Розділ 8 Пізнання
як відображення і діяльність
У шостому розділі була розкрита сутність
людської свідомості. Як випливає з її аналізу,
основою свідомості є не що інше, як знання про
світ, про природу, про суспільство, про людину,
нарешті, про саму себе. Знання — це спосіб, завдяки
якому свідомість існує. Але тоді виникає низка
питань. Що таке знання? Що може знати людина
про світ, в якому вона живе, і як вона може впливати
на нього? В чому полягає пізнавально-практичне
відношення людини до зовнішнього світу? Це не
прості питання. Від їх розв'язання залежать життєві
орієнтації людини та її цінності. Зрештою все життя
людини залежить від її діяльності, яка грунтується
на знаннях. Вирішення цього питання — одне із
специфічних завдань філософії. Інші наукові
дисципліни вивченням особливостей процесу
пізнання не займаються. Теорія пізнання якраз і ста-
новить той розділ філософії, який відповідає на
поставлене питання.
Мета розділу: з'ясувати, в чому полягає
сутність і смисл пізнання.
Пізнання як предмет філософського
аналізу
Філософів завжди хвилювала проблема пізнавального
ставлення людини до дійсності. Вони шукали відповіді
на питання: які закономірності пізнавальної діяльності
людини; які її можливості та здібності; які передумови,
засоби та форми пізнання; які умови й критерії його
істинності й достовірності. Але головними у філософії
були і є питання про відношення знання про світ до власне
світу, чи спроможна наша свідомість (мислення, відчуття,
уявлення) давати адекватне відображення дійсності?
На останнє питання існували в минулому й існують
сьогодні різні відповіді. Так, своєрідну точку зору
захищає філософський напрямок, що відомий Як
агностицизм. Поняття агностицизму введено англійським
природознавцем Томасом Гекслі. Агностицизм (від грец.
а — не, гносис — знання), — це філософське вчення, яке
Достарыңызбен бөлісу: |