Карен Лібо в пастці (з англійської переклав Володимир Нерівний, 2010) “О, ми спали разом, гаразд,”

Кайл би зробив так сам, аби позбутися Джес, якби це не означало, що її могли заарештовувати за байдикування або вторгнення на чужу територію, потім притягнути до якогось поліцейського відділку. Він не міг вчинити так з нею знову.

Він провів наступні дві години, пильно дивлячись в бінокль на будинок Ґілпатриків. Відео камера дзижчала поруч з ним, постійно роблячи запис про всякий випадок. Кайл вивчив кожну цеглину, кожне ретельно запнене вікно, кожний кущ, що переріс. Він побачив електричного лічильника, але не досить ясно, щоб дізнатися, як швидко він рухався. Могло б бути цікавим довідатися.

Коли він подивився в кухонне вікно знову, Тойота все ще була на місці. Вікна були повністю запітнілі, що затуляло Джес від стороннього погляду. Але ці запітнілі вікна викривали її з головою, доводячи, що в авто була людина, яка дихала.

Температура стійко знижувалася. Згідно з прогнозом, очікувались ранні заморозки сьогодні вночі, з коефіцієнтами різкості погоди до двадцяти. Дощ також був можливим. Кайл міг тільки сподіватися на те, що погода, що погіршується, загонить Джес в укриття, і що це змусить її не вчиняти щось дурне, на кшталт ввірватися в будинок Ґілпатриків. Вона була просто в розпачі й досить безрозсудною, щоб пробувати вчинити щось таке.

Приблизно о сьомій Кайл зробив коротку перерву на обід, залишаючи своє пильнування біля дверей внутрішнього дворика саме настільки, щоб приготувати самому якийсь суп-напівфабрикат у мікрохвильовій пічці. Він дуже не хотів опускати свого бінокля навіть на цей короткий проміжок часу. Злочинці робили помилки, і він був впевнений, що Тері зробить свої. Але це могло б трапитись настільки швидко, як оком змигнути.

Кайл перевірив кухонне вікно, оскільки почало темніти. Вітер божевільно хльостав голі гілки дерев, коли сухе листя танцювало в міні торнадо й вирах по вулиці. А Тойота була все ще там.

Тоді Кайл вирішив. Які б не були наслідки, він не може дозволити Джес отримати обмороження. Він запхнув руки у рукави своєї куртки, засунув відкривача гаражних воріт з новими батареями у кишеню й кинувся геть з будинку, чоловік на завданні.

Кайл не потрудився стукати цього разу. Він просто різко відчинив двері водія. Джес навіть не замкнула їх.

Джес крикнула від несподіванки перш ніж прийти до тями і витріщитися на нього.

– Що з-з-зараз?

Боже, вона була фактично синьою. Ключі були в запаленні, він помітив. Це було вже легше. Він сів за кермо, відрегулював сидіння і завів двигун.

– Що т-т-ти д-д-думаєш…

– Облиш. Я повезу тебе туди, де тепло. Ти можеш сидіти перед каміном, я зроблю нам трохи кави, і потім ми почнемо позмінно спостерігати за будинком Ґілпатриків.

Вона зосередилася тільки на одному слові, що він сказав.

– Камін?

Знадобилось приблизно двадцять секунд їзди, щоб дістатися його орендованого будинку. Він нажав кнопку в кишені, щоб відчинити гаражні ворота.

– Постривай хвилинку, – заперечила Джес. – Ми не можемо... я хочу сказати, я не можу бути у твоєму домі. Ми будемо в такому ж самому скрутному становищі, як ми були в останній раз, коли ти запропонував мені свою... гостинність.

– Це не зовсім те ж саме, як в останній раз, – сказав він розсудливо, використовуючи ті ж самі аргументи, що звик, коли сам собі логічно обґрунтовував свої рішення. – З одного боку, я не сказав жодній душі, де буду. Я зняв будинок по оголошенню в газеті. Отже, якщо за жодним з нас не стежили..., за тобою ні, чи не так?

– Я н-не думаю що.

Кайл знав, що за ним не стежили. Він блукав по досить багатьом провулкам, щоб переконатися.

– Тоді з нами все гаразд. Ми в безпеці.

Джес не виглядала, начебто вірить Кайлу. Чи міг він докоряти їй? Кайл востаннє робив подібні запевнення, коли відвозив Джес до себе додому, і подивиться, що трапилось.

Джес мусила здолати своє ув’язнення ковдрами, щоб вийти з авто. Нарешті вона звільнилась і незграбно вилізла, все ще помітно тремтячи. Вона пішла слідом за ним в будинок.

– О, Боже, здається, тут добре. Де той камін, що ти казав… – Вона зупинилась на півслові, оглядаючись в трепеті. – Цей дім, так дім! Ти міг би поставити літак у ньому.

– Він трохи завеликий, але в мене не було багато вибору. Проходь. – Він обійняв її за тремтячі плечі і повів з кухні до вітальної кімнати. Він допоміг їй зняти рукавички, курточку та шарф, потім підштовхнув її в пухке крісло біля каміна. – Сідай.

Від доторкання сірника до сухих трісок – і з невеликою допомогою струменя природного газу – у них миттєво зайнялось багаття.

І атмосфера, також. Більше всього у світі Кайл бажав затишно влаштуватись з нею в тім великім кріслі й дивитися в танцююче полум’я, потягуючи вино й говорячи тихо ні про що істотніше, ніж про літні відпустки та кінофільми, які вони бачили. Він хотів відчувати її тіло поруч з своїм, тепле й розслаблене від вина. І коли вони небезпечно розслабляться, то він би міг віднести її нагору до того гріховно величезного ліжка та…

– Ти щось казав про каву? – запитала Джес з надією, порушуючи його фантазії.

– Буде саме зараз. – Точно також, він думав, коли відміряв каву в паперовий фільтр. Навіть якщо б Джес і бажала, у нього не було часу, щоб розважатися з нею в ліжку. Кожна хвилина, що він проводив не біля того вікна, була напевно загубленою можливістю виявити Тері Родіна і покласти край цьому кошмару для Джес.

В той час як варилась кава, Кайл зробив їм по бутерброду з шинки й сиру. Джес вдячно посміхнулась, коли він дав їй в руки кухоль з кавою та поставив їй на коліна тарілку з бутербродом та картопляними чіпсами.

– Ще кілька хвилин там, – сказав Кайл, коли знову сів на своє місце біля дверей до внутрішнього дворика, – і у тебе б з вух виросли бурульки.

– Я знаю. Напевно мені не слід зізнаватись тобі в цьому, але я думала про припинення спостереження, коли з’явився ти.

Кайл думав про це, коли пильно дивився з вікна в темряву, що густішала. Якби він був хоч трохи жорсткішим, то б звільнився від своєї проблеми. Джес уїхала б додому, і він не мусив би займатися нею зараз. Тільки йому було важко думати про неї, як про проблему, саме в цю мить. Небажане відволікання уваги, мабуть.

– Ти зігріваєшся? – запитав він. – Пальці на руках та ногах не обморожені?

– Зі мною все гаразд.

– О, так. Тепла нижня білизна. Я забув.

Джес засміялася низьким грудним голосом, що Кайл чув дуже рідко, відтоді як з нею познайомився.

– Я припускаю, що ти ніколи не даси мені це забути. – Вона зробила паузу, і коли потім заговорила, то вже була офіційно серйозною. – Що ти бачиш там?

– Ну, темніє, і поки що я не бачу ніяких вогнів.

– Трясця його матері, в будинку, напевно, нікого немає. Ти не думаєш, що ми женемось за недосяжним?

Кайл мав намір сказати Джес неправду. Якби вона думала, що це пильнування було марним, то мабуть пішла б додому, і він би не думав постійно про її присутність. Але Джес здавалася такою приреченою, що Кайл не міг би витримати, щоб розчаровувати її в подальшому.

– Насправді ні. Я вірю, що хтось міг би займати цей будинок.

– Справді? – Джес вискочила з крісла й негайно була поруч з Кайлом, вдивляючись в ніч. Навіть пом’ята та виснажена, вона була чарівною, принаймні щодо його власної стомленої свідомості. Її тіло все ще зберігало натяк на якийсь аромат, що вона використовувала того ранку – мило або шампунь, не парфуми, припустив він.

– На перший погляд будинок здається безлюдним, – сказав Кайл, намагаючись зосередити свою увагу на справі. – Але глянь на листя на ґанку, навколо дверей.

Він дав їй в руки бінокль.

Їй знадобилось кілька секунд, щоб визначити місцезнаходження будинку та відрегулювати лінзи до своїх очей.

– Я не бачу ніякого листя.

– Точно. Листя надуло по коліно вздовж фасаду будинку, але немає жодного листочка саме навколо вхідних дверей, це значить, що хтось відкинув їх з дороги, щоб входити або виходити з дверей.

– Отже, хтось принаймні входив в будинок за минулі кілька днів.

– Я вірю, що це має місце.

– Цікаво. О, – сказала вона з подивом.

– Що таке?

– Щойно ввімкнувся прожектор зовнішнього освітлення, – сказала вона схвильовано.

Саме цього він і боявся. Він помітив прожектор біля під’їзного майданчика нагорі високого стовпа.

– Тільки тому, що це сталось, не означає, що хтось його ввімкнув, – сказав Кайл, коли брав назад свій бінокль. – Напевно він на таймері.

– О.

– Кайле!

– Чому ми не можемо просто підійти до будинку, подзвонити у двері та побачити, хто там є?

– Тому що, якщо це Тері, то він не відчинить двері і дізнається, що ми його розкусили. Він буде особливо обережним, можливо навіть знайде спосіб утекти з будинку так, щоб ми не побачили. Я не хочу, щоб він був обережний. Я розраховую на те, що він буде необережним, принаймні хоч раз.

Джес кивала головою, що розуміє. Кайл роздивлявся її, коли Джес пильно дивилася в темряву. Вона очевидно дуже замислилась про щось, судячи з маленьких морщинок стурбованості на її чолі. Нарешті вона сказала:

– Вважаю, що мені слід йти. Здається, що у тебе тут все під контролем.

І Кайл вважав, що йому слід відпустити Джес. До свого жаху, слова, що злетіли з його губ, були:

– Ні, залишися.

Вона виглядала такою ж здивованою, як і він почувався.

– Я зрозумів, що однієї пари очей не достатньо, – вів далі Кайл. – Ти звернула на це увагу раніше. Я ж дійсно мушу спати та їсти. Ми вдвох можемо тримати під спостереженням той будинок щосекунди. Ми могли б чергувати по чотири години. Хоча рішення за тобою, – додав він квапливо. – Якщо ти відчуваєш, що для тебе дуже ризиковано залишитися тут зі мною…

– Я залишуся, – сказала Джес категорично.

Він почувався в захваті, навіть коли визнав, що його почуття виходили далеко за межі логіки. Це він робив заради Джес, і робив це погано.

– Гаразд. Я заступлю на чергування першим.

Вона подивилась на годинника.

– Тоді я спробую якось поспати, – сказала вона дуже діловим тоном. – Спальні нагорі?

– Дві нагорі, дві внизу. Вибирай. Я розбуджу тебе, коли буде твоя черга.

– Гаразд. – Вона озирнулась навкруги, потім важко пішла нагору по сходах. Так чи інакше, він знав, яку спальню вона вибере.

Така спокуса. Як можна встояти? Джес скинула весь свій одяг до пресловутої теплої спідньої білизни, акуратно все складаючи та кладучи в стопку на комоді. Раптом вона помітила, що шухляда комоду прочинена. Вона відкрила її повністю та знайшла чоловічі шкарпетки й нижню білизну.

Кайлові.

Звичайно, він вибрав собі спальню господарів. Це було просто логічно. І їй слід мерщій йти залом в якусь іншу кімнату. Але кругле ліжко звало її. Ах, чорт, Кайл ніколи не дізнається, що вона була тут. Джес відігнула край стьобаної ковдри і занурилась між хибно спокусливими простирадлами, поклала щоку на фарбовану наволочку подушки і зітхнула від задоволення. Вона заснула за секунди.

За якийсь час Джес була розбуджена ударом грому, гучним, як постріл з гвинтівки. Мерехтлива блискавка висвітлювала дивну спальню, і їй знадобилось кілька секунд, щоб зорієнтуватись. Дощ лив вниз по даху так, що походило на водоспад.

Вона вислизнула з ліжка і пішла до вікна. Злива була така сильна, що видимість була нульова.

Джес подивилась на годинника. Кайл дав їй проспати годину зайвого часу. “Це добре з його боку,” – припустила Джес, – “але навряд чи справедливо”. Вона натягла джинси і пішла вниз.

Вітальня кімната була темна та страхаюче тиха, залита слабким помаранчевим відблиском від згасаючих тліючих вугликів їхнього багаття.

– Кайл! – Джес змогла роздивитися його фігуру, вивернуту на стільці біля дверей. Він їй не відповів.

Коли Джес підійшла ближче, слабкі звуки хропіння долинули до неї. Він спав! Яке це було огидне спостереження, до речі! Вона штовхнула його в плече тильною стороною руки.

– Агов, Спляче красуне.

Його очі розплющилися, і він негайно прокинувся. Кайл подивився на годинника, потім за двері, де злива тривала.

Джес потяглась рукою до лампи, але Кайл її зупинив.

– Не треба. Вночі я хочу наскільки можливо уникати тут світла. Не хочу, щоб хтось з сусідів побачив нас з біноклем і неправильно зрозумів.

– Слушна думка. – Вона бачила добре від згасаючого багаття. – Ти спав на роботі, – сказала Джес, хоча в її словах не було ніякого гніву.

– Просто сон уривками під час дощу. У мене є здатність прокидатись кожні кілька хвилин, щоб перевіряти. І поки йшов дощ, і жоден з нас не міг нічого побачити, то я не бачив жодного сенсу, щоб тебе будити.

Миттєво заспокоєна, Джес сказала:

– Я приготую свіжої кави.

– Тільки не мені, дякую. Я піду нагору. – Він піднявся з стільця, помахав недбало рукою і зробив як сказав.

Пройшла ціла хвилина, коли Джес збагнула, що не прибрала ліжка, не взяла з собою своїх туфель та светра, коли бігла вниз. Кайл дізнається, що вона була в його кімнаті. Джес летіла нагору по сходах з смутною уявою, що могла б стерти сліди свого зловживання, в той час як Кайл був у ванній – або, якщо ні, принаймні попросити пробачення за свою безцеремонність.

Двері в спальню господарів були широко відкриті. Кайл сидів на ліжку, знімаючи тенісні туфлі. Він підняв голову:

– Я щось забув?

– Ні, це я. Я боюсь, що спала у твоєму ліжку, і забула усунути докази.

Він недобре посміхнувся:

– Здається, це твоя звичка спати у моєму ліжку.

– Напевно могло б бути звичкою. – Слова злетіли з її губ перш, ніж вона збагнула, що володіло нею.

Він витріщився на неї, виглядаючи спочатку досить враженим, і потім повернулась його усмішка – навіть ще більш зліша, якщо це було б можливо.

– Ну і як? Ліжко, я маю на увазі.

– Ч-чудове, – сказала вона майже пошепки.

– Не дуже жорстке, м’яке?

– Дуже велике, – сказала вона, вражена своєю бравадою. Але раптом здалось повним божевіллям, що вони обидва мають бути в цій спальні і не скористаються нею. Саме тому вона пішла слідом за ним нагору. Не забирати свої речі. Не просити пробачення. Але скористатися ситуацією. – Дуже велике для однієї людини.

Кайл простягнув руку.

– Йди сюди, Джес.

Неспроможна відмовити йому, вона наблизилась кроками дитини. Він піймав її за зап’ястя і потягнув до себе на коліна.

– Ти пропонуєш те, що я думаю, що ти пропонуєш?

Вона знизала плечима:

– Ну, оскільки йде дощ...

Кайл тихо засміявся, і звук цього сміху послав приємне тремтіння по спині Джес, коли він обхопив її руками за талію. Його руки були теплі там, де владно лежали – на верхній частині живота Джес.

– Це страшенно поважна причина, щоб зайнятися любов’ю. – Кайл посерйознішав. – Я хочу зайнятися любов’ю з тобою, Джес. Я жадав тебе з першого дня, як зустрів. Але я повинен бути чесним. Любовні стосунки це дійсно не моє.

Вона знайшла його визнання дивно забавним:

– Я припускаю, що ти спробував це хоч одного разу.

– Я серйозно призначав побачення двом жінкам. Але я завжди знаходжу причини, щоб від них втекти.

– Як?

Саме коли Джес думала, що змогла здобути якісь серйозні розуміння щодо цього чоловіка, Кайл припинив розмовляти з нею на цю тему.

– А я знаю, з особистого досвіду, що мати чоловіка поруч з собою, може покласти край руйнуванню життя, як я це розумію. Проте, як ідіотка, я продовжую тяжіти до них – до неправильних. Неймовірно, якими міцними можуть бути наші біологічні спонукання.

– Неймовірно, – повторив Кайл, притискаючись до вуха Джес, начебто щоб довести її думку. – Чи я неправильний?

– Чи мало б це значення?

Він припинив пестощі на досить довгий час, міркуючи, щоб відповісти серйозно.

– Мені цікаво дізнатись, кого ти вважаєш правильним.

Джес зітхнула.

– Того, хто добрий, лагідний, безкорисний, не надто егоїстичний. Поступливий. Не крутої вдачі, – додала вона багатозначно.

– Сексуально сумісний? – Кайл відновив свої дослідження чутливої шкіри нижче її вушка.

– Ах, гм, це б не було на заваді. Але інші речі важливіші... – Її слова стихли, оскільки вона занурилася у хтиве марево. Як він міг, як міг будь-який чоловік, робити це з нею з таким маленьким зусиллям? Звичайно, Тері не міг.

Тері. Забавно, коли Джес зустріла його, то думала, що у нього були всі ті якості в її списку. Але їй знадобилось небагато часу, щоб зрозуміти, що Тері Родін був хамелеоном, здатним до показу всього, чого б не заманулося побачити людям. Він був всього лише досвідченим актором, шахраєм.

Кайл, звичайно, не відповідав багатьом з її ідеалів. О, він виявляв спалахи доброти, коли це відповідало його намірам. І лагідність, як зараз. Але він був весь зв’язаний у своєму професійному его. Кайл визнав це: доводження, що він мав рацію щодо невинності Джес, було його головною метою прямо зараз. І він, звичайно, не був поступливим або не крутої вдачі.

Принаймні в Кайлі Джес бачила чесного, точно такого чоловіка, яким він є. Якби Джес мала вибір, якого, до речі у неї не було, щодо того, щоб серйозно захопитися ним, то знала б, на що йде.

– Чоловік, якого ти описуєш, став би тобі нецікавим протягом тижня, – сказав Кайл, коли тяг за край верхню частину її теплої спідньої білизни, щоб звільнити з джинсів і плавно засовував свої руки під неї. – Ти домінувала б над ним, як над побитим псом. Ти занадто сильна для таких чоловіків.

– Я сильна? Ах... – Вона стиха зітхнула з повною насолодою, коли його міцні руки м’яли її плоть, застиглу від всіх тих годин в авто.

– Так, ти, сильна, – шепотів він, відновлюючи напад на її шию. Між легкими, як метелики поцілунками, він додав, – ти – предмет для розмови відділу, те, як ти трималась на допиті.

– Я плакала як дитина – о, саме там, трохи вище – того першого дня.

– Але ти поліпшилась, чи не так? Мінливість долі робить тебе сильнішою.

– Тоді мені вже слід бути Кінг Конгом. – Нездатна зупинити свої руки, щоб не блукати ними, вона зробила маленьке своє власне дослідження, пестячи тверді канати м’язів його шиї й плечей, м’яку пружність його волосся. Воно було набагато м’якішим, ніж виглядало. – Отже, кажеш, що я сильна. Це означає, що мені потрібен тверезий владний чоловік, що буде командувати мною і очікувати на те, що я підкорю йому всі свої потреби? Ні, дякую. Це вже було й робилось.

– Ну, тобі не потрібен пан Роджерс* (Ведучий популярної дитячої телевізійної програми в США).

– Тоді, хто?

Якийсь чоловік уяви. Хтось, хто не існував.

Її запитання залишилось без відповіді, оскільки Кайл підняв край верхньої частини її спідньої білизни і стягнув через голову. Це ставало серйозним. Якщо Джес не покладе край цьому зараз, то все це не припиниться.

Вона зрозуміла, що у неї не було ані найменшого спонукання класти край. Кайл, звичайно, не був чоловіком уяви.

Але уяви, вона вирішила, були для наївних дівчаток, які вірили в рівне партнерство та взаємне кохання, повагу, щастя на все життя. Значно краще ввійти в будь-які любовні стосунки з широко розплющеними очима ніж скінчити життя зрадженою, емоційно озвірілою, нажаханою.

Це само те, що чоловіки робили з Джес, і тому, що вона дозволяла це, так чи інакше, вважала вона. Обидва рази, коли її стосунки погіршувались і Джес зміцнювала свою волю й намагалась взяти під контроль ситуацію, то натомість закінчувала ставши жертвою.

Ну, більше ні. Вона знову ніколи добровільно не поставить себе в становище, що дасть владу чоловіку над нею. Це не було тим, що відбувалось тут, їй-Богу. Судячи з задишки Кайла і тому, як його руки дрижали, коли розстібали гачки її бюстгальтера, вона була тим, хто тримає в своїх руках владу. І це личило їй просто чудово.

– Я не хочу бути безцеремонним щодо цього…– сказав Кайл.

– Тоді я не буду це так сприймати.

– Так, ти дійсно щось для мене значиш. Це не просто випадковість. Я думаю, що ми були приречені на цю мить або зараз, або пізніше.

Джес знала те, що, напевно, коштувало Кайлу, щоб визнати, що вона хвилює його, хоч трохи. Вона прийняла його запевнення, дозволила їм тепло облаштуватись в своєму серці. Вона відповіла йому, поміщаючи свої губи цілком навмисно навпроти його губ.

І потім не було більше слів.

Джес не була впевнена, що вона очікувала, але марка Кайлових любовних пестощів з’явилась як повне і приємне здивування. Спочатку він, здавалося, боровся за контроль, його язик вів двобій з її, його руки міцно обхопили її, підкоряючи її в підпорядкування. Кайл обвив своїм тілом, і Джес опинилась на грішній червоній стьобаній ковдрі, з ним зверху на собі.

Саме в той час, коли Кайлова всепереможна пристрасть почала і бентежити, і лякати Джес, він відступив, повертаючись до дражливих поцілунків та сексуального масажу, з чого починав. Він ніжно зняв решту її одягу, пестячи її органи оксамитовими доторканнями, які всмоктувались в її тіло, як гаряча ванна, повністю до мозку кісток.

Джес почувалася приголомшеною – не Кайлом, а її власними реакціями. Вона тонула в бажанні, майже безглуздому, а він ледь почав. Її більш земні почуття до нього, що склалися за минулі кілька тижнів, виштовхувались, щоб звільнитись, як штормові потоки на дамбу, що послабшала. Джес хотіла звільнитись, але страх перед невідомим тримав її в тривозі, щоб боротися за контроль, саме коли її тіло вигнулось дугою від його руки, як спина розпусної кішки.

Кайл зняв свій власний одяг із гнучкою витонченістю і повною безтурботністю до себе. Фактично його пильний погляд ніколи не залишав Джес. Його самовпевненість вселяла в неї жах, і вона тремтіла.

Очевидно Кайл подумав, що Джес змерзла, тому що відкинув ковдру і без слів змусив її сковзнути в атласний червоний кокон, що вона охоче зробила. Джес не звикла до того, щоб так ретельно роздивлялась її оголена фігура, і хоча це збуджувало, але також і нервувало.

Скорий поспіх – людям посміх. Джес завжди була консервативна, коли доходило до сексу; вона не могла раптом стати безсоромною.

Або могла? Після того, як Кайл прослизнув між прохолодними простирадлами поруч з нею, його проста близькість опитувала Джес про все, що вона гадала, що знала про саму себе, своє тіло, свою сексуальність. Він погладжував її не так, начебто шукав задоволення власних бажань, але як чоловік, що вирішив вивчити і зрозуміти все про неї. Ефект і вселяв трепет, і пробуджував спогади і почуття. Тіло Джес вигиналось від руки Кайла скрізь, де б вона не доторкалась, і дівчина не могла утриматись від звуків, які виходили з її горла, тихі мурликаючи звуки, які були наполовину задоволенням, наполовину божевільним очікуванням.

Він супроводжував свої пестощі губами, залишаючи ніжні тривалі поцілунки в місця, які Джес раніше ніколи не уявляла собі, що будуть цілуватись. Його борода м’яко терлась об її шкіру, додаючи до бомбардування відчуттів, які загрожували перевантажити її мозок, доки вона не могла витримати.

Нарешті Кайл повернувся до її губ, поєднуючись з Джес знову в поцілунку, що викрав не тільки її подих, але і душу також. Протягом тих кількох хвилин, принаймні, він володів нею. Джес знала це і підозрювала, що Кайл знав, також. Це був чоловік, що завжди все робив до кінця.

Кайл накрив тіло Джес своїм, але, здавалося, не поспішав закінчити дію. Він дав їй можливість звикнути до його ваги, його всюдисущої теплоти, до відчуття на її шкірі волосся, що на його тілі. Весь час Кайл продовжував цілувати Джес не відриваючись, крім одного або двох разів, щоб вони могли обидва вдихнути побільше повітря, тільки щоб відновити їхнє шалене з’єднання.

Джес бажала цього чоловіка в собі так, як ніколи не хотіла нічого в своєму житті. В його обіймах все інше зникло. На якийсь час вона забула про свій суд, що має відбутися, обвинувачення проти себе, жахливу можливість позбавлення волі. Впродовж цього короткого часу вона була вільна і шалено щаслива.

Коли він нарешті ввійшов у неї одним оксамитовим плавним рухом, Джес підняла свої стегна, щоб зустріти його, радісно сміючись в той же самий час.

Потім Кайл посміхнувся з виразом чистого блаженства, що змусило серце Джес пурхати, начебто воно намагалось втекти з грудної клітки. Коли вона вперше зустрілася з ним, то не вважала, що Кайл був особливо вродливий. Зараз вона думала, що він був найвродливішим чоловіком у світі.

Він рухався у неї всередині з безмежною повільністю, терпінням. Звичайно, Кайл нічого не зробить наспіх. Джес повністю відчувала його присутність у собі всередині, його довжину, неймовірну глибину, яку він досягав, і відчувала кожний дюйм доторкання до своєї найглибшої активної зони. Джес могла відчувати його в кінчиках своїх пальців і коренях волосся... і в своєму серці, яке боліло від надлишку почуттів, що було новим для неї.

Саме коли Джес думала, що Кайл був чоловіком, який не втратить контроль, він його втратив. Його рухи стали швидшими, більш шаленими, і вона рухалася з ним, немов якась шалена танцюристка фламенко, яка намагається не відставати від все наростаючого темпу.

Все це було занадто багато для неї. Джес повністю дала волю почуттям, здаючись на милість долі, Бога та того, що там ще було, що керувало нею. Відчуття перекатувались через неї зараз, наче вітер на вершині гори. Джес чула свій голос і його, але не могла розібрати того, що кожний з них казав.

Джес узнала точну мить, що він досяг свого звільнення від виру, що вони розділили, і так чи інакше вона стала одним цілим з його екстазом, доки не здалося, що вони стали частиною того ж самого оргазму.

Який був явно смішним, думала Джес, коли поступово відчула свою спину на атласних простирадлах, своє волосся, розкинуте по обличчю, нерівне дихання чоловіка, що тримав її, і все ще був у неї. Вона боялася повірити цьому випадку, що її розум казав їй, що він насправді був. Звичайні люди не мали такої космічної подорожі тільки при наявності сексу..., чи не так?”

Джес ледь не заплакала, коли він нарешті вийшов з неї, сигналізуючи про офіційне закінчення здійснених відносин. Ніколи не буде ще одного першого разу для них. Не могло б бути взагалі ще одного разу для них, і край.

Джес підготувалась до незграбних мурмотінь, що відбуваються після злягання, двох людей, які розділили граничну близькість, але не мали ніякого майбутнього. Не буде жодних фальшивих пояснень почуттів, тільки різкий перехід назад до реального миру.

Але похмуре красномовство Кайла здивувало Джес.

– Ти чарівна жінка, Джес. І десь тут є славний чоловік для тебе. Я не можу уявити, чому він ще не знайшов тебе. А він, напевно, шукає. Я впевнений, що ти зустрінеш його незабаром.

“Але я вже зустріла його,” – раптом повідомив їй внутрішній голос. І оскільки маса почуттів кипіла у неї всередині, то Джес зрозуміла, що зробила це знову: вона закохалася в чоловіка, що зовсім був не для неї. Тільки цього разу це було по-іншому. Її почуття до Філа та Тері були тільки незрілими безрозсудними захопленнями школярки, які рухнули після близького уважного розглядання. Це ж було справжнє.

І воно було приречене.

Можливо Джес була щаслива, що Кайл не відповідав взаємністю на її почуття, що він не мав ніякого наміру залишитися з нею, щойно це спостереження буде успішним або припиненим. Джес весь час зізнавалась собі, що Кайл був занадто великим чоловіком для неї. Її б повністю проковтнули, якби вони спробували досягти успіху в стосунках.

Вона не повинна розповідати йому, як почувається, вирішила Джес. Вона не дасть Кайлу навіть натяку, тому що, якщо він довідається, то буде почуватися нещасним та незграбним, і решта їхнього короткого часу разом, буде зруйнованою.

– Я не вважаю, що для мене існує чоловік, – сказала Джес абсолютно чесно.

– Він має бути. Кажуть, що у кожного є милий друг. Але я скажу тобі одну річ. Жодний лагідний “баба” не для тебе. Ти б перетворила його на золу з першого разу, коли він тебе поцілує. Тобі потрібен сильний чоловік, Джес, що відповідає твоїй силі. Будь-що менше, і тобі буде нудно до сліз.

– Сильний чоловік, а? Як ти, мабуть? Це ти пропонуєш? – Джес говорила так, щоб Кайл напевно зрозумів, що це було дражніння. Проте вона затамувала подих, коли чекала на його відповідь.

Кайл піднявся в ліжку.

– Слухай. Дощ вщух. Час повертатися до роботи. – Він відкинув покривала, але Джес зупинила його перш, ніж він зміг встати з ліжка.

– Моя черга, пам’ятаєш? Я розбуджу тебе за чотири години.

Саме так вони з палких коханців стали холодними діловими партнерами. Джес змогла витримати якусь подобу гідності, доки не натягла свій одяг і не попрямувала з дверей. Але коли сіла в глибоке крісло, що стояло біля дверей внутрішнього дворика і пильно дивилась в бінокль на залитий світлом прожектора будинок на іншому боці озера, то тихо плакала.

Чому вона вчинила це? Чому вона дозволила собі скуштувати раю, коли знала, що він ніколи не міг бути її?