це документально не підтверджується (Див.: М. Жулинський. «Григорій Чупринка» 11 Літ. Україна.— 1988.— 25 серп.).
Самійленко Володимир Іванович (1864—1925) —український поет. Не прийнявши Жовтневої соціалістичної революції, емігрував за кордон. В 1924 р. повернуися на Україну.
С. 417. Філяпський Микола Григорович (1873—1938) — український поет, прозаїк, критик, мистецтвознавець.
Лепкий Богдан Сильеестрович (1872—1941) —український поет, належав до угруповання декадентського спрямування «Молода муза», прозаїк, автор літературознавчих праць.
Революції не запримітив [М. Рильський]...— Автор пародії має на увазі спрощене ставлення В. Коряка до цього питання.
...прислужилися українській літературі, бо виїхали за Петлюрою па еміграцію...— Автор висловлює думку критика, напевно, про окремих письменників дожовтневої генерації, які, мовляв, прислужилися українській радянській літературі тим, що залишили її, «позбавили» своєї присутності.
Далі «стрибок» через прірву... І нова пролетарська література...»— Автор пародії має на увазі спрощення проблеми розвитку пролетарської літератури, нібито одділеної прірвою од письменства попереднього періоду.
С. 418. Креше увесь час іскри...— Метафора: збірка лірики В. Еллана має назву «Удари молота і серця».
Кулик Іван Юліанович (1897—1941) —український радянський поет, прозаїк, державний діяч.
С. 419. Йогансен Майк.— Див. приміт. до твору «Року сьомого...»
М. Зеров — Воскресла (Початок української літератури). Твір в зібраннях творів письменника кінця 20х — початку 30х років.
Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 91—93.
С. 420. Загул Дмитро Юрійович (1890—1941) —український радянський письменник, поет, перекладач, літературознавець. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.
Савченко Яків Григорович (1890—1937) —український радянський письменник, поет, критик. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.
Семенко Михайло (Михайль) Васильович (1892—1937) —український радянський поет, лідер футуристів. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.
Слісаренко Олекса Андрійович (1891 —1937)—український радянський письменник, поет, прозаїк. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.
Поліщук — переписав.— Натяк на поспішність у творчій праці.
С. 421. Зеров [...] дав кілька прекрасних перлин новітньої української поезії, написаних Гомером, Одіссеєм і іншими грецькими письменниками...— В жартівливообразній формі мовиться про поезії М. Зерова на античні мотиви, зокрема «Одіссеї» древньогрецького легендарного поета Гомера; в цьому ж плані сприймається жартівливий вислів про поезії, нібито написані Одіссеєм, тобто — героєм згаданої поеми.
Бодлер Шарль (1821—1867) —французький поет, попередник французького символізму,
Юр. Меженко — Критичні замітки. Твір надруковано в збірці «Вишневі усмішки літературні», інших зібраннях кінця 20х — початку 30х років.
Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 94—96.
С. 421. Меженко Юрій Олексійович (справжнє прізвище — ІвановМеженко, 1892—1969) — український радянський бібліограф, критик.
Я. Мамонтов— Коли народ уже визволивсь (Трагедія на 2 акти). Твір надруковано в збірці «Вишневі усмішки літературні», інших зібраннях кінця 20х — початку 30х років.
Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 97—100.
С. 424. Мамонтов Яків Андрійович (1888—1940) —український радянський письменник, драматург, критик, мистецтвознавець.
Коли народ уже визволивсь — перефразована назва п'єси Я. Мамонтова «Коли народ визволяється» (1924), яку, власне, і взято в основу пародії.
УСМІШКИ ТЕАТРАЛЬНІ
Остап Вишня в 20і роки, як і другій половині 40х — першій половині 50х, часто виступав на сторінках газет і журналів із театральними усмішками портретного плану, усмішкамкрецензіями на драматичні вистави, опери, з критичними театральними замітками тощо. Найпримітніші з них склали його окрему збірку «Вишневі усмішки театральні» [X.]: ДВУ, 1927. У збірці надруковані: «Дев'яносто сім», «Хто винен?», «Так ні чорта й не вийшло», «Юра Гнат», «Народна артистка», «Пластика», «Дуже музичні рецензії на Харківську оперу 1924 року»: «Руслан і Людмила», «Князь Ігор», «Сказки Гофмана», «Фауст», «Самсон і Далила», «Лоенгрин». Усі вони, за винятком усмішки «Народна артистка», що хронологічно відноситься до 1927 p.,— подаються компактною добіркою в цьому томі. До того ж добірку доповнено театральними усмішками «До логічного краю», «Та й чого замовкли?», «Театр імені Заньковецької», «Вій».
«Дев'яносто сім». Вперше з підзаголовком у дужках «Укрдерждрама» надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» — «Література. Наука. Мистецтво».— 1924.— ЗО листоп.
Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 103—106.
С. 427. Мусій Копистка, Серьога Смик, Іван С т о н о ж к а. Вас ьк о — та інші згадувані в усмішці особи — персонажі революційної п'єси Куліша М. Г. (1892—1940) «97» (1924).
Хто винен? Вперше з підзаголовком у дужках «Гумореска» надруковано в журн. «Сільський театр».— 1926.— № 1.— С. 20—22.
Подасться за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 107—111.
С. 429. ...драматичний гурток, злитий...— Тут «злитий» у розумінні злютований, міцний єдністю.
С. 430. «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1887)—п'єса М. Старицького.
«Невольник» (1872) —п'єса М. К ропивницького.
Юра Гнат. Вперше (з підзаголовком «Театральні силуети»), надруковано в журн. «Всесвіт».— 1925.— № 2.— С. 14—15.
Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 116—121.
С. 432. Юра Гнат Петрович (1888—1966)—український радянський актор, режисер, народний артист СРСР, лауреат Державної премії СРСР (1949, 1951).
С. 433. .„йорданською водою бризкали...— тобто освяченою на річці в день свята Іордана (6 січня за ст. ст.), що, за церковним вченням, провадиться на честь хрещення Ісуса Христа.
С. 434. «Молодий театр» — товариство українських акторів у Києві (1916—1919), засновано Лесем Курбасом.
.„організація в Вінниці театру імені Франка...— 1920 р. засновано у Вінниці. Г. Юра був одним з його організаторів. (З часом Київський український драматичний театр ім. Іван» Франка).
С. 435. «Суєта» — п'єса І. КарпенкаКарого (І. К. Тобілевича, 1845—1907).
«Пластика». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1924.— 6 лют., з таким підзаголовком: «Усмішка. Взагалі і до гастролів Айседори Дункан — зосібно».
Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 126—129.
До логічного краю. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1923.— 13 листоп.
Подається за першодруком.
С. 439. Шість років Державний академічний театр у Харкові на чолі з Аксаріним годував нас «клубничкою».— Автор гостро виступає проти обивательщини, міщанства в роботі Харківського російського академічного театру, посилається на статтю «Очистить немедленно» в газ. «Коммунист» (1923 р.— 11 листоп.), спрямовану проти «аксарінщини» (директором театру був Аксарін). Як мистецький колектив «з революційним репертуаром», реалістичний, пов'язаний із життям, підтримується театр ім. Івана Франка, відкритий у Харкові 7 листопада,— Остап Вишня й раніше уважно стежив за його становленням і зростанням.
Та й чого замовкли? Вперше надруковано — з приміткою від редакції: «В порядку обговорення!» — в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» — «Література. Наука. Мистецтво».— 1924.— 7 груд.
Подасться за першодруком.
С. 441. ВУФКУ — Всеукраїнське фотокіноуправління.
Театр імені Заньковецької. Вперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» — «Література. Наука. Мистецтво.» — 1924.— 31 груд. Подається за першодруком.
С. 441. Заньковецька Марія Костянтинівна (справжнє прізвище — Адасовська, 1854—1934) — артистка дожовтневого і радянського театру, брала участь у створенні першого стаціонарного театру в Києві (1906) і Народного театру (1918, Київ. Нині — Український драматичний театр ім. М. Заньковецької у Львові), народна артистка УРСР (1923).
С. 442. «Гайдамаки» — інсценізація поеми Т. Г. Шевченка, здійснена Лесем Курбасом (1887—1942), режисером театру «Березіль».
"Ave Maria" — п'єса Я. Мамонтова.
Романицький Борис Васильович (нар. 1891) —український радянський актор, режисер, народний артист СРСР (1944), лауреат Державної премії СРСР (1950).
Чичорський Ростислав Львович.— Див. приміт. до ТЕору «Київ».
Яременко Василь Сергійович (1895—1976) — радянський актор, народний артист СРСР (1954), лауреат Державної премії СРСР (1950).
Мещерська Гаина Юхимівна (справжнє прізвище — Панченко, 1876—1951) —українська радянська актриса, народна артистка УРСР (1946).
Любарт Варвара Антонівна (справжнє прізвище — КолишкоЛюбарт, 1898—1967)—українська радянська актриса, народна артистка УРСР (1947), лауреат Державної премії СРСР (1950).
Ярошенко Митрофан Корнійович (1858—1926) —український актор, режисер.
Корольчук Олександр Іванович (1883—1925)—український радянський актор і режисер.
«Вій». Вперше надруковано в журн. «Всесвіт».— 1925.— № 6. Подається за першодруком. .
С. 443. «Вій» — музичний гротеск, створений Остапом Вишнею за творами російського письменника М. В. Гоголя та українського драматурга М. Кропивницького (1840—1910), «приземлений» до тогочасної дійсності, поставлений 26 березня 1925 р. в Харкові у драматичному театрі ім. І. Франка. Твір вийшов також окремим виданням: «Вій». Музичний гротеск на 4 дії з співами, з танцями, з горілкою і з чим хочете (за Гоголем і Кропивницьким). X.: ДВУ, 1925 (Театральна бібліотека).
Петрицький Анатолій Галактіонович (1895—1964) — український радянський живописець і театральний художник, народний художник СРСР (1944), лауреат Державної премії СРСР (1949, 1951). Працював над художнім оформленням вистав у театрах Харкова, Києва, Москви. Автор ряду живописних полотен.
«Молодий театр».— Див. приміт. до усмішки «Юра Гнат».
Мордкіп Михайло Михайлович (1880—1944) — російський артист балету, балетмейстер, педагог.
«Лісова пісня».— Мається на увазі постановка на сцені українського театру в Харкові в січні 1924 р. Остап Вишня відгукнувся на згадану виставу театральною рецензією (усмішкою) «Лісова пісня» (Франківці. 29—30 січня 1924 року)».— «Вісті ВУЦВК».— 1924.— І лют.
«Тарас Бульба».— Мова йде про одну з постановок опери «Тарас Бульба» М. В. Лисенка (1842—1912).
ДУЖЕ МУЗИЧНІ РЕЦЕНЗІЇ НА ХАРКІВСЬКУ ОПЕРУ 1924 РОКУ
Деякі «музичні рецензії» («Князь Ігор», «Руслан і Людмила») автор подав як відгуки ііз харківську оперу 1924 року, хоча надруковані вони в пресі в кінці і 923 р. і стосуються оперних вистав цього ж
часу. Ймовірно, вмішуючи ці театральні усмішки під такою рубрикою (див.: Усмішки.— Т. 4.— С. 131 —152), він мав на увазі театральний сезон 1923—1924 pp.
«Руслан і Людмила». Вперше надруковано з підзаголовком «Музична рецензія» в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1923.— 11 жовт.
Подасться за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 133—136.
С. 445. «Руслан і Людмила» (1842) — опера російського композитора, основоположника російської музичної школи Михайла Івановича Глінки (1804—1857).
С. 446. Лебедєва Єадокія Яківна (1903) — радянська артистка оперети, заслужена артистка РРФСР (1943), лауреат Державної премії (1950).
Рейзен Марк Осипович (нар. 1895) — радянський співак, народний артист СРСР (1937), лауреат Державної премії СРСР (1941, 1949, .1951).
Донець Михайло Іванович (1833—1941) — український радянський співак, народний артист УРСР (1930).
С. 447. Н. Малько — ймовірно, Микола Андрійович Малько (1883— 1961) — російський і український диригент, педагог, працював у оркестрах Харкова (1923), Кисва (1923—1925).
«Князь Ігор». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦБК».— 1923.— 2 листоп.— з підзаголовком, поданим в дужках: «Музична рецензія на виставу в Держопері 31X 1923 р.».
Подасться за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 137—140.
«Князь Ігор» — опера російського композитора Бородіна Олександра Порфировича (1833—1887), завершена РимськимКорсаковим Миколою Андрійовичем (1844—1908) і Глазуковим Олександром Костянтиновичем (1865—1936).
Подасться за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 137—149.
С. 447. Князь Ігор (1150—1202) — Ігор Святославич, князь новгородсіверський (з 1178 p.), чернігівський (з 1198 p.). В 1185 р. організував невдалий похід проти половців, що стало темою пам'ятки давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім».
С. 448. ...в... 11 у і йолі Курської губернії.— Путивль за зміненим адміністративним поділом місто, райцентр Сумської області на Україні, перші згадки про нього відносяться до 1146 р.
— Самі,— мовляв,— «триста лет» тої свободи добивались! — Мається на увазі трьохсотлітнє царювання династії Романових у Російській імперії.
«Сказки Гофмана». Твір надруковано в збірці «Вишневі усмішки театральні» (1927) та інших виданнях.
Подасться за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 141—144.
С. 450. «Сказки Гофмана» (постановка 1881 р.) — опера французького композитора Жака Оффенбаха (1819—1880).
С. 451. Йому й «баркаролу» грають... — Баркарола — пісня італійських гондольєрів, якій притаманні плавна, ніжна мелодія і мінорна тональність.
Сабінін Лев Родіонович (справжнє прізвище — Теплинський Лев Олексійович, 1874—1955)—український радянський актор і режисер, заслужений артист У.'СР (1941).
С. 452. Хвостов — ХвостенкоХвостов Олександр Веніамінович (справжнє прізвище — Хвостенко, 1895—1968) — український радянський театральний художник і графік, ілюстрував журн. «Червоний перець».
«Фавст». Твір надруковано в збірці «Вишневі усмішки театральні» та інших виданнях.
Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 145—147.
С. 452. «Фауст» (1859)—опера французького композитора Шарля Франсуа Гуно (1818—1893).
«Самсон і Далила». Твір надруковано в збірці «Вишневі усмішки театральні» (1927) та інших виданнях.
Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 148—149.
С. 454. «Самсон і Далила» (1876) —опера французького композитора Шарля Каміля СенСанса (1835—1921).
С. 455. Філістимляни — з 12 ст. до н. е. поселенці на південносхідному узбережжі Середземного моря. Війни філістимлян з іудеями знайшли відбиття в біблійних оповідях; од «філістимляни» походить назва Палестина.
«Лоенгрин». Твір надруковано в збірці «Вишневі усмішки театральні» та інших виданнях.
Подається за виданням: Усмішки.— Т. 4.— С. 150—152.
С. 456. «Лоенгрін» (1848) — опера німецького композитора Вільгельма Ріхарда Вагнера (1813—1883).
«Галька». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1924.— 2 лют.— з підзаголовком у дужках: «Державна опера. 31.1.1987 року. Бенефіс М. І. ЛитвиненкоВольгемут».
Подається за першодруком.
С. 458. «Галька» (1848).— Див. приміт. до твору «Вісті».
Козловський Іван Семенович (нар. 1900 р.) — радянський співак, народний артист СРСР (1940), лауреат Державної премії СРСР (1941, 1949).
РЕП'ЯШКИ
Остап Вишня часто виступав на сторінках газет з лаконічними гумористичними, сатиричними нотатками, коментарями з приводу конкретних негативних фактів і явищ. Цій короткій формі сатири та гумору він дав своєрідне визначення — реп'яшки. Добірку кращих з них письменник видав у 1924 р. окремою книжкою («Реп'яшки. Жменя перша».— К.: «Червоний шлях»). Бібліотека селянина, сер'я красного письменства, № ЗО), до якої ввійшли 34 твори. Напевно, зважаючи на характер реп'яшків, пов'язаних з висміюванням конкретнодокуменгальних фактів, автор не повертався потім до питання про підготовку другої, третьої книжки («жмені» другої, третьої і т. д.), цих коротеньких, між
тим, часто дотепних і ущипливих творів. Між тим, чимало з них з часом втрачали ідейновиховне значення, актуальність.
До пропонованого видання включено ряд кращих із чималої кількості опублікованих свого часу реп'яшків.
Подаються за першодруком.
На себе глядя... Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1923.— 9 листоп.
Хитре чудо. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1923.— 16 листоп.
Інтереси для держави. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1923.— ЗО листоп.
Богодухівська голова». Свиня ізюмська. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1923.— 5 груд.
С. 461. Драгоманов Михайло Петрович (1841—1895) —український письменник, історик, фольклорист. З 1876 р.— жив в еміграції.
«Червоний дрюк». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1924.— З січ.
«Браги просвещения». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— і 924. 17 квіт.
Робію з особливим задоволенням. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1924.— 23 квіт.
Весела братія. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1924.— 7 трав.
ЗМІСТ
«Мою роботу рецензував паро д!»
Юрій Цеков................ 6
Ленін (Жалоба)................. 42
УСМІШКИ. ФЕЙЛЕТОНИ. ГУМОРЕСКИ. 1919—1925
Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом
для конституції бути не може)......... 44
Про велике чортзнащо.............. 45
Антанта (Науковий вислід)............ 46
Чудака, їйбогуі................. 50
«Діли небесні».................. 51
Страшний суд.................. 55
Лист із села................... 56
Ще як сельбудів не було............. 58
У школі.................... 59
Tcnipora mutantur................ 60
Про протоки.................. 62
Спеціально дворянський............. 63
«Кустарі».................... 65
Що скоїлося в Італії (Популяризація)....... 66
«Робітниче законодавство»............ 67
Умовив..................... 68
«З'їзд»..................... 69
«Усипка, утечка, усушка й утруска» (Теорія)..... 70
Дружні поради................ 72
За дітей.....• •............. 73
Страхіття.................... 75
Та й борись!.................... 75
З царями нехарашо................ 77
Газета — дуже велике діло............ 78
Відповідь на меморандум англійського його величества уряду................ 81
Як Керзон у Білому морі рибу ловив і що з того
всього може вийти.............. 82
«Государиться»................... 83
Теорія без практики............... 85
Походження світу (Наукова праця. Власне, науковопопулярна) ............... 86
ВИШНЕВІ УСМІШКИ СІЛЬСЬКІ
Подорожні враження.............. 89
Ось воно — село оте!............... 92
«Земля оброботки трсбусть»............ 96
«Головполітосвіта»................ 99
«Жінвідділ»................... ' 0'
Освіта..................... 104
«Село — техніка» ................ '06
«Село — книга»................. '08
«Ох і лікували нас...»............... ' "
Як ми колись учились............... "б
Жнива..................... 118
На Гомільшу!.................. 121
Пропащі люди.................. '25
У хвості сила.................. '28
Мед...................... '30
Як я рибу ловив................. '32
ВИШНЕВІ УСМІШКИ київські
Харків — Київ (Дорогою)............ 135
Київські чудеса................. '39
Сліпці ..................... '43
Пролетарський сад................ '47
«Імені Шевченка» (Мабуть, не фейлетон)...... 151
Всесоюзна сільськогосподарська виставка...... 153
Всесоюзна виставка одкрита.......... 153
Чудотворецьмолоток............. 157
Що може іноді вийти, як не додумає хтось, хоч би він
був окрвиконкомом.............. 159
Дмитрівська власть працює (3 натури)....... 161
На перший приз................. 162
Ну куди його?.................. 164
Кого до Рад вибирати.............. 165
1 тоскно буде... І журно буде.............. 166
Нічого нарікати................. 167
Самі тобі чудеса!................. 163
А ви отак!................... 169
Не дурак король................... 170
Такий досвід—і не оцінили!............ 171
Вечорниці.................... 173
Пошли, доле, всім такої смерті........... 176
Ніц не бендзе!.................. 177
«Пожалуйте!».................. 178
І тут ми пасемо задніх................. 179
Про свині, про поросята, про ковбаси, про кендюх та
про різні дуже смачні речі........... 181
От тобі й маьш!................. 183
По інстанціях!.................. 184
Щоправда, топравдаї............... 185
Як раду тій землі дати (До земельної наради) .... 186
Чий Шевченко?................. 189
Київ (Усмішка. Ретроспективна, коли можна так
сказати) .................. 191
Як гусениця у дядька Кіндрата штани з'їла (Чистісінька правда)................ 195
Дуже важливі справи і як їх вирішити. Сільське
господарство................. 197
Бережіть ліси.................. 198
«Великдень»................... 199
Селянська виграшна позика............ 201
Вибори на селі.................. 202
Дорого це все коштує............... 204
Ага, будеш?!.................. 206
Дитячий тиждень................ 207
Ах, молодість!................... 208
Збільшити продукційність прації.......... 210
Щоб селянство вас поважало........... 213
Про продукційність праці в сільському господарстві та
про те, як тую продукційність збільшити..... 215
Охорона материнства й дитинства (До з'їзду) .... 218
Борімось за книжку!............... 220
Земля — Місяць — Марс............. 221
Та вчіться ж!.................. 223
Вперед, хлопці!................. 224
Хмара (Вважайте за передову статтю. Програмову,
сказать би)................. 225
Важкі часи настали... (До жіночого з'їзду)...... 226
Пишіть... Пишіть................... 229
Діла єгипетські................. 230
Гірше совки озимої, гірше «уравнительного» податку! . 231
Тепер не штука................. 233
Сон кобили вороної............... 235
ВИШНЕВІ УСМІШКИ КРИМСЬКІ
Сімферополь — Ялта (Подорож)......... 238
Крим ..................... 242
Море (Дещо з природознавства).......... 246
Гори...................... 249
Там, де цар пішки ходили............... 252
Алупка..................... 255
Гурзуф..................... 257
Ялта...................... 259
Туристи....................262
Природа й люди................. 264
Життя татарчине................ 267
На татарській виставі............... 273
На вітрилах................... 277
По камбалу!................... 230
Бережком!.. Бережком!.............. 285
«Діва» й «Монах» (Легенда)............ 290
Кримська ніч (Лірика з екзотикою)........ 292
Кримський місяць (І це лірика).......... 294
Кримське сонце................. 296
Пляж ..................... 299
Причини й наслідки...............303
«Руль» на трупи!................. 304
«Пожалуйте» .................. 305
Круті часи................... 307
Горе (Бувальщина)............... 308
А ви кажете..................... 310
Як? —Отак! .................. 311
Чоговонотак?.................. 315
«Недалечко червоне яєчко» ............ 316
Тиждень лісу.................. 318
Як одне теля одного дядька било (Чистісінька правда) . 318
Понад туманами (Перша аероподорож)....... 320
Ланцюговий міст у Києві є!............ 328
Дніпром .................... 330
Кременчук (Така собі усмішка: пересадочна) .... 334
Я б не святкував................. 339
Як я в Харкові «трахторного двору» шукав (Бувальщина) 341
Що посовітуєш?!................ 343
Альтернатива .................. 344
«Стребилівка» (Натура)............. 346
Ну що ж, регульньом! (З недавнього минулого) .... 347
Найпекучіші справи споживчої кооперації...... 349
Справи кооперативні............... 351
Голосномовець ................. 353
Перші кроки (Поради для ще не українізованих) . . . 355
І там таке саме................. 357
Тіпун вам на язик!................ 358
Вольовий спосіб................. 360
«Конфуз».................... 363
Українізація .................. 364
УСМІШКИ ЛІТЕРАТУРНІ
Письмепники.................. 367
«Плуг» (Усмішка) ............... 370
«Понеділок» (Моментальна фотографіяшарж) . . . 377
Року сьомого.................. 381
«Вісті» ,
«Вісті» 1921 року (Тічі предків незабутих) .... 386
«Вісті» 1924 року (Напередодні 1000 числа) . . . 390
Про «Всесвіт»..................397
Що добре — то не поганої.............398
ЛІТЕРАТУРНІ ШАРЖІ
М. Хвильовий — Синя трясовина........ 400
Г. Коцюба — Земляний син........... 406
Гр. Косинка — Однокутний бій.......... 410
В. Коряк — 1. Шевченко і канарейка........ 412
II. Померла (Кінець української літератури) . . . 413
III. Шість і шість.................416
М. Зеров — Воскресла (Початок української літератури) 419
Юр. Меженко — Критичні замітки.........421
Я. Мамонтов — Коли народ уже визволивсь (Трагедія на 2 акти)...............424
УСМІШКИ ТЕАТРАЛЬНІ
«Дев'яносто сім» (Укрдерждрама)......... 427
Хто синен?................... 429
Юра Гнат.................... 432
«Пластика»................... 436
До логічного краю................ 439
Та й чого замовкли?.............. 440
Театр імені Заньковецької ........... 441
Вій ..................... 443
Дуже музичні рецензії на Харківську оперу 1924 року
«Руслан і Людмила»............ 445
«Князь Ігор»................ 447
ьСкизки Гофмана».............. 450
«Фавст» .................. 452
«Самсон і Далила».............. 454
«Лоенгрин»................. 456
«Галька».................. 458
РЕП'ЯШКИ 1923—1924
На себе глядя.................... 460
Хитре чудо................... 460
Інтереси для держави............... 461
Богодуківська голова............... 461
Свиня ізюмська................. 461
«Червоний дрюк»................ 462
«Враги проекещешііі».............. 463
Роблю з особливим задоволенням.......... 463
Весела братія.................. 464
Литературнохудожествешюе издание
ВИШНЯ Остап Губенко Павел Михайлович
СОЧИНЕНИЯ
в четырех томах том і
Усмешки,
фейлетони,
юморески
Автор предисловия Ю. И. ЦЕКОВ
Подготовил тексти, составлсние и примечания И. В. ЗУБ
Ответственньїй редактор И. Ю. ДЗБВЕРИН
Киев, издательство художественной литературн «Днипро»
На украинском языке
Редактор С. . Шеоцова Художис оформлення Є. Ф. Сендзюка Художній редактор \ Т. Конєв Технічний редактор Н. К. Достатня Коректори А. Л. Алейникова, Н. С. Глущенко
ИБ № 3476
Здано до фотоскладання 11.07.88. Підписано до друку 23.11.88. Формат 84Х 108 Уз2. Папір друкарський № 2. Гарнітура тайме. Друк високий. Умови, друк. арк. 27,72. Умови, фарбовідб. 27,72. Обл.вид. арк. 30.458. Тираж 150 000 пр. Зам. 8801. Ціна 2 крб. 50 к.
Видавництво художньої літератури «Дніпро». 252601, КиївМСП, вул. Володимирська, 42.
Харківська книжкова фабрика ім. М. В. Фрунзе , 310057, Харків57, вул. ДонеиьЗахаржсвського, 68.
Вишня Остап (Губенко Павло Михайлович).
В55 Твори: В 4 т. Редкол: І. О. Дзеверін (голова) та ін.— К.: Дніпро, 1988 — Т. 1: Усмішки, фейлетони, гуморески, 1919—1925 Авт. передм. Ю. І. Цеков; Підгот. тексти, упоряд. і склав приміт. І. В. Зуб. 526 с.
ISBN 5308000539 (т. 1)
ISBN 5308002584
До тому ввійшли усмішки, фейлетони, гуморески Остапа Вишні (Губенка Павла Михайловича, 1889—1956). З перших кроків своєї літературної діяльності видатний український радянський сатирик і гуморист піднімав важливі питання соціального і політичного життя країни, нещадно викривав усе, що заважало рухатися вперед.
_ 4702590200—067
передплатне ББК 84Ук74
М205(04)—88
Достарыңызбен бөлісу: |