лінгвокультурології, її мета. Чіткої та усталеної де фініції зіставної лінгвокультурології поки що не існує. Г. М. Алімжанова визначає зіставну лінгвокультурологію як «самостійну інтердисциплінарну галузь науки синтезувального типу, яка вивчає в зіставному ракурсі на матеріалі двох і більше мов взаємодію мови й культури як цілісних структур за допомогою системних ме тодів та з орієнтацією на сучасні пріоритети й культурні настанови, вивчає взаємодію мов і культур у їх функціонуванні»12. Як бачимо, ця дефініція є розми тою: незрозуміло, по-перше, як тлумачить дослідниця поняття «системні мето ди»; по-друге, не визначено, з якою метою має досліджуватися взаємодія мови й культури двох і більше лінгвосоціумів; по-третє, якщо вже зазначено, що при ви общенаучного койне [...], и даже воспроизводится на украинской “мове” ...» ( Воркачев С. Г. Российская лингвокультурная концептология...— С. 65). 5 Йдеться про виконане нами докторське дослідження «Усталені порівняння англійської, німецької, української та російської мов в аспекті зіставної лінгвокультурології». 6 Зіставна лінгвокультурологія тільки-но починає набувати конкретних контурів (див., напр.: Алимжанова Г. М. Сопоставительная лингвокультурология : сущность, принципы, единицы : Автореф. дис. ... д-ра филол. наук.— Алматы, 2010.— 50 с.; Воробьёв В. В. Сопоставительная лингвокультурология : генезис, перспективы развития // Язык и меж культурные коммуникации.— Уфа, 2002.— С. 40-48; Гукетлова Ф. Н. Зооморфный код культуры в языковой картине мира (на материале французского, кабардино-черкесского и русского языков) : Автореф. дис. ... д-ра филол. наук.— М., 2009.— 53 с.; Коцюба3. Г. Рефлексія побутової свідомості в різномовному провербіальному просторі (від універсаль ного до національного).— Л., 2010.— 472 с.; Маслова В. А. Лингвокультурология.— М., 2001.— 208 с.; Мізін К. І. Людина в дзеркалі компаративної фразеології.— Кременчук, 2011.— 448 с.; Чубур Т. А. Теоретические основания лингвокультурологических сопоставительных исследований : Автореф. дис. ... д-ра филол. наук.— Воронеж, 2011.— 46 с.). 7 Див.: Чубур Т. А. Зазнач, праця. 8 Див.: Алимжанова Г. М. Зазнач, праця; Мізін К І. Зазнач, праця. 9 Воробьёв В. В. Лингвокультурология.— М., 2008.— 336 с. 10 Кочерган М. П. Зіставне мовознавство і проблема мовних картин світу // Мовознав ство,— 2004,— № 5-6,— С. 12. 11 Гукетлова Ф. Н. Зазнач, праця.— С. 10. 12 Алимжанова Г. М. Зазнач, праця.— С. 6. 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 6 39 вченні мови й культури слід орієнтуватися на сучасні пріоритети і культурні нас танови, то потрібно було б уточнити, на які конкретно; по-четверте, незрозуміло, що криється під тезою «взаємодія мов і культур у їх функціонуванні», оскільки її можна тлумачити як натяк на те, що взаємодію мови й культури потрібно вивчати виключно у функціональному аспекті, хоча лінгвокультурна інформація значною мірою акумулюється на рівні мови; по-п’яте, не уточнено, чи ця взаємодія мови й культури повинна досліджуватися лише на певному синхронічному зрізі, чи має залучатися і діахронічний аспект вивчення лінгвокультурологічних одиниць. Мету зіставної лінгвокультурології вбачають у забезпеченні комунікативної компетенції представників конкретних мов і культур за допомогою вираженої в мові національної культури 13. Утім, при такому формулюванні мети склада ється враження, що зіставна лінгвокультурологія має передусім лінгводидак- тичні цілі та завдання, хоча для цього мовознавчого напряму ключовою є тріада «(етно)культура — (етно)свідомість — мова». Діалектичний взаємозв’язок цих трьох феноменів визначається окремо існуючим світом, що оточує людину, людською свідомістю, в якій цей світ репрезентований, та мовою як лінгвоког- нітивним континуумом, де концептуалізація світу людиною представлена мов ними одиницями (також у їх уживанні), оскільки «структури мови референційно співвіднесені зі світом свідомості, в якому репрезентований реальний світ — фізичний та ідеальний» 14. Тому метою зіставної лінгвокультурології є: 1) вияв лення культурного тла мовної одиниці, що дає змогу співвіднести поверхові структури мови з їх глибинною сутністю; 2) опис культурного простору крізь призму мови й дискурсу; 3) встановлення культурного тла комунікативного простору; 4) визначення способів, якими мова втілює у своїх одиницях, зберігає та транслює культуру; 5) ідентифікація втілення в живій національній мові ма теріальної культури й менталітету, які виявляються в мовних процесах та в їх подвійній спадкоємності з мовою і культурою етносу 15. 3. жүктеу/скачать 0.66 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|