~
47~
Єва нгеліє (
грец. epiphora – добра звістка, новина) –
ранньохристиянські твори, що оповідають про земне життя,
вчення, смерть і воскресіння Ісуса Христа. Є. у християнстві –
головна книга Нового заповіту, є частиною Біблії.
Християнською церквою канонізовано чотири Є.: Є. від
Матвія, Марка, Луки, Івана. Переносне значення – книги, у
яких укладено основні принципи, правила чогось. Відомі такі
Є.: Остромирове, Пересопницьке, від Юди, від Хоми.
☺
Євангеліє – частина Біблії, що містить розповіді про
життя Ісуса Христа.
~
48~
Жанр літерату ри (франц. gerne, – рід, вид) – вид історично
встановленої класифікації літературних творів за їх формою,
обсягом та іншими ознаками. Літературознавцями визначена
триступенева родово-жанрова класифікація: рід – жанр –
жанровий різновид. Епічні
жанри включають у себе
оповідання, новели, нариси, повісті, романи тощо, тобто
твори, які мають сюжет і композиційну будову. Ліричні
жанри – твори, у яких
відображається життя через
переживання ліричного героя. До них належать вірші у прозі,
ліричні поезії, пісні, гімни тощо. До ліро-епічних жанрів
відносимо романи у віршах, поеми, балади, байки. Жанри
драматичні – трагедія, драма, комедія.
Існують також
трагікомедії, інтермедії, мелодрами тощо.
Жарго н (
франц. jargon – незрозуміла мова, безглуздя,
базікання) – один із різновидів
соціальних діалектів, який
відрізняється
від
літературної
мови
використанням
специфічної, експресивно забарвленої лексики, синонімів до
слів загального вжитку. Ж. виникає серед груп носіїв мови, які
Ж
~
49~
об’єднані спільними професійними інтересами, захоплен-
нями, тривалим перебуванням у певному середовищі.
Жаргонізми - це переважно специфічні, емоційно забарвлені
назви
понять чи предметів, які мають відповідники в
літературній мові і надають спілкуванню невимушеності,
почасти іронічності, фамільярності. Н-д, бабки
– гроші,
прикид
– одяг, приколотися –
створити враження, висіти –
постійно знаходитися на сайті, гуглнути
– шукати
інформацію за допомогою пошукової системи Google, клава
–
клавіатура комп’ютера.
У художніх творах Ж.
використовується з метою
створення певного емоційного та соціального колориту або з
метою мовленнєвої характеристики героїв.