Особливості проектування регулювальної мережі польдерних систем

3.105 При тривалому затопленні площі польдера або високому рівні ґрунтових вод та для запобігання підтопленню його площі слід проектувати поблизу дамб осушувачі частіше і трохи нижче, ніж у центральній частині польдера.

3.106 На першому етапі (перший рік) будується піонерна мережа каналів на глибину від 0,4 до 0,5 м для скидання поверхневих та ґрунтових вод. На другому етапі (другий та на­ступні роки) канали слід доводити до проектних розмірів.

Робота стаціонарних або тимчасових насосних станцій на обох етапах будівництва каналів є обов'язковою.

3.107 У кошторисах слід передбачати витрати на виконання робіт, пов'язаних з відведенням води, тобто тризмінну експлуатацію пересувних, а надалі постійних стаціонарних насосних станцій до здачі їх у експлуатацію.

3.108 Гончарний дренаж слід укладати на другому етапі будівництва в період межен­ного рівня ґрунтових вод.

109. 
     Діаметр пластмасових дрен слід приймати, як правило, 50 мм у грунтах з
     

3.110 В особливих випадках (застосування безуклонного дренажу, проектування дрен підвищеної протяжності, ловильні дрени, високий вміст закисних сполук заліза тощо) діаметр труб при відповідному обгрунтуванні може бути збільшений.

3.111 Захистити дрени від замулювання та підвищити їх водоприймальну здатність можна за допомогою рулонних захисно-фільтруючих матеріалів.

3.112 Безтраншейний дренаж слід проектувати переважно на легких та середніх за механічним складом грунтах з коефіцієнтом фільтрації 0,3 м/добу і більше.

3.113 Вибір варіанта конструкцій безтраншейного дренажу слід приймати на основі техніко-економічного розрахунку.

3.114 На осушених закритим дренажем польдерних землях найбільш прогресивним способом зволоження слід вважати дощування.

115. 
     Класифікація умов застосування ВД у гумідній зоні наведена в додатку X.
     

3.116 Площі для будівництва ВД слід вибирати на основі гідрогеологічних карт, звітів інженерно-геологічних та гідрогеологічних вишукувань та зйомок на даній та суміжних те­риторіях.

До складу матеріалів гідрогеологічного обгрунтування щодо можливості застосування ВД на даній території повинні входити: характеристики геологічної будови на глибину до регіонального водоупору, водоносних горизонтів та ділянок напірного живлення, їх гідрогеологічні параметри, оцінка взаємозв'язку ґрунтових вод з напірними і поверхневими водами, хімічний склад підземних та поверхневих вод, природно-кліматичні характеристики.

ДБН В.2.4-1-99 С. 57
Потужність водоносного пласта т, коефіцієнти фільтрації К і водопроникності Т по­винні бути відповідно: т =15 м, К = 5 м/добу, Т = 100 м² /добу.

Гідрогеологічні розрахунки ВД повинні містити прогноз формування рівня грунтових вод у передпосівний та посівний періоди при роботі свердловин у різних режимах та в різні за водністю роки, оцінку сумарного дренажного стоку з осушуваного масиву.

ВД на осушувальних системах поділяється на систематичний, вибірковий та комбінований.

3.117 Систематичний ВД влаштовується на великих однорідних масивах та являє со­бою мережу приблизно рівнодебітних свердловин, рівномірно розміщених на осушуваній території у кутах квадратної або рівносторонньої трикутної сітки. Скидною мережею від свердловин є підземні трубопроводи або неглибокі канали.

3.118 Вибірковий вертикальний дренаж - невпорядкована система свердловин, дебіт, кількість та розміщення яких визначаються конфігурацією і ступенем обводненості осушу­ваної території.

3.119 Комбіновані системи, в яких поєднується спільна робота горизонтального та вертикального дренажу, застосовують на об'єктах, які мають складні гідрогеологічні умови. У таких системах ВД виконує, головним чином, допоміжну роль.

3.120 На масивах зі слабофільтруючими верхніми шарами та торфовищах, що підстилаються суглинками, слід влаштовувати горизонтальний дренаж, а окремі локальні ділянки з достатньо водопроникними грунтами, нижче яких залягає водоносний горизонт великої водопроникності, слід осушувати свердловинами.

3.121 При комбінованому дренажі свердловини розміщують насамперед у місцях роз­вантаження напірних вод та інтенсивного бічного припливу.

Ці свердловини можна використовувати як джерела води для зрошення.
3.122 Конструкція свердловини та її параметри визначаються гідрогеологічними умо­вами та літологією порід осушуваного масиву, необхідним дебітом та зниженням рівня грунтових вод, технологією буріння і параметрами насосно-силового обладнання.

Закрита та відкрита регулювальні мережі на слабопроникних грунтах
3.123 Умови застосування закритої та відкритої регулювальних мереж необхідно ви­значати згідно з 3.20 - 3.31, 3.32 - 3.45.

3.124 Улаштування закритої регулювальної мережі повинно передбачатися в ком­плексі з глибоким розпушуванням або кротуванням грунтів та заходами щодо організації по­верхневого стоку.

За неможливості проведення цих заходів допускається осушення слабопроникних грунтів відкритою мережею з використанням їх під сіножаті.

ДБН В.2.4-1-99 С. 58
3.125 Систематичну мережу закритих збирачів із засипкою дренажних труб фільтруючими матеріалами до орного шару необхідно проектувати у випадках, якщо за да­ними вишукувань або спостережень на осушуваних системах з аналогічними ґрунтовими умовами в підорних горизонтах не формується крива депресії. Водопроникність грунтів при цьому, як правило, становить менше ніж 0,01 м/добу, а щільність сухого грунту перевищує 1,6-1,7 г/см³ . Мінімальна глибина закритих збирачів по всій довжині повинна бути не менше ніж 0,8 м.

У шаруватих грунтах за наявності окремих прошарків з коефіцієнтом фільтрації менше 0,01 м/добу, що руйнуються у процесі проведення глибокого розпушування або кротування, рекомендується влаштовувати закритий дренаж.

3.126 При розрахунку параметрів дренажу при осушенні важких мінеральних грунтів слід враховувати водно-фізичні характеристики матеріалу засипки дренажних траншей, що впливають на осушувальну дію дренажу.

3.127 Підбір складу піщано-гравійних сумішей для фільтруючих засипок дрен слід про­вадити відповідно до ВСН 33-2.2.03.

3.128 Відстані між дренами або збирачами (закритими, відкритими) слід визначати, як правило, за даними польових досліджень на дослідних ділянках, а також об'єктах-аналогах, на яких протягом не менше ніж 5 років забезпечується необхідний водно-повітряний режим грунтів.

3.129 У разі відсутності даних натурних спостережень або об'єктів-аналогів відстань між дренами або збирачами визначається розрахунками (додаток У).

3.130 Відстані між закритими дренами (збирачами) з урахуванням глибокого розпушу­вання слід приймати тільки у разі наявності даних про зміну водопроникності підорних го­ризонтів грунтів у часі (за даними об'єктів-аналогів) та вирішення питання глибокого розпу­шування в процесі сільськогосподарського використання земель.

3.131 Під час проектування закритої регулювальної мережі слід передбачати заходи, що забезпечують її будівництво при вологості грунту, що відповідає напівтвердій та тугопла-стичній консистенції.

3.132 Будівництво дренажу в грунтах м'якопластичної, текучопластичної та текучої кон­систенції не допускається.

3.133 При осушенні грунтів з постійним надлишковим зволоженням закритою регулю­вальною мережею слід попередньо відвести поверхневі води.

Попереднє осушення здійснюється, як правило, мережею відкритих каналів або шляхом влаштування кротовин з виведенням у відкриту мережу.

3.134 Поперечний переріз каналів попереднього осушення слід проектувати за умови мінімального об'єму земляних робіт. Глибина каналів повинна прийматися рівною глибині закритої регулювальної мережі, а при локальному грунтово-напірному живленні - на 20 см нижче.

3.136 Скидання поверхневого стоку з відповідного водозбору осушуваної площі повинне забезпечуватися, головним чином, за рахунок організації його відведення по поверхні поля у відкриту мережу каналів та водоприймач шляхом планування поверхні (засипання замкнутих знижень, ям, кар'єрів, каналів, що ліквідуються, тощо), влаштування штучних улоговин, розкрит­тя знижень, вивідних борозен, водовбирних споруд.

Вибір заходів щодо організації поверхневого стоку за наявності кількох варіантів слід виконувати на основі техніко-економічних розрахунків з обов'язковим урахуванням макси­мального збереження гумусового шару.

3.137 Заходи щодо організації поверхневого стоку слід проектувати на грунтах будь-якої во­допроникності. При значній кількості заходів, що проектуються, їх слід відображати на окремому планшеті (плані) масштабом 1:2000, на якому позначаються природні водотоки, вододіли та площі басейнів, а також запроектовані споруди.

3.138 На осушуваних землях необхідно передбачати планувальні роботи, які виконують­ся у будівельний період, а також роботи, які повинні виконуватися після осідання грунту че­рез 1-2 роки після будівництва осушувальної системи.

3.139 Для відведення поверхневих вод із замкнутих знижень та скидання їх у колектор­но-дренажну мережу слід передбачати на знижених місцях влаштування колодязів-поглиначів. При цьому площа водозбору замкнутого зниження, як правило, повинна бути не менше ніж 3 га.

При кількості замкнутих знижень менше 20 на 100 га, їх ширині понад 20 м і уклонах місцевості, що перевищують 0,002, скидання поверхневих вод слід, як правило, здійснювати за допомогою штучних улоговин у поєднанні, у разі необхідності, з влаштуванням коло­дязів-поглиначів, закритих збирачів, вибірковим плануванням.

При уклонах поверхні понад 0,002 та відсутності замкнутих знижень відведення поверх­невих вод слід організовувати природними тальвегами або каналами, що проходять у тальве­гах.

3.140 При співвідношенні водозбірної площі і дна западини не менше 3 відведення по­верхневого стоку із замкнутих западин допускається шляхом влаштування більш густої дре­нажної мережі у поєднанні з фільтруючими колонками. За площу дна западини приймається площа, обмежена горизонталлю з найменшою відміткою.

3.141 Відстані між провідними каналами на слабопроникних грунтах при їх розрахунку на відведення поверхневого стоку рекомендується приймати не більше 300 - 400 м.

3.143 Глибоке розпушування слід передбачати на різних за генетичними типами грун­тах, розвинутих на суглинкових та глинистих покривних алювіальних слабоагрегованих по­родах, грунтах на важкосуглинковому та глинистому елювію, а також неоднорідних за скла­дом та будовою профілю (легкого механічного складу), що містять у проектній товщі розпу­шування ущільнені залізисті та карбонатні прошарки, прошарки слабопроникних порід або їх поєднання.

3.145 У проектній документації слід зазначати періодичність глибокого розпушування слабопроникних грунтів. Вона встановлюється за рекомендаціями науково-дослідних інститутів, а у разі відсутності - за матеріалами вишукувань та об'єктами-аналогами, глибоке розпушування на яких провадилося не менше двох разів.

3.146 Повторне глибоке розпушування при кротуванні грунтів слід провадити після першого укосу трав у бездощовий період.

3.147 Планування поверхні слід виконувати з максимальним збереженням гумусового шару грунту.

3.149 Залежно від природно-господарських умов при проектуванні осушувально-зволожувальних систем зволоження сільськогосподарських культур необхідно здійснювати за принципом подачі оптимальної вологи у кореневмісний шар грунту. Основними методами зво­ложення є підґрунтове зволоження (шлюзування ) та дощування.

Розрахунок відстані між елементами регулювальної мережі при підґрунтовому зволо­женні наведено в додатку X.

3.151 Осушувальні системи, в яких передбачається зволоження дощуванням, проек­туються для грунтів будь-якої водопроникності з уклонами поверхні, що дають можливість застосовувати дощувальну техніку.

3.152 Якщо джерелом зволоження є підземні води, то необхідно передбачати зволо­ження тільки дощуванням. При осушенні земель свердловинами вертикального дренажу їх слід використовувати як водозабірні для зволоження.

3.153 При проектуванні осушувально-зволожувальних систем слід керуватися поло­женнями цього ДБН.

Проектування осушувальних систем двома етапами
3.154 Проектування осушувальних систем двома етапами слід виконувати при склад­них природних умовах, представлених дуже розвинутим мезо- та мікрорельєфом; великою різноманітністю ґрунтового покриву з перевагою грунтів важкого механічного складу і знач­ною кількістю замкнутих знижень; ділянками, що заросли чагарниками та дрібноліссям, які займають понад 30% території, що підлягає осушенню; високою дрібноконтурністю угідь (понад 50 контурів на 100 га угідь); ділянками напірно-грунтового живлення.

3.155 Доцільність проектування осушувальних систем двома етапами визначається комісією за участю замовника (якщо він не є землекористувачем), проектної організації та землекористувача згідно з діючим порядком щодо вибору об'єктів меліорації земель.

3.156 Стадійність розробки проектів:

• для першого етапу - ТЕО інвестицій (у разі необхідності) і робочий проект;

• для другого етапу - робочий проект.
3.157 На першому етапі проектуються: водоприймачі, провідна та регулювальна мережі, захист каналів, мережа попереднього осушення, культуртехнічні роботи та заходи з первин­ного освоєння земель, можливі заходи щодо організації поверхневого стоку, будівництво першочергових доріг та споруд, без яких буде неможливим або утрудненим тимчасове вико­ристання земель.

3.158 На другому етапі ( через 2-3 роки після виконання робіт за І етапом та введення об'єкта в експлуатацію ) слід передбачати:

• приведення у робочий стан провідної відкритої мережі (у разі потреби);

• додаткові заходи з організації поверхневого стоку;

• будівництво закритого дренажу (на площах, де в ньому є потреба);

• додаткові споруди та дороги (у разі потреби);

• засипка мережі попереднього осушення (частково або повністю);

ДБН В.2.4-1-99 С. 62

• оброблення грунту, глибоке розпушування, остаточне планування площ;

• уточнення обсягів та складу заходів щодо охорони навколишнього середовища на основі аналізу виконаних заходів щодо його охорони на першому етапі осушення.

Культуртехнічні роботи
3.159 У процесі проектування осушувальних систем повинні передбачатися заходи щодо збереження верхнього родючого шару грунту, а при вимушеному порушенні цього ша­ру - заходи щодо відновлення та підвищення його родючості.

3.160 Основою для проектування культуртехнічних робіт є матеріали вишукувань:

ботаніко-культуртехнічні та грунтово-меліоративні карти.

3.161 Культуртехнічні роботи повинні виконуватися в єдиному комплексі з заходами, що забезпечують осушення та двостороннє регулювання водно-повітряного режиму грунтів, відновлення родючості грунту, порушеної в процесі меліоративних робіт, первинне освоєння земель.

3.162 Як протиерозійні заходи необхідно залишати смуги лісу уздовж річок, великих каналів, уздовж меж землекористувачів та сівозмінних ділянок, що проектуються, особливо на легких грунтах.

3.163 Забороняється передбачати у складі культуртехнічних робіт знищення цінних порід дерев (дуб, клен, липа), а також лісів, що мають водоохоронне значення, лісопарків, заповідників, заказників.

3.164 У складі культуртехнічних робіт слід передбачати заходи щодо утилізації де­ревно-чагарникової рослинності.

3.165 Спалення деревно-чагарникової рослинності на потужних торфовищах у будь-яку пору року не допускається.

3.166 На вироблених торфовищах в першу чергу повинна провадитись перебудова осушувальної мережі з урахуванням гідрогеологічних умов та сільськогосподарського вико­ристання, що планується.

4 СПОРУДИ НА ЗРОШУВАЛЬНИХ ТА ОСУШУВАЛЬНИХ СИСТЕМАХ
4.1 Гідротехнічні споруди на каналах слід проектувати у відповідності з СНіП 2.06.01

та цього розділу.

Споруди повинні забезпечувати:

• регулювання об'ємів подачі або відведення води при заданих рівнях, необхідний ре­жим водорозподілу та водовідведення (володільники, водовипуски, водомірні споруди, пере­городжуючі споруди);

• безпечне сполучення б'єфів (швидкотоки, перепади);

• перетин каналами (лотками) доріг, колекторів, водотоків, ярів (трубчасті переїзди, дюкери, акведуки);

• регулювання якості води (відстійники, пісколовки, басейни-змішувачі);

ДБН В.2.4-1-99 С. 63

• недопущення переповнення каналів, спорожнення трубопроводів (скидні споруди);

• захист водоводів, внутрішньосистемних резервуарів та водосховищ від замулюван­ня, розмиву та інших шкідливих впливів;

• рибозахист.

Як правило, слід використовувати типові проекти споруд. У разі відсутності типових про­ектів допускається застосовувати економічні або розробляти індивідуальні проекти з максималь­ним використанням типових рішень окремих вузлів споруд.

3. 
   При проектуванні споруд повинні бути забезпечені:
   

• задані гідравлічні умови як у межах самої споруди, так і на всій меліоративній ме­режі;

• стійкість та міцність споруди в цілому та окремих її частин;

• фільтраційна міцність грунтів основи;

• надійність та зручність в експлуатації, можливість огляду та ремонту споруди;

• виконання вимог щодо охорони навколишнього середовища;

• високий рівень індустріалізації будівництва;

• ощадливе витрачання дефіцитних будівельних матеріалів;

• широке застосування місцевих будівельних матеріалів.
4.4 При розподілі води по кількох каналах слід влаштовувати вузли регуляторів для обслуговування кількох водовипусків по довжині каналу або зосереджених в одному місці.

При проектуванні типових споруд слід об'єднувати споруди різного призначення (ре- гулювальні, водомірні, дорожні тощо) в єдиний комплекс із суміщенням їх функцій.

4.5 При проектуванні споруд для пропускання талих, дощових вод та селевих потоків під (над) зрошувальними каналами розрахункову забезпеченість витрат води і селевих пото- ків необхідно приймати відповідно до класу зрошувальних каналів, які потрібно захистити.

4.6 Розрахунок споруд на осушувальних каналах слід виконувати на витрату води, що пропускається каналом при повному його заповненні у створі споруди, але не більше витрати води розрахункової забезпеченості, яка визначається залежно від класу споруди за СНіП 2.06.01 (основний розрахунковий випадок).

4.7 Розрахункову забезпеченість максимальних витрат води при проектуванні мостів та трубчастих переїздів при перетині осушувальних каналів з залізницями та автомобільними дорогами слід визначати згідно з СНіП 11-39 і СНІП 2.05.02.

4.8 Перевищення верху стін та укосів споруд над рівнем води в каналі при пропусканні через споруду розрахункової витрати води слід приймати за таблицею 2.5 , як для ка­налів з облицюванням.

4.9 При аерації потоку та наявності збійної течії перевищення стін та укосів споруди над розрахунковим рівнем води слід приймати за таблицею 4.1.

ДБН В.2.4-1-99 С. 64

Таблиця 4.1 - Перевищення стін та укосів споруди над рівнем води

Назва показника	Значення
Розрахункова витрата води, м3/с	до 1	1-10	10-30	30-50	50-100
Перевищення верху стін та укосів, см	20	30	40	50	60
Примітка. У швидкотоках трапецеїдального періоду та закладанням укосів понад 1:1,5 наведені дані збільшуються на 15%.

4.10 Для споруд, що влаштовуються у захисних дамбах, а також при витратах води у каналах понад 100 м³/с перевищення верху стін та укосів над розрахунковим рівнем води необхідно встановлювати за 4.8 з додатковим урахуванням вітрового нагону води та висоти накату вітрових хвиль у верхньому б'єфі згідно з СНіП 2.06.05.

4.11 Перевищення низу проектної будови акведука та відкритих шлюзів-регуляторів з переїздами над максимальним розрахунковим рівнем води у водотоці, визначеним залежно від класу цих споруд, повинно бути не менше ніж 0,5 м.

4.12 Опори акведука, який перетинає водотік, слід захищати від дії льоду. Глибину закладання опор акведука слід визначати з урахуванням можливого максимального розми­вання русла.

4.13 Гідравлічний розрахунок дюкера слід провадити виходячи із забезпечення швид­кості води у трубопроводі не менше, ніж у каналі, при пропусканні розрахункової витрати, Остаточно параметри поперечного перерізу дюкера слід вибирати з урахуванням технології його очищення.

4.14 Водоскидні споруди на зрошувальних каналах, як правило, слід проектувати ав­томатичної дії.

4.15 Конструкцію та габарити переїздів через канали (суміщених та несуміщених з гідро­технічними спорудами) слід приймати у відповідності з СНіП 2.05.02, СНіП 2.05.03,

СНіП 2.05-11.

4.16 При проектуванні споруд на закритій зрошувальній мережі повинні враховува­тись вимоги СНіП 2.04.02.

4.17 Водозабірні споруди, що подають воду у трубчасту мережу, повинні бути облад­нані засобами водообліку або стабілізаторами витрати. Компонування цих споруд та їх кон­струкція повинні виключати надходження у трубопровід плаваючих предметів, донних на­носів та повітря.

4.18 Гідранти та водовипуски з трубопроводів у поливні та дощувальні пристрої, у разі необхідності, повинні бути обладнані арматурою, яка забезпечує можливість регулюван­ня напору та витрати.

4.19 Водовипуски для спорожнення та промивання трубопроводів слід установлювати в знижених місцях та в кінці траси трубопроводів і узгоджувати з планом зрошувальної та водоскидної мережі.

ДБН В.2.4-1-99 С. 65
4.20 Ширину берм та горизонтальних майданчиків біля споруд необхідно встановлю­вати залежно від їх загального компонування, умов зручності експлуатації, але не менше ніж 3,0 м.

4.21 Висота засипки грунту над трубами у місцях переїзду визначається розрахунком у проекті.