Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів


Завдання 1. Складання плану закладання саду



бет23/45
Дата03.07.2016
өлшемі9.52 Mb.
#173570
түріНавчальний посібник
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   45

Завдання 1. Складання плану закладання саду

1. Скласти план розміщення сортів при за­кладанні саду площею 500 га у спеціалізованому плодів­ницькому господарстві зони Полісся України. Рельєф площі рівнинний, ґрунти – дерново-середньопідзолисті, підґрунтові води залягають на глибині 1,5 м; вміст у ґрунті гумусу – 1,27-1,60%, Р2О5 – 10-12 мг, К2О – 10-15 мг на 100 г ґрунту, рН – 5,6-6,8; опадів – 630-880 мм, середня температура липня – плюс 18,7 °С, січ­ня – мінус 8,1 °С, мінімальна – мінус 35 °С.

2. Скласти план розміщення порід і сортів при за­кладанні саду площею 700 га в спеціалізованому госпо­дарстві зони Лісостепу. Рельєф площі рівнинний, ґрунти – чорноземи малогумусні, грубопилуваті на лесовидних суглинках, підґрунтові води на глибині 6 м; вміст гумусу -2-3 %, Р2О5 -12 мг, К2О – 20 мг на 100 г ґрунту, рН – 6,3; опадів – 550 мм, середня температура липня – плюс 19,2 °С, січня – мінус 7,2 °С, мінімальна – мінус 33 °С.

3. Скласти план розміщення порід і сортів при закла­данні саду площею 1000 га в спеціалізованому господар­стві зони Степу. Рельєф рівнинний, ґрунти – слабкодеградовані чорноземи на лесі, підґрунтові води на глиби­ні 10 м, вміст гумусу – 4,5 %, Р2О5 – 15 мг, К2О – 12 мг на 100 г ґрунту, рН – 5,7; опадів – 450 мм, середня тем­пература липня – плюс 23 °С, січня – мінус 3,6 С, мі­німальна – мінус 26 °С.

При виконанні завдання необхідно: 1) скласти план організації території саду, на якому позначити довжи­ну і ширину площі саду і кварталу, садозахисні наса­дження, дороги, приміщення, номери кварталів; 2) підібрати культури і сорти за строками достигання (зерняткові – літні, осінні, зимові), підрахувати площу їх; 3) визначити розміщення порід і сортів за кварта­лами; 4) встановити потребу в саджанцях за групами сортів (літніх, осінніх і зимових сортів яблуні та груші), а на одному кварталі – по кожному із сортів; 5) визначити потребу в органічних і мінеральних добри­вах.


Контрольні питання

1. Як правильно вибрати місце під сад, підготувати ґрунт?

2. Які відомі способи розміщення дерев у саду?

3. В чому полягає підготовка саджанців для садіння восени і навесні?

4. Правила садіння дерев у садах.

5. Які фактори впливають на вибір місця закладання саду?

6. Як впливає рельєф місцевості на план закладання саду?

7. Чи однаково плодоносять дерева на ділянках з вирівняним рельєфом і зі схилом?

8. Які схили необхідно терасувати?

9. Які ґрунти найбільш придатні для плодових рослин?

10. Як впливають на ділянки під сад підґрунтові води?

ФОРМУВАННЯ КРОНИ ПЛОДОВИХ САДЖАНЦІВ У РОЗСАДНИКУ

Мета заняття. Ознайомитися з технікою і основними принципами формування сферичних і плоских крон у плодорозсаднику.

Матеріали та обладнання: садові ножі, секатори, бруски, шаблони, лінійки; одно- і дворічні саджанці, однорічний приріст з дерев, одержаний при обрізуванні, шпагат; саджанці, в яких з бруньок у зоні крони залишені всі пагони.

Загальні відомості та методичні вказівки. На Україні серед сферичних (кулястих) крон найбільш поширені розріджено-ярусна і ярусна 4-гілкова, з плоских – вільноростуча і комбінована пальмети.

У процесі формування крон молодих дерев і обрізування плодоносних використовують садові пилки (зрі­зання гілки), садові ножі (зачищають зрізи після пиляння), секатори (укорочують гілки 1-1,5 см завтовшки). Садові ножі гострять спочатку на точилі, потім на брусках так, щоб кут збігу площин клинка становив 8-12°. Секатори гострять у розібраному вигляді, зуби садових пилок – до кута 30-45°, ширина розводу має у два-три рази перевищувати товщину полотна.



Формування розріджено-ярусної крони. Рано навес­ні у третьому полі шкілки саджанців однорічку зернятко­вих порід на насіннєвій підщепі зрізують на висоті 80-100 см (на вегетативній середньорослій – 80-100 см, на слабкорослій – 70-80 см), кісточкових – 80-90 см. Потрібну відстань визначають шаблоном, на якому по­значено висоту штамба: відповідно
60-80, 60-80 і 50-60 см. Зрізують однорічку гострим садовим ножем або секатором на сформовану здорову бруньку під кутом 45°. Початок зрізу припадає на середину бруньки або дещо вище з протилежного боку, а закінчення – біля верхівки бруньки. На штамбі бруньки видаляють – це так зване вирощування саджанців без пагонів потовщення, яке є основним у практиці розсадників. Коли із залише­них вище штамба бруньок утворяться пагони і досягнуть 20-25 см, вибирають три найсильніших, які відхо­дять під кутом не менш, як 45° до стовбура і рівномірно розміщені навколо під кутом по горизонталі 120°, але не менш, як 90°. Решту пагонів видаляють. Залишені па­гони мають розміщуватись один від одного по вертикалі на відстані 6-15 см. На слабких однорічках допускаєть­ся суміжне розміщення їх, тобто закладання із суміжних бруньок.

Надалі ріст залишених пагонів регулюють прищипуванням верхніх сильнорослих. Роботу з формування крон виконують протягом усієї вегетації.

В лабораторних умовах слід виконати такі операції:

1) на однорічках відміряти шаблоном необхідну довжину і висоту штамба;

2) зрізати однорічку над брунькою садовим ножем (або в місцях зрізів пов'язати шпагат), видалити брунь­ки на штамбі;

3) на саджанцях, в яких у зоні крони було залишено всі пагони, вибрати потрібні для даного типу крони, інші видалити або в місцях зрізів пов'язати шпагат;



4) позначити місця пінцирування верхніх пагонів крони.

Формування ярусної крони. На однорічці відмірюють потрібну висоту штамба (таку ж, як і в розріджено-ярусній кроні), а вище від нього відраховують 10-12 бру­ньок для зони крони. Коли з цих бруньок розвинуться пагони і досягнуть 20-25 см, відбирають 4 найсильніших, розміщених у двох взаємно перпендикулярних площинах бажано через бруньку по вертикалі, а решту видаляють (мал. 89). Ріст залишених для 1-го ярусу пагонів регу­люють пінцируванням так, щоб верхівки бічних були на одному рівні, а провідник – довшим на 20-25 см. За ярусною системою формують крону вишні, черешні. Для інших порід, зокрема зерняткових, вона менш придатна.

Формування веретеноподібного куща (шпіндельбуш) проводять у зерняткових здебільшого на карликових і напівкарликових підщепах. За принципом формування подібно до ярусної крони, але кількість гілок можна збільшувати до шести-дев'яти.

Формування плоскої крони (пальмети). На одноріч­ках відмірюють штамб 50 см заввишки, а однорічках на карликових підщепах – навіть 40 см. Вище штамба за­лишають 20-25 см, решту зрізують. Бруньки на штам­бах видаляють. Коли з бруньок у зоні крони утворяться пагони 20-25 см завдовжки, вибирають два нижніх (бажано розміщених через 6-12 см, можна із суміжних бруньок) в одній площині, а вище від них – ще 2 резер­вних у цій же площині, які в саду можна пригнути або видалити (мал. 89, В). Протягом вегетації ріст бічних па­гонів регулюють прищипуванням верхівок, щоб пагони були приблизно однакові завдовжки.


Мал. 89. Закладання крон у плодорозсаднику:

А – розріджено-ярусної; Б – ярусної; В – плоскої (пальмети): 1 – штамб; 2 – зона крони;

3 – місце зрізування; 4 – верхівка однорічки; Г – зрізування однорічки: 1 – високо;

2 – низько; 3 – правильно; Д – дворічні саджанці: 1 – розріджено-ярусна крона із суміжним і 2 – розрідженим розміщенням гілок; 3 – ярусна; 4 – веретеноподібний кущ (шпіндельбуш); 5 – пальмета; 6 – плоска крона (пальмета) з резервними гілками
Сортування саджанців. Восени перед викопуванням (за 15-20 діб) саджанці обприскують дефоліантами (хлорат магнію – 0,4% та ін.), щоб викликати опадання листя; викопують плугом, сортують на І, II сорти і непридатні. До них відносять сад­жанці, пошкоджені при викопуванні, з деформованою однобокою кроною, з пошкодженим кореневим раком ко­рінням, з поганим зростанням у місці щеплення, а також недорозвинені. Саджанці, придатні для закладання са­дів, повинні відповідати вимогам галузевого стандарту за віком, довжиною гілок, діаметром штамба на відстані 10 см від кореневої шийки і його висотою, кількістю і довжиною основних коренів першого порядку (табл. 31). Однорічні саджанці яблуні на насіннєвій підщепі, якими закладають пальметні сади, мають бути 110-130 см заввишки з діаметром стовбура 10-12 мм, а на карли­ковій і напівкарликовій підщепах – відповідно 90-120 см і 8-11 мм, в кореневій системі не менш, як 3 основні корені 20-25 см завдовжки.
Табл.31. Основні показники плодових саджанців

Культура

Підщепа

Вік, років

Сорт

Довжина гілок, см

Діаметр штамба, мм

Кількість коренів, шт.

Довжина кореня, см

Висота штамба, см

Яблуня
Груша

Слива

Вишня


Сильно­росла Середньоросла Слабкоросла

Сильно­росла Айва

Усі під­щепи

«

«



«

«


2

2

2



2

2

2



2

2

2



2

2

2



1

1

2



2

І

II

І



II

І

II



І

II

І



II

І

ІІ



І

ІІ

І



ІІ

50

40

40



40

40

30



50

40

40



30

50

40



40



30

18

16

17



16

16

14



18

16

16



14

15

13



15

12

15



13

5

3

5



3

3

2



5

3

5



3

3

5



3

5

3



1

30

25

25



25

25

25



30

25

25



25

30

25



25

20

30



25

60-80

60-80


60-80

60-80


50-60

50-60


60-70

60-70


50-60

50-60


60-70

60-70


50-60



50-60



Завдання:

1. Ознайомитися з технікою формування крони у пло­дорозсаднику. Описати формування розріджено-ярусної, ярусної, шпіндельбуш і плоскої крон, замалювати схеми їх.

2. Засвоїти техніку визначення висоти штамба і зони крони на однорічках (навчитись відміряти необхідну ви­соту штамба по шаблону, вибирати бруньки для зони крони, з яких утворюватимуться бічні скелетні гілки 1-го ярусу та центральний провідник).

3. Засвоїти техніку зрізування однорічки на бруньку, з якої утворюватиметься центральний провідник.

4. Відмітити центральний провідник і бічні пагони для розріджено-ярусної, ярусної і плоскої крон.

5. Визначити місце прищипування верхніх, сильніших пагонів, які вибрані для 1-го ярусу крони.

6. Ознайомитися із сортуванням саджанців. Розсортувати дворічні саджанці яблуні та сливи.


Контрольні питання

1. Які типи насаджень застосовують при інтенсивному плодівництві?

2. В яких зонах рекомендуються кулясті форми крон дерев?

3. Із кулястих крон, яка набула найбільшого поширення?

4. Які крони застосовують у зерняткових садах?

5. Назвіть крону кісточкових садів.

6. Який термін триває формування крони?

7.Що таке розріджено-ярусна крона і в яких садах вона використовується?

8. Які умови потрібні для формування розріджено-ярусної крони?

ФОРМУВАННЯ СФЕРИЧНИХ КРОН У САДУ

Мета заняття. Засвоїти техніку формування сферич­них крон у саду.

Загальні відомості та методичні вказівки. До сферич­них крон належать: розріджено-ярусна, ярусна, веретено­подібна (шпіндельбуш), чашоподібна (мал. 90), кущопо­дібна, лопатеподібна, без'ярусна, видозмінено-лідерна, вазовіялоподібна, каналовіялоподібна та ін. У промислових садах найбільш поширені ярусна, розріджено-ярусна і чашоподібна крони.

Матеріали та обладнання: дерева 1-6-річного віку з різними типами крон або саджанці, гілки, частини крон; секатори, садові но­жі, пилки, шпагат.

Основні вимоги до формування крон. Сферичні і вільноростучі плоскі крони формують обрізу­ванням, а комбіновану плоску – відхиленням гілок до більш тупих кутів та згинанням пагонів до горизонталь­ного і дуговидного положення в поєднанні з обрізуван­ням. В обох випадках порушується природна полярність росту і розвиток рослин, але при згинанні це порушення більш глибоке і характер його протилежний дії укорочу­ючого обрізування. Внаслідок обрізування активізується ріст і гальмуються формотворчі процеси, тоді як при зги­нанні приростів зміни метаболізму і водообміну в кроні викликають гальмування росту й активізують утворення вегетативних і репродуктивних органів.

Незважаючи на відмінність способів формування сфе­ричних крон, вони повинні забезпечити: 1) ранній вступ дерев у період плодоношення (сильне обрізування при формуванні дає протилежні наслідки); 2) створення міц­ного скелета крони, здатного витримувати високі наван­таження; 3) нормальне освітлення всіх частин крони; 4) високу якість врожаю; 5) створення крон, невеликих за розмірами, зручних для догляду і збирання врожаю.




Мал. 90. Основні типи сферичних (округлих) крон:

1 – розріджено-ярусна; 2 – ярусна; 3 – шпіндельбуш; 4 – ча­шоподібна
Такі завдання розв'язуються: 1) послаблен­ням обрізування;
2) обмеженням кількості гілок у ярусі, домінуванням товщини лідера над гілками 1-го ярусу, а гілок нижчих порядків – над вищими; 3) розрідженим розміщенням гілок 1-го порядку на лідері, кути відходження їх мають складати не менш, як 45°; 4) роз­міщенням гілок у кроні за принципом надання кожній гілці відповідного простору; 5) обмеженням висоти кро­ни до 3-4 м у дерев на напівкарликових підщепах і до 4,5 м у дерев на сильнорослих підщепах, укорочуванням лідера на одну з окремо розміщених гілок над верхнім ярусом крони з відкриванням її центра; 6) обмеженням діаметра крони до 3-4 м у дерев на напівкарликових і до 4-6 м у дерев на сильнорослих підщепах.

Формуюче обрізування поділяють на укорочування і проріджування. Розрізняють укорочування слабке, помірне і сильне. При слабкому укорочуванні видаляють верхні 1/4-1/5 довжини приросту, при помірному – 1/3, при сильному – 1/2. Укорочування однорічних приростів проводять двома способами: на бруньку і на бруньку з шипиком. На бруньку вкорочують прирости подовження скелетних гілок з нормальними кутами відходження (45-55°) та напрямом росту. Якщо кути відходження гострі (менш ніж 45°), то вкорочують на зовнішню бруньку, залишаючи над нею шипик 1,5-2 см завдовжки, а при кутах понад 60° – на верхню бруньку з шипи­ком знизу. При відхиленні центрального провідника від вертикального положення або змінах росту гілок у ба­жаному напрямі їх укорочують на бруньку з потрібної сторони, залишаючи з протилежного боку шипик, що сприяє зміні напряму росту новоутворених пагонів. При укорочуванні переведенням на бічну гілку зріз роблять під кутом 45° так, щоб зверху біля залишеної гілки не бу­ло шипика. Зайві гілки вирізують на кільце-потовщення біля основної гілки, чим досягають проріджування крони. Якщо кути відходження гілок гострі, то нижній зріз роблять вище від кільця, а верхній біля нього так, щоб пло­щина зрізу була найменшою, а кут зрізу не дуже тупий.

При формуванні сферичних крон застосовують ще й ряд інших прийомів: 1) пінцирування (прищипування) верхівок пагонів з метою послаблення їх росту; 2) ви­ламування молодих нездерев’янілих пагонів-конкурентів і зайвих пагонів; 3) осліплювання (видалення) бру­ньок;
4) кербовку – дуговидні надрізи над бруньками, що сприяють проростанню їх, або над гілками для по­силення росту; 5) кільцювання – видалення смужки ко­ри з лубом до 6-10 мм завширшки на гілках зерняткових для прискорення плодоношення; 6) деформація па­гонів – скручування й згинання з надламуванням для по­слаблення росту; 7) згинання пагонів або гілок до гори­зонтального чи дуговидного положення з метою послаб­лення росту і прискорення плодоношення шляхом взаєм­ного переплетення, підведення під інші гілки, зв'язуван­ня шпагатом, підв'язуванням до кілочків і тимчасових опор чи шпалери.

Розріджено-ярусна крона. Висадивши саджанці, верхню сильну гілку вкорочують до 35 см, інші бічні – на рівні з нею, а провідник залишають на 20-25 см довшим. Якщо верхівки бічних гілок на одному рівні, їх можна вкорочувати слабше або й зовсім не обрізувати. Сильне обрізування при формуванні крон затримує настання плодоношення. Тому на другий рік видаляють конкуренти провідників скелетних гілок і зайві гілки, що ростуть у середину крони. Пагони подовження скелетних бічних гілок до 70 см завдовжки у зерняткових і до 80 см – у кісточкових не вкорочують, а довші обрі­зують до цієї довжини. Такий принцип укорочування діє протягом усього періоду формування крони. В на­ступні роки закладають 2-й ярус крони з 2-3-х гілок на відстані 60-80 см від 1-го. З метою закладання ярусів пагін подовження лідера вкорочують до 70-80 см у зерняткових на сильнорослих підщепах, до 60-70 см – на напівкарликових та у кісточкових. Збоку гілок 1-го порядку формують напівскелетні гілки другого порядку та обростаючі. На основних гілках 1-го ярусу заклада­ють, як правило, дві скелетні бічні гілки – першу на від­стані 50-60 см від стовбура, другу – з протилежного боку на такій же відстані. Напівскелетні гілки формують по всій довжині основних гілок 1-го та 2-го ярусів, роз­міщуючи їх збоку групами по 2-3 на відстані 40-60 см, чи формують поодинокі гілки через 20-30 см. Оброста­ючі гілочки розміщують навколо всіх гілок нижчих порядків та на центральному провіднику через 10-15 см одна від одної. Їх формують насамперед із горизонталь­них та слабких однорічних приростів. Якщо таких при­ростів обмаль, використовують і сильні пагони з гострими кутами відхилення, вкорочуючи їх до 40-50 см у сортів зерняткових з посиленим гілкуванням і у кісточкових до 25-30 см – у сортів із слабким галу­женням. Наступного року, після утворення на них біч­них розгалуджень, проводять укорочування на нижній слабкий горизонтальний приріст. Однорічні сильні при­рости, що ростуть до середини крони, та вертикальні, які загущують крону, вирізують на кільце.

У розріджено-ярусній кроні вище від 1-го ярусу мож­на закладати гілки не ярусами, а поодиноко: першу гіл­ку на відстані 50-60 см від нижнього ярусу, а наступ­ні дві-три – через 30-60 см одна від одної (мал. 91).




Мал. 91. Формування сферичних крон:

А – обрізування після висаджування дерев у сад: 1 – ярусна, 2 – розріджено-ярусна крони; 3 – шпіндельбуш; Б – формуюче обрізування навесні третього, В – навесні дев’ятого років: 1 – гілки першого, 2 – другого, 3 – третього, 4 – четвертого, 5 – п’ятого поряд­ків гілкування; / – місця обрізування гілок
При формуванні крони слід стежити, щоб верхівки провідників усіх ярусів бічних скелетних гілок були при­близно на одному рівні. Цього досягають укорочуванням найсильніших пагонів. Після закладання усіх ярусів кро­ни, гілок другого, третього порядків та обростаючих гі­лок, на одну з бічних гілок виводять центральний провідник. У зерняткових закінчують формування на 6-7-й, а у кісточкових – на 5-6-й рік. Висота крони не повинна перевищувати 4-4,5 м у дерев на насіннєвих підще­пах і 3 м – на напівкарликових.

Ярусна крона. У кроні закладають два-три яруси з проміжком у 50-70 см. Гілки 2-го і 3-го ярусів заклада­ють в ярусі розріджено – через 15-20 см. У 1-му ярусі має бути 4 гілки, у 2-му – 3, 3-му – 2. Усі інші роботи з формування крони виконують аналогічно розріджено-ярусній.

Шпіндельбуш. Після посадки саджанців у сад центральний провідник укорочують на 1/2 довжини, бічні гілки – на третину і відхиляють до горизонтального по­ложення, прив'язуючи до забитих у ґрунт кілків. Таким же чином відхиляють і пагони, що утворюються на гіл­ках першого порядку. На другий і наступні роки лідер укорочують на 10-12 бруньок, а пагони, що з них утво­рюються, згинають до горизонтального положення. Ці операції виконують протягом 4-5 років, поки дерево не досягне висоти 3,5-4 м на сильнорослій підщепі і 3-3,5 м – на дусені, потім лідер укорочують на бічну гі­лочку. Оскільки зігнуті гілки не укорочують (крону лише проріджують), дерева рано вступають у плодоношен­ня. Недоліком крони вважають звисання нижніх гілок, що заважає обробітку ґрунту.

Поліпшено-чашоподібна крона. У нижньому ярусі на висоті 40 см від поверхні ґрунту розріджено закладають 3-4 гілки. Центральний провідник видаляють. При формуванні крони провідники основних гілок понад 50 см завдовжки укорочують. Довгі прирости можна укорочувати. Обростаючі гілки про­ріджують, залишаючи проміжки у 10-15 см. Слабкорослі пагони видаляють на кільце або укорочують на 2-3 нижні групи бруньок, вирізують вертикальні сильнорос­лі гілки і жирові пагони. На гілках першого порядку формують по 2-3 гілки другого порядку з проміжками у 30 см. Ці гілки у перші 2-3 роки укорочують до 30-40 см. На плодоношення залишають пагони 20-40 см завдовжки, причому половину з них укорочують на 6-12 груп генеративних бруньок, а решту – на нижні, 2-3 для заміщення. Цим способом формують крони персика.

Лопатеподібна крона відрізняється від ярусної крони тим, що на центральному провіднику закладають 2-3 яру­си гілок першого порядку по 4 у кожному. Відстань між 1-м і 2-м ярусами дерев на сильнорослих підщепах – 100 см, між 2-м і 3-м – 80 см, а на середньорослих вегета­тивних підщепах – відповідно 70 і 80 см. Скелетні гілки 2-го і 3-го ярусів розміщують над гілками 1-го ярусу з тим, щоб забезпечити кращий доступ світла до центра крони, а також більш зручне збирання врожаю. Цього досягають формуванням, а пізніше обрізуванням гілок, не допускаючи поєднання їх у ярусі в горизонтальній пло­щині. Внаслідок такого формування та обрізування в горизонтальній проекції крона має вигляд чотирьох ло­патей.

Малооб’ємна поліпшена ярусна крона формується в широкорядних ущільнених садах зерняткових порід. На висоті 50-60 см у напрямі міжрядь закладають 4 основних гілки 1-го ярусу з кутами відходження 45-60°. Через
80 см над кожною з цих гілок закладають горизонтальні гілки першого порядку, до яких згодом при високому навантаженні дерев урожаєм можна підв'язувати гілки 1-го ярусу, щоб уникнути розламування крон. На 20-30 см вище від горизонтальних гілок у бік міжрядь закладають 2 гілки 2-го ярусу з кутами відходження 60-70°, над якими через 50 см формують дві горизонтальні чи дуговидні гілки. Вище від цих гілок центральний провідник укорочують на висоті 2,2-2,5 м. На навскісних гілках 1-го і 2-го ярусів закладають ненормовану кількість напівскелетних і обростаючих гілок до 1-1,5 м завдовжки і до 2-3 см завтовшки. На горизонтальних гілках формують обростаючі гілочки до 50-60 см завдовжки (мал. 92). Укорочування однорічного приросту не проводять. Для напівскелетних і обростаючих гілок здебільшого вибирають прирости з тупими кутами відходження та горизонтальні, а сильні з гострими кутами вирізують на кільце. В разі потреби, щоб перетворити на обростаючі гілки, їх згинають заведенням під інші гілки.


Мал. 92. Формування малооб’ємної поліпшеної ярусної крони:

1 – в кінці першої вегетації у саду, 2 – другої, 3 – третьої, 4 – четвертої, 5 – п'ятої-сьомої; 6 – після закінчення формування
Повне вивчення типів сферичних крон дерев різного віку та техніки формування їх можливе менше в саду. Виконуючи самостійні роботи, необхідно звернути увагу насамперед на вибір гілок для верхніх ярусів, укорочування пагонів подовження, видалення зайвих гілок, що загущують крону, укорочування приростів для перетворення в обростаючі гілочки, а також на відстані між скелетними гілками та розміщення напівскелетних і обростаючих гілочок. Потрібно вміти виправляти обрізуванням допущені раніше дефекти у формуванні, зокрема змінити напрям росту гілок, послабити ріст напівскелетних гілок, зменшити чи збільшити кількість гілок у ярусі чи гілок вищих порядків, послабити ріст провідника.

Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   45




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет