Проблеми моніторингу трудових міграцій

2.2 Проблеми моніторингу трудових міграцій

На сьогодні в Україні існують три джерела офіційної інформації про зовнішні трудові міграції українських громадян.

1. Форма статистичного обліку 1-ТМ “Звіт про чисельність громадян України, які тимчасово працюють за кордоном”, затверджена наказом Мінстату (нині Держкомстат) України від 30.05.1996 р. №163. Відомості про громадян України, які працюють за кордоном, подають комерційні бюро, агентства та інші організації, які здійснюють діяльність, пов’язану з працевлаштуванням громадян України за кордоном. Це інформаційне джерело фіксує лише тих українських трудових мігрантів, які були працевлаштовані за допомогою офіційних посередницьких структур, таких заробітчан нараховується в останні роки близько 38-61 тис. осіб.

2. Дані перепису населення. Перший Всеукраїнський перепис населення 2001 р. зафіксував 118,8 тис. осіб, чиє місце роботи знаходиться за межами України. Це лише незначна частина реальної сукупності зовнішніх трудових мігрантів, хоча втричі більше від контингенту, зафіксованого поточною державною статистикою. Однак дані перепису, на відміну від поточних даних, відображають близьку до реальної структуру зовнішніх трудових мігрантів за країнами прикладання праці.

3. Форма статистичного обліку сільських поселень 1-село, що розробляється раз на п'ять років (востаннє – в кінці 2005 р.). Форми цієї статистичної звітності заповнюються на кожен сільський населений пункт, при цьому, зокрема, фіксується кількість мешканців сільського населеного пункту, які працюють за його межами та їх розподіл за агрегованими географічними напрямками (в містах та смт тієї ж області, за межами області, за кордоном). На жаль, використання даних про кількість працюючих за кордоном ускладнене, оскільки щодо майже четвертої частини усіх учасників трудових поїздок невідомо, де саме вони працюють. Як свідчать результати обстеження, підвищений ступінь участі сільського населення в трудових поїздках (зовнішніх та внутрішніх разом) притаманний, по-перше, областям, центри яких є крупними містами і де спостерігається високий рівень урбанізації, а, по-друге, західним прикордонним областям.

Офіційна статистика фіксує лише окремі категорії зовнішніх трудових мігрантів, не охоплюючи навіть переважну більшість зареєстрованих у країнах-реципієнтах наших заробітчан. Виходячи з цього, можна зробити висновок про неможливість налагодження достовірної адміністративної статистики трудових міграцій. Тому основним джерелом інформації про цей соціально-демографічний процес стають вибіркові обстеження.

В Україні після проголошення незалежності неодноразово проводилися вибіркові обстеження трудових мігрантів, організовані науковими закладами, в т.ч. і за підтримки міжнародних організацій (МОМ, МОП тощо). Серед досліджень останніх років слід назвати такі:

– обстеження “Життєві шляхи населення України”, здійснене фахівцями НАН України та Держкомстату в березні 2001 р. у 8 областях Західного регіону України та Донбасу на засадах додаткового модуля до обстеження з питань економічної активності населення; результати обстеження дозволили здійснити мінімальну оцінку обсягів трудових міграцій населення України, виявити соціально-демографічні характеристики їх учасників, розподіл за країнами та видами економічної діяльності, умови праці та перебування за межами України, рівень задоволення респондентів цими поїздками;

– соціологічне опитування українських заробітчан в Італії, проведене Західноукраїнським Центром „Жіночі перспективи” на початку 2002 р.; обстеження дозволило виявити соціально-демографічні характеристики осіб, які працюють в цій країні, встановити процедуру виїзду до Італії, умови праці і перебування за кордоном, оцінку респондентами наслідків здійснення трудової поїздки та їх плани на майбутнє;

– обстеження трудових мігрантів у Києві, Чернівцях та селі Прилбичі Львівської області, здійснене Національним інститутом проблем міжнародної безпеки у 2002 р.; анкетування дозволило виявити соціально-демографічні характеристики мігрантів, частоту та періодичність поїздок, наслідки міграцій для особи та суспільства;

– обстеження зовнішньої трудової міграції молоді, здійснене Державним інститутом проблем сім’ї та молоді у 2003 р.; дослідження виявило ряд якісних аспектів трудової міграції, зокрема процедуру здійснення поїздок, умови праці та рівень заробітків молодих трудових мігрантів.

Окремо слід згадати дослідження трудової міграції населення Тернопільської області, кілька разів проведене Тернопільським обласним центром зайнятості. Обстеження мало характер суцільного спостереження, інформацію про ситуацію в сфері трудових міграцій по кожному селу надавали сільські ради (відповідальні особи яких добре обізнані з реальним станом справ у власному селі), у містах кількість трудових мігрантів виявлялася на основі опитування школярів, чиї батьки працюють за кордоном. У ході дослідження виявлено кількість трудових мігрантів із сільської місцевості Тернопільщини, їх розподіл за країнами, здійснено оцінку обсягу трудових мігрантів по області в цілому.

Крім того, питання трудових міграцій включені до загальнонаціонального соціологічного моніторингу, що здійснюється Інститутом соціології НАН України. Результати цього моніторингу дозволяють виявити кількість осіб, які мають досвід трудових міграцій, орієнтації населення на здійснення поїздок.

Таким чином, в Україні накопичений значний досвід вибіркових обстежень із проблем трудових міграцій. Однак отримана в ході вище перелічених досліджень інформація мала неофіційний характер (близький до офіційного статусу мали лише обстеження „Життєві шляхи населення України” та облік трудових мігрантів Тернопільщини), обстеження проводяться не регулярно, дані різних обстежень часто є неспівставними, трапляються значні розходження між відомостями, отриманими з різних джерел.

Нагальною потребою стає створення надійної інформаційної бази аналізу даного процесу, організації комплексної системи його моніторингу. Моніторинг має охоплювати кілька різних інформаційних джерел, організованих на єдиній методологічній основі з визначенням ролі і місця кожного джерела в загальній їх системі, принципів поєднання інформації, отриманої з різних джерел.

Моніторинг зовнішньої трудової міграції повинен забезпечувати дослідників інформацією про такі аспекти цього процесу:

• 
  готовність працездатних громадян до здійснення трудових міграцій, умови, за яких представники різних соціально-демографічних груп наважаться на міграцію і за яких – відмовляться від неї;
  
• 
  масштаби трудових міграцій, в т.ч. відмінності щодо інтенсивності трудових поїздок між регіонами та між містом і селом;
  
• 
  географічні напрямки поїздок;
  
• 
  соціально-демографічні характеристики трудових мігрантів;
  
• 
  процедуру здійснення поїздки;
  
• 
  частоту і тривалість зовнішньоміграційних трудових поїздок;
  
• 
  розподіл українських трудових мігрантів за видами економічної діяльності в залежності від країни перебування;
  
• 
  умови праці й перебування за межами України,
  
• 
  самооцінку респондентами наслідків поїздок;
  
• 
  рівень заробітків мігрантів в залежності від виду діяльності та країни, структуру витрат, обсяги переведення коштів родичам, які залишилися в Україні, роль „міграційних грошей” у формуванні бюджетів домогосподарств;
  
• 
  трудову поведінку мігрантів після повернення до України, проблеми адаптації мігрантів (перш за все довгострокових) до вітчизняного ринку праці.
  

1. Обстеження на засадах додаткового модуля до обстеження Держкомстату з питань економічної активності населення. Періодичність проведення – двічі на п’ять років (на початку кожного року, який закінчується на 1 або 6, та в середині кожного року, який закінчується на 3 або 8), виконавець – Державний комітет статистики України, опитуванню підлягають усі особи, включені до загальнонаціональної вибірки обстеження з питань економічної активності населення, яка є репрезентативною для громадян України віком 15-70 років. Інформація, що отримується в результаті обстеження – ступінь готовності працездатних громадян до здійснення трудових міграцій, попередня (мінімальна) оцінка їх масштабів, відмінності в інтенсивності трудових міграцій міського та сільського населення в різних регіонах, географічні напрямки поїздок, соціально-демографічні характеристики трудових мігрантів, частота і тривалість поїздок, розподіл українських трудових мігрантів за видами економічної діяльності в залежності від країни перебування, умови праці та перебування за межами України, самооцінка респондентами наслідків поїздок, особливості трудової поведінки мігрантів після повернення до України. Рівень інформації – загальнонаціональний, регіональний (АР Крим, області, Київська та Севастопольська міськради).

2. Облік трудових мігрантів – мешканців сільської місцевості. Періодичність проведення – раз на п’ять років (на початку кожного року, який закінчується на 1 або 6), виконавці – Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та Державний комітет статистики України, суцільне спостереження, формуляр обстеження заповнюється відповідальними особами сільських рад (по можливості – одночасно із заповненням форми 1-село). Інформація, що отримується в результаті обстеження – уточнена оцінка масштабів трудових міграцій сільського населення, географічні напрямки міграцій. Рівень інформації – загальнонаціональний, регіональний, районний, локальний.

3. Соціологічне опитування трудових мігрантів. Періодичність проведення – щорічно, виконавець – Державний комітет статистики України (або Міністерство України у справах молоді та спорту), вибіркова сукупність будується на методі снігового кому, обсяг вибірки – 1000 осіб. Інформація, що отримується в результаті обстеження – мотивація виїзду за кордон, оперативні дані про соціально-демографічні характеристики трудових мігрантів, частоту і тривалість поїздок, деталізована інформація про умови праці та перебування за кордоном, процедуру здійснення поїздки, рівень заробітків мігрантів в залежності від виду діяльності та країни, структура витрат, обсяги переведення коштів родичам, які залишилися в Україні, роль „міграційних грошей” у формуванні бюджетів домогосподарств, самооцінка респондентами наслідків поїздок, моделі трудової поведінки мігрантів після повернення до України, проблеми адаптації мігрантів до вітчизняного ринку праці. Рівень інформації – загальнонаціональний, за окремими показниками – макрорегіональний (укрупнені регіони).

4. Опитування заробітчан в країнах-реципієнтах. Періодичність проведення – щорічно (ротація країни проведення здійснюється кожен рік), виконавець – Державний комітет статистики України (для безпосереднього виконання робіт при необхідності можуть бути залучені статистичні служби відповідних країн), вибіркова сукупність будується на методі снігового кому, обсяг вибірки – 100 осіб. Інформація, що отримується в результаті обстеження – деталізовані відомості про процедуру здійснення поїздки до конкретної країни, умови праці та перебування, специфічні проблеми соціальних відносин в даній країні, рівень заробітків мігрантів, структура витрат, обсяги переведення коштів родичам, які залишилися в Україні, наміри респондентів щодо подальшої трудової діяльності в Україні. Рівень інформації – загальнонаціональний.

Без сумніву головним стратегічним завданням держави є створення гідних умов життя та зайнятості в Україні, що неминуче зменшить потреби наших громадян у здійсненні трудових міграцій. Однак, враховуючи той факт, що виконання цього завдання потребує довготривалих зусиль, а для багатьох верств населення трудова міграція на сьогодні фактично не має альтернативи як джерело доходів, на сучасному етапі увагу слід зосередити на покращенні можливостей легального працевлаштування та посилення соціального захисту наших громадян за кордоном. Впровадження запропонованої системи регулярних обстежень дозволить сформувати надійну інформаційну базу, необхідну не лише для аналізу перебігу трудових міграцій, але й для прийняття політичних рішень щодо їх регулювання.

Відомості, отримані з різних вищезазначених джерел, будуть взаємодоповнюючими. Зокрема, на основі попередніх даних про масштаби трудових міграцій міського та сільського населення (отриманих у ході обстеження на засадах додаткового модуля до обстеження з питань економічної активності населення), та уточнених даних про обсяги трудових міграцій сільського населення (отриманих шляхом обліку трудових мігрантів – мешканців сільської місцевості) встановлюються уточнені відомості про масштаби трудових міграцій городян. Більш детальна розробка принципів поєднання інформації, отриманої з різних джерел, може бути здійснена після започаткування моніторингу і отримання перших результатів.

Покращення інформаційного забезпечення дозволить вирішити й існуючі проблеми наукових досліджень трудових міграцій, зокрема розробити термінологію зовнішньої трудової міграції населення (на сьогодні під поняттям „трудові мігранти” одні дослідники розуміють сукупність осіб, які працюють за кордоном в конкретний момент часу, інші – сукупність осіб, які хоча б один раз за життя брали участь у трудових міграціях, або осіб, які виїздили працювати за кордон протягом певного періоду), сформувати цілісну систему показників зовнішніх трудових міграцій.