Карен Лібо в пастці (з англійської переклав Володимир Нерівний, 2010) “О, ми спали разом, гаразд,”

Як і вона не хотіла зараз.

Кайл був і переслідувачем і рятівником, обвинувачем і захисником, темним і світлим. Її тягнуло до нього, навіть коли його боялась. Він виступав за караюче правосуддя, жорстоке й сліпе, проте він був також її надією, союзником, навіть другом.

Можливо незабаром йому бути її коханцем.

Вона плекала в голові цю ідею дуже давно, можливо навіть, того першого дня, коли він прийшов до неї в дім. Але насіння тільки тепер проростало в щось енергійне й зелене, зі змученими спрагою коріннями й листами, що тягнулись до тепла сонця.

Чи пустили ті ж самі фантастичні думки коріння в розумі Кайла, їй було невідомо. Він звичайно цілував її, начебто мав на увазі це. Але він був хлопцем, врешті-решт, і її досвід доводив до неї, що весь чоловічий рід був трохи слабким, коли доводилось протистояти сексу. Більшість чоловіків скористалося б сексом, якщо він пропонувався, навіть якщо б вони не розглядали таку можливість раніше.

Отже, спокійно погоджуючись спати в його домі, вона пропонувала секс? Чи він так це сприймав? Чи залишиться він вірним своєї статі та скористається цією пропозицією?

Саме коли ці думки роїлися в її голові, вона визнала, що не думала жодного разу досить ясно. Брак сну впродовж минулих кількох днів, поєднаний з витоком адреналіну та несподіваною зневірою, залишили її повністю виснаженою.

Її слабоумство підтвердилось кількома хвилинами пізніше, коли, після саджання її на стілець та приготування їй чашки гарячого шоколаду, щоб припинити тремтіння, Кайл почав розгортати бавовняний матрас у вітальній. Він послав на ньому простирадло, потім ковдру, потім зник приблизно на одну хвилину і повернувся з двома подушками в невідповідних наволочках.

– Досить зручно, – сказав він, порушуючи тишу. – Але якщо ти волієш мати моє ліжко, я можу спати тут.

“Я волію мати твоє ліжко з тобою в ньому.” – Думка була настільки жива, що вона повірила на мить, що сказала це вголос. Коли він продовжував пильно дивитися на неї, чекаючи на її рішення, вона збагнула, що нічого не казала.

– Гм, бавовняний матрас буде чудово.

Утома змішала її розум та гормони, годі й казати вже про усвідомлення.

– О, ванна, – сказав він, начебто думав, що це було пояснення, на яке вона чекала. – Боюсь, що ми повинні будемо її ділити. Друга ванна піддається деяким саморобним реконструкціям – повільному виду. Основна ванна ось тут.

Вона пішла за ним як зомбі по темному коридору і зайшла в його спальню. Це була типова кімната хлопця, з ліжком, яке трохи грюкало, здавалось, начебто було зроблено наспіх, і над кутом дверей шафи нависали якісь сорочки.

Все ж таки це якось приваблювало, так чи інакше. Тепло. Наповнено його тонким запахом, його відбитком.

– Джес!

– О. Пробач. Я напівсонна.

– Не жартуй. Ти дуже втомилась. У мене немає зайвої зубної щітки…

– Я переживу.

Вона пішла до ванни, котра була чиста, але зручно захаращена чоловічими речами, в тому числі бритвою зі змінними лезами, яку вона відзначила посмішкою. В полі зору не було фірмового ароматизатора, тільки зубна паста “Крест”, шампунь “V05” і лосьйон після гоління “Оулд Спайс”. Мабуть він викинув ту гидоту, що тхнула як Тері. Вона сподівалась що так. Вона вимила обличчя, прополоскала в роті ополискувачем “Скоуп”, скористалась ниткою для чищення зубів і назвала це гарним.

Коли виходила з ванної, то думала про бавовняний матрас, що зручно виглядав, не звертаючи ні на що уваги, і майже наткнулася на руки Кайла, коли вийшла з ванни – того дня втретє Джес опинилась в тому приємному становищі.

Замість того, щоб боротися, щоб встояти на ногах, вона здалася. У неї не було сили зробити інакше. Його руки обійняли її, утримуючи від падіння прямо на підлогу.

– Агов, з тобою все гаразд?

– Я більше не знаю. – Але їй було це потрібно. Вона це знала. Чи насмілиться вона йому сказати?

Кайл підняв Джес на руки і проніс кілька футів до свого ліжка, укладаючи так обережно, що вона ледве відчула дотик до матрасу. Вона лежала спокійно, коли він знімав з неї чорні кросівки Reeboks майже з медичною безпристрасністю. “О, чорт,” – вона подумала в спалаху прояснення, – “це не про секс взагалі.”

– Я хвилююсь за тебе, Джес, – сказав він, сидячи на краю ліжка. – Ти раніше непритомніла, і щойно знову це майже трапилось з тобою. Ти впевнена, що тобі не потрібен лікар?

– Мені потрібен відпочинок. Я не спала.

– Ти можеш спати тут. Я відключу телефон. – Він простяг руку до тумбочки й зробив те, що обіцяв.

– Залишись зі мною, будь-ласка!

Його брови злетіли вгору, і груди помітно підіймались та опускались.

– Я нічого не маю на увазі, – додала вона квапливо, – тільки те, що я буду почуватись безпечніше з кимсь... з тобою поруч.

Це, принаймні, було правдою.

Вираз на його обличчі було неможливо розібрати. Чи йому було огидно? Хіба вона щойно не довела, що була авантюристичною шльондрою, як її зобразили газети? Боже, допоможи їй, мабуть таки і була. “Але це було інше,” – міркувала вона. – “Виняткові обставини.” Вона не була такою, щоб падати в ліжко з кожним вродливим хлопцем, якого зустріне. Але чи буде він знати про це?

Чи мало це значення?

Вона засинала. Наступного разу вона довідалася, що спить, згорнувшись поруч з голими грудьми Кайла. Неймовірне почуття спокою та безпеки захлеснуло її, коли вона чула його повільний, ритмічний подих, вдихала його запах, відчувала те тепло, що виходило з нього. Вона повернулась до сну, падаючи в м’яку хмару позбавленого сновидінь спокою.

Наступного разу, коли вона прокинулась, то була в ліжку сама, і сонце сяяло з образливою життєрадісністю в вікно спальні Кайла. Скільки часу вона спала?

Джес вистрибнула з ліжка майже в паніці. Вона мусила йти за своїм авто. Де її взуття? Де Кайл?

Джес різко розчинила двері спальні і її негайно здолав запах кави та бекону, і безпомилковий звук шумів приготування страви... і свисту. Веселого бадьорого свисту.

“За яким чортом тут було веселитись?” – Думала вона роздратована, коли йшла по залу босоніж. Коли вона проходила по вітальній, то помітила речі, які пропустила вчора вночі – групу сімейних світлин, розставлених врозкид на полиці у вітальній, невідповідні меблі, що якимсь чином спромоглися виглядати зручно, величезну стерео систему та колекцію компакт-дисків в усю висоту приміщення. У неї було бажання подивитись на їх назви, але тоді вона згадала про терміновість свого становища і утрималась.

Вона знайшла Кайла на кухні, енергійно зайнятого пательнею з довгою ручкою повною бекону та іншою пательнею з омлетом. Він був без сорочки, босоніж, тільки в джинсах, і вигляд тих оголених грудей, що викликав побожний трепет, змусив її раптом згадати своє поводження вчора вночі.

Її обличчя розгорілось, і вона, здається, не змогла знайти слів, щоб порозумітися або вибачитись.

Він помітив її та посміхнувся.

– Привіт. Почуваєшся краще?

– Котра година? – запитала вона.

Байдужий до відсутності у Джес ввічливості, Кайл подивився на годинника:

– Майже десять.

– Що? О, Боже, а як же моє авто? Я повинна…

– Це зроблено. Я намагався розбудити тебе раніше, але ти була настільки ж чуйна, як ведмідь у зимовій сплячці. Отже я зателефонував Лінн, і ми з нею поїхали та забрали твоє авто.

– Як ви його знайшли?

– Я знав приблизно місце знаходження. У денному світлі його не було так важко побачити.

Вона відчула невимовне полегшення, що ця проблема вирішена.

– Я почуваю себе так по дурному...

– Ти була виснажена. – Кайл накладав омлет на дві тарілки. – Сподіваюсь, що ти зголодніла.

– Мені дійсно слід повертатися додому...

– Тільки коли ти поїси.

І їй несподівано захотілось їсти. Вона не попоїла добре, і гора яєць, бекону та грінок, що Кайл, склав на її тарілку була надто приваблива, щоб відмовитись.

– Гаразд, не відмовлюсь. Я поїм. Хіба ти не мусиш бути на роботі або як там?

– Сьогодні мій вихідний день.

– О. – Вона за цим не стежила. Вона й гадки не мала, який день тижня сьогодні. Вона слухняно сиділа за кухонним столом, і він поставив їжу перед нею, потім сів напроти неї з своєю власною тарілкою. Вона не знала куди звертати увагу, на їжу, що дуже смачно пахне під її носом, чи на того чарівного чоловіка, що трохи далі.

– Мені слід одягти сорочку, – сказав він, хоча й не поворухнувся, щоб це зробити. – Я завжди готую напівголим, тому що дуже не хочу забруднювати жиром одяг. Моя мати жахнулася б, якби побачила, як я сиджу в такому вигляді за столом.

– Ти мене не ображаєш, – сказала вона, намагаючись не витріщатися на ті широкі, м’язисті груди, коли вперше відкушувала яєчню. Це була найкраща яєчня, яку вона будь-коли куштувала. – Я хочу сказати, що ми спали в одному ліжку. Принаймні, я думаю, що ми спали. Моя пам’ять трохи нечітка.

Вона намагалась не сприймати поважно своє нужденне поводження вчора вночі. Зараз вона побачила те, що трапилось набагато ясніше, і їй стало огидно при спогаді про свою власну витівку. Її втома так чи інакше знесла звичайні межі обачливості, заборон.

“Кайл не посміхається. Звичайно ні,” – думала вона, пильно вдивляючись у свою їжу. Він, імовірно, вважав її поводження вчора вночі головним джерелом роздратування. Він тільки хотів допомогти їй вийти з скрутного становища, не служити їй емоційною підтримкою.

– О, ми спали разом, гаразд, – сказав він, – кілька годин, у всякому разі. Я б таке не забув.

– Мені шкода, що я не прокинулась, щоб цим насолодитись, – вона уїдливо зауважила.

Нарешті вона домоглася від нього посмішки.

– Мені дуже шкода, що ти пропустила це, також. Це було здорово.

Вона трохи розслабилась й відкусила ще грінку. Збиралось бути все гаразд. Мабуть вона могла пережити приниження домагання любові від чоловіка, якому це просто було зовсім нецікаво, хоча й були еротичні поцілунки.

– Я дійсно була сама не своя вчора вночі.

Він знову посерйознішав.

– Я розумію.

– Правда? Сподіваюсь, що так. Я почуваюся так, начебто тебе ошукала. Ти пропонуєш допомогу, і я негайно цим зловжила.

– Ошукала? Люба, є дещо, що тобі слід узнати про чоловіків. Коли ти просиш, щоб вони спали з тобою, це не омана. Коли вони лягають з тобою в ліжко, а ти напівпритомна, це омана. Тобі нема за що просити пробачення, добре?

– І тобі також, – сказала вона швидко. Заради Бога, чи він думав, що він зробив щось не так? Вона подивилась йому в очі, отже, він не міг помилитись в її щирості. – Мені допомогла заснути твоя присутність, тому що я знала, що була в безпеці.

Кайл зробив довгий ковток кави.

– Ти не була в такій безпеці.

Ах. Отже вона ще раз неправильно зрозуміла ситуацію. І вона збагнула зараз, що вони були в дуже небезпечній перехідній зоні своїх стосунків. Вона не могла довіряти собі; він щойно сказав їй, що вона не могла повністю довіряти йому. Їм не слід проводити так багато часу разом. Якщо б вони продовжували, наслідки були б майже неминучі.

Вона зосередилась на своїй їжі, згрібаючи її з такою швидкістю, з якою сміла, не привертаючи уваги до факту, що вона прагнула, щоб сніданок скінчився.

– Отже, де моє авто?

– Знов у тебе вдома.

– Тоді ти повинен будеш відвезти мене додому.

– В решті-решт. Коли ти будеш готова зустрітись з суспільством знову. Мені слід попередити тебе, що репортери й фотографи вештались біля твого дому сьогодні рано вранці.

– Але я не можу тут залишатися! – виклала вона.

– Чому ні? Це – останнє місце, куди хтось додумається зазирнути.

– Я боюсь, що це приведе нас обох до біди. А що, якщо довідається твій начальник? Марва оскаженіє, коли дізнається.

Він бавився шматком бекону.

– Я не буду мати неприємностей. Офіційно я більше не в розслідуванні. Навіть, якщо хтось і довідався б, що ти тут, що не зробить ніхто, те, що я роблю в свій власний час – це моє діло.

Вона не була впевнена, що повірила його безпечному вчинку. Звичайно, поліцейських не заохочували вступати в стосунки з підозрюваними у злочині, чи були вони пов’язані з розслідуванням справи, чи ні.

– Проте, – сказала вона, – мені слід повертатися додому. Я думаю, будь ласка, не міг би ти мені позичити на проїзд в таксі?

– Я підвезу тебе.

Вона похитала головою.

– Хтось може тебе побачити. Я не параноїк щодо цього. Ти коли-небудь переслідувався пресою?

Він знизав плечима.

– Так будеш, якщо якийсь нахабний хитромудрий репортер не пов’яже тебе зі мною в якомусь випадку, крім професійного. Це б погіршило мою справу, і тобі також не принесло б ніякої користі.

Кайл подивився на Джес, і невпевненість промайнула на його обличчі, потім він зі стуком поставив свою кавову чашку.

– Гаразд, ти мене переконала. А як щодо того, що я висаджу тебе біля тієї бібліотеки, що близько до твого будинку, і ти можеш викликати звідти таксі?

Це був гарний план.

– Я можу з цим миритися. – Але, вона мусила визнати, що ідея жити тут з Кайлом була набагато привабливішою за думку про зіткнення у себе вдома з усіма тими дріб’язковими нагадуваннями про біду, в яку вона потрапила: підрізаний килим в залі, зниклі кухонні ножі та Лінн з своєю юридичною літературою.

– Ти можеш залишитися, якщо хочеш, – сказав він, читаючи її думку. – Це гаразд.

– Мабуть тільки на якийсь час.

Тут було так спокійно.

Вони мовчали кілька хвилин. Джес потягувала чорну каву і байдуже перегортала розважальні сторінки газети, ретельно уникаючи будь-якого розділу, що міг би містити новини про її справу. Марва, вона знала, стежила за повідомленнями кореспондентів, таким чином Джес не повинна буде мучити себе читанням та слуханням напівправди, припущень та інсинуацій.

– Я за графіком не буду працювати сьогодні, – сказав Кайл, – але я дійсно мушу піти в поліцейський відділок та надолужити роботу, яку не виконав: поновити звіти, відповісти на телефонні дзвінки. Це займе кілька годин. Ти можеш побути тут, подивитись телевізійну передачу, розслабитись. Я захоплю обіди по дорозі додому, ми можемо тут пообідати, потім я відвезу тебе до бібліотеки. Ну, як?

Бути тут на самоті не здавалося таким же гарним, як бути з ним.

– Звичайно, це буде чудово. Послухай, поки ти будеш працювати, можливо б міг зробити якусь перевірку минулого Кевіна Ґілпатрика.

– Вона була зроблена. За винятком декількох незначних сутичок з законом – жодної судимості, він чистий.

– Я думала, що ти міг би перевірити деякі інші речі, як те, чи він має яку-небудь власність десь в іншому місці, де-небудь, де міг би переховувати Тері.

– Ммм, – Кайл сказав уникливо. Він переглядав спортивний розділ.

– Я серйозно. Я знаю, Кевін залучений – я побачила це в його очах тієї ночі, коли ми затримали його, як він телефонував. Я поб’юся з тобою об заклад, що Тері жив у будинку Кевіна до того часу. Тоді вони напевно подумали, що події розгортаються занадто швидко, отже вони перевезли його до безпечнішого місця.

– Це – лише припущення, Джес.

– Невже ти ніколи не наслідував передчуттю?

Він визнав її думку кивком голови.

– Побачу, що можу зробити.

“Це було найкращим, що могла очікувати,” – припустила вона. Його нестача ентузіазму служила натяком, що хоча Кайл був зацікавлений і готовий допомагати, але все ж таки він був поліцейським. Він мав свої обов’язки, свої прихильності, свої власні переконання щодо її справи, що знаходились десь між Клуїсовими і її власними. Він не був повністю її союзником.

– Брансон. Я уявляв, що можу знайти тебе тут, всього в роботі. Розшукуєш сьогодні якихось підлітків-втікачів?

Він сказав це, начебто робота Кайла була незначною. Але це не турбувало Кайла. Йому подобалась його робота. Він був би по-справжньому щасливим повернутися до неї і залишити справи по вбивствам своїм більш цинічним колегам.

– Так, я дійсно розшукував одну втікачку. Її бив батько, і вона переховувалась в притулку для бездомних. Вона тепер у безпеці в сімейному центрі, а її тато заарештований. А як у тебе справи? Ти сьогодні зловив якихось вбивць?

– Ні, – відповів Клуїс із самовдоволеною усмішкою. – Фактично, я загубив одного. Твоє безневинне янголятко дало чосу.

Він це висловив недбало, як між іншим.

В той час, коли його серце почало битися в грудях в ритмі стаккато, Кайл ретельно привчав риси обличчя відображати тільки помірковане здивування.

– Джес Робінсон?

– А хто ж ще? Я телефонував їй сьогодні вранці, щоб вона була тут ще для деяких запитань. Я думав, що добрий сон вночі, можливо, поліпшив її пам’ять про той ніж. Але ти знаєш що? Її не було. Голос її молодшої сестри тремтів, коли вона розповіла мені, що Джес залишилась вдома у подруги. В якої подруги, я запитую. Вона каже, що не знає. Я нагадую сестрі, що Джес повинна бути завжди напоготові для допитування. Сестра каже не хвилюватися, Джес заїде. Розкажіть це своїй бабусі. Якщо вона не завітає до полудня, то я зателефоную судді, щоб скасувати її заставу, а потім накладу на неї арешт.

Кайл намагався щосили приховати свою наростаючу тривогу. Якщо б Джес повернулась до в’язниці, то це розчавить її, зруйнує ту невелику пружність за яку вона спромоглася триматися.

– Дванадцять тридцять. – Клуїс постукав по годиннику. – Жодного візиту. Ти, часом, не знаєш, де її шукати, чи не так?

Кайл глибоко зітхнув.

– Я знаю, де вона. Вона не давала чосу.

Брови Клуїса злетіли вгору.

– І де ж могла б бути?

– Вона у подруги, як і казала її сестра. Намагається якось звільнитися від преси. Вони її переслідують. О, до речі про переслідування, – сказав Кайл, спритно змінюючи тему, – я затримав телефонного блазня на місці злочину. Це був Кевін Ґілпатрик. Він в цьому по саме горло, і я думаю, що тобі слід викликати його на допит.

Якщо Джес мала рацію, що Кевін переховує Тері, то дружня невелика зустріч з Клуїсом повинна переконати його виплутатись з Теріного розіграшу.

– У мене є що робити краще, ніж з цим ганятися за своїм власним хвостом, – сказав Клуїс відмовляючись. – Отже, ти скажеш мені, де кралечка, чи що?

– Я привезу її до тебе, – сказав Кайл недбало, начебто це було якоюсь дрібницею. Він повернувся уважно вивчати свої документи, сподіваючись на те, що Клуїс піде.

Клуїс зрадів.

– Вона у тебе вдома! – він зробив висновок, хлопаючи в долоні, як недоумкувата дитина дошкільного віку. – Мені слід було знати, що ти її захищав. Отже, у тебе немає жодного прогресу з нею, а?

Кайл не знав, як на це відповісти. З одного боку, їх первісний план гарний поліцейський – поганий поліцейський, працював чудово. Джес відкривалась йому, довіряючи йому. Навіть стаючи в інтимних стосунках. Але думка про розповідь Клуїсу щось з цього викликала в нього нудоту. Джес повірила йому. Здавалося огидним порушити ту довіру.

Але перш за все, хіба не це було тим, що він мав намір робити?

Вона не сказала йому жодної крихти викриваючої інформації, він нагадав собі. Поки вона не сказала, Клуїс не мав ніякого права знати подробиці.

– Коли я затримав її телефонного блазня, вона була вдячна, – сказав Кайл. – Вона трохи відкрилась мені.

– Трохи? Вона провела ніч у тебе вдома! Почекай, поки я не скажу Ізлі…

– Ти все це неправильно зрозумів, Клуїсе. Вона пішла додому до подруги вчора ввечері. – Це була версія, про яку вони домовились.

– Ти що, намагаєшся сказати мені, що нічого не трапилось? У тебе та кралечка, що тобі відкривається, і нічого не трапилось? Брансоне, ти – жалюгідна пародія на чоловіка. Я мав би її разів з десять.

Кайл розправив папери на своєму столі, у той час, коли оволодівав собою. Коли він заговорив, його голос був тихий і жахливий.

– Нічого не трапилось, – сказав він, промовляючи кожне слово. – Це – різниця між мною і тобою, Клуїсе. Я умію володіти собою. У мене є етика. І я не сплю з жінкою тільки, тому що вона зі мною.

– А я сплю, – сказав Блейні Кук, партнер Кайла, що ввійшов у кімнату саме вчасно, щоб почути останнє речення суперечки.

Кайл кинув на нього спопеляючий погляд, що змусив молодшого чоловіка сховатися за своїм робочим столом, щоб загострити олівці. Саме зараз у Кайла не було настрою для специфічного почуття гумору Блейні.

Клуїс вирячився на нього, міряючи поглядом як боксер-професіонал, що збирається ввійти в ринг. У Кайла було скороминуче враження, що Клуїс завдав би йому удар, якби навколо в тісному приміщенні не було з десяток свідків. Потім несподівано Клуїс розслабився, і зовсім неприємна посмішка розтягнулась на його обличчі.

– Гаразд, ми пограємо в це по-твоєму, – сказав він. – Нічого не трапилось.

Клуїс повернувся і пішов неквапно з приміщення. Чи він повірив розповіді Кайла про Джес, що залишилась в будинку “подруги”?

– Про що, чорт забирай, було все це? – запитав Блейні тихіше за конфіденційний шепіт. В приміщенні настала тиша, начебто збирався говорити Е.Ф. Гаттон* (E. F. Hutton & Co.- американська біржева маклерська компанія, заснована у 1904р. Едвардом Френсісом Гаттоном, стала одною з найповажніших фінансових компаній США і на протязі кількох десятків років була другою з найбільших біржевих маклерських компаній в державі, набула найширшої популярності завдяки рекламній фразі: «Коли Е.Ф. Гаттон говорить, люди слухають,» що асоціюється про щось важливе, поважне, що варто слухати уважно ).

– Просто Клуїс поводив себе наче віслюк, як звичайно, – сказав Кайл, намагаючись звільнити свої думки від розмови. Але факт, що Клуїс відступив так несподівано, турбував його.

Блейні біг прожогом через свій стілець ближче до стола Кайла.

– Агов, є дещо, що тобі слід знати, – сказав він тихим голосом. – По відділу ходять непідтверджені чутки. Чисте припущення, слухай уважно…

– Чому ж тоді, мені потрібно це слухати? – Кайл різко перебив. Він поводив себе з своїм привітним партнером більш нестримано, ніж звичайно, але Клуїс розтрощив ту малу доброзичливість, з якої він розпочав той ранок.

– Тому, що це безпосередньо стосується тебе, і це могло означати твоєї кар’єри, приятелю.

Це захопило увагу Кайла.

– Гаразд, ти зацікавив мене. Що за чутки?

– Ну, я вважаю, що всім відомо, що ти тимчасово задіяний у розслідуванні справи по вбивству Джес Робінсон. Офіційна причина для продовження – ти почав первісне розслідування зниклих безвісти людей, ти проводив час з кралечкою…

– Її звуть Джес, – сказав Кайл крізь стиснуті зуби.

– О, так, я забув, – промурмотів Блейні. – Так чи інакше, все це здається легітимним на поверхні. Ти у неї своя людина, отже твоє призначення підлизатися до неї і узнати, що ти можеш зібрати, що допомогло б розслідуванню. Тільки поки…

– Я не досяг нічого, – сказав Кайл покірно. – Що я можу сказати? Вона добровільно не зізналась, куди поділа тіло. Я не можу звітувати про доказ, що не знайшов.

– Так, але ти робиш саме супротивне до того, що Ізлі, спочатку хотів. Усе, що ти збираєш, вказує на її невинність.

– Чи коли-небудь спало на думку комусь з цих бовдурів, що вона могла б бути невинна?

Блейні подивився на нього допитливо.

– Ти насправді в це віриш.

– Так. Не дивись так на мене. Я не якийсь наївний мужлай, введений в оману вродливим обличчям. Вона не вбивала Тері Родіна. Хтось її підставив. Я нічого не придумую. Я звітую про докази, коли на них натрапляю. Я не можу зарадити цьому, якщо все це вказує на невинність Джес. – Він здригнувся всередині, коли подумав про дещо, про що не звітував. Як про те, що вона вдерлась в будинок Кевіна. І про натяк, що Кевін зробив йому – щоб перевірити з поліцією в Барнстейбл Каунті, Массачусетс. Він наразі не вирішив, що з цим робити.

– Незважаючи на це, ти все ще не робиш те, що Ізлі хотів, щоб ти робив. Що приводить нас до припущення. Деякі люди думають, що тебе підготували для падіння.

– Як так? – запитав Кайл сповнений скептицизму. Відділ Поліції Канзас-Сіті мав свої проблеми, але захищав сам себе.

– Вони хочуть, щоб ти переспав з нею. Коли преса довідається, це буде повсюди на перших смугах. Це зруйнує довіру до неї, коли всі довідаються, що вона спить з поліцейським. Ти будеш без роботи, тому що Ізлі буде заперечувати будь-які відомості про твої дії.

– Він санкціонував це все, – сказав Кайл. – Він фактично наказав мені в дуже багатьох словах спати з нею. Навряд чи я планую…

– Але вона у тебе вдома зараз?

– Так, – Кайл зізнався.

– Чорт, чоловіче, Клуїс імовірно телефонує в газети прямо зараз. Ти бачив, як він використовував пресу, коли знайшов знаряддя вбивства. На твоєму місці, я вивів би ту жінку геть з мого дому і не пускав би її.

Кайл нарешті зрозумів це, і подумки бив себе ногою під зад за те, що поводив себе так по-дурному. Ізлі та Клуїс не вагатимуться пожертвувати ним заради додаткового палива для багаття, що збиралося спалити Джес на ешафоті. Засудження звеличило б їх обох. Виявлення Тері Родіна живим зробило б з цілого відділу посміховисько. У жодному разі вони не могли ризикувати останньою можливістю, яка фактично трапляється.

Кайл схопився за телефон, промовляючи, коли набирав номер:

– Дякую, Блейні. Пробач, що я кричав на тебе. Я твій боржник.

– Все гаразд, друже. Ти б вчинив те ж саме для мене.

Кайл почув свій власний голос на плівці автовідповідача, потім звуковий сигнал.

– Джес, ти вдома? – сказав він. – Це я, Кайл. Мені потрібно, щоб ти підняла слухавку. Це терміново.

Вона не підняла слухавку.

Кайл вибухнув короткою змістовною лайкою і поклав слухавку. Без жодного слова пояснення до будь-кого з присутніх, він залишив офіс, сподіваючись попри все, що ще встигне. Якщо його нерозсудлива поведінка буде коштувати Джес волі, він ніколи це собі не пробачить.

І якби, якимсь дивом, Кайл приїхав би додому перш, ніж репортери дістануться туди, то він усе ще мусив би знайти якийсь спосіб, щоб вивести Джес геть з свого дому і потім її відпустити. Цього разу назавжди. Він не міг більше бути корисним для неї.