Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів


розвитку матерії , а суспільство — її найвища ступінь



Pdf көрінісі
бет127/204
Дата25.09.2023
өлшемі7 Mb.
#478487
түріНавчальний посібник
1   ...   123   124   125   126   127   128   129   130   ...   204
danilyan-og-taryanenko-vm-osnovi-flosofyi

розвитку матерії , а суспільство — її найвища ступінь. 
Суспільство — це частина матеріального світу, що 
відокремилась від природи і являє собою форму 
життєдіяльності людей, яка історично розвивається. Але, 
ставши особливою формою руху матерії, суспільство не 
пориває своїх відносин з природним середовищем. 
Природа і суспільство перебувають в органічному 
зв'язку і єдності Це виявляється, по-перше, в тому, що 
суспільство виникло як продукт природи внаслідок 
тривалої еволюції. Єдність природи та суспільства міститься 
в самому генезисі суспільства. Фактично це доводиться 
принциповою спільністю устрою багатьох органів людини і 
тварини, спільністю їх біологічних та фізіологічних функцій 
(дихання, травлення, розмноження, асиміляції, дисиміляції 
та ін.); по-друге, суспільство не може існувати окремо й 
незалежно від природи. Людина живе природою, вона її 
частина. З нею людина, щоб не вмерти, повинна 
залишатись в процесі постійного спілкування; по-третє, 
єдність 
природи 
й 
суспільства полягає в їх 
матеріальності. Матеріальність знаходить своє вираження в 
загальному зв'язку процесів і предметів; всі форми руху 
матерії розвиваються в просторі і часі. Природа й 
суспільство існують об'єктивно, поза свідомістю і 
незалежно від неї; по-четверте, єдність між суспільством і 
природою підтверджується і тим, що в суспільстві, як і в 
природі, діють єдині загальні закони діалектики.
Таким чином, між природою й суспільством існує 
діалектична єдність. Але між ними є і глибока якісна 
різниця. Вона проявляється в тому, що суспільство, не 
зважаючи на генетичний зв'язок з природою, являє собою 
якісно вищу форму організації матерії. Через це закони 
природи і закони суспільства, попри об'єктивний характер 
і тих і інших, суттєво різняться між собою:
а) в той час, коли закони природи діють як «сліпа» 
необхідність — 
закони суспільного розвитку реалізуються через 
свідому, ціле 
спрямовану діяльність людей;
б) якщо закони природи вічні, то закони суспільства 
обмежені 
часом існування людського суспільства, а деякі — рамками 
однієї чи 
кількох суспільно- економічних формацій;
в) якщо в природі діють і динамічні, і статичні 
закономірності, 
то суспільні закони мають тільки статистичний характер і 
являють 
собою закони-тенденції, де історична необхідність 
пробиває собі 
шлях через велику кількість випадковостей;


г) суспільні закони пізнавати складніше, ніж закони 
природи, оскільки вони діють більш приховано, через 
людей, зовнішньо, випадково.
Найважливіша різниця між суспільством і природою 
знаходить своє вираження у принциповій відмінності між 
людською працею і діяльністю тварин. Першою й головною 
відмінністю є те, що людина активно впливає на природу, а 
не просто пристосовується до неї, як це роблять тварини. 
Людська праця передбачає системне використання знарядь 
праці і, найголовніше, має місце виробництво для задоволен-
ня потреб. Наступна відмінність людської праці полягає 
в її цілеспрямованості. Тварина будує так, як генетично 
спонукає її природа. Людина ж спочатку моделює майбутній 
результат творіння в голові, а потім завдяки праці переносить 
його в реальність. Окрім того, людська праця має суспільний 
характер і неможлива поза суспільством.
Всю історію взаємодії суспільства і природи поділяють 
на чотири ПерІОДИ:
1) привласнення; 
2) аграрний період; 
3) індустріальний період; 
4) ноосферний період. 
Перший період — привласнення — ґрунтується на 
способах здобування засобів існування. Другий і третій 
відповідають домінуючому виду виробництва — 
сільськогосподарському чи промисловому. Четвертий 
пов'язується з виникненням ноосфери.
Що ж таке ноосфера ?
Ми з'ясували, що біосфера є сферою життя, тобто 
частиною Землі, наповненою життям або продуктами 
життєдіяльності. З появою людини й суспільства виникає 
своєрідне прискорення еволюційних процесів. Розум 
людини вносить якісні зміни в характер земної еволюції. 
Людина створює нові технології, залучає до життєдіяльності 
нові ресурси планети і одночасно вилучає із кругообігу 
хімічних елементів у природі все більшу кількість речовин. 
Таким чином, людина постає як могутній фактор подальшого 
розвитку планети. З появою людини і її розумово-
технологічної діяльності біосфера набуває нової якості — 
ноосфери, де життєві процеси відбуваються як розумні
технологічно обґрунтовані, морально вивірені. Отже: 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   123   124   125   126   127   128   129   130   ...   204




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет