~
41~
Драматургі я (
грец. dramaturgein – складати драму) –
сукупність драматичних
творів окремого письменника,
країни чи народу, епохи. Потужний розвиток української
Д. відбувся протягом кінця ХІХ – початку ХХ ст. Найвідо-
міші представники української Д.: І. Карпенко-Карий,
М. Старицький,
Леся
Українка,
Олександр
Олесь,
В. Винниченко та ін.
Ду ма – ліро-епічний,
віршований твір української
словесності, особливий різновид епічних пісень про події з
життя козаків ХVI-XVII ст., переважно часів визвольної
боротьби українського народу,
про його побут і моральні
переконання. У широкий обіг термін «дума» увів на початку
ХІХ ст. М. Максимович. Д. виконувались кобзарями-
лірниками в речитативно-розповідній манері в супроводі
кобзи чи бандури. Д. поділяються на дві групи: історичні й
побутові. Історичні Д. відтворюють
героїчну боротьбу
українського народу проти своїх поневолювачів (турків,
татар). Н-д, «Козак Голота», «Самійло Кішка», «Плач
невольників», «Втеча трьох братів з города Азова». Побутові
Д. відтворюють питання моралі, родинних стосунків,
соціальної несправедливості. Н-д, «Удова і три сини», «Брат і
сестра». Мотиви Д. широко
використовували відомі
українські письменники: Т. Шевченко, Є. Гребінка, П. Куліш,
І. Франко,
М. Рильський,
П. Тичина,
А. Малишко,
Л. Костенко, композитори та художники.
☺
Достарыңызбен бөлісу: