Завдання 3. Годівля птиці

Спеціально приготовані комбікорми для кожного виду, віку й рівня продуктивності птиці збалансовані за всіма елементами годівлі (табл. 69).

Вміст поживних речовин у кормах для сільськогосподарської птиці показаний в табл. 70. Користуючись цією таблицею, можна за рецептом комбікорму встановити його енергетичну й поживну цінність, а при необхідності збалансувати його кормовими добавками відповідно до потреб птиці. Нестача комплексу амінокислот поповнюється включенням тваринних кормів або синтетичних амінокислот, дефіцит макро- і мікроелементів – включенням мінеральних добавок, повареної солі й вітамінно-мінеральних преміксів (їх додають із розрахунку 1% до маси кормової суміші). Додають і черепашку у кількості 0,5% від маси комбікорму.
Табл. 69. Потреба дорослої птиці в обмінній енергії та поживних речовинах (на голову, за добу)

В умовах промислового виробництва яєць і м'яса годівля проводиться повнораціонними комбікормами при вільному доступі до них птиці. Рівень годівлі в цьому випадку визначається концентрацією обмінної енергії й поживних речовин в одиниці сухої речовини або 100 г натурального корму. Знаючи вміст поживних речовин й обмінної енергії в 100 г натурального корму, можна розрахувати кількість натурального комбікорму на одну голову на добу й на будь-який період годівлі. Наприклад, в 100 г корму для племінних яєчних курок-несучок міститься 1,130 МДж, 270 ккал обмінної енергії й 17 г протеїну (табл. 70). А потрібно племінній курці-несучці на добу (табл. 71) 1,356 МДж, 324 ккал обмінної енергії й 20,4 г протеїну. Отже, для покриття цієї потреби курці потрібно дати на добу комбікорму 120 г.

При використанні комбікормів, незбалансованих за амінокислотами, енергією й вітамінами, норми годівлі збільшують на 10 %.

У деяких господарствах використовується комбінований тип годівлі птиці, з використанням дешевих (у тому числі соковитих) кормів власного виробництва. У цьому випадку потребу в кормах для птиці розраховують на голову на добу за нормами, зазначеними у табл. 71.

При комбінованому типі годівлі для складання добового раціону визначають поживність окремих кормів і користуються такими даними:

Кукурудза 43,1 Борошно кісткове 0,5

Пшениця 26,0 Крейда 3,5

Макуха соняшникова 16,5 Черепашка 5,4

Дріжджі кормові 3,5 Сіль поварена 0,4

Борошно риб’яче (з не Силос кукурудзяний 20,0

харчової риби) 5,5 Картопля 20,0

Премікс (П1-2) 1,2

Обмінної енергії:

МДж 1,28 Кальцію, г 3,58

ккал 306,5 Фосфору, г 0,79

Сирого протеїну, г 19,4 Натрію, г 0,31

Сирого жиру, г 3,27 Лізину, г 0,799

Сирої клітковини, г 5,34 Метіоніну + цистину, г 0,690

До 1 т сухої суміші додають 630 г лізину і 110 г метіоніну.

1. Визначити норму годівлі й розрахувати потребу в повнораціонному комбікормі для 20 тис. курей-несучок промислового стада при клітковому утриманні породи білий леггорн, у віці 22-30 тижнів, при плановій яйценоскості 22 яєць за місяць. Згодовування при вільному доступі курей до корму.

1. 
   Принципи класифікації класу птахів.
   
2. 
   Які біологічні особливості сільськогосподарської птиці відрізняють її від інших тварин?
   
3. 
   Етапи розвитку ембріона птиці, які проходять в материнському організмі.
   
4. 
   Які особливості розмноження птиці дають можливість виводити молодняк в інкубаторах?
   
5. 
   Які види сільськогосподарської птиці Вам відомі?
   
6. 
   Які типи конституції характерні для курей яєчних порід?
   
7. 
   Які біологічні особливості характеризують птицю грубої конституції?
   
8. 
   Які екстер’єрні особливості визначені для птиці різних порід?
   
9. 
   Назвати основні статі тіла птиці.
   
10. 
    Які основні форми гребеня розрізняють у курей і півнів?
    

Яйце птиці являє собою яйцеклітину, яка оточена жовтком і білком з їх оболонками та шкаралупою, а тому несучість птиці тісно по­в'язана з розвитком і функціонуванням органів розмноження, зокрема яєчника. Знесення першого яйця означає початок статевої зрілості. У курей вона настає у віці 120–180 днів, у гусок та качок – у 250– 300, у індичок – у 200–250 днів. Тому ремонтний молодняк курей яєчного напрямку переводять в основне стадо і вважають дорослими несучками з 22-тижневого віку, м'ясних – віком 26 тижнів, качок ле­гких кросів – після 26 і гусок – 34-тижневого віку.

Найвищу несучість птиця має в перший рік життя (за винятком гусок), з віком вона щорічно зменшується на 10–15 %. Тому термін використання курей-несучок яєчних кросів становить 52 тижні, тобто їх вибраковують при досягненні 74-тижневого віку. Курей м'ясних кросів використовують 3-5 тижнів.

Яєчна продуктивність залежить від виду птиці, породи, кросу ліній та індивідуальних особливостей, умов годівлі й утримання. Найбільшу кількість яєць отримують від курей яєчних порід (леггорн, російська біла).

Несучість характеризується сезонністю. Найбільшу кількість яєць кури зносять у весняні місяці, а гуски за цей час – майже всю річну кількість яєць (табл. 73).

Сприяє несучості висока тривалість світлового дня, оптимальний температурний режим, газовий склад повітря приміщення. Створюю­чи такі умови на птахофабриках і фермах господарств, одержують більш рівномірну продуктивність за період несучості. Крім того, для рівномірного виробництва яєць проводять багаторазове комплекту­вання стада протягом року.

У племінних господарствах проводять індивідуальний облік не­сучості, тобто визначають продуктивність кожної голови окремо. Для цього використовують гнізда спеціальної конструкції, з яких птиця після знесення яєць може вийти лише за допомогою пташниці. Оскі­льки кожна птиця має індивідуальний номер, то не важко визначити, скільки вона знесла яєць за певний період. В товарних господарствах вираховують середню несучість, яка визначається за місяць, рік чи інший період часу шляхом ділення загальної кількості одержаних яєць на середнє поголів'я несучок.

За період використання птиці її кількість зменшується внаслідок вибракування та загибелі. Нормами технологічного проектування допускається вибракування і загибель за цей період до 20 % поголів'я курей яєчного напрямку і до 25 % м'ясного. Тому, щоб вирахувати се­реднє поголів'я несучок, суму кормоднів (суму поголів'я за кожен день періоду) ділять на кількість календарних днів у періоді. Або спрощено – додають поголів'я на початок і кінець періоду і суму ді­лять на два.

Для визначення інтенсивності яйцекладки валовий збір яєць за період ділять на кількість кормоднів і множать на 100.

Маса яєць визначається зважуванням. Курячі яйця мають масу 50–65, індичі – 70–100, качачі – 90–100, гусячі – 110–120 г.

Згідно з діючим стандартом, залежно від термінів зберігання та якості курячі харчові яйця поділяються на дієтичні і столові.