Рис. 7. Динаміка змін танатичної тривожності серед української вибірки (середні значення)
З наведеної діаграми можемо побачити криву динаміки змін у показниках середніх значень танатичної тривожності серед української вибірки. Крива має виражену тенденцію поступового зростання від помірного і середнього рівнів страху смерті до пікового високого показника вираженості страху смерті у 2014 році. У 2015 році знову спостерігається поступовий спад, але показник танатичної тривоги продовжує залишатися у межах високого рівня страху смерті. Ми впевнені, що проявлена тенденція є не випадковою, а має досить чітку і зрозумілу причину, якою є спочатку революція Гідності, а потім анексія Криму і військові події на Сході України. Якщо у 2012 році на твердження опитувальника «Мені стає страшно, коли я чую розмови про третю світову війну» лише 13% дали ствердні відповіді, то у 2014 році таких відповідей стало значно більше (79%). Війна, яка є часом для маніфестації смерті (фізичної, соціальної, духовної), змиває усі культурні нашарування епох і оголює первинну інстинктивну природу людини з її глибинними страхами та тривогами, особливо коли ця війна відбувається у безпосередній близькості до самої людини. Усі попередні договори з уявною смертю (на кшталт того, що її не помічають, ігнорують, уникають, замасковують, прикрашають) вмить можуть бути розірвані в момент зіткнення з реальною смертю, коли захисні механізми капітулюють перед тиском обставин, зануреністю в травмуючу ситуацію, виводячи танатологічний страх із тіні на світло. Навколишній світ, який ще вчора був зрозумілим, безпечним, раптово постає як змінна з численною кількістю невідомих. Така пролонгована у часі напруга посилює невизначеність і розгубленість, що особливо загострилися у 2014 році, підвищує рівень танатичної тривожності майже до максимальних показників. А вже у 2015, коли напруга (перш за все в ЗМІ) значно зменшилася, ситуація трохи стабілізувалася. Відповідно вибудувалися нові адаптаційні механізми, відновилися і у декого почали повертатися до норми базові відчуття безпеки, що й частково знизило надвисокий рівень танатичної тривоги.
Таким чином, у ситуації реального зіткнення зі смертю на ближній дистанції рівень танатичної тривоги значно зростає, що може потенційно спровокувати ряд негативних наслідків (соматизація стресу через загрозу тілесного ушкодження, депресивні стани (неможливість нічого змінити), панічні атаки (страх за майбутнє, страх за смерть значимого Іншого)), у випадку постійної пролонгації впливу на людину стресових умов, які викликають у неї високі показники страху смерті.
Достарыңызбен бөлісу: |