Національна академія наук України інститут демографії та соціальних досліджень міграційні

У структурі трудової міграції за ступенем легальності та можливостями статистичного обліку можна виділити 4 групи, за поєднанням правового статусу та економічних ознак виокремлюються три основні сегменти української трудової міграції, відмінність між якими полягає у ступені забезпечення соціальних та трудових гарантій.

Однією з основних закономірностей розвитку зовнішніх трудових міграцій в Україні на сучасному етапі є важливість ролі “міграційних” грошей не лише як засобу підвищення рівня життя окремих верств населення, але й як джерела інвестування в економіку України. Розрахунки обсягу коштів, які заробляють наші співвітчизники за кордоном, проводилися для чотирьох варіантів оцінки масштабів трудової міграції, при цьому враховувалися дві гіпотези співвідношення між кількістю осіб, що займаються висококваліфікованими та низькокваліфікованими роботами в загальному контингенті гастарбайтерів. За результатами розрахунків кошти, зароблені трудовими мігрантами з нашої держави, становлять від 2,1 до 11,6 млрд дол. на рік. Зазначені цифри слід вважати граничними межами діапазону, в якому знаходиться шукана величина. За найбільш реальними оцінками заробітки гастарбайтерів сягають від 4,7 до 7,5 млрд дол., що в свою чергу становить 7,2 та 11,4% ВВП України за 2004 рік.

Реалізація економічної активності на зовнішньому ринку праці включає, крім власне трудової міграції, також економічний туризм („човникову торгівлю”). Результати численних вибіркових досліджень дозволяють зробити приблизну оцінку чисельності даного контингенту, яка визначена у діапазоні від 350 до 700 тис. осіб.

Після проголошення незалежності широкого поширення в Україні набула внутрідержавна трудова міграція, особливо до Києва, сформувався численний контингент осіб, які фактично мешкають та працюють у Києві, будучи прописаними (зареєстрованими) в інших містах і селах України. З метою створення інформаційно-методологічного забезпечення аналізу внутрідержавних трудових міграцій у 2005 році відділом міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України було проведено вибіркове обстеження іногородньої робочої сили на ринку праці м. Києва. У ході обстеження була розроблена анкета з позиціями щодо визначення соціально-демографічних і психологічних характеристик осіб, які працюють у м. Києві, але не зареєстровані у ньому. Вибіркова сукупність формувалася методом снігового кому, загалом було опитано 270 осіб, що працюють на підприємствах, в організаціях та установах різних форм власності, величини і видів діяльності. Виявлені мігранти складають 14,1% від загальної чисельності працівників, охоплених обстеженням підприємств, при цьому на останніх працює близько 2% зайнятих столиці. Обстеження іногородньої робочої сили на ринку праці м.Києва 2005 р. дозволило виявити соціально-демографічні характеристики мігрантів, проблеми, з якими вони стикаються. Разом із тим прийнятий характер спостереження не дозволив визначити масштаби явища. Виявлення останніх можливе шляхом проведення обстеження за підтримки органів державної і місцевої влади. Це дасть можливість, по-перше, безпосереднього звернення до керівництва і відділів кадрів підприємств для сприяння проведенню обстеження, по-друге, формування вибіркової сукупності підприємств шляхом випадкового відбору (а не методом снігового кому).

Особливо актуальним на сучасному етапі є аналіз імміграції до України з країн, що розвиваються. Нині зареєстровані міграційні зв’язки України з країнами Азії (крім держав СНД та Ізраїлю), Африки і Латинської Америки характеризуються незначними масштабами та приблизною рівнозначністю прямого й зворотного потоків. Основним механізмом міграційного обміну населенням з цими регіонами світу є ротація навчальних мігрантів – повернення на батьківщину вихідців із відповідних країн, які закінчили навчання у вузах нашої держави, та заміна їх новими контингентами. У той же час наявні випадки трудової міграції та переселень на постійне проживання до України громадян Афро-Азіатських країн, в найближчому майбутньому цілком реальним (особливо у випадку прийняття відповідних політичних рішень) є становлення потоку переселенців з країн, що розвиваються, до нашої країни. Відділом міграційних досліджень здійснено комплексний аналіз імміграції до України на основі поєднання різних джерел інформації (інформація перепису населення про іноземних громадян та про представників етносів афро-азіатського походження, поточна міграційна статистика, статистика трудової імміграції, відомості про біженців, статистика МВС та Держприкордонслужби, дані окремих обстежень та експртні оцінки нелегальної міграції). З метою дослідження громадської думки щодо очікуваної імміграції, ставлення української молоді до представників нетипових для України етносів, було проведено опитування студентів київських вузів щодо відношення до вихідців з країн, що розвиваються. Усього було опитано майже 500 осіб, що представляють 8 київських вузів. Майже чверть (24,6%) погоджується із необхідністю залучати іммігрантів із країн, що розвиваються, проте в невеликих кількостях для пом'якшення найбільш гострих проявів демографічної кризи. Остання цифра є досить великою і свідчить про те, що втілення імміграційної політики, спрямованої на залучення мігрантів із країн, що розвиваються, може пройти досить успішно.

Ключовим напрямом наукових досліджень міграційних процесів є оцінка впливу міграцій населення на демографічний та демоекономічний розвиток. Найважливішими розробками авторського колективу щодо цього напряму стали методика оцінки впливу міграцій на трансформації вікової структури населення, методика оцінки впливу трудових міграцій на розвиток ринку праці, методика побудови таблиць зовнішньотрудового потенціалу населення.

Оцінка впливу міграцій на динаміку чисельності та структури населення визначається за міжпереписний період, побудова відповідної моделі спирається виключно на використання інформації про чисельність населення на моменти переписів та кількість народжених і померлих протягом міжпереписних періодів і не враховує даних поточного обліку міграцій. Модель оцінки впливу міграцій на зміни чисельності та статево-вікової структури населення ґрунтується на поєднанні балансового методу та методу коефіцієнтів дожиття. Оцінка впливу міграцій на трансформацію вікової структури населення здійснюється шляхом порівняння фактичних показників вікової структури (коефіцієнту старіння, коефіцієнту демографічного навантаження на населення працездатного віку, питомої ваги молоді тощо) з гіпотетичними – які були б зафіксовані за умови відсутності міграцій. Розрахунки, зокрема, показують, що при відсутності міграцій протягом 1989-2001 рр., перепис 2001 р. зафіксував би в України питому вагу осіб найбільш економічно продуктивного віку (25-44 роки) на 0,5 відсоткових пункту більшу від фактично зафіксованої, а величина показника демографічного навантаження на населення працездатного віку виявилася б на 2,5% меншою.

При оцінці впливу трудової міграції на розвиток регіональних ринків праці найбільш очевидним є висновок про те, що учасники міграційних поїздок при відсутності можливості їх здійснення пропонували б свою робочу силу в регіоні проживання, і, отже, розвиток трудових міграцій сприяв би зниженню пропозиції робочої сили в регіонах виїзду (а отже, і навантаження на регіональний ринок праці) у масштабах, рівних чисельності задіяних у цих міграціях контингентів. Однак у реальній дійсності “відносини” трудових мігрантів із вітчизняним ринком праці – набагато складніші.

Сприятливий вплив трудових міграцій на розвиток можливостей зайнятості на ринку праці країни-донора не обмежується виїздом частини трудоактивних контингентів. Ряд осіб, нагромадивши за кордоном необхідні для життєдіяльності кошти, стають економічно неактивними, окремі контингенти колишніх мігрантів відкривають власну справу, створюючи нові робочі місця (для себе та найманих працівників). Коректна оцінка впливу зовнішніх трудових міграцій на розвиток ринку праці країни (регіону) вимагає врахування чисельності вказаних контингентів.

За умови правильності припущень щодо чисельності трудових мігрантів, їх розподілу за тривалістю поїздки та особливостей трудової поведінки осіб із досвідом прикладання праці за кордоном, розвиток трудових міграцій знижує пропозицію робочої сили на вітчизняному ринку праці майже на 7% і зменшує кількість безробітних більш як удвічі (в західному регіоні – у чотири рази). Тобто при відсутності можливостей здійснення нашими співгромадянами трудових поїздок рівень безробіття в Україні за методологією МОП був би близьким до критичного рівня.

Для країн масової трудової еміграції, до яких належить Україна, важливого значення набуває оцінка потенціальних показників трудової міграції. Зовнішньотрудовий потенціал населення розглядається як кількість людино-років трудового життя, що належить пропрацювати за кордоном сукупності мешканців країни (регіону) при існуючому порядку вимирання, тенденціях стаціонарної міграції, а також закономірностях змін рівнів зайнятості та участі у трудовій міграції з віком. Інакше кажучи, зовнішньотрудовий потенціал – це та частина трудового потенціалу населення, що реалізується за межами країни.

Виявлення кількісного значення зовнішньотрудового потенціалу спирається на принципи потенційної демографії. У рамках дослідження був розроблений алгоритм розрахунку цього показника. В умовах 2004-2005 рр. зовнішньоміграційний потенціал реального населення України склав майже 37 млн. людино-років, що становить 5,2% трудового потенціалу. За умови збереження сучасних тенденцій в середньому одному новонародженому належить прожити 1,64 роки життя у стані трудової міграції.

Результатом наукових розробок з прогнозування міграційних процесів став варіантний прогноз міграцій населення України та регіонів. Прогноз на загальнодержавному рівні розроблено до 2050 р. у чотирьох варіантах, які є науково обґрунтованими передбаченнями майбутнього міграційного розвитку за тих чи інших макроекономічних та геополітичних умов, крім того, при побудові окремих варіантів прогнозу чисельності та складу населення враховувалися два аналітичні прогнози міграцій: нормативний варіант (передбачає повну відсутність зовнішніх міграцій у 2006-2050 рр.) та стабільний варіант (збереження протягом усього прогнозного періоду сальдо міграцій кожної вікової групи на рівні 2005 р.

В Україні накопичений значний досвід прогнозування демографічного розвитку, розроблені науково обґрунтовані методичні підходи до оцінки перспективних параметрів народжуваності та смертності. Разом з тим при прогнозуванні міграцій вітчизняні дослідники зазвичай обмежувалися визначенням загального сальдо міграцій населення у прогнозному періоді (методом експертних оцінок або екстраполяції) з наступною розбивкою його за віковими групами. Прогнозні розрахунки в рамках даного дослідження здійснювалися із застосуванням принципово відмінної методики прогнозування міграцій, побудованої на оцінці перспективних параметрів прибуття і вибуття, а також статево-вікової структури мігрантів у залежності від типу та географічного напрямку переміщень. Власне прогнозування міграцій населення включає три етапи. Першим етапом є оцінка майбутніх обсягів прибуття та вибуття, а також розподілу мігруючих за агрегованими географічними напрямками (Росія, західні колишні республіки СРСР, південні країни СНД, Територія європейського заселення, Афро-Азіатський регіон). Другим етапом прогнозу є оцінка перспективної структури мігрантів, третій етап прогнозу – обчислення сальдо міграцій за роком народження.

Згідно з прогнозними розрахунками сальдо міграцій населення України в кінці прогнозного періоду (2050 р.) перевищуватиме +120 тис. осіб на рік за умов реалізації оптимістичного варіанту прогнозу і наближатиметься до -50 тис. осіб на рік згідно з найгіршим варіантом.

Прогнозування параметрів міграційного руху населення в розрізі регіонів включає два основні етапи:

1. Визначення вкладу окремих регіонів у формування потоків міграційного обміну населенням між Україною та укрупненими регіонами світу і розрахунок показників прибуття, вибуття та сальдо міждержавної міграції для всього населення та окремих статево-вікових груп по кожному регіону;

2. Обчислення прогнозних параметрів міжрегіональної міграції, визначення ролі і місця кожного регіону у внутрідержавному обміні населенням, розрахунок сальдо міжрегіональної міграції в розрізі статево-вікових груп.

Загальне сальдо міграцій населення регіону та кожної статево-вікової групи розраховується як сума сальдо зовнішньої міграції та сальдо міжрегіональної міграції населення (відповідної статево-вікової групи). Прогноз міграцій населення регіонів розраховувався до 2025 р. у двох варіантах – оптимістичному і песимістичному.

У рамках дослідження етнічного складу населення та міжетнічних відносин колективом науковців було розроблено класифікацію етнічних груп за характером розселення та періодом проживання на території нашої держави, а також розраховано прогноз етнічного складу населення України до 2026 р. Останній спирається на демографічний прогноз, розроблений Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України, і враховує аналітичні дослідження та науково обґрунтовані передбачення щодо етнічної диференціації народжуваності та смертності, ступінь участі представників різних етносів у формуванні окремих потоків зовнішньої міграції.

До найважливіших результатів авторського колективу з розробки рекомендацій щодо формування міграційної політики та удосконалення статистичного обліку міграційних процесів слід віднести розділи Концепції та Стратегії демографічного розвитку України на 2006-2015 рр., присвячені регулюванню міграційних процесів, та Концепцію моніторингу зовнішніх трудових міграцій.

Метою державної міграційної політики є уповільнення темпів депопуляції, утримання чисельності та структури населення на рівні, що забезпечує підтримку господарської освоєності території, в усіх регіонах держави при збереженні існуючої ментальної цілісності української людності. Підтримка стабільно додатного міграційного балансу забезпечується шляхом скорочення вибуття на постійне проживання, забезпечення зворотності зовнішніх трудових поїздок та підвищення прибуття населення до України. При цьому відновлення чисельності населення України на рівні 52 млн або стабілізація її на сучасному рівні (47 млн) вимагатиме залучення значних контингентів мігрантів (при реалізації середнього варіанту гіпотез тенденцій народжуваності і смертності – відповідно 500 та 300 тис. осіб щорічно), переважно (враховуючи обмеженість міграційного потенціалу східної діаспори та представників раніше депортованих народів) – з країн Азії та Африки. Прибуття такої великої кількості мігрантів призведе до порушення ментальної цілісності населення України та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощів взаємоадаптації корінного і прибулого населення. Регулювання імміграції до України має бути спрямоване не на подолання депопуляції, а на уповільнення її темпів. Разом із тим визнається, що наслідком жорсткої протидії імміграції в Україну неминуче стане зменшення чисельності населення до критичного рівня і посилення несприятливих деформацій статево-вікової структури.

Завданнями стратегії регулювання міграцій визнаються:

• 
  скорочення масштабів нелегальної трудової міграції населення за межі країни;
  
• 
  забезпечення соціальної захищеності українських працівників за кордоном;
  
• 
  забезпечення зворотності зовнішніх трудових поїздок;
  
• 
  якнайширше залучення заробітків трудових мігрантів в економіку України;
  
• 
  запобігання виїзду високоосвічених спеціалістів для зайняття за кордоном низькокваліфікованими роботами;
  
• 
  недопущення нелегальної міграції (перш за все транзиту нелегальних мігрантів із країн, що розвиваються через територію України);
  
• 
  сприяння поверненню етнічних українців, представників раніше депортованих народів та залучення обмежених груп вихідців з афро-азіатських країн.
  

Основні напрями стратегії:

• 
  розширення можливостей легального працевлаштування українців за кордоном;
  
• 
  протидія нелегальній міграції (як нелегальній еміграції українських громадян, так і нелегальній імміграції громадян інших країн);
  
• 
  посилення соціального захисту українських громадян в країнах-реципієнтах;
  
• 
  стимулювання інвестування зароблених мігрантами коштів в економіку України;
  
• 
  пом’якшення дії факторів, які стимулюють виїзд на роботу за кордон;
  
• 
  активна імміграційна політика.
  

Реалізація кожного напряму стратегії спирається на відповідну сукупність механізмів.

Ефективність державної політики у сфері трудових міграцій буде досягнута лише за умови адекватного інформаційного забезпечення. Неповнота та несистематичність існуючої статистичної інформації щодо зовнішньої трудової міграції значно ускладнює формування зваженої та ефективної державної політики у цій сфері. А тому першочерговим завданням є організація дієвого моніторингу міждержавних трудових міграцій. Розроблена концепція моніторингу трудових міграцій передбачає чотири інформаційних джерела (обстеження на засадах додаткового модулю до обстеження Держкомстату з питань економічної активності населення, облік трудових мігрантів – мешканців сільської місцевості, соціологічне опитування трудових мігрантів, опитування заробітчан у країнах-реципієнтах), організованих на єдиній методологічній основі з визначенням ролі і місця кожного джерела в загальній їх системі, принципів поєднання інформації, отриманої з різних джерел.

Впровадження запропонованої системи регулярних обстежень дозволить сформувати надійну інформаційну базу, необхідну не лише для аналізу перебігу трудових міграцій, але й для прийняття політичних рішень щодо їх регулювання. Відомості, отримані з різних вищезазначених джерел, будуть взаємодоповнюючими.

Народногосподарська значимість представленої роботи полягає, по-перше, у розробці прогнозу міграцій населення на загальнодержавному та регіональному рівнях як складової демографічного прогнозування, яке, в свою чергу є підґрунтям формування державної соціально-економічної стратегії, по-друге, у визначенні обсягів заробітків українських громадян за кордоном, залучення яких до інвестування в економіку України на основі відповідної системи заходів призведе до збільшення доходної частини бюджету.

Наукове значення роботи полягає в обґрунтуванні методологічних підходів до аналізу міграцій, створенні нових та удосконаленні існуючих методик їх дослідження, формуванні інформаційного забезпечення для оцінки окремих складових процесу.

Соціальна значимість роботи обумовлена теоретичним обґрунтуванням політики у сфері міграцій населення як складової державної соціально-демографічної політики.

Методичні підходи, створені в ході дослідження, дозволяють здійснити кількісну оцінку вкладу міграцій у трансформації статево-вікової структури населення, впливу трудових міграцій на параметри ринку праці, запровадити потенційно-демографічні дослідження трудових міграцій.

Впровадження висновків та рекомендацій щодо формування державної політики в сфері міграцій населення, а також пропозицій щодо удосконалення обліку міграційних переміщень сприятиме підвищенню ефективності управління міграцією, пом’якшенню негативних наслідків демографічної кризи, зниженню напруги на ринку праці, мінімізації рівня безробіття, посиленню соціального захисту населення України в сфері зайнятості, зокрема українських працівників за кордоном, підвищенню ступеню достовірності міграційної статистики.

жүктеу/скачать 4.41 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: