На правах рукопису
Побудова моделей страху смерті як способу організації життєвого досвіду
жүктеу/скачать 1.46 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- - суб’єктивна значущість ситуації смерті
- – інтенсивність переживання ситуації зіткнення зі смертю
| 3.4. Побудова моделей страху смерті як способу організації життєвого досвіду
Що ж відбувається з людиною у момент зіткнення зі смертю? Яким чином страх смерті як потенційно ймовірнісний спосіб трансформації та переінтерпретації життєвих цінностей, смислів, значень впливає на організацію життєвого досвіду особистості? Спираючись на теоретичну модель та розроблену емпіричну програму, ми наблизилися до головного етапу аналізу отриманих даних, який сприятиме визначенню параметрів типових способів організації життєвого досвіду в ситуації зіткнення зі смертю. Щоб узагальнити величезний обсяг стихійно-хаотичних за стилістикою, структурою, наповненням, змістом даних (текстів), ми використовували процедури розгорнутого, деталізованого контент-аналізу (категоризація, кодування, інтерпретація), що дозволило віднайти певну типологічну та тематичну щільність. Перед тим, як безпосередньо перейти до кодувальних процедур із текстами, був сформований орієнтовний перелік тем (характеристик, параметрів конструкту страху смерті як способу організації життєвого досвіду), які давали певний орієнтир у роботі – своєрідне смислове ядро, навколо якого покроково формувалася структура, яка постійно піддавалася уточненням, доповненням, розширенням. Такими орієнтовними, попередніми темами (своєрідними блоками) для аналізу даних у текстах, спираючись на розроблену теоретичну модель, стали: особливості ситуації зіткнення зі смертю когнітивна сфера емоційна сфера поведінкові прояви динаміка змін У результаті інтеграційного осмислення даних, отриманих за допомогою процедур категоризації та кодування, були виділені наступні категорії оцінювання способу організації життєвого досвіду особистості в ситуації зіткнення зі смертю. Категорії розглядатемо відповідно до приналежності їх певному параметру аналізу, які ми визначили у ІІ розділі роботи і які частково дублюють блоки теоретичної моделі. Індикаторами, які вказують на присутність в тексті тієї чи іншої категорії, служать висловлювання досліджуваного. Індикатори можуть бути виражені у вигляді окремих слів, слово-сполучень, пропозицій, навіть цілих речень. У даному випадку був проведений сегментарний, тематичний підрахунок згадок категорій, тобто реєструвалося лише перша поява категорії в тексті, а повторні згадки цієї категорії не враховувалися. Перша категорія, яку було виділено, це - суб’єктивна значущість ситуації смерті, яка полягає у наданні цій ситуації певного статусу життєвої події. Як ми вже бачили в історичному огляді, ставлення до смерті постійно змінювалося. Були часи, коли подію смерті вважали рядовою і такою, що не потребувала якоїсь особливої уваги. Смерть не викликала негативних емоцій і не була перенасичена особистісними смислами. Сьогодні ж ситуація не є такою однозначною. Постмодерністська тенденція до множинності та поліфонії не оминула і тему смерті. Сучасна людина психологічно може проживати ситуацію зіткнення зі смертю більш варіативно: вона одночасно і стурбована смертю, і заперечує її; вона може загравати зі смертю і водночас уникати її; цікавитися її таємницями і водночас ненавидіти і воювати з нею. Відповідно така варіабельність ставлення до смерті породжує різні реакції у моменти зіткнення зі смертю: для одних смерть може стати життєвою подією з величезним значенням, яке надасть життю осмисленості, сенсу та чіткої цілеспрямованості, для других – подією, що зруйнувала і знищила увесь їх життєвий світ, для третіх – подією, до якої вони ставляться спокійно, нейтрально. Отже, категорія «суб’єктивна значущість» смерті розкривається через такі виміри як: особистісно значуща подія (індикатори аналізу: «це день, який я ніколи не забуду», «ця подія повністю перевернула моє життя з ніг на голову», «подія, яка зруйнувала моє життя», «ця подія змусила мене повністю переформатувати свій «жорсткий диск» життя», «хотів би про це забути, але це вже назавжди залишиться зі мною», «цей день мій другий день народження», «це найгірший день мого життя», «це була справжня катастрофа» тощо); подія, яка привернула увагу (індикатори аналізу: «я вперше задумався», «це важко було ігнорувати», «я довго не могла про це забути», «мої думки всі були про смерть того хлопця», «це наштовхнуло мене на роздуми», «ця ситуація привернула увагу сотні тисяч людей і я не виключення» тощо). малозначуща подія (індикатори аналізу: « перше, шо прийшло в голову», «але це норма, нічого особливого», «не звертав на це уваги», «я розумію, що це важливо, але є і набгато важливіші речі», «мене особисто це не стосувалося, а своїх проблем вистало» тощо). Наступна категорія, яку було виділено – інтенсивність переживання ситуації зіткнення зі смертю. Інтенсивність прояву емоцій об’єктивно важко зафіксувати (хіба що спеціалізованими пристроями у сфері вивчення мозкової діяльності). У сфері соціальної психології ми маємо певні обмеження, особливо якщо врахувати той факт, що маємо справу зі спогадами про емоції (стани, переживання), а не з реальними психічними процесами у теперішньому моменті, інтенсивність яких безперечно відрізняється. Однак, при аналізі отриманих нами текстів емоційна складова добре проявляється, що дає змогу, спираючись на якісні дані, виділити різні рівні інтенсивності переживання, яке свідчить про глибокий чи поверховий слід, що залишився у пам’яті про резонансну подію. Отже, ми виділили такі виміри переживання страху смерті: - нейтрально-байдуже – відсутність явно вираженої емоційної реакції, відстороненість, холодність (індикатори аналізу: «не те щоб сильно переживав, просто було шкода», «думав буду плакати, але сліз не було», «я розумію, що це важливо, але є і набагато важливіші речі», «мене не торкалася ця ситуація, я взагалі не люблю драм, всі ці «соплі-сльози» не для мене», «рано якось через це переживати», «навіщо про це переживати зараз? От як прийде час вмирати, тоді і переживатиму» тощо); - помірно-включене: емоційне переживання досить виразне, проявлене, привертає увагу до предмету, що викликає цілий ряд побіжних емоційних станів (сумування, горювання, відчай, співчуття); емоція фокусується на проблемі, але не має ще тої сили і інтенсивності, щоб щось змінити (індикатори аналізу: «це завжди сумна подія», «відчувала біль і втому», «я дуже співпереживаю і боюся за них», «мене це непокоїло і тривожило», «у мене в середині якась незрозуміло з чим пов’язана тривога і страх”, «це велике горе», «я відчуваю себе причетною до всіх цих подій», «хоч я там не була, але постійно переживала страх і тривогу за людей» тощо); жүктеу/скачать 1.46 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|