Лiтературознавчих



Pdf көрінісі
бет32/80
Дата30.03.2024
өлшемі1.44 Mb.
#497047
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   80
Словник-довідник літературознавчих термінів

Епі фора (грец. epiphora – перенесення, повторення) – 
стилістична фігура, протилежна анафорі, яка утворюється 
повтором окремих слів або словосполучень на кінці суміжних 
мовних одиниць. Н-д:
А н д р і ї в с ь к и й у з в і з 
 
 
 
А тут же думно йшов Сковорода
 
 
 
Й Тарасова між гір лунка хода, 
 
 
 
І Леся прозирала хвиль міраж… 
 
 
 
Чи ваш цей Київ? І Дніпро – чи ваш? 
 
 
 
………………………………………… 
 
 
 
Бо ж Лисенко гримів тут – гімн кував, 
 
 
 
І Леонтович небу щедрував, 
 
 
 
І сотні кобзарів – луна за кряж… 
 
 
 
Ох, ваш цей Київ, і узвіз цей – ваш. 
(В. Коломієць). 
Е пос (грец. epos – слово, оповідання) – різновид 
літературного роду, що оповідає про події, людину, її долю. 
Виникає Е. у фольклорі (казка, епопея, історико-героїчні 
пісні, билини). До ХVIII ст. Е. був головним жанром 
літератури. Види Е.: епопея, поема, роман, повість, 
оповідання, новела, нарис. У сучасному літературознавстві Е. 
використовується на позначення літературних творів
основною особливістю яких є оповідальний виклад. 
Етю д, або Сту дія, або Образо к, або Шкіц (ескі з) (франц. 
etude – вправа) – невеликий за обсягом, переважно безсю-
жетний твір настроєвого характеру, у якому автор подає 
конкретну картину, фіксує певний момент, вихоплений із 
життя, частіше відтворює внутрішній стан людини, нерідко 
суголосний 
пейзажу 
(«Цвіт 
яблуні», 
«Невідомий» 
М. Коцюбинського, «Дорога» В. Стефаника, «Три зозулі з 
поклоном» Гр. Тютюнника). 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   80




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет