Міністерство освіти І науки україни маріупольський державний університет рада з науково-дослідної роботи студентів, аспирантів, молодих вчених дебют збірник тез доповідей студентів

1. Апресян Ю. Д. Проблема синонима. Вопросы языкознания /Ю. Д. Апресян. – М. : Наука, 1995. – 115 с.

2. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів /І. Д. Ганич, І. С. Олійник.– К. : Вищ. шк. – 1985. – 558 с.

3. Караулов Ю. Н. Структура лексико-семантического поля / Ю. Н. Караулов // Научные достиг. высш. шк. – М. : 1972. – № 1. – С. 68-57

4. Середницька А. Н. Ідеографічна класифікація дієслівної лексики сучасної української мови /А.Н. Середницька // Мова і культура. – К. : КНУ ім. Т. Шевченка. – 2008. – № 10 – С. 100–107.

5. Duden [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.duden.de/Duden Synonymwörterbuch.

6. Duden [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.duden.de/

Весілля в усі часи вважалося однією з важливих подій в житті людини. Тому з нею пов'язана безліч звичаїв і прикмет. Але у наш час весілля як строга і складна послідовність певних обрядів не збереглася.

Але, не дивлячись на різне відношення до старизни, окремі елементи традиційного весільного обряду все ж збереглися, правда, частенько в зміненому вигляді [1].

Лінгвокультурологія - це нова філологічна дисципліна, яка вивчає певним чином відібрану і організовану сукупність культурних цінностей, досліджує живі комунікативні процеси породження і сприйняття мовлення, досвід мовної особистості і національний менталітет, дає системне опис мовної" картини світу.

Мовна картина світу відображає спосіб мовної діяльності, характерної для тієї чи іншої епохи, з її духовними, культурними і національними цінностями.

Об'єкт лінгвокультурології вивчається на" перехресті "двох фундаментальних наук: мовознавства і культурології [2].

Весільний ритуал, як кожен культурний текст вмикає в собі сукупність елементів комунікації,які належать до різновидів кодів: акціональному (послідовність певних ритуальних дій)die Verlobung (заручини) → der Polterabend (вечір,коли наречені б’ють порцеляновий посуд → die Hochzeit (весілля) ; реальному (дії з предметами в обряді)  Brautstraußwerfen (кидання весільного букету),  Hochzeitstorte schneiden ( різати весільний торт; вербальному (словесні формуліровки) Hochzeitsreden (поздравления), Toasts (тости), die Lieder (пісні); персональному (виконавці обрядових дій)  der Bräutigam (наречений), die Braut (наречена), die Trauzeuge (свідки) die Gäste (гості); вокативному (місцевому)  die Registrierung der Eheschließung im Standesamt (регістрація шлюбу у РАГСі, die Traugottesdienst in der Kirche (весільне богослужіння у церкві); музичному (в сполученні зі словом  чи незалежно від нього)  kirchliche Lieder (церквяні пісні), der Brautwalzer (вальс Мендельсона), die Tanzspiele (танцювальні ігри), der Schlüsseltanz (прикінцевий танець; ізображальному (зображальні символи ритульних предметів) die Eheringe (обручки), das Herz (серце) [3].

Як і властиво німцям, у Німеччині суворо стежать за виконанням всіх весільних традицій і обрядів. Сама назва весілля в німецькій мові die Hochzeit буквально означає «високий час» і свідчить про те, що ця подія розглядається як кульмінаційний момент у житті людини.

Починається все з цивільної церемонії в РАГСі, на якій можуть бути присутні лише близькі родичі та друзі. Поряд з нею і прирівнюється до неї - релігійна церемонія вінчання в церкві.

Історично склалося так, що урочисті весільні застілля (der Hochzeitstisch, die Hochzeitsfeier) у Німеччині завжди дуже веселі і рясніють змінами страв.

За столом гості полюбляють говорити тости. Найпопулярнішим тостом вважається вислов німецького філософа Канта: «Als ich arm war, konnte ich mir nicht zulassen, zu heiraten. Als der Wohlstand gekommen war, ist die Notwendigkeit in der Heirat selbst abgefallen»,що означає «Коли я був бідним, я не міг собі дозволити одружитися. Коли прийшов достаток, необхідність в одруженні сама відпала. Вони мають на увазі, молоді мають гроші на весілля і треба одружуватися, поки не пізно.

Як правило німці за столом не кричать «гірко», як українці. Замість цього вони стукають виделками по бокалах [3].

В Україні весілля починалося зі сватання. Сватами обирали шанованих літніх людей з "добре підвішеними"язиками, адже від їх красномовства часто залежало, піде наречений з "гарбузом" або з рушниками. Переступивши поріг, одержавши дозвіл ввійти в будинок, свати кланяються в знак вітання і подяки господарям будинку. Потім запитують: «Чи туди ми прийшли, де живе прекрасна дівиця ?».Батьки дівчини, заздалегідь приготувавши до приходу сватів, зустрічають їх хлібом - сіллю і накритим до обіду столом. Далі, відбувається те ,що за столом мова зводиться до того, що «У Вас є красива молода дівиця, а в нас молодий хлопець, якому прийшла до серця саме ця дівчина».

За кілька днів до весілля наречений з нареченою повинні обійти всіх гостей і особисто запросити їх на весілля. Вони кланяються в пояс запрошеним і кажуть: «Казали батько й мати, і ми кажем. Приходьте до нас на весілля» [4].

Ранок першого весільного дня починався з того, що молодий їде за своєю нареченою.  Приїхавши до неї, першою справою виходили свати і їхні дружини, що грають чергову міні сценку в діалоговому варіанті: «Чи Сюди ми приїхали, де живе та сама дівчина, що забрала серце нашого молодого хлопця», відповідь була позитивною і тоді молодому і сватам (які залишалися представниками молодого ще зі сватання) ставили «перейми» .

Для того, щоб пройти далі, потрібно було виконати ті умови, що ставилися для них,тому що вважалося, що чим сутужніше буде шлях, що проходить наречений до своєї нареченою, тим легше їм буде жити далі вдвох. По закінченню обряду, молодий міг побачити свою молоду в білому платті (до цього, він не міг побачити її в білому вбранні, у іншому випадку, їх очікувало нещастя). Тепер можна відправлятися на розпис у РАГС або в церкву вінчатися.

Нині увесь час, що приділяється на застілля, – веде тамада, а раніше ця роль випадала на сватів. Свати ж, у цей час невгамовно запрошують усіх гостей підтримати промовлений тост, а також регулюють надходження їжі і випивки за стіл. Кожен тост супроводжує голосне: «Гірко!», – з боку всіх присутніх. 

Після святкування молодих відводили на шлюбну постіль у комору, а весілля вирувало аж до пізньої ночі, співаючи «сороміцьких» пісень:

«Дрімле невістка, дрімле,

Видно, спатоньки хоче.

Заведемо в комороньку

На білу постіленьку».

Через мовні засоби, які використовуються під час весільних  обрядів, ми бачимо культуру цього народу. І німці, і українці стежать за весільними обрядами. Можна сказати, що деякі обряди цих двох країн відрізняються. Але ми бачимо, що в українців весілля проходить набагто веселіше,ніж у німців [4].

Література

1. Карасик В.И.Языковой круг:личность, концепты, дискурс // Культурные доминанты в языке. –– Волгоград: Перемена, 2002. –– С.166-205.

2. Маслова В.А. Лингвокультурология / В.А.Маслова [учебное пособие]. –– М. : Академия, 2001. –– 208 с.

3. Свадьба по-немецки [Електроний ресурс].Режим доступу: http://wedding777.ru/1.htm

4. Цікаві весільні традиції [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://kniazhna.te.ua/tradition.html
УДК 811.112.2’36(043) Веріго Сергій Вікторович

ПРОБЛЕМА ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ

У сфері синтаксису склалися різні теоретичні концепції, зокрема, пов'язані з розмежуванням структурного та комунікативного аспектів вивчення речення, а також зі становленням і розвитком теорії складного речення. Протягом багатьох років складне речення привертає увагу дослідників, хоча останнім часом синтаксична наука акцентує увагу на вивченні тексту та особливостей його побудови. Але складне речення як складовий компонент тексту і як одиниця синтаксичного рівня представляє великий інтерес для дослідників, так як і при побудові і при сприйнятті цієї синтаксичної одиниці, має місце активна розумова діяльність учасника комунікативної дії того, хто говорить чи слухає [3, 54-55].

Вивчення цього питання є актуальним, тому що відношення більшості лінгвістів до дефініції складного речення неоднозначне. Проблема складнопідрядного речення викликала суперечки у провідних лінгвістів протягом багатьох років, існує дуже багато цих визначень.

Є необхідність у систематизації та описі засобів вираження тимчасових відношень між ситуаціями, які виражаються в обох компонентах складнопідрядного речення с різними видами підрядних речень у текстах художньої літератури німецької мови.

Питання про дослідження складного речення не раз були предметом грунтовних історико-критичних оглядів, виконаних стосовно синтаксичного матеріалу відповідних мов, а також загального мовознавства. Ця обставина позбавляє від необхідності запропонувати ще один огляд літератури з тієї самої теми. Важливо відзначити інше: кількість наукової літератури з тих чи інших проблем і рішення самих цих проблем далеко не завжди виявляють закономірний зв'язок. І це незаперечно підтверджується історією мовознавства. Складне речення й відноситься до тих мовленнєвих феноменів, дослідження яких найчастіше зводилося переважно до опису матеріалу (сфер) їх функціонування, але аж ніяк не завжди до теоретичного осмислення їх власної природи з урахуванням їх місця у мовленнєвій системі, а також характеру співвіднесеності з суміжними явищами. Той факт, що традиційно і протягом тривалого часу складне речення розглядали як поєднання, з'єднання, складання простих речень, практично позбавляючи сенсу питання його власної природи: коли незабаром прості речення, складаючись одне з одним, самим актом з'єднання, створюють складне речення, в якому всі зумовлюється його складовими, то ці складові цілком природно опинялися в центрі дослідницької уваги.

Якщо питання, що відносяться до генезису складного речення в російській мові, були результативно поставлені вже в 19 ст., насамперед у роботах О.О. Потебні, то спеціальні дослідження, що стосуються синтаксичного статусу складного речення в цілому, його парадигматики з'являються, в основному, починаючи з першої чверті 20 ст. Маються на увазі насамперед стаття О М. Пешковського «Чи існує в російській мові сурядність і підрядність?» (1926), в якій, як відомо, були переконливо й аргументовано продемонстровані як сутність сурядності й підрядності у структурі речення, так кардинальні відмінності, що розділяють статті Н .С. Поспелової та І. А. Попової. Ідеї​​, висловлені в цих роботах, отримали заслужено широке поширення в подальшому в мовознавстві. Також Дельбрук Б. у своій роботі Grundlagen der neuhochdeutschen Satzlehre писав, що система складного речення являє собою польову структуру, в якій є гипотаксис і паратаксис, які пов'язані один з одним, з конструкціями простого речення і послідовністю самостійних пропозицій зонами поступових переходів[1,91]. Сенс їх зводиться до доказу того, що:

1. 
   складне речення являє собою цілісну і самостійну одиницю синтаксису;
   
2. 
   складові його компоненти – це не автономні прості речення, механічно з'єднані в рамках більшого синтаксичного цілого, а частини складної структури, багато в чому формально-типологічно співвіднесені з простим реченням, але перевершує його за конструктивними можливостям предикативно організовані частини складного речення перекривають структурні типи простих речень;
   
3. 
   парадигматично складні речення поділяються на складносурядні , складнопідрядні і безсполучникові; складносурядні і складнопідрядні, включаючи відносне підпорядкування, протиставлені одне одному перш за все за сполучниковими засобами, їх місцем всередині складного цілого; ті й інші – безсполучниковим складним реченням ( за негативноою ознакою, настільки ж переконливого, наскільки ж прийнятно, наприклад, загальноприйняте поняття «нульової морфеми»);
   
4. 
   складне речення має бути відмежоване від так званого «злитого речення» [2, 83 - 84].
   

Що ж до безсполучникового складного речення, то тут не спостерігаються формальні засоби зв'язку. Тому при формальному підході, виділення його в окрему одиницю закономірно. Проте в семантичному ракурсі безсполучникове складне речення не має власних диференціюючих його ознак.

1. Delbrück B. Grundlagen der neuhochdeutschen Satzlehre/ B. Delbrück // Ein Schulbuch für Lehrer. Berlin, 1920. - 91 s.

2. Тарланов З.К. О синтаксических границах сложного предложения в русском языке: к спорам вокруг известного / З. К. Тарланов // Вопросы Языкознания. – М., 1995. – № 2. – С. 83–90.

3. Шнітке Є.І. Граматика німецької мови / Є.І. Шнітке, Е. Б. Ерлих. – К.: Вища школа, 1995. – 244 с.

1. Для розширення діапазону лексичного запасу, для збагачення мови, для конкретизації своїх думок людина потребує вживання такого поняття, як синоніми. Не менш велике значення приділяється конотації того чи іншого синоніма та умінню доречно вживати його у мові.

Слід відмітити, що конотація – це одне з основних понять стилістики, яке означає додаткові семантичні та стилістичні відтінки, що накладаються на основне значення слова в процесі комунікації і надають вислову експресивного забарвлення, певного тону, колориту [5, 52 - 56].

Повертаючись до поняття синонімії, слід підкреслити, що синоніми – це слова однієї частини мови, які мають схоже значення, але відрізняються один від одного відтінками лексичного значення і вживанням у мові. Дуже довгий час синоніми трактувалися як слова, близькі за значенням, а критерієм синонімічності була можливість заміни одного слова іншим. Близькість значень слів - дуже і дуже широке поняття. Повної тотожності між синонімами немає, вони розрізняються за стилістичним забарвленням і відтінкам значення. Іноді буває важко виявити відтінки значення, якими різняться два синоніма. Кожне слово має свою історію виникнення, функціонування в межах активного або пасивного запасу слів, вступає в асоціативні зв'язки з іншими словами.

Слід зауважити, що одне і теж явище об'єктивної дійсності може бути позначено не лише словом, що належить до тієї чи іншої частини мови, а й співвіднесеним зі словом цієї частини мови фразеологічним зворотом. Тому в межах одного синонімічного ряду можуть бути не тільки слова, а й фразеологічні звороти [4, 34].

2. Отож, задля вираження позитивного або негативного ставлення до предмету, явища або чогось іншого, у німецькій мові вживається меліоративна (gut, wohl, schön) та пейоративна (schlimm, schlecht) лексика.

2.1. Зауважуючи той факт, що слова gut, wohl, schön являють собою синоніми, усі три слова ( включаючи словосполучення та фразеологічні звороти з ними) у багатьох випадках можна вживати у мові задля відображення позитивної конотації. Проте, слід враховувати, що вони все ж таки мають розбіжності в стилістичних забарвленнях, а саме: cлово gut використовується у значенні добре та виражає позитивну конотацію предмета та явища через наступне значення:

При зображенні якості предмета або дії:

• 
  чудовий, якісний, цінний:
  

• 
  доброзичливий, милий:
  

• 
  приємний:
  

• 
  корисний:
  

• 
  добре у значенні почуття, здоровий:
  

2.3. Schön будує позитивну конотацію за допомогою таких значень:

• 
  гарний( у значенні зовнішності):
  

• 
  добре( позитивної конотації):
  

• 
  приємний:
  

Як вже зазначалось раніше, одне і теж слово у різних ситуаціях та при взаємодії з іншими словами може нести зовсім протилежне значення. Так, існують декілька прикладів, коли слово gut у складі фразеологічного вислову позначає негативну конотацію шляхом іронічного переосмислення усієї фрази:

Schön так само, як і прикметник gut, може презентувати іронічне посилення та вживатися у негативному сенсі:

3. Відображення негативної конотації було розглянуто на прикладі прикметників schlimm та schlecht.

3.1. Schlecht відображає негативну конотацію у значеннях:

• 
  низької якості, що має багато недоліків, поступається:
  

• 
  маленький, слабкий, недостатній (по кількості, інтенсивності, області):
  

• 
  несприятливі, у значенні «не подобається», погано:
  

• 
  неприємне, те, що не подобається:
  

• 
  у значенні характеру:
  

• 
  фізично погано, погане самопочуття:
  

3.2. Schlimm використовується задля визначення таких значень:

• 
  серйозні і згубні наслідки:
  

• 
  дуже незручно, неприємно, негативно, погано:
  

1. Duden. Verleichendes Synonymwörterbuch. – Mannheim, 1964. – 387 S.

2. Paffen Deutsch-rusisches Satzlexikon. – Leipzig: Veb Verlag enzyklopadie, 1980. – Band 1. – 1687 S.

3. Немецко-русский фразеологический словарь / сост. Л. Э. Бинович, Н. Н. Гришин. – М.: Рус. яз., 1975. – 628 с.

4. Архангельская К. В. Равнозначные синонимы немецкого языка / К. В. Архангельская // Ученые записки МГПИИЯ им. М. Тореза. – М., 1958. – Т. 16. – С. 34–38.

5. Вольф Е. М. Метафора и оценка / Е. М. Вольф // Метафора в языке и тексте. – М.: Наука,1988. – С. 52-64.

Інтенсивний розвиток фразеології як лінгвістичної дисципліни за останні роки характеризується поступовою диференціацією предмета дослідження й методики його вивчення, а також залученням в сферу наукового пошуку всіх нових проблем і аспектів, які опираються на теоретичні основи фразеології, що склалися у мовознавстві. Цьому процесу сприяє й загальна тенденція розвитку лінгвістичної теорії від простого, первинного й фундаментального до більш складного. А також похідні рівні, методи та напрямки вивчення мови. До останніх, безсумнівно, належить зіставний аналіз різних мов, результати якого важливі як для теоретичного, так і для прикладного мовознавства.

Відповідно до вибраного напрямку дослідження метою є дослідження особливостей специфічного фразеологічного фонду німецької мови.

В основу пропонованого дослідження покладена класифікація фразеологічних одиниць Г. Л. Пермякова. Дане дослідження припускає виявлення подібностей, відмінностей прислів'їв і приказок німецького мов у граматичному, стилістичному й семантичному аспектах.

При виборі характеру мотивації як критерію для класифікації, прислів'я й приказки розпадаються також на два класи, залежно від того, як їх цілісне значення проявляється зі значення окремих лексичних компонентів.

Die Vögel kennt man an den Federn. – Птаха видне по польоту. (Людину судять по його вчинках, справах, поведінці).

Man kenn die Vögel an den Federn, so die Seldwyleran dem, was sie für lächerlichh alten. (Keller, «Leutevon Sedwyla»). [Подібно тому, як птахів довідаються по польоту, жителів Зельдвилы довідаються по тому, що вони вважають смішним.]

2.3 Народні афоризми (Кліше із прямим цілісним значенням)

Auf den Sacks chlägt man, den Esel meint man. – Мовою одне, на розумі інше (букв.: Б'ють по мішкові, але мають через осла).

Auf den Sack schlägt man, den Esel meint man. Wer einen Gruß an das liebe Fleisch zu bestellen hat, darf nur das gute Herz Boten gehen lassen. (F. Schiller, «Kabale und Liebe»). [Мовою одне, а на розумі інше. Хто на тіло заглядається, той завжди про душ тлумачить].

2.4 Сентенції (Кліше без мотивації цілісного значення)

Eulen nach Athen tragen. – Їхати в Тулу зі своїм самоваром (везти що-небудь туди, де цього є в надлишку).

Ihnen Blumen bringen, hieße Eulen nach Athen tragen, Sie haben doch selbsteinherrlichen Garten. Da müssen wir schon einanderes Geschenk bringen. (Mdti). [Дарувати вам квіти – безглуздо: у вас свій чудовий сад. Який би подарунок для вас придумати?]

2.5 Власне приказки (Кліше з образно мотивованим цілісним значенням)

Das Felldes Bären verkaufen (або verteilen), bevor (або ehe) man ihner legt (або gefangen) hat – ділити шкіру неубитого ведмедя (розподіляти прибуток від ще не здійсненої справи, підприємства).

Ihr redetimmer schon, was ihr mit dem Geldmachenwollt, aber der Vater hat den Auftrag doch noch garnicht bekommen. Man soll nun das Felldes Bären nicht verteilen, bevor man ihner legt hat. (Mdti) [Ви все спорете про те, як витратити гроші, а батько ще не одержав замовлення на роботу. Навіщо ж ділити шкіру неубитого ведмедя?]

2.6 Прислів'я (Кліше із прямим цілісним значенням)

Einen Bärenhunge rhaben – бути голодним як собака (дуже сильно, до крайності голодний)

Nach dieser aufstrengen den Berg tourhabeich einen Bärenhunger. (Mdti) [Після цієї стомлюючої вилазки в гори я голодний як собака.]

Störrisch wie ein Esel – упертий як віслюк (упертий до крайності)

Ich habe ihr dringen dem pfohlen, den Schreibmaschinenkurs mit zu machen, aber sie will nicht. Sie ist störrisch wie ein Esel. (Mdti) [Я їй наполегливо рекомендував пройти курс машинопису, але вона не прагне. Уперта як ослиця.]

2.7 Фрази (Кліше без мотивації цілісного значення)

Jemandem den roten Hahn aufs Dach setzen – пустити червоного півня (улаштовувати пожежа, підпалювати що-небудь).

Wär auchgern so einer gewesen aus dem rebellischen Bauernhaufen, und hätt den Bauernfängern, den Schlächtern und Schindern, den roten Hahn aufs Dach gesetzt… (J.R. Becher, «Winterschlacht») [Кого нибудь би із селян-повстанців на голову цих шахраїв, катів, шкуродерів, щоб пустив їм червоного півня…]

Як показало дослідження, з наведених у класифікації пар фразеологізмів, 35% становлять фразеологічні пари, що є повними еквівалентами, тобто найменування тварини в німецькій мові повністю збігається з його найменуванням у українській мові. Це дозволяє судити про те, що риси, якими людей наділяє тварин, збігаються в німецькому й українській мовах.

Кольори і кольороназви існують у свідомості людей у вигляді чуттєвого образу кольору і лексичної одиниці. Символізація кольоропозначень – це безперервний динамічний процес накопичення певним чином категоризованої інформації, що відображає особливості національного менталітету. На кожному етапі розвитку кольоровий символ і відповідне йому кольоропозначення, зберігаючи предметну співвіднесеність, з часом утворюють нову змістову структуру, набуваючи парадигматичного характеру. Підкоряючись принципові антропоцентричності, прямі й вторинні значення, що виникають у сферах моралі, культури, політики, релігії, мистецтва тощо, кодують соціально-важливу інформацію про етнічну належність, втілюючись в особливих сполуках – ФО [2, 130].

Кольори з погляду їхньої фізичної природи поділяються на ахроматичні (чорний, білий, сірий) та хроматичні (червоний, жовтий, оранжевий, зелений, синій, голубий, фіолетовий). Ахроматичні кольори різняться за ступенем світлості, хроматичні – світлістю, насиченістю і тоном. Як фізичне явище колір даний людині в зорових відчуттях, а поняття про кольори знаходять відображення у словесних одиницях мови – у колоративах. Лінгвістичне осмислення мовної картини кольору базується на виявленні їх словесного багатства і розкритті їхньої внутрішньої форми, пізнанні різних семантичних перетворень і символізації, властивої для певного етносу [3, 240].

Центральне місце в будь-якій лінгвокультурній традиції, зокрема, в українській, належить кольоросимволам чорний, білий, зелений. Найменшою кількістю символічних значень наділені назви, що позначають змішані кольори.

ФО ‘біла пляма‘ має значення: 1) щось невивчене (недосліджені періоди в історії нашої держави): Чи уповні ми осягли всю трагедію голодомору, що понад півстоліття був білою плямою в суспільній свідомості 2) недолік, вада, пробіл: Ми виховуємо нове покоління, так давайте робити так, щоб у цьому вихованні не було білих плям; фразеологізм чорний день, виступаючи у значенні тяжкий, безрадісний, у поєднанні з прийменниками про, на (про чорний день, на чорний день) виражає тяжкий період у житті, і тому ФО отримує інше значення: на майбутнє, про запас: Він пересилився на хутір, обріс земелькою, грошенят на чорний день в землі схоронив (М. Стельмах). Найскладнішою семантичною структурою наділені прикметники чорний і білий. У колоратива чорний такі значення: кольору сажі, вугілля (чорний як сім галок), некваліфікований (чорна робота), належний (представник) до нижчих верств суспільства (чорна кістка), темношкірий (чорний невільник), нелегальний (чорна каса, чорний ринок), не головний (чорний двір), тяжкий (чорна звістка), поганий (чорна заздрість), смертельний (чорна смерть), реакційний (чорна реакція), диявольський (чорне духовенство), недосліджений (чорна діра), неприємний (чорна правда, чорні думи), небезпечний (чорна зона), зрозумілий (чорним по білому), недоглянутий (тримати в чорному тілі), обмовлений (чорна мітка), термінологічні назви (чорна металургія) [4, 211].

У прикметника білий ми бачимо такі значення: кольору крейди, молока, снігу (біле золото), дуже світлий (білий хліб), чистий (білий двір), зимовий (білий континент), світлошкірий (біла раса), контрреволюційний (білий рух), недосліджений (біла діра), святий (білий маг), безгрішний (біла заздрість), незвичний (білий вірш), стан людини пов’язаний із алкоголем (біла гарячка), привілегійований (біла кість), пов’язаний із наркотиками ( білий порошок), ясний (білий день), старий (біла борода), непрофесійно виконаний (шитий білими нитками), пов’язаний з певним родом занять (білі халати), законний (білий бізнес).

У німецькій мові weiß – це колір чистоти, непорочності: eine weiße Weste haben – мати незаплямовану репутацію, einen Mohren weiß waschen – робити що-небудь нездійсненне. Weiß як колір снігу: der weiße Tod – смерть у снігах , weiße Ostern – Великдень зі снігом. Weiß – це також колір невідомого: ein weißer Fleck auf der Landkarte – біла пляма на карті; ein weißer Rabe позначає людину з дивацтвами; weiß werden – побіліти від гніву. Jmdm. das Weiße im Auge nicht gönnen – проявляти недоброзичливість до кого-небудь. Das Weißbuch – щорічний парламентський збірник документів [5, 349].

Schwarz c позитивною конотацією зустрічається у виразі ins Schwarze treffen - потрапити в «десятку". Але палітра негативних значень schwarz багата. У цих виразів schwarz позначає погану репутацію: jmdn. schwarz machen / malen – очорняти будь-кого, im schwarzen Buch / auf der schwarzen Liste stehen – бути в чорному списку, das swarze Schaf sein – бути винуватцем чого-небудь, schwarz angeschrieben sein – користуватися поганою славою. Alles schwarz / durch eine schwarze Brille sehen – бачити все в чорному світлі, ein schwarzes Herz besitzen – бути злим.

Це також колір смерті та горя: jmdm. geht schwarz означає, що хтось втратив близьку людину; der schwarze Tod – чума, schwarz vor Hunger sein – посиніти від голоду і холоду, sich schwarz ärgern – розлютитися до смерті; die schwarze Kunst має два значення: магія, чари і друкарську справу.

Schwarz позначає також небудь заборонене, нелегальне: schwarz arbeiten – халтурити, schwarz verdienen – заробляти нелегальним чином, schwarz fahren – їздити без квитка у громадському транспорті, schwarz wohnen – жити без прописки. Den Schwarzen Peter haben – бути винним, відповідальним.

Колір, що за своєю природою є поняттям абстрактним, особливо тяжіє до символіки, яка широко представлена в українському фольклорі, геральдиці, релігії, мистецтві тощо. Кольори-символи існують у свідомості у вигляді єдності чуттєвого образу кольору і лексичної одиниці, які, відіграючи інформативну роль у реальному світі, стають символами різноманітних понять і явищ. Кольорова символіка – явище більш пізнє і національно марковане, яке може змінюватися від мови до мови, від однієї мовної спільноти до іншої. Символіка кольору мотивується в національній мовній картині світу особливостями світосприйняття, ментальністю і комунікативною прагматичністю носіїв мови [2, 30].

5. Duden Die Zitate und Aussprüche, Band 12. – Mannheim / Leipzig / Wien/ Zürich: Meyers Lixikoverlag, 2002. – 960 S.

Let us now examine the name of Ronald Bilius Weasley. Ronald is the Scottish form of the Scandinavian name “Ragnvald”, which was derived from the Old Norse “Ragnvaldr”, composed of the elements “ragn”, which means “advice”, and “valdr’, which means “ruler”. It is a cognate of the name Reginald, which is derived from the Germanic form of the name, “Raginwald”, meaning “the prince’s counsellor”. All these names carry the meaning of a person who acts as a trusted advisor to a person in power, much as Ron acted as a friend and confidant to Harry Potter. “Bilius” comes from the word “bile”, as one of the four humours discussed by Ancient Greek philosophers. Yellow bile was connected to the element of fire, which is the element of Gryffindor house, and someone with an excess of it was believed to be bad-tempered, as Ron is. The English adjective “bilious” also applies to those who have an irritable temper. “Weasley” originates in the English word “weasel”, but it also correlates with the English word “wizard”. J.K. Rowling said: “In Britain and Ireland the weasel has a bad reputation as an unfortunate, even malevolent, animal. However, since childhood I have had a great fondness for the family mustelidae; not so much malignant as maligned, in my opinion” [1]. The Weasleys and the weasel both share red hair.

As can be inferred from the etymology of the name of Albus Percival Wulfric Brian Dumbledore the word Albus may be the masculine form of “Alba”, the Gaelic name for Scotland or an Italian word meaning “sunrise”, possibly alluding to the rebirth symbols associated with him as phoenix. It is also a Latin word for white, and thus could be meant to invoke Good as traditionally associated with white, or merely to refer to his long white hair and beard. Percival is the name of a legendary Arthurian knight from Wales involved in the Grail quest. In “Le morte d’Arthur” by Thomas Mallory, Percival is both the hero of the quest for the Grail and the narrator of the tale, as is the case for Dumbledore in parts of the story. It is a name which presumably comes from his father. Wulfric is an Anglo-Saxon name found in the Anglo-Saxon Chronicle and could be representative of England. Wulfric translates literally as “wolf-power”, and is reminiscent of another similar name, Beowulf, which means “powerful wolf-bear”. The legendary hero Beowulf slew the monster Grendel as a youth, a name similar to Gellert Grindelwald, the dark wizard Dumbledore defeated in his own youth. Beowulf was fatally wounded by a dragon in a sea cave, and the only one who would help him was his squire, an orphaned son of some loyal followers. Dumbledore was also severely wounded by the potion in the Horcrux Cave and the orphaned follower is obviously Harry. Brian is the name of the legendary Irish high-king and hero Brian Boru who defeated the Vikings at the Battle of Clontarf near Dublin. Dumbledore himself was a veteran of many wizarding battles against the forces of Darkness. However, this name was probably chosen because of its comicality compared to his other four names. Dumbledore is an old 18th century English word for “bumblebee”. It is still used in Newfoundland, Canada, to refer to a bumblebee. Rowling stated she imagined him flitting about the castle humming to himself. Albus Dumbledore could also be inspired from JK Rowling’s old school headmaster, Alfred Dunn.

1. 
   About the Books: transcript of J.K. Rowling’s live interview on Scholastic.com [Електронний ресурс] // Scholastic.com. – 16 October 2000. – Режим доступу: http://www.accio-quote.org/articles/2000/1000-scholastic-chat.htm
   
2. 
   Harry Potter wiki [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://harrypotter.wikia.com/
   
3. 
   Name Origins [Електронний ресурс] / Mugglenet - Режим доступу: http://www.mugglenet.com/books/name_origins_characters.shtml
   
4. 
   Behind the name: the etymology and history of surnames [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://surnames.behindthename.com/name/potter
   

УДК 911.52(410)(043)=111 Албул Юлія Євгенівна

Стасенко Єлизавета Андріївна

10 of the most beautiful places to visit in the UK

We think, all of you will agree, if someone learns a foreign language, it’s necessary to go to that country where it is spoken, to know more about the culture, to meet native speakers and to try to speak with them.

English is the most widely used language in the world. It is spoken as a first language by the majority populations of several  sovereign states, including the  United Kingdom, the United States, Canada, Australia, Ireland, New Zealand and a number of Caribbean nations. But at school and university we learn British English (English that is used in the United Kingdom), that’s why it will be better to visit Great Britain for us.

So, when you think about travelling all over the UK, what do you imagine? Big-Ben, Westminster Abbey, Buckingham Palace, Trafalgar Square, National Gallery... It’s quite predictable. But, have you ever thought about making a trip far from big cities and making the acquaintance with the nature of Great Britain?

1. 
   Global grasshopper. Travel tips and inspiration [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.globalgrasshopper.com
   
2. 
   Англомания. Блог о Великобритании [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.anglomania.org
   
3. 
   Travel Timed [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://traveltamed.com
   
4. 
   British vacation guide. The best places to visit in Great Britain [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://britishvacationsguide.com
   

УДК 392(410)(043)=111 Алтуніна Катерина Ігорівна

The British is one of the very few nations that are proud of their customs and traditions and stick to them. A traditional English tea drinking, left-hand traffic, the game of cricket and darts are an everyday customs. Now we’ll consider these and other traditions of the British.

Thanks to Queen Victoria, British and all the fans of the English tea tradition not only have the opportunity to drink tea, but also have a detailed set of rules of tea etiquette, which are called "Tea Moralities" and written by the Queen personally.

No matter where you drink tea - at a party or in a restaurant or a cafe - you will be able to choose from several varieties of the one that you like. If you find it difficult to choose, the experts will tell you about the country's growth, the features of a teaspoon of the mixture. No matter what kind of tea is brewed (sheet, granular or cold), it is done in a separate kettle. Tea Leaves are usually insisted 3-5 minutes, regardless of the variety. While the tea is brewed, the table was always served with milk, sugar, lemon, warm ham sandwiches, muffins or other baked goods, and certainly a separate kettle of boiling water. This kettle is one of the subjects of classic tea set, it is necessary in order to be able to dilute the strong tea leaves to taste. Kettle with boiling water change in process of cooling to be able to drink hot tea at any moment. Traditional varieties of tea are Assam (strong, dark tea from northern India), Ceylon (highly aromatic classic black tea), Lapsang (Chinese black tea, dried over glowing coals, with the smoked flavor). Usually the British drink tea with milk or sugar or lemon. Sandwiches is usually served to the classical tea ceremony. To the classical tea ceremony is usually served sandwiches. For example, thin rectangular or triangular sandwiches without crusts: with butter and cucumber, cream cheese and smoked salmon, with chopped boiled egg and mayonnaise, and others. Assortment of cakes usually includes fruit cake, Victoria sponge, chocolate cake, ginger bread, finger biscuits, baskets with fresh fruits and so on. In modern tea ceremony you can see also the carrot cake, cheesecake, and various cakes.

English tea party is not just a way to relax from business or pass the time for a nice chat, but also the opportunity to have a snack in between meals [2].

The biggest holiday which is loved and widely celebrated in the United Kingdom, is Christmas. Houses are decorated for Christmas with pine needles and berries, and every home lighting candles. People usually hang a sprig of mistletoe over the front door. According to tradition, on Christmas Eve, a man can kiss any girl who had stopped at a branch of mistletoe. The whole family is going on at the holiday. Everyone gets a gift. Wives cook stuffed turkey for the holiday table and pudding for the dessert. The tradition of hanging socks for gifts from Santa Claus is gone from England. The kids on the verge of leaving the cakes as a treat for Santa Claus and carrots for his reindeers. The custom to set fir in the house at Christmas came to England from Germany in the 19th century. During World War II, the king of Norway was in England. People brought fir from Oslo and set it in London's Trafalgar Square for Christmas. Since that time, there is a tradition to set a fir at the same place each year. Second Day of Christmas on the church calendar is dedicated to St.. Stefan. This day in the cathedrals opened boxes of donations and distributed to the poor [3].

Wedding traditions. Brides and grooms are rehearsing the wedding ceremony and the first dance in preparation for the wedding. Hen and stag parties are held a few days before the wedding. Traditionally weddings are held in the afternoon. After the ceremony, guests are invited to a dinner called "wedding breakfast."

Wedding dresses. British women choose modest wedding dresses cream or white color. The bride pays her bridesmaids clothes herself. Bridesmaids should be without headwear at the wedding. The wedding ceremony takes place in the church. The bride walks down the aisle, alone or with his father, and a girl walks in front of her, throwing petals of beautiful flowers. After the ceremony, guests take pictures with the newlyweds. In England, the bride and groom usually make a list of anticipated gifts. According to this list the relatives and friends choose what they will give. Gifts are given at a wedding or send a few days before the wedding. Newlyweds unpack the wedding gifts after the honeymoon, and send a thank-you cards to guests[4].

Among the many traditions and customs of the UK stands out for its history Bonfire Night. November 5 children with their hands do different ancient figurines from burlap, straw and old clothes, throw them into the fire and light the fireworks. This is due to the events of 1605. On this very day, Guy Fawkes was planning to blow up Parliament in the Parliament with King James I,. Fortunately, the offender was caught, and later sentenced to death, but that fatal night Englishmen still remembered[5].

1. http://ko-luch.ru/kuxnya-velikobritanii/anglijskoe-chaepitie-v-luchshix-tradiciyax.html

2. http://www.study.ru/support/lib/note258.html

3. http://ko-luch.ru/prazdniki-tradicii-festivali-velikobritanii/tradicii-anglii.html

4. http://vzornamir.ru/tradicii-anglii

5. http://addressanglia.com/tradicii-i-obychai-velikobritanii.html