Дмитром Донським є нічим іншим, як ворожнечею двох старших емірів. Їхні роди
перебували в родинних зв’язках з Чингізидами, причому не простими, а саме ханами. Вони, маючи власні уділи (Мамай у пониззі Дніпра, а Дмитро — Московське князівство),
отримали ярлики ханів на управління великими областями: Крилом Мувала і Великим
князівством Володимирським відповідно.
Що стосується нижньої ланки нобілітету, то джерела засвідчують, що вона залишилася незмінною. Наприклад, з грамоти Володимира Ольгердовича київському землевласнику Юрію Івантичу Половцю-Рожиновському від 1381 р. дізнаємося, що той тримав свої володіння у різних частинах князівства ще з часів доординських210. О. Русина, порівнюючи посади старців і отаманів, зробила висновок, що остані були звичайним наслідуванням перших211.
Пізніше (кінець XIV–XV ст.) вже ординські еміри ставали частиною нобілітету нових володарів. Яскравими прикладами можуть слугувати родини Глинських і Єголтаєвичів212.
Врешті-решт у легенді про прихід Коріатовичів на Поділля сказано, що за Орди місцеві
отамани віддавали данину приїжджим баскакам, а за допомогою Коріатовичів перестали
це робити213. Отже, бачимо, що ці «отамани» продовжували залишатися і при нових
правителях.
Поряд з владною ієрархією, заснованою на родовому походженні, в Монгольській
імперії, а слідом за нею і в Золотій Орді почав створюватися досить розгалужений чиновницький апарат. Спочатку він копіював китайську систему. Його творцем став міністр —
виходець із китайського середовища Юлай Чуцай214. Проте по мірі завоювання західних земель, передусім Хорезму і Волзької Булгарії, чиновницький апарат Джучидів все більше
мусульманізувався (йшлося про зразки мусульманських країн).
Оскільки чиновники становили безпосередньо каанський державний апарат, то в перші десятиріччя, ці зміни не були особливо помітними. Проте відокремлення Золотої Орди у 1260-х рр. і перенесення монгольської столиці до Ханбалика спонукали Джучидів набрати велику кількість власних бюрократів. Головним резервом кадрів якраз і стали чиновники завойованих мусульманських країн. Можна сказати, що чиновницький апарат
становив своєрідний кістяк, формуючи комунікативні зв’язки держави. Отже, поки існував
інститут чиновництва, існувала і повноцінна держава. За відсутності чиновництва Золота Орда швидко перетворилася на кочову орду.
Першими чиновниками були писарі — бітекчі. Саме вони виконували найрізноманітніші
функції — від намісників до збирачів податків. Але у процесі розширення меж держави та
ускладнення управління територіями почалося виокремлення різних функціональних посад, з яких найбільш відомою, і вякійсь мірі узагальненою, була посада баскака. О. Насонов у
своїй монографії «Монголи і Русь» досить ґрунтовно проаналізував функції баскаків. Ця
посада в цілому відносилася до намісників правителя у всіх землях держави. До їх повноважень входили збір податків, слідкування за збором податків можновладцями підкореного населення; військовий контроль, здійснення ефективної передачі наказів ханів і
Достарыңызбен бөлісу: |
