О. І. Цибульська Юридичні терміни. Тлумачний словник
ПРОЦЕС ПУБЛІЧНІСТЬ СУДОЧИНСТВА
жүктеу/скачать 1.67 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- ПРОЦЕС
- ПУБЛІЧНИЙ ПОРЯДОК, порядок громадський
- ПУБЛІЧНІСТЬ СУДОЧИНСТВА
- РАХУНКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ
- РЕВЕРСІЯ
- РИЗИК ВИПАДКОВОЇ ЗАГИБЕЛІ
- РОЗЛУЧЕННЯ
- РОЗПОРЯДНИКИ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ
- РОЗТРАТА
ПРОЦЕС ПУБЛІЧНІСТЬ СУДОЧИНСТВА  Змінюючи розмір П., можна збільшувати або скорочувати попит на банківський кредит.
ПРОЦЕС (лат. ргосеззиз — просування) — порядок розгляду справ у суді або адміністративному органі; судочинство; судова справа. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО — норми системи права, що регулюють відносини, які виникають у процесі розслідування злочинів, розгляду кримінальних, цивільних справ, а також справ про адміністративні правопорушення і справ, що розглядаються в порядку конституційного судочинства. П. п. пов'язане з матеріальним правом, тому що закріплює процесуальні форми, необхідні для його здійснення і захисту. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ — система правових засобів, які встановлено для забезпечення належного здійснення правосуддя у цивільних і кримінальних справах. До П. г. належить увесь комплекс принципів та інститутів, процесуальних норм і процедур, встановленого й реально забезпеченого кола прав та обов'язків осіб, що вирішують справу, обвинувачених, підозрюваних, підсудних, потерпілих, позивачів, відповідачів, їхніх представників, третіх осіб, свідків, експертів, перекладачів, понятих. Окремі П. г. піднесено до рівня конституційних, напр. принцип недоторканності особи, забезпечення права на захист. ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ - у кримінальному, цивільному, господарському та конституційному процесі — час, установлений для вчинення певних процесуальних дій. П. с. мають забезпечити оперативність судочинства. ПСЕВДОНІМ (від гр. рзеисібпутоз — той, хто має вигадане ім'я) — умовне ім'я автора наукової праці (дослідження), твору літератури, мистецтва, обране ним добровільно. Право на П. — особисте немайнове право автора. Під П. автор може поширювати в друкованому, рукописному вигляді власні твори; можливе використання одним автором декількох П. Розкриття П. без дозволу автора є порушенням авторського права. ПСИХОТРОПНІ РЕЧОВИНИ - речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справля- ти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему, або обумовлювати порушення сприйняття, емоцій, мислення, поведінки і становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними (напр., ефедрин). Незаконні дії з П. р. караються у кримінальному порядку. ПУБЛІЧНЕ ПРАВО — складова права; являє собою сукупність галузей права, що регулюють відносини, які забезпечують загальнодержавний інтерес на відміну від приватних інтересів індивідуальних власників. П. п. регулює відносини, коли однією із сторін є орган держави. Давньоримський юрист Ульпіан визначив П. п. як право, що слугує інтересам держави. ПУБЛІЧНИЙ ПОРЯДОК, порядок громадський - урегульована моральними і правовими нормами система суспільних відносин, що має на меті гарантування громадської безпеки і спокою, захисту честі і гідності громадян, нормальних умов для діяльності державних та громадських організацій. ПУБЛІЧНІСТЬ СУДОЧИНСТВА - демократичний принцип судочинства, який полягає в тому, що порушення кримінальних справ, їх розслідування і розгляд, а також розгляд цивільних справ здійснюється тільки відповідними публічними (державними) органами (дізнання, слідство, прокуратура, суд), незалежно від думки заінтересованих осіб. РЕГЛАМЕНТ  V
РАТИФІКАЦІЯ (лат. гаїш — затверджений і іасіо — роблю) — остаточне затвердження компетентним органом державної влади міжнародного договору. Визначення повноважень на Р. і сам порядок Р. передбачений законодавством відповідної держави. Досить часто умова про Р. передбачається самим міжнародним договором. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р. здійснюється Р. міжнародних договорів України Верховною Радою України шляхом ухвалення спеціального Закону. Держава має право відстрочити Р. договору, взагалі не ратифікувати вже підписаний договір. Р. договору вважається завершеною від моменту обміну ратифікаційними грамотами (при двосторонньому договорі) або після вручення їх депозитарію (при багатосторонньому договорі). Р. є остаточною, і від неї не можна відмовитись. РАХУНКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ - вищий орган державного фінансово-економічного контролю, утворений Верховною Радою України. Відповідно до ст. 98 Конституції України та Закону України від 11 липня 1996 р. "Про рахункову палату Верховної Ради України" Р. п. У. здійснює від імені Верховної Ради України контроль за використанням коштів Державного бюджету України. Р. п. У. здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів держави. Наділена широкими повноваженнями: організовує та здійснює контроль за вчасним виконанням прибуткової і видаткової частин Державного бюджету, державними цільовими фондами, за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього державного боргу, законністю надання позик, економічної допомоги іноземним державам і одержання кредитів від іноземних держав, міжнародних організацій, які не передбачені Держбюджетом. РЕВЕРСІЯ (лат. гєуєгбіо — поворот, повернення) — повернення майна колишньому власникові. РЕВІЗІЯ (лат. гєуі$іо — перегляд) — метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недоліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За часом проведення Р. поділяються на планові та позапланові (останні характеризуються раптовим характером з ініціативи правоохоронних органів). Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. затверджено порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності: планові виїзні перевірки проводяться одночасно всіма контролюючими органами в день, визначений та письмово повідомлений контрольованому об'єктові за 10 днів до початку перевірки. Планові Р. проводяться не частіше одного разу на рік. Р. триває не більше ЗО робочих днів. Виняток становлять підприємства з річним сукупним валовим доходом понад 20 млн грн. Для продовження строку Р. необхідно одержати дозвіл керівника обласної ДПА і нове посвідчення контролерів. РЕГЛАМЕНТ (фр. ге§1етепІ, від лат. ге§и1а — правило) — 1) прийнятий розпорядок ведення зборів, засідання та ін.; час, відведений згідно з цим розпорядком для доповіді чи виступу; 2) звід правил, які регулюють внутрішню організацію й порядок роботи законодавчих та урядових органів; 3) правила, що регулюють порядок діяльності державного органу або комерційної організації; 4) правила (постійні чи тимчасові), які регулюють внутрішню організацію та форми діяльності палати чи однопалатного парламенту, а також правове становище депутата; 5) акти, які приймають уряди певних країн для здійснення регламентарної влади. РЕГРЕСНИЙ ПОЗОВ РЕФЕРЕНДУМ РЕГРЕСНИЙ ПОЗОВ — зворотна вимога про повернення грошової суми (або іншої майнової цінності), що була сплачена третій особі з вини боржника. РЕЗОЛЮЦІЯ (лат. гехоїип'о — розв'язання) — 1) у деяких державах назва акта, що приймається однією з палат парламенту; 2) рішення, прийняте в результаті обговорення питання на засіданні; 3) напис посадової особи на документі, що вказує на прийняте ним рішення. РЕКВІЗИТИ (лат. геяиізіїиш — необхідне, потрібне, від геяиіго — потребую) — у праві обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі (напр., договорі, чеку, векселі) для визнання його дійсним (напр., назва документа, дата складання, сума, яка підлягає сплаті, назва платника, адреса тощо). РЕКВІЗИЦІЯ (від лат. геяиізіїіо — вимога) — вилучення відповідними державними органами майна у власника в інтересах держави і суспільства з виплатою його вартості. Провадиться в порядку, передбаченому законом. Вилучення майна відбувається внаслідок надзвичайних обставин, таких як: воєнні дії, стихійне лихо, аварія, епідемія та ін. Вартість реквізованого майна відшкодовується грошима або в натурі. Розмір відшкодування може бути оспорено в суді. РЕКЛАМАЦІЯ (лат. гесіатаііо — несхвалення, заперечення) — в цивільному праві претензія покупця до продавця або постачальника внаслідок порушення ним умов договору щодо якості продукції (товару). Покупець вправі висловити продавцеві претензію з приводу не застережених продавцем вад проданої речі, на яку не встановлено гарантійний строк, якщо вади були виявлені протягом шести місяців з дня" передання, стосовно нерухомого майна — не пізніше як три роки з дня передання їх покупцеві, а якшо день передання нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у покупця до укладання договору купівлі-продажу — з дня укладення такого договору. Претензії щодо вад речей, проданих з гарантійним строком, можуть бути пред'явлені покупцем протягом установленого гарантійного строку. Претензії щодо поставле- них товарів пред'являються відповідно до норм господарського процесуального законодавства. РЕМІТЕНТ — особа, на яку виписано переказний вексель (тратта) і якій слід сплатити певну суму грошей за цим векселем. РЕНТА (нім. Кепїе) — регулярний дохід у вигляді відсотків, який одержують з капіталу, майна або землі. Одержувач Р. — рантьє. РЕСТИТУЦІЯ (лат. гезіішііо — відновлення) — в цивільному праві повернення сторонами, що уклали угоду. всього одержаного ними за угодою у разі визнання її недійсною. За неможливості повернути одержане в натурі сторони мають відшкодувати його у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Цивільним правом передбачається двостороння Р., тобто повернення всього одержаного повинні здійснити обидві сторони угоди. РЕФЕРЕНДУМ (лат. геГегепант — те, про що має бути повідомлено) — важливий інститут безпосередньої демократії, що означає голосування виборців з питань дер-жавного чи суспільного життя. На відміну від вибсг.; час Р. об'єктом є не кандидат чи список кандилзт певне питання: закон, законопроект, поправка до :• туції, проблема, що стосується міжнародного статусу жави, внутріполітична проблема та ін. Своєрідною с| мою Р. є плебісцит, тобто опитування населенню ~ політичну долю території, на якій воно проживає, і вають загальнонаціональні (проводяться в кскн усієї державної території) та місцеві (в адміністративно-територіальних одиниць); ко:-:~ туційні (їхнім предметом може бути проект нової! ституції чи поправки до конституції) та закон ода і (розглядають проект закону чи закон, що вступив у сащ За правовим значенням Р. розрізняють консуль тивні, або народне опитування (під час т:-.- : з'ясовується воля виборців з певного питання, але р:_ ня приймає інший орган держави) та вирішальк: виноситься на голосування для остаточного при, рішення). Вирішальний Р. може бути сх?_ вальним, якщо виборці більшістю голосів підтрнм]яиь
РЕЦИДИВІСТ РОЗЛУЧЕННЯ запропонований акт, який не вступив у силу, або запе-речувальним, якщо виборці більшістю голосів відхиляють акт, що вже вступив у силу. Р. також поділяються на факультативні (їх проведення залежить від волі відповідного державного органу чи виборчого корпусу) та обов'язкові (їх необхідність передбачена конституцією та іншим конституційно-правовим актом, напр. про зміни в конституції). Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. було схвалено 1 грудня 1991 р. всенародним голосуванням під час Р. РЕЦИДИВІСТ (від лат. гесісііуиз — той, що відновлюється) — особа, яка після засудження за скоєний злочин знову вчинила один чи кілька злочинів. Оскільки суспільна небезпека Р. є більш значною, багато норм КК передбачають призначення за повторний злочин більш суворих мір покарання. РЕЧОВЕ ПРАВО — право, яке забезпечує задоволення інтересів правомочної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб. Р. п. встановлюється законом, договором або рішенням суду. Речовими є право власності, право володіння, застава, інші права на чужі речі. РЕЧОВИЙ ДОКАЗ — у судовому процесі предмети, що можуть служити засобом встановлення обставин, які мають значення для справи. До Р. д. належать предмети, що були знаряддями вчинення злочину, мають на собі сліди злочину, були об'єктом злочинних дій, гроші та цінності, нажиті злочинним шляхом, та інші предмети. Р. д. предмет стає після того, як слідчий, особа, що проводить дізнання, прокурор або суд виносять рішення про приєднання предмета .до справи як речового доказу. РИЗИК ВИПАДКОВОЇ ЗАГИБЕЛІ - ризик можливого завдання збитків у зв'язку з загибеллю чи псуванням майна з причин, що не залежать від сторін зобов'язання (напр., непереборна сила). Р. в. з., як правило, покладається на власника. РОДИЧИ — особи, пов'язані між собою кровним спорідненням. Р. походять один від одного або від загального предка. Р. є прадід (прабабка), дід (бабка), батько (мати), син (дочка), внук (внучка), правнук (правнучка), брати та сестри, дядьки (тітки), племінники (племінниці) і т. п. Споріднення виступає основним елементом у сімейних відносинах. РОЗГОЛОШЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ - розголошення відомостей особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, що становлять таємницю у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, які спеціальні охороняються державою. Перелік таких відомостей ; : новлюється урядом. За характером умислу Р. д. т. може бути і навмисним, і необережним. Інформація "осоолие:: важливості" не підлягає обнародуванню протягом . років, "цілком таємно" — 10 років, "таємно" — 5 років моменту надання відповідного грифу. Див. Держа-:-.-ташниця. РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ — припинення всіх особистих і, як правило, майнових відносин між особами. __: перебувають у шлюбі. Згідно з нормами сімейного закон: давства шлюб припиняється внаслідок смерті або оголо шення одного з подружжя померлим. Шлюб може : припинений шляхом його розірвання за заявою сакс або обох із подружжя, а також за заявою опікуна т:" подружжя, хто визнаний у судовому порядку недієві: ним. Див. Розлучення. РОЗКРАДАННЯ — злочини, що полягають в умі'...- : му, протиправному оберненні особою певним спосос державного, комунального чи приватного майна на се-;-користь або на користь іншої особи. Залежно від епос:: Р. кримінальний закон розрізняє крадіжку, грас-ж розбій, шахрайство, вимагательство, привласнення. : трату і Р. шляхом зловживання службовим становив- РОЗЛУЧЕННЯ — припинення шлюбу за життя подружжя за заявою одного або двох із подружжя. За наявксс-взаємної згоди подружжя, що не має неповнолітніх д:т: а також з особами, визнаними в судовому порядку безвісно відсутніми, недієздатними, чи особами, засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менший від трьох років, Р. провадиться державними оргг- РОЗПИСКА РОЗШУК
нами реєстрації актів громадянського стану. У решті випадків Р. провадиться в судовому порядку (в т. ч. й тоді, якщо один з подружжя, попри відсутність у нього заперечень, ухиляється від подання заяви, не з'являється для державної реєстрації розірвання шлюбу). Чоловік не має права порушити справу про Р. проти дружини, якшо вона вагітна, і протягом одного року після народження дитини. При розірванні шлюбу в судовому порядку суд повинен вжити заходів для примирення сторін, пересвідчитись, що подальше збереження сім'ї неможливе, а також вирішити питання про те, з ким проживатимуть неповнолітні діти, про порядок виплати коштів на утримання дітей і (або) непрацездатного нужденного з подружжя. про розміри цих коштів або про поділ спільного майна. За відсутності згоди подружжя рішення щодо цих питань виносить суд. Особи вважаються розлученими з моменту" реєстрації рішення суду в органах РАГСу. РОЗПИСКА — письмовий документ з підписом, який засвідчує, що особа, котра написала його, отримала товари, гроші, матеріальні цінності тощо і бере на себе щодо них певні зобов'язання. Може бути доказом укладання окремих договорів, напр. позики. РОЗПОРЯДЖЕННЯ — 1) одне з прав власника майна, яке передбачає можливість здійснити будь-яку розпорядчу дію щодо своєї власності: продати, подарувати, обміняти, здати на зберігання, в найм, напрокат, заставити та ін. Р. майном, яке належить недієздатним особам, здійснюється від їхнього імені законними представниками з обмеженнями, передбаченими законом (напр., опікунові забороняється здійснювати акти дарування майна, котре належить підопічному); 2) один із видів підзаконних актів: акт органу управління, що видається в межах його компетенції і має обов'язкову силу для юридичних і фізичних осіб, яким Р. адресоване. Р. може бути загальної, тривалої дії, а може мати разовий характер стосовно конкретного випадку. РОЗПОРЯДНИКИ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ - керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних установ і підприємств, яким законодавством України надано право розпоряджатися виділеними з бюджетів коштами за цільовим призначенням. Нецільо- ве використання тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність. Р. б. к. поділяються на головних та розпорядників нижчого рівня. Головні Р. б. к. одержують кошти на утримання апарату установи, яку вони очолюють, на централізовані заходи і для розподілу між нижчестоящими Р. б. к. Р. б. к. нижчого рівня поділяються на розпорядників другого і третього ступеня. Вони підпорядковані головному Р. б. к. і ним координуються. РОЗПОРЯДЧЕ ЗАСІДАННЯ СУДУ - у колишньому кримінально-процесуальному законодавстві засідання суду в складі судді і двох народних засідателів для розгляду питання, пов'язаного з відданням обвинуваченого до суду. Р. з. с. провадилось у справах про злочини, за які мірою покарання могла бути призначена смертна кара, а потім — довічне позбавлення волі. Розгляд справи в Р. з. с. провадився за участю прокурора. Тепер усі питання про віддання обвинуваченого до суду розглядаються суддею в стадії попереднього розгляду справи.
РОЯЛТІ відповідних органів розшуку, які здійснюють його оперативними засобами. Слідчий також здійснює відповідні дії в межах КПК. Р. слід відрізняти від карного розшуку як інституту оперативно-розшукової діяльності, спрямованої на встановлення особи, що скоїла злочин, та пов'язаних із цим даних. РОЯЛТІ — платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород, компенсацій за використання або надання дозволу на використання прав інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визначаються об'єктом праве власності суб'єкта підприємницької діяльності. с САМОПРАВСТВО — у кримінальному праві самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ - в Україні один із видів лікувально-профілактичної допомоги, пов'язаної з використанням природних лікувальних факторів (мінеральні води, лікувальні грязі, сприятливий клімат тощо). Основні типи лікувально-профілактичних закладів — санаторії та санаторії-профілакторії. Для лікування в санаторіях використовують, як правило, щорічні І додаткові відпустки. В санаторіях-профілакторіях лікування здійснюється головним чином без відриву від трудової діяльності. Путівки для С.-к. л. надаються профкомами підприємств, установ чи вищестоящими профспілковими організаціями за рахунок засобів державного страхування безкоштовно чи з оплатою працівником частини вартості путівки згідно з чинним законодавством. САШТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГЇЧНИЙ НАГЛЯД - в Україні діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів (напр., хімічних, фізичних, біологічних чинників, речовин, матеріалів або продуктів) на здоров'я людей ті
245 САНКЦІЯ СЕКВЕСТІ
щодо застосування заходів правового характеру стосовне порушників. Основними завданнями С.-е. н. є нагляд зг організацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого й регіонального самоврядування, підприємствами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів, спрямованих на створення безпечних для здоров'я умов побуту, праці, навчання, відпочинку та інших сфер життя і діяльності людини, запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб; контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я населення; нагляд за дотриманням санітарно-гігієнічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і надання дозволів на їх використання. С.-е. н. здійснюється органами державно: санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охороні-: здоров'я України, на які відповідно до чинного законодавства покладено широке коло повноважень, як-от: накладення штрафу або застосування фінансових санкцій, або припинення чи заборону діяльності об'єктів, якщо ті порушують санітарно-гігієнічні чи санітарно-епідеміологічні норми. САНКЦІЯ (лат. хапсііо — непорушна постанова) — 1) частина норми права, у якій міститься вказівка на міру
2) засіб економічного впливу, що застосовується до підприємств, організацій, які порушують договірну фінансову, касову, кредитну дисципліну. жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|