Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Розділ 4 Українська філософія: традиції та
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| Розділ 4
Українська філософія: традиції та особливості Філософія України — органічна частина всесвітньої філо- софії. Проблеми, які вона розглядає, тісно пов'язані з поста- новкою і теоретичним їх розв'язанням у світовій філософії. Разом з тим історія філософії України відтворює і самобутні підходи й шляхи розв'язання цих проблем, що спираються на національні культурні традиції. Наше звернення до історії вітчизняної філософії має велике пізнавальне значення. Відо- мо, що без історії немає і теорії. Не вивчивши зміст і етапи розвитку філософської думки в Україні, неможливо повною мірою зрозуміти історію українського народу, особливості формування його духовного світу, його культури та традицій. Ряд філософів у розвитку та становленні філософії в Україні виокремлюють три періоди: перший період — станов- лення і розвиток філософської думки в Київській Русі; другий період — період філософії українського Відродження та Про- світництва і розвитку філософії в Києво-Могилянській ака- демії; третій період — період української філософії в культурі романтизму XIX — першої половини XX століття. Погоджую- чись з такою концепцією періодизації історії філософії в Україні, мабуть, варто доповнити її четвертим і п'ятим періо- дами. Четвертий період — від 30-х років XX століття до кінця 80-х років — філософія радянського періоду, а також філосо- фія української діаспори. П'ятий період — період народження культури незалежної України й формування сучасної філософії кінця XX та початку XXI століття. Отже, мета цього розділу — провести загальний огляд розвитку української філософської думки, починаючи з доби Київської Русі і кінчаючи дослідженнями сучасних вітчизня- них філософів. §1 Філософська думка доби Київської Русі Київська Русь — перша східнослов'янська держава, де в межах духовної культури здійснювалося становлення вітчизняної філо- софської думки. Але визначити «момент» виникнення філософії як такої, звісно, ніхто не може, оскільки її становлення — це тривале накопичення узагальнених знань про довколишній світ. Можна лише з певністю сказати, що для вітчизняної культури у становленні давньоруської філософської думки принципове зна- чення мав процес християнізації Київської Русі (988). Перемога християнства в кінці X століття мала своїм наслідком проникнення античних та середньовічних філософських ідей на Русь через Візантійську імперію та сусідню Болгарію. Цей час і є початком розвитку філософської думки у стародавній Русі. Другою важливою передумовою виникнення, поширення та розвитку філософських ідей у Київській Русі є писемність. Історики вважають, що писемність на Русі виникає відразу після утворення слов'янської азбуки Кирилом та Мефодієм, тобто з початку X століття, а набуває розвитку і поширення з середини X століття. Про це свідчать, наприклад, тексти договорів, укладених князями Олегом та Ігорем у 907,911,944 роках. їх складали грецькою мовою і відразу ж перекладали і писали руською. Важливим етапом у зародженні філософської думки на Русі є формування літературно-писемної мови, коли, у зв'язку з введенням християнства, почався масовий переклад книг. У давньоруській літературі ХІ-ХІІ століть можна виокремити такі напрямки: перекладна література та оригінальна. Перекладалися передусім біблійні тексти, твори отців церкви та богослужебна література, потрібні для практичного функціонування нової ідеології. Біблія перекладалася частинами. У XIII — XIV століттях був пе- рекладений Новий Завіт та кілька книг Старого Завіту. Повний же переклад Біблії здійснили лише наприкінці XV століття. Перше місце серед найпоширеніших у Давній Русі перекладених творів посідає твір Іоана Дамаскіна «Джерело знань». Широко був відомий у Давній Русі слов'янський просвїтикіоан Болгарський (864-927). Він переклав з грецької твори Іоана Дамаскіна, написав кілька своїх творів і склав слов'янський «Шестиднев», тобто тлумачення біблійного оповідання про шість днів утворення світу (за Біблією). Поширення в Київській Русі набули і збірки висловів давньогрецьких та римських філософів. Однією з таких збірок була збірка «Бджола», де містилися уривки з філософських творів Платона, Арістотеля, Сократа, Піфагора, Демокріта, Епікура, Анаксагора та інших. Завдяки таким творам, як «Повість про царевича Іосафа» та «Повість про Акіра премудрого», Давня Русь знайомилася з філософською думкою середньовічного Сходу. У ХІ-ХІІ століттях з'являються і оригінальні твори давньоруських авторів. На перше місце за своїм філософсько-світоглядним значенням слід поставити «Слово про Закон і Благодать», написане першим руським за походженням митрополитом Іларіоном. У формуванні світоглядних ідей велику роль відігравали і такі твори, як «Послання до Фоми» Юшмента Смолятича (сер. XII ст.), «Слово про терпіння та любов» ФеодосіяПечерського (бл. 1036-1074 рр), «Златоуст» і «Торжественник», а також «Притча про людську душу і тіло» Кирила Туровського (бл. 1130-1182рр.), «Слово» та «Моління»Данила Заточ-ника (кінець XII — поч. XIII ст.). В основу майже всіх руських літописів, що розповідають про початкову історію Русі, покладено літописне зведення, що називається «Повість минулих літ». Не можна не згадати і твір «Слово о полку Ігоревім» (1187). Це не тільки видатний літературний пам'ятник, але й джерело філософських поглядів етапу становлення державності східних слов'ян. Мислителі, письменники, публіцисти були не тільки серед осіб духовного звання, хоча саме вони переважають у середньовічний період. Значним культурним діячем Київської Русі серед мирян, безсумнівно, є князь Киівський Валодимир Монамах, автор «Повчання». Це один з небагатьох текстів, де поданий етичний кодекс поведінки мирян. Ми перелічили основні пам'ятки писемної культури Київської Русі, хоч далеко і не всі. До нас дійшло 424 рукописи XI—XIII століть. А загальна кількість рукописних книг часів Київської Русі може становити від 31,5 до 130- 140 тисяч томів. У всіх цих роботах знаходять свій вияв особливості, що станов лять основу філософської культури жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|