Завдання 1. Підготовка біопалива (перебивання і розігрівання)

1. Перебити біопаливо, рівномірно розпушивши його та скласти в новий штабель.

2. Для розігріву гною закласти в глибокі ямки в розпушеному штабелі свіжий гарячий гній або полити гарячою водою й укрити ямки.

3. Зробити необхідні записи.

Основні компоненти суміші: дерновий ґрунт – перепріла дернина багаторічних бобових і злакових трав, узята з родючих суглинних ділянок; перегній – перепрілий гній; торф (добре розкладений низинний, а також перехідний і верхівковий після вапнування); пісок (річковий) і тирса (для ґрунтових сумішей на важких ґрунтах).

Типовий склад ґрунтових сумішей (% від загального об’єму): дерновий ґрунт 30-40, торф 40-50, перегній 20; дерновий ґрунт 50-60, перегній 40-50, пісок 5.

У ґрунтових теплицях вносять 20-25 кг/м² соломистого гною або торфу, що розклався, збагаченого мінеральними добривами. При кислій реакції ґрунтового розчину (рН < 6,5) торф вапнують. Часто на важких ґрунтах разом із гноєм вносять тирсу, збагачену аміачною селітрою (до 1 кг на 1 м³).

1. Визначити кислотність торфу (при включенні його в ґрунтову суміш) і норму вапнування, змішати торф із необхідною кількістю вапна або доломітового борошна.

2. Пропустити через решето зразки ґрунтів.

3. Приготувати ґрунтову суміш потрібного складу й у необхідній кількості.

4. Зробити запис.
Завдання 3. Виготовлення живильних кубиків

Матеріали та обладнання: торф, перегній, ґрунт, тирса, коров’як, відра, носилки, лопати, верстат для виготовлення кубиків, змішувач.

Пояснення до завдання. Живильні кубики призначені для вирощування в них розсади, що при пересаджуванні у відкритий або закритий ґрунт зберігає свої корені, добре приживається і швидко росте. Живильні кубики особливо необхідні для рослин родини гарбузових, наприклад огірків, а також ранньої капусти.

Склад окремих компонентів живильних сумішей для кубиків наведений у табл. 26.

Компоненти повинні бути добре просіяними і середньовологими. До суміші варто додати мінеральні добрива (кг на 1м³ суміші): 0,5 – аміачної селітри, 3 – суперфосфату, 1 – сульфату калію.

Розміри (см) кубиків для розсади: капусти 5,5x5,5, томата й огірка 8x8. Живильні кубики готують на верстатах різних типів; у невеликій кількості їх можна виготовити за допомогою пристосувань, що вдавлюють у вирівняну живильну суміш. У кубики сіють насіння або пікірують рослини у фазі сім’ядоль.
Хід роботи

1. Підготувати окремі компоненти ґрунтової суміші та ретельно їх просіяти, довівши вологість до 45-50%.

2. Змішати просіяні компоненти в змішувачі.

3. Виготовити кубики на верстаті.

4. Замалювати схему пристосування і провести необхідні записи.
Завдання 4. Закладка парників

Матеріали та обладнання: гарячий гній, ґрунтова суміш, носилки, лопати, вила, граблі.

Пояснення до завдання. При закладці парників очищають від снігу ями, набивають їх гноєм і вкривають ґрунтовою сумішшю. Терміни закладки парників залежать від кліматичних умов і встановленого рамообороту. На півдні парники закладають у лютому, у середній і центральній зоні – з першої половини березня. Шар біопалива в ранніх парниках, розрахованих на вирощування ранньої розсади й овочів, складає 50- 55 см, у середніх парниках для звичайної розсади – близько 30- 35 см. Набивають парник гарячим гноєм, рівномірно розташовуючи його і злегка ущільнюючи поблизу сторін і в кутах. Після набивання до необхідного рівня парники закривають рамами і матами. Через 3-5 днів після рівномірного розігріву всієї гнойової маси поверхню гною остаточно розрівнюють і злегка посипають вапном (200 м на 1 м²), щоб не допустити проростання плодових тіл деяких грибів. На гній насипають шар ґрунтової суміші висотою 12-14 см так, щоб між поверхнею ґрунту і накритою рамою залишався просвіт у 15-20 см. Для повного прогріву ґрунтової суміші краще покрити парник рамами і матами на 1-2 дні до посіву або посадки рослин.
Хід роботи

1. Очистити ями від снігу.

2. Набити ями біопаливом.

3. Укласти на парник рами і прикрити матами для утеплення.

4. Через 3-5 днів насипати ґрунтову суміш і остаточно підготувати парники.

5. Записати хід роботи.

Капуста рання 3-10 березня

Капуста пізня 20 березня – 10 квітня

Томат 20 березня – 1 квітня

Огірок (для парників) за 20-25 днів до посадки

Перець, баклажан 1-10 квітня

Посіви на півдні починають на 35-40 днів раніше, у північній зоні на 15-20 днів пізніше, ніж у середній зоні.

До появи сходів температура для капусти і томата повинна бути 20 °С, після появи сходів для капусти 8- 10 °С, томата 15-18 °С.

Вихід (з 1 м²) сіянців капусти 1,8-2 тис. шт., томата – 1,5-1,8 тис. шт.
Хід роботи

1. Заповнити ящики ґрунтовою сумішшю.

2. Посіяти насіння в борозенки, у кубики, у ящики і полити теплою водою (утримувати ящики і кубики в умовах потрібної температури).

3. З появою сходів установити ящики на світло.

4. Підтримувати необхідний тепловий режим до пікірування.
Завдання 6. Пікірування

Матеріали та обладнання: маркер, пікірувальні кілочки, граблі, лійка, посудина для сіянців.

Пояснення до завдання. Пікірування – пересадження сіянців у фазі сходів з появою першого або другого листка. При пікіруванні кінчик корінця прищипують, що сприяє кращому розвиткові кореневої системи. При пікіруванні сіянці висаджують у лунку, зроблену за допомогою пікірувального кілочка, ретельно ущільнюючи ґрунт навколо корінця (мал. 57). Пікірують у парники і живильні кубики (табл. 27). Розсаду овочевих культур можна вирощувати і без пікірування сіянців, при цьому насіння сіють розріджено.
Хід роботи

1. Підготувати ґрунт для пікірування в парниках, ретельно його розпушити і розрівняти.

2. Позначити маркером крапки пікірування з урахуванням прийнятих відстаней.

3. Провести пікірування, поклавши широкі дошки впоперек парника.

Завдання виконується протягом періоду вирощування розсади в процесі польової практики. З появою шкідників проводять відповідні заходи.

Розділ XI. ПЛОДІВНИЦТВО

Плодівництво – важлива галузь сільського господарства. Інтенсифікація її вимагає глибоких знань біології плодових культур і застосування агротехніки відповідно до їхніх біологічних особливостей та ґрунтово-кліматичних умов.

Завдання лабораторно-практичних занять – допомогти студентам глибше пізнати суть біологічних особливостей плодових і ягідних рослин, зокрема морфології їх, закономірностей росту, розвитку та розмноження, ознайомити з районованими сортами найбільш поширених культур, набути практичних навичок з основ технології: щеплення брунькою і живцем, формування площинних і сферичних крон, обрізування дерев залежно від вікових періодів і приросту пагонів, особливостей росту й плодоношення, складання проекту розміщення сортів при закладанні саду, складання календарних агротехнічних планів догляду за садами і ягідниками.

БОТАНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛОДОВИХ І

ЯГІДНИХ РОСЛИН
Мета і завдання роботи: вивчити роди і види найбільш пошире­них плодових і ягідних рослин та їх характеристики.

Знання, уміння і практичні навички, які повинен одержати студент. Навчити розрізняти роди і види за їхніми морфологічними ознаками. Засвоїти морфологічні особливості видів, такі як форма, забарвлення листкової пластинки, її опушеність і зазубрення, довжина черешка, опушеність пагонів, розташування на них бруньок, сочевичок, форму надземної частини.

Опис лабораторного обладнання: в саду, парку, оранжереї – насадження різних родів і видів плодових та ягідних рослин; в лабораторії – гер­барій і консервовані плоди, муляжі, малюнки, плакати, фотографії.

Об’єм і методика проведення дослідження: студенти за демонстраційним та роздатковим матеріалом (таблиці, плакати, довідники, зразки різних видів і сортів плодових і ягідних культур) описують будову та визначають сорти плодових і ягідних культур.

Завдання на самостійне опрацювання: студенти повинні вивчити матеріал із підручника, практикуму, лекцій і підготувати відповіді на контрольні питання.

Порядок оформлення звіту: одержані результати досліджень занести в таблиці, або провести опис за схемою, що наведена в кінці кожного завдання.

Теоретична підготовка до роботи. Вивчаючи ботанічну класифікацію плодових і ягідних рослин, по­трібно набути навичок відрізняти роди й види за їхні­ми морфологічними ознаками, причому особливу увагу слід звернути на засвоєння таких морфологічних особли­востей видів, як форма і забарвлення листкової пластин­ки, її опушеність і зазубрення, довжина черешка, опушеність пагонів, розташування на них бруньок, форма надземної частини.

Коротка ботанічна класифікація та характеристика окремих видів плодових і ягідних рослин:

До цього роду належить близько 50 видів. Основні з них: яблуня садова, або домашня (М. domestica), лісова яблуня (М. silvestris), сливолиста, або китайська яблуня (М. prunifolia), яблуня ягідна (М. baccata), яблуня Недзвецького (М. Nedzwetzkyana), парадизка (М. рагаdisiaca), дусен

Морозо- і зимостійкість груші в цілому нижчі, ніж яблуні, але окремі види (наприклад груша уссурійська) можуть витримувати зниження температури до мінус 45-50°.

Відомий один вид – айва звичайна, продовгувата (С. oblonga). Це невелике дерево або дерево-кущ. Плоди різної величини і маси (до 1 кг), використовуються здебільшого для технічної переробки. Деякі форми, що розмножуються вегетативно, використовують як слабкорослі підщепи для груші.

Рід об’єднує 15 видів, з них 3 культивується в нашій країні: аронія чорноплідна (A. Melanocarpa), аронія сливолиста (A. Prunifolia), аронія арбутусолиста (A. Arbutifolia).

Відомо 30 видів, з яких для плодівництва особливе значення мають: слива домашня (P. Domestica), тернослив (P. Insititia), терен (P. Spinosa), алича (P. Cerasifera), слива уссурійська (P. Ussuriensis).

Рід Cerasus налічує близько 200 видів. Виробниче значення мають такі види: вишня звичайна (С. vulgaris), антипка, або магалебська (С. mahaleb), вишня степова (С. fruticosa), виш­ня американська західна піщана, або бесея (С. Besseyi), повстяна вишня (С. tomentosa), черешня (С. avium).

Відомо 10 видів, з яких виробниче значення мають: абрикос звичайний (A. Vulgaris), абрикос сибірський (A. Sibirica), абрикос чорний (A. Dasycarpa).

Серед відомих 6 видів персика найбільше значення має персик звичайний (P. Vulgaris), значно менше – персик ферганський (P. Ferganensis).

Рід налічує 40 видів. Найбільш поширений мигдаль звичайний (A. Communis), обмежено – мигдаль низький (А. Nаnа) і мигдаль бухарський (A. Bucharica).

Відомо понад 30 видів роду Fragaria. Основні з них такі: суниці садові великоплідні (F. grandiflora), суниці лісові (F. vesca), суниці зелені, або полуниці (F. viridis), суниці мускусні (F. elatior), суниці чілійські (F. chiloen-sis), суниці віргінські (F. virginiana).

До виду суниць мускусних (F. elatior), ро­сійська назва яких «клубника», належать дикорослі рослини і сорти, кількість яких дуже обмежена. Рослини мускусних суниць більш морозостійкі, ніж суниць садо­вих. На відміну від останніх, рослини дводомні, квітки од­ностатеві. Є сорти з одностатевими (Шпанка) і двостатевими (Міланська) квітками. Промислового значення мускусні суниці не мають.

До цього роду належать усі види малини й ожини (близько 500), серед яких 120 видів малини. Найбільш поширені: малина звичайна, або європейська червона (R. idaeus), малина чорна, або ожинувата (R. occidentalis), малина пурпурова (R. neglektus), малина щетинис­та (R. strigosus), ожина сиза (R. caesius).