Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| Блаженний (354-430). У своїх працях «Про місто Боже»,
«Сповідь», «Про Троїцю» Августин розробив філософське вчення про свобод-ну волю і вважав, що людина як своєрідний мікрокосм поєднує у собі природу матеріальних тіл — рослин та тварин, розумну душу і свободну волю. Душа нематеріальна, безсмертна, вільна у своїх рішеннях. Філософ віддавав перевагу вольовим характеристикам людської душі перед розумовими. Звідси виводилася незаперечна першість віри перед розумом (віра передує розумінню) і, зрештою, утверджувався беззастережний авторитет церкви як останньої інстанції у ствердженні будь-якої істини. Отже, свобода волі, за Ав-густином, не абсолютна. Вона обмежена божественним передвічним рішенням, яким Бог одних обрав для врятування та насолоди в майбутньому житті, а інших прирік на одвічні тортури ^у_цьсь_ му суть християнського вчення про божественне приречення). Подібним же чином Августин розмежував науку й мудрість. Наука підпорядкована мудрості, бо навчає лише вмінню користуватися речами, тоді як мудрість орієнтує на пізнання божественних справ і духовних об'єктів. Августин дав принципово нове, лінійне тлумачення часу на відміну від циклічного його тлумачення, притаманного античному світогляду. Поняття про час, як рух від минулого до майбутнього, а не як постійне повторення того, що вже колись було, стало основою формування історичної свідомості. Але для Августина історія — це ще коротший проміжок між двома «вічностями» — створенням світу Богом і «тисячолітнім» Царством Божим на Землі. Таке розуміння часу було характерним для усієї середньовічної культури. Суттєву роль в утвердженні християнського світомислення відіграли Ієронім Блаженний (340-420), що переклав Біблію латиною; римський письменник V стопіттяМарціалКапелла, який висунув ідею «семи вільних мистецтв», серед яких основою всіх знань виступають перші три — граматика, риторика та діалектика; ЛкіциШ«клй2 Севе-ринБоеціп (480-524), твори якого «Про музику», «Про Святу Тройцю», «Про католицьку віру», «Розрада філософією» доволі органічно поєднували грецьку філософію із християнським світобаченням; Флавій МагнКасіодр (477- 570), який у своєму маєтку на півдні Італії заснував школу, де почалися систематичні переклади та переписування книжок і текстів, важливих для християнської освіченості. У період раннього сформованого середньовіччя існував ще один цікавий філософ і богослов Іоанн Скот Еріугена (бл. 810-877 рр.)- У своєму відомому творі «Про розподілення природи» він писав, що все буття поділяється на чотири «природи»: перша — природа не створена, але здатна сама творити — Бог; друга — природа створена і сама здатна творити — сукупність першоформ (у плато-нівському розумінні) і діючих причин; третя — природа створена і не здатна творити — світ чуттєвих речей. Існування світу речей Еріугена пов'язує з гріхопадінням людини, яке й призвело до того, що цей світ відійшов від Бога. В кінцевому підсумку (на основі спокути) чуттєвий світ повернувся до Бога, і цей стан буття характеризує, як вказує Еріугена, четверту природу — Бога як кінцеву мету всього, як субстанцію, до якої все повертається. Досліджуючи поняття природи, Еріугена зазначає, що буття включає і явища, які не належать метафізичному Божому світу. Наприклад, гріх. Гріх не створюється Богом. Але тоді слід робити висновок, що Бог не є початком, сутністю та кінцем всього існуючого. Однак така точка зору суперечила християнському віровченню і тому головну працю Еріугени — «Про поділ природи» — 1225 року папа Гонорій III наказав спалити. Погляди Августина Блаженного і його послідовників стали основою для середньовічної філософії, яка дістала назву схоластики. Що це за філософія ? Саме слово «схоластика» походить від грецького зсЬоіе — школа. Річ у тім, що на межі V і VI століть почала складатися система середньовічної освіти. Деякі з перших монастирських і приходських шкіл стали провідними центрами середньовічної культури й освіти, теоретичних досліджень свого часу. У цих школах вперше почали викладати філософію. Вона і дістала назву схоластики. Пізніше так стали іменувати всю середньовічну філософію. У розвитку західноєвропейської середньовічної схоластики визначаються два періоди-. 1) рання схоластика ІХ-ХІІ століть; 2) зріла, класична схоластика ХИ-ХУ століть. У перший період всі вчення були пов'язані переважно з інтерпретацією Августином Блаженним неоплатонізму. Видатним представником схоластики цього часу був жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|