Карен Лібо в пастці (з англійської переклав Володимир Нерівний, 2010) “О, ми спали разом, гаразд,”

Кайл чесно попередив Джес, що не збирається закохуватися в неї, що це не буде прелюдією до чогось довічного між ними. Але чорт, він міг дуже багато часу логічно обґрунтовувати це собі, і все ще йому було вкрай огидно через це.

Чарівно задоволений, але явно сам собі огидний. Начебто він ошукав Джес.

“Це безглуздо. Джес доросла, досвідчена жінка. Вона знала те, що робила. Але вона здавалася такою наївно довірливою,” – сперечалась Кайлова совість. В наш з вами час, що поганого в стосунках двох дорослих людей, що погодились цілком невимушено і відкрито поділитися трохи екстазом? В той час все це повністю відчувалось добрим. Насправді прекрасним. Тоді, чому зараз відчуття провини?

Для початку, а як щодо факту, що ви щойно зайнялись любов’ю з підозрюваною в убивстві людиною? Поки Кайл не перетинав межі дозволеного, то міг енергійно захищати, принаймні у своїй власній думці, свої виправдання щоб мати особливий інтерес у справі Джес. Він шукав правду, правосуддя та всю ту нісенітницю.

Зараз Кайл починав міркувати: чи він дійсно відданий правосуддю? Або його гормони ввели в оману? Чи він хапався за соломинки, що Джес давала йому в руки, сподіваючись поєднати їх разом у її невинності? Або Кайл був не розумнішим за свого колишнього партнера Бака, що дозволив своєму коханню до дружини засліпити себе щодо факту, що вона була небезпечним першокласним наркоманом?

Саме до цього все це і зводилось. Таким же розумним був Кайл, що і тоді вони обидва, разом з Баком, вважали себе, і були обдурені Мелісою, її менталітетом жертви і її проханнями щодо розуміння та поблажливості. Між собою вони думали, що знають більше за державу, що можуть допомогти Мелісі виправитись без залучення офіційної влади.

Боже, як вони помилялись. Бак, тому що, кохав свою дружину, ту жінку, якою вона була, так чи інакше. І Кайл, тому що любив свого партнера і не хотів зраджувати своїй вірі.

Наскільки відрізнялось його сучасне становище? Так, Кайл відчував щось до Джес, щось сильне. Чи це робило її доброю, невинною людиною? Чи це виправдовувало дії, що загрожують його кар’єрі, які він вчинив за минулі кілька днів?

Кайл хотів би думати, що ніяк не міг покохати вбивцю. Але це ж саме думав Бак.

Все, що Кайл знав, було те, що йому краще діяти обережно. Йому було потрібно залишатися напоготові і думати ясно, і це означало триматись на відстані від Джес Робінсон.

Кайл наказав собі заснути. Відпочинок був необхідним. Дивно, це спрацювало. Наступного разу, коли Кайл прокинувся, мав побачити Джес, яка лагідно трясла його за плече.

– Mмм, котра година? – запитав він.

– Майже п’ять, – сказала вона. – Я прочергувала пару зайвих годин. Мені не спалось, і я подумала, що ти можеш поспати більше.

Кайл підвівся і потягнувся, раптом пізнаючи жінку, що стояла так близько до нього в темряві. Він відчув наймізерніший запах її парфумів, мускусний та жіночий й все ще, так чи інакше, свіжий як весняний день. Це змусило Кайла захотіти дотягнутись до неї рукою.

Джес стояла дуже спокійно, можливо відчуваючи його спонукання, очікуючи на нього, мабуть навіть бажаючи цього.

Він пручався. Кайл мусив міцно пам’ятати причину свого перебування тут, і ця причина не полягала в тому, щоб валити Джес у ліжко щоразу, коли вона підходила занадто близько до нього. Окрім всіх інших дуже розсудливих причин, що Кайл придумав, щоб тримати свою відстань, він також розумів, що було неправильно використовувати у своїх інтересах її емоційну вразливість. Джес боялась за свою долю, і з деяких причин збагнула, що бути близько до нього передбачало їй почуття безпеки, незалежно від того, як недовго.

Кайл вводив Джес в оману, дозволяючи їй насолоджуватись тою безпекою. Він не був її мережею безпеки, або захисником.

Саме це Кайл продовжував говорити собі так чи інакше.

– Чи є який-небудь рух? – він запитав Джес.

– Нічого. Ну, можливо щось. Я думала, що побачила, що в будинку було світло. Потім я його більше не бачила, і переконала себе, що це була оптична ілюзія від вітру, туману й дерев, що рухаються навколо, викликаючи чудернацькі тіні.

– Могло б бути дуже добре, – сказав Кайл обережно, хоча його надії зміцнились в можливості. Він все більше і більше переконувався, що хтось, можливо Тері, переховувався в тому будинку, вживаючи надзвичайних заходів, щоб не бути виявленим. Це було більше за здогад.

Чи ні?

– Я піду спати в іншу кімнату. Чотири години і мені буде добре, щоб знову йти на спостереження.

– Я почуваюсь чудово, – збрехав Кайл. – Спи скільки хочеш. У мене відчуття, що це буде ще більш стомлюючим, перш ніж скінчиться.

Джес кивнула і ледь не спіткнулася виходячи з кімнати. За кілька секунд Кайл почув, що в залі зачинились двері. Як це не було безглуздо, але він насолоджувався думкою, що Джес спала в цьому ліжку, навіть без нього.

Кайл відновив спостереження. Світало, прожектор вимкнувся, і все виглядало в значній мірі, як було в попередній день – холодний, сірий, вітряний і жодної діяльності в будинку Ґілпатриків.

Джес не з’являлась знову майже до полудня, коли вона сором’язливо прокралася вниз по сходах з вологим волоссям, несучи з собою чудовий аромат квіткового мила. На ній був свіжий одяг – чорні джинси та великий светр джгутового в’язання. Її ноги були босі, і з якоїсь причини ця крихітка уразливості змусила його захотіти знову укутати її біля каміну так, як він це зробив вчора вночі.

– Я прийняла душ, – зізналась вона. – Тобі слід було розбудити мене раніше.

– Чому? Мені чудово. Я добре поспав вчора вночі. – Досить, щоб йому рухатись, так чи інакше. Але попередній стан Джес нагадав Кайлу про те, яким потворним він був. – Якщо ти готова прийняти вахту, то я прийму й сам душ і потім приготую нам якийсь сніданок.

Кайлу було цікаво, як він міг здаватися таким нормальним, неначе нічого найважливішого не трапилося між ними вчора вночі.

Джес, здавалося, вітала цей звичайний стан, тому що посміхнулася, хоча трохи невпевнено. Вона підійшла ближче.

– Я готова. Щось відбувається?

– Тільки якісь білки, що ганяються одна за одною. Сусіди з обох боків від Ґілпатриків сіли в свої авто й кудись поїхали.

– Отже, сусіди є навколо. Можливо нам слід піти порозмовляти з ними.

– Я думав про це. – Кайл встав з глибокого крісла й дав Джес в руки бінокль. – Але я дійсно хвилююсь щодо полохання звіра, що ми йдемо на нього перш, ніж зможемо затягнути зашморг на його шиї. Він знову може втекти.

Джес кивнула і плюхнулась в глибоке крісло. Незабаром її очі звикли до дверей внутрішнього дворика, і здавалося, що вона не зацікавлена в продовженні базікання.

Кайл прийняв душ, поголився, уважно подивився на себе в дзеркало й суворо відчитав самого себе щодо професійної неупередженості. Він пішов вниз, зробив на швидку руку трохи кави та вівсянки швидкого приготування і приніс це Джес. Вона чемно йому подякувала, і він сказав з подібним ступенем холодної люб’язності:

– Будь-ласка.

І Кайлові дуже захотілося кричати. Чому, він не був впевнений. Хіба він не так хотів це? Джес не чіплялась за нього з вимогами, виявляючи якісь незручні сподівання. Їхнє заняття любов’ю очевидно було не чим іншим, як звільненням від напруження для неї. Вона ніколи не стверджувала, що це було щось інше.

Отже, чому він несподівано для себе відчув, що жалкує, що вона не відчуває себе по-іншому? “Чоловіче его – порочна річ,” – вирішив він.

Вони провели решту дня в товариській рутині, міняючись місцями кожну пару годин. В той час, коли один пильно дивився в бінокль, інший буде читати або дивитись телевізійну передачу або спати уривками. Це було б зовсім приємно, думав Кайл, якби не напруженість між ними. Секс не розігнав її на дуже тривалий час.

Кайл приніс велику кількість продуктів, і на обід Джес вирішила готувати – дійсно готувати.

– Спагеті! Броколі! Морква! Маслинова олія! – вона вигукувала йому, коли перевіряла кухонні шафи та холодильник. – Ти, напевно бажаєш якусь справжню їжу на додаток до телевізійних обідів.

– Насправді ні. Я хотів вилити соус у пляшках на спагеті та накришити овочів на салат. Маслинова олія навіть не моя. Якийсь попередній орендар напевно залишив її.

– Це добре. Я добре її використаю.

Протягом наступних кількох хвилин, звуки затишного домашнього життя лунали з кухні. Джес щось наспівувала, коли працювала, і Кайлу подобався звук її голосу. Він був радий, що вона змогла зануритись в приготування їжі та відволіктись від думок, принаймні на якийсь час.

Після кількох хвилин, він встав, щоб взяти собі пиво з холодильника. Ще б пак. Він навіть не доторкався до блоку з шести пляшок, що приніс з собою. Коли Кайл увійшов до кухні, то побачив, що Джес володіє великим блискучим ножем з такою майстерністю й точністю, що на мить був загіпнотизований тим, як відбивалось світло від нержавіючої сталі, коли її рука ритмічно рухалась, шинкуючи велику морквину на безліч тонких, як папір, шматочків.

Джес підняла голову:

– Що? Що трапилось?

– А... нічого. – Кайл намагався виправитися. – Нічого, – він повторив непереконливо.

Тоді вона глянула на той ніж в руці, і все зрозуміла:

– О, Кайл!

– Я просто не уявляв собі, що ти такий майстерний...

– Зарізяка?

– Я хотів сказати ‘кухар.’ – Він дотягнувся рукою до дверей холодильника, збираючись взяти пиво та піти звідти. Гаразд, отже картина Джес, що тримає великого кухонного ножа, захопила його зненацька. Він так багато разів намагався це уявити собі в думках, намагався і не міг. Зараз тут вона була, у плоті, доводячи поза будь-яким сумнівом, що знала, як майстерно володіти добрим гострим ножем.

Вона жбурнула ніж на кухонну дошку:

– Мабуть ти хотів би пошинкувати овочі?

– Звичайно ж ні, Джес.

– Тоді припини витріщатися на мене, неначе я – Джек Зарізяка. Від тебе ніяк не очікувала. – Сльози забриніли в її голосі. – Я думала, що ти віриш в мене. Я думала, що ти довіряєш мені.

– Я вірю. Хіба б я привів тебе до себе в дім, або в цей будинок, якби не вірив? Хіба я принаймні не сховав би ті кухонні ножі? – Він йшов до неї, коли говорив, витримуючи її пильний погляд. Коли він підійшов до неї, то підняв того ножа і затиснув ручку в її правій руці. Він мусив з силою обгорнути пальці Джес навколо ручки перш, ніж вона буде його тримати сама. Потім він підняв вгору їх стислі руки між собою і нею, поки лезо не притулилось до його шиї.

Він відпустив її руку.

– Ось як я тобі довіряю.

Вона витріщилась на нього, і на одну жахаючу мить він подумав, що вона, мабуть, дуже на нього гнівається, щоб скористатися цим ножем. Потім миттєво повернувся здоровий глузд. Не скористається. Звичайно ж ні. Вона – Джес, жінка, що займалася любов’ю з ним учора вночі з такою ніжністю, з такою пристрастю.

Ось коли він дізнався, як це було з ним серйозно. Ніж загримів по підлозі, і вона опинилась в його обіймах, їхні губи замкнулись у любострасному двобої. Кайл простягнув руку, щоб вимкнути піч, потім втягнув Джес в свої обійми.

– Спостереження… – вона почала слабко заперечувати.

Він перебив її іншим поцілунком.

– Воно буде, – прогарчав Кайл. Він сходив з розуму, і це знав, але йому було байдуже. Ніщо не мало значення, окрім закріплення його прав на цю жінку, переконання, що вона знала, що те, що вони були разом не було якоюсь випадковістю, якимсь питанням взаємної зручності, або придатності, або потреби в підтримці. Це призначалося, щоб бути, і не тільки на годину, або день, або тиждень.

Усвідомлення того, що він думав категорією майбутнього, мусило б тривожити, але не тривожило – не тоді, коли знав, що хотів Джес, як частину того майбутнього.

Кайл відчував її тваринну потребу, що відповідала його. Джес зітхнула, коли він грубо одним рухом зсунув вниз по ногах її джинси та трусики, і вона, вчепившись однією рукою за кухонний стіл, у такий спосіб змогла переступити через них.

Замість того, щоб стоячи підтримати Джес, Кайл притиснувся своїм обличчям до її живота та провів своїми руками вгору по задній частині її стегон, в кінці хапаючись за її міцні сідниці. Він не бачив її, насправді не побачив її, вчора вночі, і був вражений досконалістю її фігури. Він тремтів від усвідомлення, що був пересичений до неможливості відчуттями, щоб зловжити тою досконалістю, щоб зануритись глибоко всередину у Джес у відчайдушному пошуку, щоб задовольнити бажання, яке неможливо визначити.

Така краса не заслуговувала на це. Він цілував її, ховаючи своє обличчя в м’яких чорних завитках, що охороняли її жіночність, шукаючи язиком предмет своїх бажань.

Але замість того, щоб лагідно приймати його упадання, Джес стиснулась, і всі вони відразу опинились на підлозі в плутанині рук та ніг. Вони несамовито поцілувалися ще раз, майже начебто намагалися пожерти один одного.

– Заради Бога, Кайл, – сказала Джес, задихаючись між кожним словом, – скільки ж часу тобі потрібно, щоб роздягнутися? – Вона смикала за ґудзики його сорочки.

Невідкладність її намірів запалювала його бажання так, як не могла жодна інша річ. Кайл збуджувався з кожним дотиком, коли Джес працювала з ґудзиками та зіперами, смикаючи їх в усі боки. В своїй квапливості вона більше заважала собі, ніж допомагала, але він не зупиняв її, таким великим було його задоволення цими діями.

Тільки коли Кайл залишився цілком голим, то зрозумів, як жахливо холодною була підлога.

– Якщо б ліжко, то було б зручніше… –

– Безперечно так, – сказала Джес. Потім вона обійняла його і потягла вниз на себе зверху, очевидно без намірів міняти місце.

Нехай буде так. Але він перевернувся так, щоб його спина, а не її, була на безкомпромісній поверхні кам’яної плитки.

Кайл мав невеликий контроль над тим, що трапилось після цього. Він був у безвихідному становищі з миті, коли доторкнувся до Джес. Вона гойдалась над ним. Він відчув миттєве занепокоєння, що це коїлось занадто швидко, вона не буде готова, він спричинить їй боляче, і цю думку він не міг винести. Але коли Джес вклала його в себе, то стало очевидно, що вона була більш ніж готова.

Оповитий її теплом, з її руханням на собі зверху, Кайл зміг зробити не більше, ніж обхопити Джес навколо талії та приєднатися до її рухів.

Як минулої ночі, це скінчилося швидко. “Цього разу було занадто швидко, щоб затриматись,” – збагнув Кайл своїм смутним розумом, коли втратив той невеликий контроль, що мав.

З кількома високими стогонами поспіль, Джес також знайшла те, що шукала. Вони рухалися разом в заключному еротичному танцю в закінчення акту, і потім Джес рухнула зверху на Кайла, і її волосся утворили пишну завісу м’яких коричневих завитків на всьому його обличчі та плечах.

Він здув один завиток з своїх губ.

– Джес.

– Чому ні?

– Я не впевнена, що можу витримати навіть підтвердження, що щойно скоїлось. Я ніколи..., я маю на увазі... о, не зважай! – вона вчепилась в нього, сховавши обличчя на його плечі.

Він зрозумів тоді, що вона була збентежена.

– Все гаразд, Джес.

– На кухонній підлозі, заради Бога!

Кайл засміявся, тихо й недобре.

– Не у тебе ж відбитки плитки на дупі.

Вона підняла голову й подивилася на нього блискучими від сліз очима.

– О, Кайл, я…

Він перебив її вибачення швидким, міцним поцілунком.

– Не смій просити пробачення. Ти чарівна, найпристрасніша жінка, що я будь-коли знав. Я обіцяю, що ніколи не забуду це, якщо проживу до тисячі років. До речі, я – той, хто мусить просити пробачення.

Джес відсунулась від Кайла й сіла. Він негайно відчув холод, і піднявся також, знаходячи свою сорочку, щоб сісти на неї. Він потяг її собі на коліна. Вона трохи пручалася.

– Вся ця дурня про небажання стосунків, – вів далі Кайл. – У нас є стосунки, чи хочу я цього, чи ні. Тепер це тільки питання того, що робити з ними.

Негайно після промовляння цих слів, він відчув полегшення своєї провини. Насправді, дійсно почувалось добре, зізнання Джес, що він не хотів вижбурювати у вікно те, що вони мали, як тільки закінчаться її тяжкі випробування.

Вона фиркнула.

– Я впевнена, що ти хотів би мати подругу в камері смертників.

– Це не трапиться. Ми наближаємось до Тері. Я це відчуваю. Трапиться диво, якщо я не вб’ю цього сучого сина, коли ми його знайдемо.

– Я б відвідувала тебе у в’язниці, – уїдливо зауважила Джес. Але її звичайні слова не маскували дуже реальний жах в її голосі. – Серйозно, Кайл. Я не можу навіть думати про... Я маю на увазі, це не справедливо до тебе, щоб навіть говорити про... нас..., поки я не виправдана, або не відкинуті обвинувачення. Я хочу жити саме зараз.

Він обійняв і стиснув її сильно, поки не змусив розслабитись.

– Байдуже, що ми плануємо, Джес, байдуже, що ми думаємо, що ми повинні робити – це між нами залишиться. Навіть якщо ми будемо мати справу з найгіршим варіантом, борони Боже, я з тобою.

Він ледве міг повірити словам, які почув, що сказав сам. Але це було правдою, це все. Він не втік би від Джес.

– Навіть якщо... – вона почала казати, потім затихла.

– Що?

Джес мала рацію. Кайл звільнив її від своїх обіймів і підвівся на ноги, потім допоміг встати їй. Він поцілував її один останній раз, перш ніж схопити свій одяг. Ніщо між ними не могло бути вирішене, поки вони не знайдуть Тері.

* * *

Джес тремтіла, коли одягалась, але у неї всередині було тепло. Божевільна. Вона мала бути божевільною, щоб закохатися в когось такого, як Кайл Брансон. Він був таким же міцним чоловіком, яким вона будь-коли захоплювалась – не тільки фізично сильним, але й міцним у категорії свого становища. Він міг сказати будь-що про неї, і хто б повірив їй, якби вона суперечила йому? Він міг стверджувати, що вона зізналась у вбивстві Тері. Він міг сфабрикувати докази.

Залучення самої Джес в інші любовні стосунки за сучасних обставин було просто дурістю. Але, як зазначив Кайл, у жодного з них, здається, було мало вибору щодо цього. Між ними утворився зв’язок, незважаючи на їхні кращі зусилля його уникнути.

– Ну, якщо я з цим не можу нічого вдіяти, то може б хоч отримати задоволення від цього, – мурмотіла Джес, коли намагалася пригадати, де зупинилась в приготуванні своїх весняних спагеті.

– Ти щось сказала? – Кайл гукнув до неї з глибокого крісла, де ніс вахту.

– Нічого важливого, – відгукнулась вона.

Джес посміхалася, коли різала решту овочів. Блюдо готувалось швидко, і вона подала обід на приставний столик, що підтягла близько до глибокого крісла, так, щоб вони з Кайлом змогли їсти разом. Це був затишний приємний обід, і Джес несподівано для себе посміхалася без жодної на це причини.

Тієї ночі у них знову були чотиригодинні зміни по спостереженню в двері внутрішнього дворика, отже, вони могли спати по черзі, але Джес перенесла назад свої речі в спальню господаря. Щоразу, коли вони змінювались, то кілька хвилин лежали в ліжку разом, смакуючи ті короткі миті близькості перш, ніж розлучитися знову. І коли це був час для її зміни, Джес пильно дивилася в бінокль і мріяла про Кайла, про те, які взаємини вони могли б побудувати після того, як знайдуть Тері.

Виявлення Тері прийняло нову невідкладність, і Джес відновила свою пильність, ніколи не відводячи очей від будинку на іншому боці озера. Якщо він незабаром не з’явиться, то вони мусять виманити його. Сльозогінним газом, якщо буде потреба. Джес було байдуже, скільки законів вона мала порушити, щоб дістатися до нього.

– Скільки нам ще стежити? – нетерпляче запитала Джес наступного ранку, коли вони з Кайлом розділили сніданок з підсмажених рогаликів.

– Скільки потрібно. Зрештою, хтось звідти повинен вийти.

– Справді?

Кайл зітхнув.

– Ще пару днів. Якщо нічого не трапиться на той час, нам доведеться удатися до чогось більш провокаційного. Але не до злому і проникнення до чужого житла, – він поквапився додати. – Ти майже спричинила мені зупинку серця в останній раз, коли це скоїла.

Джес зараз могла сміятися з своєї невдалої кар’єри грабіжника, що вона і робила.

– Не кажучи вже про те, що майже не поставила тебе на милиці. Як твоє коліно, між іншим?

– Чудово загоїлось. Я маю на увазі, якщо повзання по тій крижаній підлозі не потурбувало його, то вважаю, що добре. – Кайл потягнувся рукою та засунув за вухо Джес пасмо волосся. Кілька секунд його доторкання затримувалось на її обличчі, і погляд, яким Кайл подивився на Джес, був досить гарячим, щоб розтопити її почуття.

“О, хоча б пару тижнів ледачої відпустки з цим чоловіком!” – за цих обставин Джес була вдячна за ті кілька хвилин, які вони змогли провести разом. Але це спостереження ледве сприяло тому неквапливому вільному дослідженню, що вона жадала.

Звук телефонного дзвінка змусив їх здригнутися, і вони подивилися вбік столика з лампою біля каміну, де були ввімкнені обидва їхні стільникові телефони.

– Це твій чи мій? – запитала Джес.

– Зрозумілно мій, – відповів Кайл, виштовхуючись з глибокого крісла. – Прокляття. Цікаво, що вони хочуть? Я ж сказав їм не чіпати мене, якщо це неважливо.

Джес була спочатку спокійна, що це дзвонить не її телефон. Вона не хотіла одержувати звістку від зовнішнього світу, не хотіла, щоб щось втручалось в цей інтимний світ, що вони з Кайлом створили в тихому Вітербай лейк. Коли вона побачила стурбований вираз на обличчі Кайла, її побоювання повернулось.

Мабуть це були новини про її справу – гарні новини, для розмаїтості, Джес думала з надією. Мабуть дослідили кров на так званому знарядді вбивства і виявили, що це була кров курчати, що було тим, на що вона сподівалась.

– О, агов, Блейні, – сказав Кайл в слухавку. – Що відбувається?

Джес впізнала ім’я того партнера Кайла по справах зниклих безвісти. Він згадував це ім’я раз або двічі. Він понизив голос.

– Угу... угу. Гаразд, я зателефоную йому. – Кайл порився в кишенях.

Джес зрозуміла, що він шукає ручку. Вона підскочила і принесла йому ручку з свого гаманця, разом з клаптиком паперу, щоб писати. Він кивнув в знак подяки. Його обличчя, так приємно розслаблене кілька хвилин тому, тепер було перекошене від напруження.

– Який той міжміський код, скажи знову? – запитав Кайл. – Шість-один-сім. Це є.

“Шість-один-сім? Це – Бостон. Хто б телефонував Кайлу з Бостона?” – Джес відчула як холод пробіг по її спині.

“Гаразд,” – вичитувала вона себе, – “жодної причини робити поквапливі висновки.”

Той телефонний дзвінок міг бути про що завгодно. Кайл працював по великій кількості справ, не тільки по її. Можливо це була інформація про зниклу безвісти людину.

Тоді, чому на ньому той жахливий похмурий погляд, коли він подивився в її бік?

– Джес, сядь, будь-ласка, біля вікна на кілька хвилин! Я маю зателефонувати.

– Звичайно, жодної проблеми.

“І чому він вимкнув стільниковий телефон з зарядного пристрою та взяв його нагору?” – Джес сиділа в глибокому кріслі й пильно дивилась в бінокль, але якщо б будинок Ґілпатриків знесли атомною бомбою, то вона напевно це не помітила б. Її думки були нагорі з Кайлом. З ким він розмовляв? А ще важливіше, про що він дізнавався?

Джес слід було б розповісти Кайлу. Вона хотіла розповісти йому і, насправді, вже кілька разів мало не вчинила так, востаннє учора ввечері після їхнього побачення на кухні. Але було так важко знайти ті слова. Як би вона розповіла чоловікові, що так багато заплатив за її невинність, що вона насправді завдала майже смертельного удару ножем людині?

Незалежно від того, як Джес поясняла це, той факт, що вона була здатна до насильства, виглядав погано.

Потяглися хвилини. Трохи згодом, Джес припинила дивитися у вікно. Її очі взагалі нічого не бачили від сліз. Це був кінець. Одного разу бюро окружного прокурора розглядало справу про звинувачення в замаху на життя, і було зроблено запис судочинства. Не буде мати значення те, що вона була визнана невинною, тому що завдала удар ножем Філу при самозахисті. Буде мати значення те, що з самого початку вона повністю не зізналась про суд в Массачусетсі.

Марва мабуть могла б приховати докази, але вона сумнівалась в цьому. Факт, що різанина мала місце, був безперечним. Суд над Джес був матеріалом судового протоколу. Але не це було основною причиною в її справі, від чого у Джес все стискалось всередині. То був Кайл, і те, що він подумає про неї. Їй слід було б довірити йому цю інформацію.

Джес почула, що сходи зарипіли й дізналась, що Кайл повернувся. Вона майже не могла обернутись та подивитись на нього, тому що знала, що побачить – біль зради. Вона ж таки обернулась, тому що мусила відповідати за це. І від того, що побачила, у неї перехопило подих прямо в горлі. Кайл не був просто зневірений в Джес через приховування правди від нього. Він був сердитий, розлючений до нестями, вивергаючий сам гнів. І вперше відтоді, коли Джес зустріла Кайла, вона була по-справжньому перелякана ним.

– Якого дідька ти не розповіла мені, що відповідала перед судом по справі про замах на життя? – він витиснув з себе, з трудом стримуючи свій гнів.

Джес встала з глибокого крісла й стояла, щоб дивитися йому в обличчя, намагаючись не здригнутися.

– Тому, що я боялася. Тому, що я знала, як це буде виглядати. Тому, що я сподівалася, що ніхто про це не довідається. – Раптом вона відчула проблиск свого власного гніву: “Чому те джерело в Бостоні зателефонувало Кайлу, а не Клуїсу?”

– Ти діяла так викриваюче безневинно, так викриваюче збентежено, що кожен подумав би, що ти могла скоїти тяжкий злочин. Коли весь час ти приховувала…

– Я нічого не приховувала, – різко відповіла Джес. – Я ніколи не брехала про це. Я тільки по-своєму повідомляла поліцію. Я тільки наслідувала порадам Марви. Вона наказала мені не обговорювати це, якщо мене не змусять до цього.

– Не намагайся звалити провину на свого адвоката. Я не веду розмову про якийсь незначний інцидент, що міг би погано вплинути на тебе. Я веду розмову про те, як ти завдала удар ножем людині. Великим кухонним ножем з твоєї кухні. Всунула його прямо між ребра і зачепила його серце. Він, можливо, був на грані життя.

– Це був самозахист! – закричала вона. – Як я могла припустити щоб знати, що минуть роки і я буду обвинувачуватись в іншому злочині, і факт, що я колись наосліп завдала удар ножем комусь, щоб захиститись, змусить мене виглядати винною зараз?

– Тобі б слід було мені розповісти, – сказав він, знижуючи голос. – Я зрозумів би, якщо б ти пояснила це мені…

– О, звичайно. І невже б ти не побіг знову до Клуїса та Ізлі з новиною, що ‘Ну-мо, здогадайтесь! Наша головна підозрювана завдала удар ножем іншому хлопцеві!’

Він здавався приголомшеним тим, що вона зробить таке обвинувачення.

– Після того, що було між нами, після того, що ми пройшли разом, ти дійсно думаєш, що це – те, що я зробив би?

– Ти – насамперед поліцейський, – сказала Джес. – Байдуже, які твої власні почуття до мене, ти б не приховав доказ, що має відношення до справи. Я знаю так багато про тебе.

Він відкрив рота, начебто заперечити, потім зупинився, просто витріщившись на неї, жадібно хапаючи повітря.

– Не можеш заперечити це, чи не так? Ти і твоє фарисейство, шаблон тобі-слід-було-б-мені-довіряти. Чи мені все ще належить думати, що ти строго пробував допомогти мені? Я припускаю, що людина, що телефонувала з Бостона, була тільки другом, і часом, тобі не трапилося, почати говорити про старі справи?

По тому, як він здригнувся, Джес побачила, що перемогла. І їй слід було б тут зупинитися. Але вона цього не зробила.

– Зараз все ясно. Ти ретельно обстежував мене, у той час коли рився в моєму минулому. “Гарний поліцейський, поганий поліцейський,” – ось, як Марва назвала це. Прикинувшись, що примкнув до мене проти Клуїса, увесь час сподіваючись, що я знижу обережність і надам тобі якусь соковиту пікантну новину, що ти міг би використати, щоб вішати мене. Безкоштовний секс був додатковою премією.

Рот Кайла став напруженою білою рискою на його почервонілому від гніву обличчі. Він засовував антену на стільниковому телефоні з такою силою, що вона поламалась в його руці. Він жбурнув зіпсовану річ на стілець. Вона відстрибнула на килим.

Без жодного слова, Кайл різко повернувся та пройшов до кухні і зрештою в гараж.

– Куди ти їдеш? – запитала Джес.

– Геть. Перш, ніж я стану тим, хто повинен бути притягнутий до суду в звинуваченнях в убивстві.