річок і Південного Бугу на північ до Синіх Вод. До третьої тьми могли входити суміжні землі осілого населення та кочовиків північніше від Кодими і Синіх Вод, оскільки населення осілих теренів також служило у війську Золотої Орди. З початком «Великої Замятні» еміри Ногая фактично відділяються від Золотої Орди. Але
поразки у 60–70-х рр. XIV ст.поступово привели до занепаду улусу. На XV ст. татарське населення улусу вже позиціонується сучасниками як Білгородська чи Буджакська орда. Проте в окремих топонімах і назвах деяких джерел місцеві землі та населення продовжували пов’язуватися з Ногаєм111.Територія першого улусу Ногая охоплювала р. Дністер, Чорне море, р. Південний Буг і, можливо, р. Кодиму. За максимального розширення влади Ногая територія улусу в західному напрямі займала рівнину між лівим берегом Дунаю і Карпатами, впираючись у гори біля Залізних Воріт112. «Старий юрт»Ногая становив одну тьму зі столицею в Хаджибеї. «Країна асів» знаходилася у протилежному кінці улусу поблизу Залізних Воріт. М. Руссєв на території від Дністра, пор. Реуті до Серету і
від них на північ вказує на татарське князівство Демитрія (60-ті рр. XIV ст.). Враховуючи
територіальні межі і статус князівства в політиці сусідніх країн, мова йде саме про тумен.
Столичним містом, вочевидь, було городище «Старий Орхей».
Ногаєва війна завдала значні демографічні втрати області.Алани, чисельність яких
визначалася від десяти120 до шістнадцяти тисяч пішли до Візантії, причому більше половини з них були вояки121 (цікаво, що пізніше Токта вимагав їх повернення122). Дещо пізніше мала місце також втеча трьох тисяч вояків з онуком Ногая Каракісеком до Польщі123. Чималих
втрат зазнало військо і населення від бойових дій. Як наслідок, у прибережних регіонах влада ординців була дещо обмежена. Кілія і сусідня Лікостома остаточно закріплюються за генуезцями. Білгород-Дністровський до початку 20-х рр. XIV ст. підпав під владу Болгарії124, а
місцева православна церква — Русі (Галицько-Волинській)125. За Узбека 1322–1323 рр.
Білгород-Дністровський було повернуто до Золотої Орди126, але генуезці зберегли свої
позиції.
