Наступною за кааном ланкою влади виступали хани — керівники найбільших улусів Монгольської імперії. Цікаво, що сусіди їх сприймали як повноцінних правителів ще до розпаду Монгольської імперії. Наприклад, Бату в Познанських анналах зветься «королем»199.
Хани мали всю повноту влади у своїх улусах. Щоправда, наступники Угедея Гуюк і Менгу намагалися різними шляхами дещо обмежити владу ханів. Але за першої ж можливості улусні правителі прагнули до самостійності. Цікаво,що в Галицько-Волинському літописі вперше
слово «цар» щодо ординців застосовується саме до Менгу-Тимура200. В Улусі Джучи
внаслідок поділу на крила формально існувало чотири хани. Проте влада трьох з них
багато в чому залежала від політичної ситуації і особистих якостей ханів. Лише Ногай виступав фактично самостійним правителем. Проте в цілому сарайські правителі боролися із
самостійницькими настроями. Тим більше, що вони мали вагому перевагу в ресурсах,
оскільки після відділення від імперії всі осілі регіони потрапили безпосередньо під сарайську владу. Наприклад, під час війни з Ногаєм (1299-1301) війська з руських князівств,
вочевидь, дали Токті перевагу в силах (це видно навіть з того, що Ногай був вбитий саме
руським вояком201).
У межах Монгольської імперії Улус Джучи належав нащадкам його засновника. Характерно, що після Західного походу це фактично був конгломерат уділів Джучидів (більшість областей належало саме їм). Бату спробував максимально применшити владу родичів (Муваловичів, Берке, Шибана та інших), але не змінив обличчя держави в цілому. За часів Берке і Менгу-Тимура бачимо черговий розподіл територій між Джучидами, що невипадково. Обидва правителі, виступаючи самостійними господарями, потребували підтримки: каан, роздаючи землі, був уособленням влади, тепер цю функцію перебирають на себе хани. Токта, перемігши Ногая, не знайшов нічого кращого, як роздати володіння переможеного родичам.
І лише Узбек наважився на рішуче скасування джучидської удільності202. До воцаріння
Токтамиша Джучидів на управлінських посадах ми майже не бачимо. Токтамиш був змушений повернутися до «доузбекової» традиції — крила і тумени він роздав родичам. Крило
Мувала представляла ціла низка Чингізидів: Бек-Булат203, Таш-Тимур, Бек-Ярик і, можливо, Актау204. Ці улусні правителі часто сприймалися сусідами як напівзалежні правителі. Наприклад, ухроніці Віллані правитель Подільського улусу названий королем205. Тож немає нічого дивного у тому, що хани при першій можливості намагалися прибрати собі владу родичів.
279
Достарыңызбен бөлісу: |