населення, плюралізмом думок, наявністю
великої кількості різних
неформальних організацій;
3) практика в різних сферах життя суспільства, таких як право
ва сфера, освіта, охорона здоров'я, мистецтво й інших. Значення
даних видів практики в сучасному суспільстві також зростає. Це
пов'язано з тим, що в постіндустріальному суспільстві у людини є
можливість приділяти більше часу й уваги своїй освіті, здоров'ю,
захисту своїх прав і свобод, розвитку своїх здібностей тощо;
4) науково-експериментальна діяльність. Це особливий вид
практики. Сучасна наука неможлива без використання різних при
ладів, реактивів, вимірювальних стендів, полігонів, комп'ютерів.
Особливістю цього
виду практики є те, що вона має справу з мате
ріальним елементом науки і ставить собі за мету не виробництво
нових матеріальних цінностей, а накопичення нових знань. Науко
во-експериментальна практика є ланкою між теоретичною і прак
тичною діяльністю.
Таким чином, суспільна практика охоплює всі сторони життя
суспільства: матеріальну,
суспільно-політичну, суспільно-гумані-
стичну, науково-експериментальну.
Практика існує у єдності з пізнанням. Вони пов'язані так міцно, що їх
можна розглядати як дві сторони єдиного процесу. Практика — це
матеріально-предметна діяльність, а пізнання — ідеально-образна
діяльність. Однак не слід ототожнювати практику і пізнання. За
спо-
собом і результатом діяльності практика і пізнання виступають як
протилежності. Практика — це виробництво матеріальних речей,
перетворення суспільних відносин самої людини, а пізнання — це
розробка ідей, знань, моральних норм і т. ін.
По
відношенню до пізнання практика виконує такі функції
(схема 8.2):
а) практика є вихідним пунктом пізнання. Із практично актив
ного ставлення людини до світу формується свідомість людини.
Вона змушує зосередити пізнавальну діяльність на дійсності, яка
вимагає свого перетворення і яка є практично важливою;
б) практика є рушійною силою розвитку пізнання. Вона ставить
перед пізнанням певну мету і вимагає її вирішення. Із потреб су
спільної практики виникли всі науки. Навіть така, здавалось би, аб
страктна наука, як астрономія, і та зародилась як відповідь на потре
би землеробства і мореплавства. Із необхідності будівництва різних
споруд, ремесла і землеробства зародилась і розвинулась механіка.
Потребою в лікуванні було
зумовлене виникнення медицини, ана
томії, фізіології та ін. Сьогодні, як ніколи, підтверджується думка про
те, що загальні потреби практики, виробництва рухають вперед
і
До практики, як критерію істини, треба підходити діалектично.
Практика як критерій істини і абсолютна, і відносна. Абсолютність її
полягає в тому, що тільки практика в кінцевому підсумку дає мож-
ливість розмежувати істинність і хибність наших знань, дійсність і ви-
димість, розкриваючи таким чином пізнаванність світу. Відносність
практики, як критерію істини, пов'язана з її історичним характером.
На кожному етапі історичного розвитку практика не може повністю,
в усіх деталях підтвердити або заперечити існуючі знання. Вона може
підтвердити істинність лише головного змісту теорій або уявлень.
Завжди існують такі теоретичні положення, які не можуть бути ні до-
ведені, ні заперечені практикою свого часу. Можна сказати, що прак-
тика як критерій істини обмежена своїм власним історичним рівнем,
який визначає її можливості у винесенні «вироку» знанням;
д) практика виступає кінцевою метою пізнання. Пізнання відбу-
вається не заради його самого, а для задоволення якихось практич-
них потреб. Людство здійснює великий Подвиг пізнання, віддаючи
йому велику частку засобів свого існування саме заради свого існу-
вання, задоволення практичних потреб. На кожному етапі розвит-
ку людства перед ним постають нові практичні завдання, розв'язу-
вати які можна лише за допомогою подальшого розвитку пізнання.
До сказаного слід додати, що практика розкриває пізнавальні
здібності людей, створює те соціальне середовище, що сприяє отри-
манню знань, їх накопиченню, забезпечує передачу їх поколінням.
Отже, практика з початку і до кінця обумовлює пізнання, надає йому
суспільного характеру.
Таким чином, з'ясувавши основні елементи процесу пізнання, ми
можемо дати його визначення.
Пізнання — це процес цілеспря-
Достарыңызбен бөлісу: