Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

1. Ознайомитися з типами сферичних крон. Коротко описати техніку формування розріджено-ярусної і ярусної крон.

2. Замалювати схеми формування розріджено-ярусної крони.

3. Засвоїти техніку формуючого обрізування сферич­них крон та інших прийомів.

4. Виконати формування розріджено-ярусної і ярус­ної крон у саду на 2-6-річних деревах яблуні. Якщо за­няття провадять у лабораторії, на модельних 2-річних деревах і 6-річних гілках слід позначити шпагатом місця обрізування, скелетні й обростаючі гілочки.


Контрольні питання

1. Як формуються сферичні і вільноростучі плоскі крони?

2. Що потрібно знати для формування комбінованої плоскої крони?

3. Чи впливає обрізання дерев на ріст і формотворчі процеси?

4. На які види поділяють формуюче обрізування?

5. Якими способами проводять укорочення однорічних приростів?

6. Які ще прийоми використовують при формуванні сферичних крон?


ФОРМУВАННЯ ПЛОСКИХ КРОН

Мета заняття: ознайомитися з конструкціями плоских крон та засвоїти техніку формування основних типів їх у саду.

Матеріали та обладнання. 2-4-річні дерева з площинними кро­нами, окремі гілки, шпагат, рейки, секатори, ножі садо­ві, таблиці різних типів крон.

Загальні відомості та методичні вказівки. Плоскі крони за конструкціями та способами формування досить різноманітні. Пальмети прості і складні канделяброві, вазоподібні, Вер'є, кругова та інші становлять основу формового плодівництва. До формового плодівництва, крім плоских крон, належать різні кордони, піраміди (мал. 93). Інші типи плоских крон, зокрема, пальмета на­вскісна італійська, грузинська, Буше-Томаса, угорська, „розвітрений стяг”, пальмета вільноростуча, житомирська, з горизонтальними гілками, комбінована використовувались чи використовуються у практиці промислового інтенсивного плодівництва.

Навскісна італійська пальмета із змінами при форму­ванні, внесеними українськими вченими-садоводами, поширена на Україні. Формувати цю крону можна з однорічок у саду або ж перший ярус навскісних гілок закладати у розсаднику, а продовжувати й закінчувати формування у саду.

На відміну від сферичних крон, навскісна пальмета формується зміною положення у просторі пагонів та гі­лок. Це викликає зміни синтезу органічних, у тому числі фізіологічно активних речовин, розподілу елементів жив­лення, що впливає на інтенсивність наростання довжини пагонів та утворення частин крони. Так, при вертикаль­ному положенні пагона чи гілки відбувається інтенсив­ний апікальний ріст, але розгалуджень, у тому числі плодоносних гілочок, утворюється мало (лише у верхній частині).

Згинання пагонів чи гілок до горизонтального або дуговидного положення послаблює ріст і сприяє ут­воренню плодових гілочок. Тому для послаблення ро­сту пагони, непотрібні для скелета крони, згинають (мал. 94), гілки ярусів при сильному рості відхиляють до більш тупого кута, а при слабкому підтягують до більш вертикального положення.

При слабкому рості центрального провідника цю опе­рацію виконують на 3-й і навіть на 4-й рік. У наступні роки закладають 3-й ярус навскісних гілок на відстані 80-100 см від 2-го (у дерев на карликових підщепах – 50-60 см), видаляють конкуренти, згинають пагони непотрібні для скелета крони. Формують напівскелетні гіл­ки другого порядку (їх вибирають на відстані 30 см одна від одної у напрямку міжрядь), за допомогою тимчасо­вих або постійних опор (шпалер) регулюють ріст гілок ярусів, щоб вони були приблизно однакової довжи­ни, надають відповідних кутів відхилення гілкам 2-го (55-60°) і 3-го ярусів (60-65°). Після закладання гі­лок 3-го ярусу центральний провідник укорочують на од­ну з бічних гілок. Дерево повинно бути не більше як 2,5-4 м заввишки з товщиною крони 2-3 м. Весняне обрізування зводиться до проріджування шляхом видалення на кіль­це приростів, які загущують крону, конкурентів.

Такий спосіб формування навскісної пальмети вима­гає значних витрат деревини на рейки для регулювання кутів відхилення скелетних гілок та їхнього росту або встановлення шпалери із дроту та залізобетонних стовпів.

Формування навскісної італійської пальмети надто складне, вимагає великих затрат ручної праці, а тому не­прийнятне для широкого виробництва.

Процес формування вільноростучої пальмети прості­ший. Згинання однорічних приростів зводять до мініму­му, забезпечують вільний ріст їх. Формують крону обрі­зуванням, здебільшого проріджуючим.

Крону складають 2-4 яруси навскісних гілок (по дві в кожному), розміщених в одній площині (мал. 94). У першому ярусі гілки відходять під кутом 45-50°, у кож­ному наступному кут відхилення збільшується на 5-7°. Висота штамба – 50-70 см. Відстань між ярусами у середньорослих сортів –

Розроблено ряд модифікацій вільноростучої пальме­ти, які називають вільноростучими плоскими кронами. Вони відрізняються одна від одної деталя­ми формування. Так, при формуванні харківської вільноростучої пальмети кути відхилення основних гілок 1-го ярусу регулюють за допомогою розтяжок із шпагату, який прив'язують до забитих у штамб цвяхів. Кути на­хилу основних гілок збільшують укорочуванням їх на зовнішню бічну гілку, що росте в напрямі ряду. На ос­новних гілках ярусів формують бічні гілки 2-го порядку через 40-50 см одна від одної, а в напрямку ряду під основними гілками 1-го ярусу закладають скелетні гілки 2-го порядку. Провідники основних і бічних гілок помірно вкорочують.

Житомирська пальмета відрізняться від інших типів плоских крон будовою і способом формування (мал. 95). Цю крону формують у середньо- і сильнорос­лих сортів яблуні і груші на насіннєвих і середньорослих вегетативних підщепах. Крона складається з трьох яру­сів навскісних і трьох ярусів горизонтальних або дуговидних підтримуючих (регулюючих) гілок; взаємне розташування цих гілок забезпечує регулювання кутів від­хилення і нахилу основних гілок ярусів та високу міц­ність крони, виключає потребу встановлення розтяжок, хрестовин тощо. Висота штамбу – 50 см, дерева – 3,5 м, товщина крони біля основи 1-го ярусу – 2,5-3 м.


Мал. 95. Формування плоскої крони без тимчасових опор і шпалер

(Житомирська пальмета):

1 – пальмета в кінці першої вегетації; 2 – в кінці другої; 3 – в кін­ці третьої; 4 – перед п'ятою вегетацією; 5 – в кінці п'ятої-шостої вегетації; 6 – після закінчення формування
Житомирську пальмету формують поєднанням укоро­чування, проріджування та згинання пагонів до горизон­тального, дуговидного, дуговидно-пониклого положення. На однорічках у розсаднику чи в саду закладають 1-й ярус крони з двох суміжних чи розріджено розміще­них гілок і центрального провідника. Якщо кути відхилення навскісних бічних гілок менше або більше, як 45-50°, над ними в одній площині формують дві підтримуючі гілки, які згинають до горизонтального або дуговидного положення. До них підв'язують навскісні гілки, регулю­ючи кути відхилення їх. У наступні роки ці гілки за­лишають як обростаючі, а при інтенсивному рості вирізують. Інші прирости вище цих гілок (крім слабких горизонтальних) згинають переплетенням до дуговидно-пониклого положення або видаляють.

Наступного року навесні після висаджування дворічок у сад бічні навскісні гілки вкорочують на 1/3-1/4 їхньої довжини так, щоб зрізи були на одному рівні, а центральний провідник – на 20 см довшим. Укорочуван­ням забезпечують ріст бічних гілок у напрямі ряду і вер­тикальне положення центрального провідника. Для цього гілку, верхня частина якої відхилилась від лінії ряду, вкорочують так, щоб вище від бічної бруньки, розміще­ної в напрямі лінії ряду, чи бруньки, розміщеної з боку, протилежного відхиленню центрального провідника від вертикалі, залишався шипик 2-3 см завдовжки. Такий принцип укорочування провідників основних гілок засто­совують протягом усього періоду формування крони.

Навесні третього року, бічні горизонтальні однорічні прирости на основних навскісних гілках, розміщені на від­стані 20-30 см у напрямі міжрядь і ряду, ростуть вільно; сильні біля основи гілок. Гілки, розміщені на верхній стороні, згинають переплетенням і заведенням під інші гілки, до горизонтального, дуговидного і дуговидно-пониклого положення; якщо зігнути не можна – укорочують до 30-40 см, а при загущеному розміщенні вирізують. Видаляють конкуренти основних гілок і цен­трального провідника. На центральному провіднику на відстані 60-80 см від 1-го ярусу вибирають два горизон­тальних чи з тупими кутами відхилення однорічні при­рости для постійних підтримуючих гілок 1-го ярусу, яким дозволяють вільно рости. Сильні однорічні прирости згинають заведенням під інші гілки, переплетенням, а якщо не мож­на зігнути, укорочують до 25-30 см або вирізують (особ­ливо в місцях загущення), слабкі горизонтальні залиша­ють рости вільно. Провідники навскісних гілок 1-го ярусу не укорочують, якщо їхні верхівки знаходяться на одно­му рівні і ростуть в напрямі ряду. У противному разі їх укорочують на 1/4-1/5 довжини. Однорічний приріст по­довження центрального провідника при вертикальному положенні не вкорочують, а при відхиленні верхівку зрі­зують на 1/4-1/5 його довжини, щоб забезпечити верти­кальне положення. Деякі операції, зокрема виламування конкурентів, вибір підтримуючих гілок, згинання пагонів, можна провадити і в червні-серпні попереднього року.

Протягом третьої вегетації або у зимово-весняний пе­ріод 4-го року вибирають дві основні навскісні гілки 2-го ярусу в одній площині з 1-м на відстані 100-120 см від його верхньої гілки і 20-40 см – від підтримуючих гілок 1-го ярусу. Кути відходження гілок 2-го ярусу мають становити 55-60°, у разі необхідності їх установлюють за допомогою тимчасових підтримуючих гілок. Якщо по­трібно відрегулювати кути відходження і нахилу гілок 1-го ярусу, останні підв'язують у певному положенні до підтримуючих постійних гілок цього ярусу. На постійних підтримуючих гілках 1-го ярусу формують обростаючі гілки до 50-60 см завдовжки, залишаючи слабкі горизон­тальні прирости, або згинають чи укорочують до 20-25 см однорічні прирости з гострими кутами відходжен­ня. Укорочені в попередньому році однорічні прирости на центральному провіднику, на яких утворилися бічні роз­галуження, підрізують на нижній бічний слабкий горизонтальний приріст, щоб перетворити в обростаючу гілочку. Таким же чином формують короткі обростаючі гі­лочки і на 1-му ярусі. Якщо з укорочених у попередньому році приростів 1-го ярусу формують напівскелетні чи дов­гі (до 1-1,5 м) обростаючі гілки, їх укорочують (переводять) на один з верхніх горизонтальних приростів, що має активний ріст. Так формують молоді напівскелетні і обростаючі гілки протягом усього періоду формування крони, а також після його закінчення. Всі інші прийоми – аналогічні виконаним у поперед­ньому році.

У зимово-весняний період 5-го року формують гори­зонтальні чи дуговидні постійні підтримуючі гілки до 2-го ярусу на відстані 60-70 см від його верхньої гілки, за допомогою яких регулюють кути відхилення і нахилу гілок цього ярусу. При цьому верхівки провідників гілок 2-го ярусу мають бути на одному рівні між собою та з верхівками пагонів подовження гілок 1-го ярусу, тобто забезпечується найбільш активний ріст нижнього ярусу. В разі необхідності провідники гілок 1-го і 2-го ярусів укорочують так, щоб зрізи були на одному рівні, а гілки росли в напрямі лінії ряду. Невиконання цього правила може привести до послаблення росту гілок 1-го ярусу. На гілках 2-го ярусу в напрямі міжрядь на відстані 20-25 см формують гілки другого порядку меншої довжини (до 80-100 см), ніж у 1-му ярусі. З цією метою одноріч­ні прирости згинають або укорочують до 30-40 см, залишаючи рости вільно горизонтальні та прирости з ту­пими кутами відхилення. Видаляють конкуренти про­відників, проріджують крону.

У п'яту, а при помірному рості пагонів – у шосту і навіть сьому вегетації чи у зимово-весняний період за­кладають гілки 3-го ярусу навскісних гілок на відстані 100 см від 2-го ярусу, а через 50-60 см від них – постій­ні підтримуючі гілки для цього ярусу. Кути відхилення основних гілок 3-го ярусу встановлюють у межах 60-70°. Центральний провідник при закладанні верхніх яру­сів, як правило, укорочують сильніше – на 1/3-1/4 дов­жини, оскільки з віком дерева він дедалі більше відхиля­ється від вертикалі. На навскісних гілках ярусів фор­мують гілки другого порядку – найдовші (до 1,5 м) у 1-му ярусі, найкоротші (60-80 см) – у 3-му ярусі. На підтримуючих гілках закладають обростаючі гілки до 50-60 см завдовжки. При формуванні крони застосову­ють правило переведення. Суть його полягає в тому, що якщо центральний провідник відхиляється від вертикального положення і має слабкий ріст пагона по­довження, його укорочують на сильний конкурент, розмі­щений вертикально; коли після встановлення необхідних кутів відхилення основних навскісних гілок верхні ча­стини їх значно відхиляються від лінії ряду або ростуть вертикально, їх укорочують на розташовану нижче бічну гілку по лінії ряду чи на нижню гілку відповідно до кута нахилу основної гілки. Провідники всіх ярусів нав­скісних гілок укорочують на 1/3-1/5 довжини, з тим щоб їхні верхівки були на одній горизонтальній лінії. Укоро­чення проводять також при відхиленнях до лінії ряду або пошкодженні борошнистою росою. У місцях загущен­ня крону проріджують, видаляючи насамперед сильні гілки з гострими кутами та вертикальні. Якщо бічних гі­лок другого порядку недостатньо, їх формують з моло­дих однорічних приростів, у тому числі вертикальних, згинаючи заведенням у напрямі міжрядь чи укорочуючи. Після закладання всіх ярусів крони центральний провід­ник укорочують на одну з 2-річних горизонтальних гілок або над останньою підтримуючою гілкою на висоті 3-3,5 м. Усі інші операції виконують так само, як і в попе­редні роки.

Крону складають два яруси навскісних і два яруси го­ризонтальних чи дуговидних підтримуючих гілок. Від­стань між ярусами основних навскісних гілок – 100-140 см, кути відхилення 1-го ярусу – 45-55°, 2-го – 55-70°. Постійні підтримуючі гілки для 1-го ярусу закла­дають на відстані 80 см від основи його верхньої гілки, для 2-го – 50-60 см від першого. Висота штамба – 50 см, дерева – 2,5-2,8 м, товщина крони біля основи 1-го ярусу – 2,5-3 м, біля верхівки – 1,0-1,5 м (мал. 96).

Формують крону укорочуванням, проріджуванням і згинанням пагонів та гілок.

При закладанні крони на однорічках трав'янисті па­гони на штамбах видаляють, у кінці червня – в липні вибирають два сильні пагони на
висоті 40-50 см для 1-го ярусу, нижче від них – ще 2 допоміжні і верхній вертикальний – центральний провідник, а решту згинають підв'язуванням до шпалери.

Наступного року 1-му ярусу надають кут відхилен­ня 45-50°, нижчі допоміжні гілки відхиляють до гори­зонтального положення, підв'язуючи до дроту, інші ви­різують. Центральний провідник на відстані 60-70 см від верхньої гілки 1-го ярусу укорочують на 1/3-1/4 дов­жини, укорочують і провідники 1-го ярусу. Протягом вегетації вибирають пагін подовження центрального провідника, дві гілки для 2-го ярусу, інші сильні згинають до горизонтального положення.

Навесні 3-го року центральний провідник укорочують на висоті 3-го ярусу, а подовження основних гілок – на 1/4 їхньої довжини, вирізують допоміжні гілки нижче від 1-го ярусу, встановлюють кути відхилення гілок 1-го і 2-го ярусів. Протягом вегетації закладають 3-й ярус основних гілок, інші пагони згинають, підв'язуючи до шпа­лери.

У кінці вегетації або на 4-й рік надають кут відхилення 3-му ярусу, проріджують крону. Після закінчен­ня формування центральний провідник обмежують уко­рочуванням, щоб дерево було не більш, як 2-2,5 м зав­вишки.

1. Ознайомитися з типами плоских крон. Коротко опи­сати техніку формування вільноростучої пальмети або однієї з її модифікацій, замалювати схеми крон різного періоду формування.

2. Відхилити гілки ярусів крони до потрібних кутів, пригнути непотрібні для скелета крони прирости до го­ризонтального або дуговидного положення. Вибрати на 2-4-річних деревах навскісні гілки для 1, 2, 3-го ярусів, сформувати гілки другого порядку.

При проведенні занять у лабораторії на моделях де­ревах або частинах їх позначити шпагатом скелетні гіл­ки ярусів, гілки другого порядку на них: прирости, які слід згинати, видаляти на кільце, укорочувати; змінюва­ти кут відхилення основних чи обростаючих гілок.