☺Зачин – традиційний початок казки.    Звуконаслі дування

~
54~ 
шляхом підбору звуків реального навколишнього середовища 
(ку-ку-рі-ку; ме-ке-ке; ж-ж-ж). Н-д: 
Де коза туп, туп, 
Там жита сім куп. 
(Колядка).
Близькими до З. є словотворчі елементи, які творяться від 
звуконаслідувальних слів: гупнути, бахнути, гавкнути, 
мекнути (від «гуп», «бах», «гав», «ме») і є самостійними 
одиницями мови. 
Зобра жувальні за соби – сукупність мовних засобів, 
прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою 
яких він досягає мети – творить художньо-естетичну канву 
твору. До З. з. належать тропи (епітет, порівняння, алегорія, 
гіпербола, перифраз, символ, оксиморон, літота тощо), 
стилістичні фігури (повтори, паралелізм, інверсія тощо), 
принципи фоніки (звуконаслідування, анафора, епіфора 
тощо), формотворні засоби кожного роду літератури (сюжет, 
композиція, портрет, пейзаж, інтер’єр, мовлення героїв тощо). 
З. з. виступають прийомами характеротворення, засобами 
художньої типізації, елементами майстерності письменника, 
які створюють неповторність, своєрідність художньої 
літератури. 

~
55~ 
 
 
 
Ідеа л (франц. іdeal – ідея, першообраз) – уявлення про 
найвищу досконалість, що, як взірець, норма і найвища мета, 
визначає певний спосіб і характер дій людини чи суспільного 
ладу. І. – найвища мета, до якої прагнуть люди, вищий 
ступінь етичного уявлення про благо, досконалість у 
відносинах між людьми. І., як загальна форма діяльності, 
виступає у всіх сферах суспільного життя: соціальній, 
політичній, етичній, естетичній тощо. Застосовується як до 
абстрактних, так і до конкретних речей: ідеал добра, жіночої 
та чоловічої краси, держави, громадянина тощо. 

жүктеу/скачать 1.44 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: