СОРТИ ЗЕРНЯТКОВИХ ПЛОДОВИХ РОСЛИН

Культурні сорти, кількість яких дуже велика, розрізняються за своїми морфологічними ознаками і біологічними особливостями.

1. Листки (типові листки знаходяться у середній частині однорічних пагонів): величина листка й прилистків – велика, середня, дрібна; форма (мал. 67, 68) – видовжена, овальна, яйцеподібна, зворотно-яйцеподібна, округла; характер краю листка – листок дрібно- або сильнопильчастий, городчастий, пильчасто-городчастий, цілий.

1. 
   Сорти ранні, літні – липень, серпень.
   
2. 
   Сорти середні, осінні – вересень, жовтень.
   
3. 
   Сорти середньопізні, осінньо-зимові – листопад, грудень.
   
4. 
   Сорти пізні, зимові – грудень – березень, квітень.
   

До найважливіших біологічних особливостей сортів відносять зимостійкість, урожайність, початок плодоношення, особливості цвітіння й запилення та ін.

Груша належить до роду (Pyrus L.) родини розоцвіт (Rosacea), підродини яблуневих (Роmасеае). На Україні груша поширена значно менше порівняно з яблунею. Це зумовлено тим, що груша більш вимоглива до тепла, вологи та ґрунтових умов, тому промислове вирощування найбільш цінних зимових сортів груші в Україні зосереджено в південних областях, у Закарпатті і Прикарпатті.

Враховуючи строки дозрівання, визначити сорт яблуні або груші за плодом, використовуючи ключ і гербарний матеріал.

І. Літні сорти.

А. Плід дрібний (менший 50 г).

1. Форма плоско-куляста, забарвлення світло-жовте з дуже слабким смугастим рум’янцем……………………….……..…..Грушовка московська.

Б. Плід середній (50-100 г).

1. Форма округло-конічна з характерними 1-3 швами, забарвлення світло-зелене, при дозріванні біло-зелене, без рум’янцю……………..….Папіровка.

2. Форма округла, поверхня гладенька або слабко ребриста, забарвлення світло-зелене, з полосатим рум’янцем………………………..…..…….Мелба.

3. Форма плоско-округла, плід гладенький, забарвлення білувато-зелене з яскравим суцільним рум’янцем……………………….…Мальт богаєвський.

ІІ. Сорти літньо-осінні.

А. Плід середній.

1. Форма округло-плоска, забарвлення жовте, з яскравим смугастим рум’янцем; листя слабко блискуче, яйцевидне, з червонуватою жилкою…………………………………………..……..……………Боровинка.

ІІІ. Сорти осінні.

А. Плід великий.

1. Форма округло-конічна, широко-ребриста, забарвлення жовте з дуже слабким смугастим рум’янцем.

1) лійка плоду розвинута, глибока; листки видовжені, яйцеподібні, пильчасто-городчасті………………………..……………Бельфлер-китайка.

2) лійка плоду мілка, нерозвинена; листки округло-овальні, велико-городчасті…………………………………Осінньо смугасте (Штрейфлінг).

2. Форма округло-конічна, гладенька, забарвлення зелено-жовте з ледь помітним загаром; листя округло-яйцевидне, город часте…………………..… ……………………….………………………………….Ренет Ландсбергський.

3. Форма округло-приплюснута, гладенька, забарвлення світло-зелене з розмитим рум’янцем від світло-рожевого до червоного відтінку, з сильним восковим нальотом…..………………………………………………Мекинтош.

Б. Плід середній.

1. Форма плоско-округла, забарвлення жовто-зелене з невеликим тьмяним смугастим рум’янцем; листки овальні, городчаcто-пильчаcті……………… …………………………………………………………..……..Коричне смугасте.

2. Форма опукло-конічна, забарвлення жовте зі смугастим рум’янцем, листки яйцеподібні, шкірясті, блискучі, городчаcті……...Коричне смугасте.

В. Плід дрібний.

1. Форма плоска, забарвлення зелено-жовте, з густим розмитим рум’янцем і сильним восковим нальотом; листи опукло-яйцеподібні, дрібногородчаcті ……………………………………………………………………Аніс червоний.

2. Форма яйцеподібна, забарвлення жовте з невеликим розмитим рум’янцем; листки дрібні, овальні ………………………Пепин литовський (Глогерівка).

IV. Сорти осінньо-зимові.
А. Плід великий.

1. Форма овально-конічна, ребриста, забарвлення жовто-зелене, лійка іржава; листки овально-яйцеподібні, пильчаcто-городчаcті………………… ……………………………..………………………………..Антонівка звичайна.

2. Форма опукло-конічна, плід гладкий, забарвлення жовто-помаранчеве з яскравим рум’янцем; листки яйцеподібні, пильчаcто-городчаcті……… …………………….………………………...……….Пармен зимовий золотий.

3. Форма опукло-плоска, забарвлення жовте із суцільно-розмитим строкатим рум’янцем; листки скручені……..................................................Жигулівське.

V. Сорти зимові.
А. Плід великий.

1. Форма плоска, плід гладкий, забарвлення біло-жовте, звичайно без рум’янцю; листки округлі, пильчасті……………………Ренет шампанський.

2. Форма опукло-конічна:

1) плоди гладкі, забарвлення зелене, без рум’янцю; листки подовжено-яйцеподібні, пильчасто-городчасті …………………………Ренет Симиренко.

2) плоди ребристі, забарвлення яскраво-жовте, без рум’янцю; листки подовжені, пильчасто-городчасті …………………………Кальвіль сніжний.

3) плоди ребристі, забарвлення яскраво-жовте, з невеликим рум’янцем; листи яйцеподібні, пильчасті ……………………………………..……Бойкен.

4) плоди з гострими ребрами в чашечці, жовто-зеленого забарвлення з ледве помітним рум’янцем; листки подовжено-яйцеподібні, пильчасто-городчасті ……………………………………………………………..Пепин лондонський.
5) плоди ребристі, забарвлення яскраво-жовте з темно-помаранчевим смужкорозмитим рум’янцем, із сильним восковим напиленням ……………………………………………………………….………Ред делішес.

3. Форма плоско-округла, плоди з опуклістю замість лійки, гладкі, зелені; листки опукло-яйцеподібні, велико-городчаcті……………Ренет бергамотний.

4. Форма видовжено-конічна, забарвлення золотисте…..…Гольден делішес.

5. Форма округло-приплюснута, забарвлення зеленувате з розмитим

темно-червоним рум’янцем …………………………………………..Кортланд.

Б. Плід середній.

1. Форма опукло-конічна, плід гладкий, забарвлення жовте із суцільним яскравим рум’янцем; листки дрібні, подовжені, сизо-зелені……………… ……………………………………………………………...…………..Джонатан.

2. Форма овально-циліндрична, забарвлення жовте; листки видовжено-еліптичні …………………………………………………...…..Північний сінап.

В. Плід дрібний.

1. Форма плоско-округла, забарвлення світло-сіро-зелене з дуже злитим тьмяним рум’янцем у вигляді смужок; листки опукло-яйцеподібні………………….………………………….Аніс сірий (смугастий).

2. Форма овально-конічна, основне забарвлення жовте з густим яскраво-червоним розмитим рум’янцем; листки видовжено-овальні………………… ………………………………………………..……………….Пепин шафранний.
Ключ до визначення сортів груш

I. Сорти літні.

1. Форма короткогрушовидна, забарвлення жовте з легким рум’янцем; листки овальні, дрібнопильчасті …………..….……….Улюблениця Клаппа.

2. Форма короткогрушовидна, плід горбистий, забарвлення жовто-зелене; листки яйцеподібні, дрібногородчасті ………………………………Вільямс.

Б. Плід середній.

1. Форма короткогрушовидна, плід горбистий, забарвлення жовто-зелене; листки яйцеподібні суцільнокраї…... ……………………………Безсім’янка.

2. Форма опукло-грушоподібна, забарвлення зелене; листки опукло-яйцеподібні, суцільнокраї….…..………………………………………..Ільїнка.

В. Плід дрібний.

1. Форма грушоподібна, забарвлення яскраво-жовте з ледве помітним рум’янцем; листки округлі, суцільнокраї….……………………..Тонкогілка.

II. Сорти осінні.
А. Плід великий.

1. Форма опукло-грушоподібна, плід гладкий, забарвлення жовте з рум’янцем, шкірочка часто іржава.. ………………………….Лісова красуня.

2. Форма подовжено-грушоподібна, плід гладкий, забарвлення золотисто-іржаве; листки широко-подібні…………………..………….……..Бере Боск.

Б. Плід середній.

1. Форма округла, плід ледвебугристий, забарвлення жовто-зелене з ледве помітним рум’янцем; листки видовжено-яйцеподібні …… Бергамот осінній.

III. Сорти осінньо-зимові.

А. Плід великий.

1. Плід нерівнобокий, подовжено-грушоподібний з косо поставленою плодоніжкою, забарвлення жовте, іноді з невеликим рум’янцем; листки великі, опукло-яйцеподібні ……………………………………………….Кюре.

2. Форма грушоподібна, плід горбистий, зі світло-жовто-зеленим забарвленням; листки опукло-яйцеподібні ………….………Бере Арданпон.

Б. Плід середній.

1. Форма короткогрушовидна, забарвлення жовте з невеликим рум’янцем; листки опукло-яйцеподібні, слабкопильчасті ……….Бере зимова Мічуріна.

2. Форма подовжено-грушоподібна, забарвлення ясно-зелене; листки округлі, пильчасті …………………………………………..……Сен-Жермен.

Садовий ніж використовують для обрізування тонких гілок і пагонів, прищеплювальний – для щеплення черешками, а окулірувальний – для щеплення вічком (окулірування).

Секатор (мал. 73) складається із двох частин: ріжучої (гострої) і протирізальної (тупої). Обидві ці половини, мають ручки, з'єднані за допомогою замка (вісь шарніра, гайка, шайба і контршайба) та пружини. Секатор використовують для обрізування гілок.

Мал. 72. Ножі: 1 – садовий; 2 – окулірувальний; 3 – прищеплювальний;	Мал. 73. Секатор: 1– ріжуча частина; 2 – протиріжуча частина; 3 – ручки; 4 – пружина; 5 – дужка; 6 – вісь шарніра; 7 – гайка;8 – шайба; 9 – контршайба

Садові пилки (мал. 74) складаються з ручки, полотна і бувають двох типів: ножівки і лучкові пилки. В останніх можна змінювати положення полотна й регулювати ступінь його натягу. Садові пилки використають для вирізування товстих гілок. Для заточування садових ножів застосовують дрібнозернисті й тверді бруски. При заточуванні бруски повинні бути чистими й мокрими. Тому час від часу їх обмивають і зволожують водою.

Садовий ніж спочатку загострюють на дрібнозернистому бруску, потім на твердому. При русі ножа по змоченому бруску клинок кладуть плоско, ледве піднімаючи обух клинка й притискаючи лезо до бруска. Натиск варто підсилювати при русі ножа від обуха до леза й послабляти при русі від леза до обуха. У процесі заточування ніж повертати то однією, то іншою стороною, обмиваючи клинок і брусок при забрудненні. Точіння ножа продовжують до появи на лезі задирок, які знімають на твердому бруску, при легкому русі клинка, який поставлений косо до площини бруска.

Окулірувальний ніж точать у два прийоми. Пряму частину леза точать звичайним шляхом, а верхню (опуклу) гострять, піднімаючи рукоятку ножа, тому що ці частини леза мають різні площини.



Мал. 74. Пилки садові:

1 – ножівка; 2 – лучкова
Добре відточений ніж повинен легко розрізати тонкий папір, якщо його тримати у висячому положенні. Після точіння ніж витирають досуха чистою ганчіркою, особливо стежачи за відсутністю вологи в щілині рукоятки й замку, і змазують вазеліном.

При точінні секатора, його розбирають, розкручуючи замок і відокремлюючи ріжучу частину. Лезо ріжучої частини гострять тільки однією (опуклою) стороною на твердому бруску, який змочують водою. Враховуючи неоднакові площини нижньої, середньої й верхньої частин клинка, їх вигострюють поперемінно.

До використання секатор повинен бути змазаний вазеліном, особливо в замку.

При роботі із садовим інструментом треба знати такі правила:

1. 
   Інструмент повинен бути гострим і чистим (змазані частини перед застосуванням очищають від вазеліну).
   
2. 
   Не можна залишати інструмент, особливо ножі, на землі, щоб уникнути зламу пружин і лез.
   
3. 
   Не можна різати секатором і ножами тверді предмети.
   
4. 
   Після роботи інструмент необхідно очистити, леза ножів, секатор й полотна пил обмити й витерти досуха чистою ганчіркою, змазати їх вазеліном.
   

1. Вивчити й коротко описати ножі: садовий, прищеплювальний, окулірувальний, садові ножиці (секатор), садові пилки.

2. Ознайомитися із брусками.

3. Розібрати, наточити й зібрати секатор.

4. Нагострити прищеплювальний або садовий ніж.

5. Вивчити правила користування садовим інструментом.

1. Дерева. Рослина має добре виражений один цент­ральний стовбур, від якого на певній висоті відходять бічні гілки, сукупність яких називають кроною. Висота дерев досягає 10-15 м, діаметр крони – до 6-10 м і більше. Коренева система добре розвинена, проникає на глибину до 6-10 м і має до 10-12 м у діаметрі (мал. 75).

До дерев належить більшість видів яблуні, груша, черешня, волоський горіх, каштан солодкий, ряд видів сливи, вишні, абрикоса.

2. Дерево-кущі. У рослин є кілька стовбурів з кро­нами, які відходять від однієї кореневої системи. Мають здатність до утворення кореневих паростків, що викорис­товуються у виробництві для розмноження цих рослин. Висота рослин значно менша, ніж дерев, – до 4-5 м, діаметр крони однієї рослини – до 3-4 м, а всіх, що відходять від однієї кореневої системи, – до 8-10 м і більше. До цієї групи належить ряд видів яблуні, сливи, вишні, абрикоса, а також персик, кизил, фундук, гранат, інжир.

3. Кущі. Відрізняються від дерево-кущовидних рос­лин значно меншими розмірами (висота до 2-3 м, діа­метр до 2-2,5 м), але більшою кількістю стебел, які від­ходять від однієї кореневої системи. Стебла майже одна­кової товщини, штамба не утворюють, і бічні гілки на них можуть відходити від самої поверхні ґрунту. Надземну частину у вигляді куша мають смородина, аґрус, порічки та ін.

4. Напівкущі. Надземна частина складається з бага­тьох стебел до 2-2,5 м заввишки, які утворюються на кореневищі і горизонтальних коренях розгалудженої ко­реневої системи. Коренева система довговічна, а стебла дворічні. До напівкущів відносять малину та ожину.

5. Трав'янистий кущ у суниць, клюкви. Надземна частина рослин трав'яниста, висота і діаметр її – до 30-35 см. Стебла короткі – до 2-5 см, багаторічні. Листя може перезимувати під накриттям, снігом. Основ­на маса коріння розміщується на глибині 30 см.

6. Ліаноподібні рослини (актинидія, лимонник) утво­рюють довгі, до кількох метрів стебла, які здатні обви­ватися навколо дерев і штучних опор.

Плодові і ягідні рослини розмножуються вегетативно: окуліруванням на підщепи, вирощені з насіння та від­садків, живцями, кореневими паростками. Тому кореневі системи в них можуть бути насіннєвого або вегетатив­ного походження, що відрізняються рядом морфологіч­них ознак. Кореневі системи насіннєвого походження ма­ють справжню кореневу шийку (місце переходу від кореня до стебла), яка розміщується на одному місці не­залежно від глибини садіння. У кореневих системах веге­тативного походження коренева шийка умовна – роз­міщення її залежить від глибини садіння, корені утво­рюються на підземній частині стебла, коренева система в цілому більш розгалуджена. За характером галуження розрізняють кореневі системи стрижневі (у волоського горіха, груші), розгалуджені (у сливи, вишні) і мичкуваті (у суниць).

Залежно від місцезнаходження і напрямку росту відносно поверхні ґрунту, корені бувають вертикальними і горизонтальними.

Коренева система здійснює цілий ряд життєво необ­хідних функцій: утримує надземну частину в певному положенні, проводить воду і поживні мінеральні речовини до надземної частини, здійснює синтез органічних сполук. За виконуваними функціями корені поділяють на провідні і всисні.
До провідних коренів належать корені від 0,5-2 мм до 10 см завтовшки і більше. За ступенем галуження провідні корені поділяють на корені першого, другого, третього і четвертого порядків. Провідні корені коричневого або темно-бурого кольору, мають довжину від 6-7 мм до 3-5 м і більше. Корені п'ятого поряд­ку – всисні (активні). Всисні корені білого кольору, довжина їх у плодових порід не перевищує 6-7, у кущових ягідників – 10-12 мм. Ростові корені, які також вико­нують функції вбирання поживних речовин і води, мають довжину до 10-15 см. Вони забезпечують ріст коре­нів у довжину і поширення кореневої системи в ґрунті. Довжина всисних коренів у період активного росту ста­новить 80-90 % загальної довжини кореневої системи.


Мал. 75. Будова надземної і кореневої системи плодових і ягідних рослин:

А – дерево; Б – дерево-кущ; 1 – коренева шийка; 2 – штамб; 3 – цент­ральний провідник (лідер), 4 – гілки першого, 5 – другого, 6- третього, 7 – четвертого, 8 – п'ятого порядків,
9 – пагін подовження центрального провідника; 10 – пагони подовження гілок;
11 – конкурент; 12 – жирові па­гони (вовчки); 13 – кореневі паростки; 14 – вертикальні,
15 – горизонталь­ні корені; В – кущ; 1 – гілки першого, 2 – другого, 3 – третього,
4 – четвертого порядків; 5 – однорічні гілки заміщення; Г – напівкущ; 1 – дворіч­ні плодоносні, 2 – однорічні неплодоносні стебла; 3 – етиольовані паростки; 4 – кореневище,
5 – корені; Д – трав'янистий кущ; 1 – кореневище; 2 – стебло – багаторічний вузлуватий ріжок; 3 – верхівкова брунька – сердеч­ко; 4 – сланкі пагони – вуса; 5 – укорінені розетки – розсада; Е – ліани: 1 – виткі стебла; 2 – коріння; 3 – опори; Ж – кореневі системи:
1 – вегетативного походження (а – умовна коренева шийка; б – підземна части­на живця,
в – коріння); 2 – стрижнева; 3 – розгалуджена; 4 – мичкувата
При вивченні різних біологічних форм плодових і ягідних рослин необхідно насамперед звернути увагу на загальний вигляд, розміри і характер галуження надзем­ної системи, морфологічні особливості окремих частин, наприклад, вираженість стовбура, розміщення гілок, особливість будови багаторічного вузлуватого ріжка у суниць тощо. Розглядаючи кореневі системи, потрібно засвоїти характер галуження їх, навчитися розрізняти кореневі системи-насіннєвого і вегетативного походжен­ня, типи кореневих систем і коренів.