емпіріокритицизму. У центрі цієї філософії стоїть
поняття досвіду. Але досвід емпіріокритицизм розглядав
не як відображення об'єктивного світу, аяк внутрішній зміст
свідомості, людських переживань, які виникають незалежно
від впливів зовнішнього світу, — як потік відчуттів, очищених
від субстанції, причинності і взагалі від об'єктивної
реальності. На цьому ґрунті емпіріокритицизм заперечує
достовірність людських знань, спроможність науки
пізнавати об'єктивну істину.
5. Агностицизм окремих течій сучасної філософії.
Конвенціоналізм вважає, що теорії і поняття є не
відображеннями об'єктивного світу, а наслідками довільної
угоди, конвенції між ученими, що укладається за
принципами «зручності» і «економії мислення». Елементи
конвенціоналізму
властиві
неопозитивізму,
прагматизму, операціоналізму.
Те, що агностицизм проіснував протягом більш ніж
дві тисячі років, — не випадковість. У його основі лежать
різноманітні причини, що їх називають корінням
агностицизму. До них належать: складність і суперечливість
процесу пізнання; обмеженість почуттєвого пізнання,
можливість у ньому помилок і ілюзій; складність логічного
пізнання; історична обмеженість і неповнота знань та інші.
Водночас принципову можливість пізнання сутності
речей визнають більшість інших філософських напрямків,
які належать як до матеріалізму, так і до ідеалізму. Так,
сучасний матеріалізм виступає проти агностицизму в будь-
яких його формах і послідовно проводить принцип
пізнаванності світу. Своє твердження про те, що людина
може достовірно пізнавати світ, матеріалізм виводить з да-
них наук і соціально-історичної практики. Той факт, що
людина може цілеспрямовано діяти в навколишньому
світі, досягати бажаних результатів, ґрунтуючись на
певних знаннях, свідчить про достовірність цих знань, а
отже — про можливість пізнаванності світу.
Проблему пізнавально-практичного ставлення людини
до навколишнього світу вивчає гносеологія (від грец, —
гносис — пізнан-щлогос — учення, наука), або теорія
пізнання. Теорія пізнання
Достарыңызбен бөлісу: |