Найбагатший чоловік у Вавилоні
жүктеу/скачать 1.03 Mb. Pdf көрінісі
|
| С
В тарий Банзар, похмурий воїн, що за своє життя побачив не одну битву, стояв на варті проходу, що вів до вершини стародавніх вавилонських стін. Угорі доблесні захисники міста змагалися з ворогом, щоб їх утримати. Від них залежало існування великого Вавилона — міста, в якому жили сотні тисяч людей. Над стінами котилося ревіння армій, що йшли в атаку, крики тисяч чоловіків, тупотіння тисяч коней та оглушливі удари таранів, якими щосили намагалися пробити бронзову браму. На вулиці за брамою списоносці очікували на бій з ворогом, якщо той пробереться в місто. Щоправда, їх для цього зібралося обмаль. Основна частина вавилонської армії перебувала з царем далеко на сході — у великому поході на еламітів. Сили захисту були нечисленні, бо ніхто не очікував, що на місто нападуть за відсутності царя. Однак несподівано з півночі прийшла могутня армія ассирійців. Зараз стіни мають вистояти, інакше Вавилон приречений. Навколо Банзара юрбився люд. Обличчя вавилонян побіліли від жаху, усі завзято питали про новини з поля бою. Спостерігаючи за потоком поранених і мертвих, яких виводили чи несли через ворота, натовп зі страху щось приглушено шепотів. Настав вирішальний момент атаки. Після трьох днів кружляння навколо міста ворог зненацька кинув великі сили на цю частину брами. Захисники, що були зверху на стіні, відбивали стрілами й гарячим жиром штурмові башти і драбини нападників, а якщо ті все-таки діставалися вершини стіни, кололи їх списами. У відповідь тисячі лучників противника обсипали захисників стрілами. Старий Банзар обрав позицію, з якої було зручно спостерігати за перебігом бою. Він був ближчий за всіх до битви і перший дізнавався, щойно захисники давали відсіч оскаженілим шаленим нападникам. Дуже близько від нього став старий купець, його розбиті хворобою руки тремтіли. — Скажи ж бо! Скажи! — благав він. — Вони не зможуть зайти. Мої сини супроводжують нашого славного царя. Мою стару дружину нікому захистити. Вони покрадуть увесь мій крам. Від їжі нічого не залишать. Ми вже застарі, щоб себе захищати, у раби нас не візьмуть. Ми помремо від голоду. Скажи мені, що вони не зможуть зайти. — Заспокойтеся, — відповів охоронець. — Вавилон має міцні стіни. Повертайтеся на базар і скажіть жінці, що стіни захистять вас і все ваше майно так само, як і величезні багатства царя. Не відходьте далеко від стін, щоб у вас не влучили стрілами! Старий пішов, а на його місце стала жінка з немовлям на руках: — Вояче, що чутно згори? Скажи, як є, щоб я підбадьорила свого бідолаху-чоловіка. Його сильно поранили, і зараз він лежить — у нього жар. Він, проте, все одно вимагає дати йому щита і списа, щоб захистити мене й дитину. Каже, якщо наші вороги зайдуть у місто, їхня помста буде скаженою. — Не край серце, жінко, — ти ще ставатимеш матір’ю в майбутньому, а вавилонські стіни захистять тебе та твоїх дітей. Ці стіни високі й міцні. Чи не чуєш ти, як гукають наші доблесні захисники, виливаючи казани гарячого жиру на загарбників, що піднімаються драбинами? — Так, я це чую. Також чую, як гуде таран, яким лупають нашу браму. — Повертайся до чоловіка. Скажи йому, що брама міцна й витримає тарани. Скажи також, що коли ворог лізе драбиною на стіну, його чекає лише удар списом. Дивись, куди йдеш, і хутчіш ховайся за оті будинки. Банзар відійшов убік, звільнивши шлях для проходу важко озброєних сил підкріплення. Поки вони, брязкаючи бронзовими щитами, важкою ходою тупотіли повз нього, його за пояс смикнула маленька дівчинка. — Скажіть мені, будь ласка, солдате, чи ми в безпеці? — запитала вона. — Я чую страшні звуки. Бачу, що чоловіки стікають кров’ю. Мені так страшно! Що станеться з нашою родиною, із мамою, братиком і ще з найменшим? Похмурий войовник подивився на дитину, примруживши очі й піднявши підборіддя. — Не бійся, маленька, — заспокоїв він дівчинку. — Стіни Вавилона захистять тебе, матір, маленького брата й немовля. Саме для безпеки таких, як ви, людей добра цариця Семіраміда звела ці стіни понад сотню років тому. Нікому ще не вдавалося їх пробити. Повертайся додому і скажи матері, братові й немовляті, що стіни Вавилона захистять їх, тож нема чого боятися. День за днем старий Банзар стояв на посту і дивився, як сили підкріплення колоною рухаються переходом. Вони лишалися там і билися, допоки не отримували поранення чи помирали — лише тоді вони опинялися внизу. Навколо нього постійно юрбився натовп із наляканих містян. Їм кортіло дізнатися, чи витримають стіни. Усім, хто питав, Банзар відповідав зі шляхетністю старого воїна: «Стіни Вавилона вас захистять». Жорстока облога тривала три тижні і п’ять днів. Банзарове лице ставало дедалі жорсткіше та похмуріше: перехід за його спиною, багряний від крові численних поранених воїнів, вкрився багнюкою, бо ним безперестанку піднімалися нові бійці і тяжко спускалися їхні попередники. Щодня перед стіною утворювалася купа вбитих. Щовечора їх забирали й ховали побратими. На п’яту ніч четвертого тижня гомін за стіною послабшав. Перше проміння вранішнього сонця освітило рівнини й великі стовпи пилу, що здіймався за арміями, які відступали від міста. Захисники щосили загукали. Цей звук свідчив лише про одне. Його повторили війська, що чекали за стінами. Він озвався луною серед містян на вулицях. Він пронісся Вавилоном, наче потужна буря. Люди поспішали надвір. Вулиці переповнилися галасливим натовпом. Страх, який люди тижнями приховували, тепер вирвався назовні несамовитою радістю. На високій башті Храму Ваала запалало полум’я перемоги. У небо летіли стовпи синього диму, розносячи добру звістку по всіх усюдах. Вавилонські стіни вкотре відбили напад лютого ворога, який прагнув розграбувати незчисленні багатства міста, захопити й поневолити його жителів. Вавилон простояв багато століть, тому що був повністю захищений. Інакше він би не зміг. Вавилонські стіни — це яскравий приклад того, як люди потребують і хочуть захисту. Це бажання укорінено в роді людському. Сьогодні воно так само сильне, як колись, але в наш час ми навчилися думати ширше та швидше, щоб дійти до тієї самої мети. Нині за неприступними стінами страхових полісів, ощадних рахунків і надійних інвестицій ми можемо захиститися від прикрих несподіванок, які можуть увійти в будь-які двері та в будь-які оселі непроханими гостями. Ми не можемо дозволити собі жити без надійного захисту. |