На правах рукопису



бет39/67
Дата28.01.2024
өлшемі1.46 Mb.
#490080
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   67
dys Myronchak (1)

Таблиця 6.
Порівняння трьох типів життєвого сценарію

Критерії



Які потреби проявляються



На які питання відповідають

Особливості структури

Зміст

Специфіка Я

Життєвий сценарій №1 (без додаткових інструкцій)

Лінійна
Детермінована
Цілісна
Послідовна
Схематична

Розгорнутий
Хронологічний
Типовий

Соціалізоване Я



Потреба в прогнозованості майбутнього
Потреба в стабільності
Потреба в самореалізації



Що я планую?
Ким я буду?
Яке моє місце, роль, статус у соціумі?

Життєвий сценарій №2 (за умови 1 року життя)

Хаотична
Непослідовна

Емоційний Насичений
Вибірковий
Вузько сфокусований
Конкретизований
Нетиповий

Індивідуалізоване Я



Потреба встигнути щось завершити або зробити
Потреба в конкретній дії Потреба в контролі над своїм життям
Потреба в самопізнанні

Що я хочу в цей момент?
Що я ще маю встигнути? Хто я є і чого я реально хочу?

Життєвий сценарій №3(за умови безсмертя)

Послідовна
Обірвана
Незавершена



Фантазійний
Фантастичний
Парадоксальний
Узагальнений



ВіртуалізоваеЯ





Потреба у задоволенні
Потреба у творчості
Потреба у визнанні

Що прийнято (модно, трендово) хотіти у світі?

Життєвий сценарій, в межах якого людина взаємодіє з навколишнім світом і планує свій час – це якісний показник ефективності життєконструювання. Аналіз трьох типів сценаріїв (в контексті звичного способу життя, швидкої смерті та безсмертя) висвітлює багатоаспектність особистості та дає її внутрішній зріз як автора свого життя, як її головного критика, що під впливом чиннику усвідомлення смерті може змінювати головний сюжет життєвої історії, переосмислювати провідну життєву концепцію і стимулювати себе до реальних змін життєвого світу.


Життєвий сценарій, який складається без додаткових умов, пов’язаних із смертю, є найбільш структурованим. Він додає цілісності особистості, підтримує необхідне для її успішного розкриття у соціумі відчуття включеності у соціокультурні процеси, добре поєднує минулий досвід з теперішнім, зверненим у майбутнє. Життєвий сценарій з умовою швидкої смерті стимулює процеси самоусвідомлення, активізує самоідентифікацію особистості, сприяє виділенню найважливішого з фонового і другорядного, загострює відчуття тут і тепер, посилює прагнення життєтворення. Сценарій життя за умови безсмертя є ресурсним для особистості при необхідності відновлення втрачених смислів, пошуку індивідуальної над-мети та мета-сенсу, проте він не стимулює особистість до реальних змін у своєму житті.
На основі компаративного аналізу представників двох культур у межах цього етапу дослідження були виділені наступні спільні та відмінні особливості побудови життєвого сценарію за трьох зазначених умов відповідно до виділених критеріїв.
Спільними особливостями побудови життєвих сценаріїв для обох культур виявилися тенденція стандартизації і використання соціально-бажаного шаблону життя за умови його звичного плину та тенденція зміни змістовної частини сценарію (відхилення від норми) у випадку наближення смерті. Відмінності значною мірою стосувалися сценарію, що передбачав безсмертя: в українців сценарії були більш подієво-насиченими, варіативними, фантазійними, казковими, інколи суперечливими, хаотичними, тоді як тексти китайських респондентів відзначилися сконцентрованістю на одній чи декількох життєвих задачах, були більш практичними, реальними, розпланованими. Сценарії за умови близької смерті також мали свої відмінності: українці частіше згадували в текстах сферу стосунків у контексті кохання (закохатися, відчути себе коханою, помиритися з хлопцем, просто бути з коханою людиною до кінця), китайці у контексті сім’ї (бути з сім’єю, попрощатися з родиною, поїхати до рідних, завершити сімейні справи).
Отже, ми з’ясували, що близькість власної смерті в уявному досвіді зіткнення із нею стимулює процеси самопізнання та рефлексії через усвідомлення особистістю своїх істиних бажань, прагнень, життєвих цінностей, загострення відчуття реальності та готовності до конкретних дій, посилення внутрішньої інтенції до змін себе і свого життєвого простору.
Проте у випадку уявного (штучно змодельованого) танатологічного досвіду факт смерті залишається все ж у межах завдання (гри, експерименту) і не несе в собі реальної загрози для життя особистості. Тому наступним нашим дослідницьким кроком стало з’ясування того, як впливає реальний досвід загрози власної смерті (не в експериментальних умовах, а в природніх) на ближній дистанції на особистість та як впливає зовнішній соціальний контекст (його динаміка) на переживання особистістю страху смерті. Для розв’язання цих завдань ми використали дані, отримані за допомогою шкали танатичної тривожності Д. Темплера, який визначає загальний рівень вираженості танатичної тривоги (страху смерті).
Нагадаємо, що формування вибірки відбувалося протягом 4 років (з 2012 по 2015 роки.). Зазначимо, що до цього аналізу включено лише показники танатичної тривожності української вибірки (через недостатню чисельність китайської вибірки її не включено в аналіз). В Україні, починаючи з 2013 року, як відомо, відбувалися такі події, які мали б відчутно впливати на танатичну тривожність, і це припущення ми вирішили перевірити.



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   67




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет