О. І. Цибульська Юридичні терміни. Тлумачний словник
жүктеу/скачать 1.67 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- У СТУПКА ВИМОГИ
- УТРИМАННЯ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ЗАГАЛЬ НООБОВЯЗКОВІ ЗБОРИ
- УХИЛЕННЯ ВІД ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ
- УЧАСНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
- УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО І ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ
- ФГЗЙЧН4 ОСОБА
- ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО
- Непереборна сила. ФРАНКО
УСТАНОВА — 1) організація (з певним штатом службовців та адміністрацією), що уповноважена приймати рішення, чинити дії в певних галузях науки, культури, народного господарства; 2) приміщення, де розташована така організація, місце роботи кого-небудь. У СТУПКА ВИМОГИ - див. Цесія. УТРИМАННЯ З ПЕНСІЙ І ДОПОМОГ - як правило, це утримання допускається з частини пенсії чи допомоги, що здійснюється на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (стосовно майнових стягнень), виконавчих написів нотаріальних контор та інших рішень і постанов, виконання яких провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Загальний розмір У. з п. і д. не може перевищувати 50 %: на утримання сім'ї (аліменти); на компенсацію шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю годувальника; на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємства чи організації; на повернення переодержаних сум заробітної плати у передбачених законодавством випадках. У. з п. і д. на інших підставах не може перевищувати 20 % пенсії. УТРИМАННЯ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВІ ЗБОРИ - суми відрахувань із заробітної плати працівників у випадках, передбачених законодавством. У. із з. п. поділяються на: а) податки, що вираховуються за місцем роботи працівника згідно з нормами фінансового законодавства; б) У. із з. п. осіб, які перебувають на виправних роботах за вироком суду; в) штрафи, накладені адміністративними і судовими органами; г) відрахування на користь інших підприємств, установ, організацій або громадян за виконавчими листами і виконавчими написами нотаріальних органів та на покриття заборгованостей за придбаний у кредит товар; д) відрахування для покриття заборгованості працівників підприємству, установі, організації, де вони працюють, встановлені нормами трудового законодавства. УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО І ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОНЕСУ УТРИМАНЦІ — особи, які перебувають на повному утриманні іншої особи або одержують від неї допомогу, що є постійним і основним джерелом засобів їхнього існування. УХИЛЕННЯ ВІД ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ - військовий злочин, який скоюється шляхом заподіяння військовослужбовцем самоскалічення (членоушкодження) або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману. УЧАСНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ - громадяни, установи, підприємства та організації, що беруть участь у кримінальній справі з метою захисту своїх прав. а також законних інтересів громадян, яких вони представляють. У. к. п. є: обвинувачений, захисник, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач, підозрюваний та особи, які представляють інтереси потерпілого, цивільного позивача й цивільного відповідача. Права та обов'язки У. к. п. визначено КПК України. УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО І ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ — учасники процесуальних правовідносин, що виникають у зв'язку з провадженням цивільних і господарських справ. Це особи, що беруть участь у справі з метою захисту: а) своїх прав та інтересів, що охороняються законом, як сторони (треті особи, заявники); б) прав інших осіб, державних і громадських інтересів (органи прокуратури, установи, організації, окремі особи, громадськість). До У. ц. і г. п. належать також особи, які не беруть участі у справі, але а) сприяли розгляду справи {свідки, експерти, перекладачі); б) сприяли судовому виконанню (органи нотаріату; організації, що періодично відраховують із заробітної плати боржника стягнення). Всі У. ц. і г. п. наділені необхідними процесуальними правами і мають певні обов'язки. НІК 280 V ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО  К^)
ФАКТИЧНИЙ ВИХОВАТЕЛЬ - особа, що взяла дитину на постійне виховання та утримання. Ф. в. може бути будь-яка особа, що має за мету постійно виховувати й утримувати чужу дитину. ФАКТИЧНИЙ ШЛЮБ — шлюбні відносини, не зареєстровані в установленому порядку. Відповідно до законодавства ряду європейських держав (напр. Шотландії) і США, зареєстровані та фактичні шлюби породжують однакові правові наслідки. Українське законодавство визнає й захищає тільки такі шлюби, які укладені в державних органах реєстрації актів громадянського стану. Єдиним винятком є правило, закріплене Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 листопада 1944 р. "Про порядок визнання фактичних шлюбних відносин у разі смерті чи пропажі безвісти на фронті одного з подружжя", згідно з яким у разі смерті або пропажі безвісти на фронті одного з подружжя фактичні шлюбні відносини, що існували на 8 липня 1944 р., можуть бути встановлені в судовому порядку. ФАКТОРИНГ — 1) вид торгово-комісійної операції, що поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта; 2) операція з інкасування банком або іншою юридичною особою дебіторської заборгованості клієнта з виплатою суми одразу або в міру стягнення заборгованості. ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВО (в КК України вживається термін "Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних па- ===== 282 =— перів чи білетів державної лотереї") — за кримінальним законодавством злочин, який полягає у виготовленні з метою збуту, а також збут підроблених державних казначейських білетів (в даний час в Україні їх не випускають), білетів Національного банку України, металевої монети, державних цінних паперів (акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, казначейські зобов'язання держави) або іноземної валюти. Підроблення чи збут грошового знака, який не є в обігу ні в Україні, ні за рубежем, охоплюється поняттям шахрайства.
ФІЛІЯ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. За КК України Ф. п. є злочином. ФІЛІЯ (лат. Шіаііз — синівський) — в цивільному законодавстві відокремлений (представницький) підрозділ юридичної особи, розташований поза місцем її перебування, який виконує всі її функції або частину. Ф. не є юридичною особою. Юридична особа призначає керівника Ф., який діє на підставі доручення, виданого нею, і наділяє Ф. майном. Ф. діють на підставі положень, затверджених юридичною особою, і мають бути вказані в її установчих документах. ФІНАНСОВА ДИСЦИПЛІНА — сукупність вимог, установлених у законодавчому порядку стосовно функціонування фінансового механізму держави і обов'язок дотримувати їх усіма учасниками фінансових відносин. Ф. д.— одна із видів державної дисципліни, спосіб забезпечення законності. Вимоги Ф. д. визначаються: загальними принципами організації фінансової діяльності держави; специфічними умовами функціонування фінансів у структурних підрозділах матеріального виробництва та невиробничої сфери. Стан Ф. д. в державі впливає на організацію фінансового контролю, тобто цілеспрямовану діяльність законодавчих і виконавчих органів публічної влади й недержавних організацій, спрямовану на забезпечення законності й раціональності у фінансовій діяльності держави з метою ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових правовідносин. У разі порушення Ф. д. до підприємств, організацій застосовуються фінансові санкції. ФІНАНСОВА СИСТЕМА — сукупність взаємопов'язаних елементів фінансових відносин (фінансових інститутів, ланок фінансів), за допомогою яких держава формує, розподіляє та використовує грошові кошти. Ф. с. складається з: а) сукупності фінансових інститутів; б) сукупності державних органів, які здійснюють фінансову діяльність. За допомогою Ф. с. держава здійснює фінансову політику, спрямовану на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл та використання з метою забезпечення економічних перетворень у країні. ФІНАНСОВЕ ПРАВО — сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в галузі фінансової діяльності. Ф. п. є самостійною галуззю права, яка характеризується певним предметом і методом. Предметом Ф. п. виступають відносини, що виникають під час безпосередньої мобілізації, розподілу, перерозподілу й використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій. Основним методом фінансово-правового регулювання є метод владних приписів, який притаманний галузям публічного права. Джерелами Ф. п. є правові акти органів законодавчої та виконавчої влади й місцевого самоврядування, у яких містяться норми Ф. п., насамперед Конституція України, акти Верховної Ради та Президента, Кабінету Міністрів України. Окреме місце посідають акти (інструкції, листи, методичні вказівки) Національного банку та Міністерства фінансів України. Фінансово-правові норми взаємопов'язані, за своїм змістом поділяються на матеріальні та процесуальні. Вони диференціюються в розділи та інститути Ф. п. залежно від змісту врегульованих ними відносин. Зокрема, Ф. п. досліджує відносини в галузі державного бюджету, бюджетних і позабюджетних фондів, державних доходів та видатків; бюджетного фінансування; страхування, банківського кредитування та розрахунків; грошового обігу; фінансового контролю. Фінансово-правові відносини виступають юридичною формою вияву й закріплення фінансових відносин; їхніми особливостями є грошовий характер, нерівність сторін і зв'язок із фінансово-правовими актами, відповідно до яких пов'язані виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ - вид фінансової діяльності держави, який здійснюється органами публічної влади і недержавними організаціями з метою забезпечення законності та фінансової дисципліни у процесі мобілізації, розподілу й використання грошових коштів держави. Ф. к. у процесі фінансової діяльності сприяє забезпеченню додержання законності, охороні власності, правильному та ефективному використанню бюджетних коштів і різних фондів, допомагає боротися з порушеннями фінансової дисципліни. Ф. к. в Україні здійснюється системою спеціальних органів: Рахунковою палатою Верховної Ради України, Міністерством фінансів України, НБУ, Державною податковою адміністрацією України, 284 285
ФІРМА мчшв
Державним казначейством України, Державною контрольно-ревізійною службою, аудиторськими фірмами. ФІРМА (італ. Гігт, букв.— підпис, від лат. пптшї — міцний, надійний) — 1) у діловій та юридичній мові синонім поняття "комерційна організація" або "господарська організація". Відповідно до правового режиму, визначеного законодавством, Ф. може виступати як: а) головна компанія, що містить певну кількість спеціалізованих підприємств і відділень та місцевих і закордонних філіалів, контрольними пакетами акцій яких володіє головна компанія; б) холдингова компанія, до складу активів якої входять контрольні пакети акцій інших підприємств; 2) фірмове найменування, тобто будь-яка назва підприємства, установи чи організації, що має статус юридичної особи. Юридична особа, фірмове найменування якої зареєстроване у встановленому порядку, має виняткове право на його використання. ФОБ (англ. Ггее оп ЬоапЗ — франко-борт) — різновид комерційних умов поставки та оплати товарів (здебільшого при морських перевезеннях), за яких обов'язок продавця з поставки товарів вважається виконаним після того, як товар переданий через поручні судна в зазначеному порту відвантаження. З цього моменту всі витрати й ризики загибелі чи ушкодження майна має нести покупець. За умов ФОБ продавець має провести очистку товару від мита на експорт. В ціну реалізації входять ціна самого товару, транспортні витрати на його доставку та навантаження на борт судна. В разі доставки товарів іншими видами транспорту, зокрема залізничним, ФОБ набуває вислову «франко-вагон». ФОНД (лат. шпсіш — основа) — у цивільному праві не-комерційна організація, що не має членства. Засновується громадянами та (або) юридичними особами на підставі добровільних майнових внесків. Ф. має на меті соціальні, благодійні, культурні, освітні чи інші суспільно корисні цілі. Майно Ф. утворюється за рахунок внесків засновників, благодійних внесків, доходу від діяльності, передбаченої статутом, та на інших підставах, не заборонених законодавством. Ф. використовує своє майно для цілей, зазначених у його статуті. Термін «Ф.» застосовується і в фінансовому праві, норми якого регулюють відносини саме при формуванні, розподілі, використанні централізованих і децентр::.: і ваних Ф. коштів — відокремлених доходів держави та органів місцевого самоврядування з цільовим призначенням. Ф. бувають централізовані і децентралізовані. Утворюються на державному і місцевих рівнях. Ф. поділяються на бюджетні, цільові бюджетні Ф. коштів; державні і місцеві позабюджетні Ф. Децентралізовані Ф. коштів утворюються кожним господарюючим суб'єктом.
ФРАНШЙЗА ФРАХТУВАННЯ включенням вартості транспортних витрат у ціну товару. Ф. застосовується до оптових цін. Існують такі види Ф.: Ф.-завод; Ф.-перевізник; Ф.-вагон (судно), станція (порт, пристань) відправлення чи отримання; Ф.-склад постачальника; Ф.-борт тощо. Наприклад, Ф.-перевізник означає, що обов'язок продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у зазначеному місці й пункті. Умова може використовуватися для будь-якого виду транспорту, в т. ч. й комбінованого. ФРАНШЙЗА — 1) цивільно-правовий договір, за яким особа, яка має права на об'єкти інтелектуальної власності, передає певний обсяг своїх повноважень та необхідної для їх реалізації інформації іншій особі, згідно з вимогами законодавства країни дії Ф. Визначення поняття Ф. в галузі інтелектуальної власності в українському законодавстві немає, але воно сформоване світовою практикою, зокрема міститься в Постанові Комісії ЄС № 4087 від 1988 р.; 2) частина збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Визначення поняття Ф. міститься в Законі України "Про страхування" 1996 р. ФРАХТ (англ. ггеі§пі, нім. Ргаспі — вантаж) — одна з форд-! оплати морського перевезення пасажирів, багажу, вантажів або використання суден протягом певного часу. За згодою сторін установлюється для кожної конкретної угоди у вигляді фрахтової ставки. Ф. є обов'язковим лише для учасників угоди і протягом строку дії фрахтування (чартеру). Виражає ціну продукції морського транспорту і залежить від впливу конкуренції на фрахтовому ринку з урахуванням попиту та пропозиції на тоннаж і вантажі. Ставка Ф. встановлюється, як правило, за один порт навантаження і один порт розвантаження. За кожний додатковий порт стягується надбавка за тарифом або угодою сторін. Може застосовуватися ставка на базисні порти або вантажі. ФРАХТІВНИК — сторона в договорі фрахтування, що надає судно (групу суден), частину судна або певні суднові приміщення для перевезення за винагороду вантажу морем до порту призначення. ФРАХТУВАЛЬНИК — сторона в договорі фрахтування, що надає вантаж для перевезення морем до порту призначення. Серед обов'язків Ф. є обов'язок забезпечити своєчасне надання обумовленого вантажу та сплатити обумовлений фрахт. ФРАХТУВАННЯ — діяльність щодо укладення договорів найму судна (морського, повітряного) або групи суден для виконання рейсу, або ряду рейсів, або на обумовлений час. За комерційними умовами Ф. розрізняється за двома видами: для виконання конкретної транспортної роботи і Ф. на певний час. Практично Ф. здійснюється найчастіше приватними компаніями або спеціальними об'єднаннями осіб (брокерами). Порядок укладання договору Ф., а також його форма встановлюються транспортними статутами та кодексами. 10 5-558 У\. ХАБАРНИЦТВО — злочини, пов'язані зі вчиненням неналежних або невчиненням належних службових дій за винагороду у вигляді грошей, речей, послуг матеріального характеру, набуття якої-небудь майнової вигоди. У кримінальному праві України міститься три види злочинів, що охоплюються поняттям X.: одержання хабара, провокація хабара (лише службова особа), дача хабара (будь-яка особа). ХАЛАТНІСТЬ — див. Службова недбалість. ХУДОЖНЄ ЗАМОВЛЕННЯ - один із різновидів авторського договору; договір на створення твору образотворчого мистецтва з метою його публічного виставлення. Договір має бути укладений у письмовій формі. Обов'язкові умови договору X. з. такі: способи використання твору, що є об'єктом договору; строк виконання X. з.; територія, на яку передається право; розмір винагороди й (або) порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання твору, порядок і строки її сплати; інші умови, визначені сторонами. Після підписання договору автор отримує, як правило, 25 % суми винагороди. Остаточні розрахунки здійснюються після прийняття виконаного твору. Проведення розрахунків тягне за собою перехід права власності за виконаний твір до замовника. Ті права на використання твору, що прямо не зазначені в договорі, вважаються не переданими. ХУЛІГАНСТВО — злочин, що полягає у скоєнні навмисних дій, які грубо порушують громадський порядок і виявляють явну неповагу до суспільства, позначаються особливим цинізмом чи особливою зухвалістю. ЦЕДЕНТ — первісний кредитор, який передає належні йому права вимоги іншій особі (цесіонарію), що стає новим кредитором. Ц. зобов'язаний передати цесіонарію документи, які свідчать про право вимоги. Ц. несе відповідальність перед цесіонарієм за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником (див. також Цесія). ЦЕНЗ (лат. сепзиз, від сепзеге — здійснювати опис, перепис) — передбачені законодавством обмежувальні умови щодо особистого виборчого або інших прав. Виборчий Ц. як умова надання громадянину виборчих прав установлюється Конституцією або виборчим законодавством. ЦЕРКОВНИЙ ШЛЮБ — шлюб, укладений у церкві за релігійними! обрядами. За чинним законодавством України Ц. ш. не має правового значення. ЦЕСІЯ (лат. сезхіо — передача) — 1) уступка вимоги. Передбачається нормами цивільного права і являє собо передання кредитором (цедентом) належного йому права вимоги іншій особі (цесіонарію), яка стає новим кредитором. Ц. допускається, якщо вона не суперечить закот чи договору або коли не пов'язана з особою кредитора. Не допускається Ц. щодо відшкодування майнової шкоді!. викликаної ушкодженням здоров'я або заподіяне смерті. Ц здійснюється за згодою цедента із цесіонарієм не передбачає згоди на це боржника, який має бути лише повідомлений щодо проведення Ц. Боржник залишається зобов'язаним у колишньому обсязі і вправі перенести нового кредитора всі заперечення, що виникли до Н_  ЦИВІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗИВАЧ  Якщо боржник не був повідомлений щодо Ц., яка відбулася, то виконання зобов'язання цеденту визнається виконанням належному кредиторові; 2) у міжнародному публічному праві передача території однієї держави іншій за взаємною угодою. Найчастіше із Ц. пов'язують грошову або якусь іншу компенсацію.
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|