Підручник



Pdf көрінісі
бет13/330
Дата19.05.2022
өлшемі3.64 Mb.
#457839
түріПротокол
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   330

Частина 1 ст. 4 цього Закону, до зайнятого населення відносить осіб, 
які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або 
на інших умовах, передбачених законодавством, осіб, які забезпечують 
себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських 
господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) 
службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають 
доходи від такої зайнятості, а також осіб, що навчаються за денною 
формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних 
закладах та поєднують навчання з роботою, а також деякі інші категорії 
осіб. 
Аналізуючи базові положення названого вище Закону важливо 
вказати, що законодавець розглядає зайнятість як не заборонену 
законодавством діяльність. Це ціла система відносин, які потребують 
вірного правового врегулювання. Так, законодавець визнає приватних 
нотаріусів самозайнятими особами. За ч. 1 п. 14.1.226 Податкового 
кодексу України ці особи здійснюють незалежну професійну діяльність. 
Самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою-
підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, 
що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи 
незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність – 
участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, 
освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних 
нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, 
керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, 
інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) 
діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є 
працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує 
найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. 
Учені досліджуючи ці види діяльності, вірно вказують, що усі 
названі форми реалізації права на працю підпадають під гарантії ст. 43 
Конституції України. 
На ринку праці збільшується питома вага фахівців-фрілансерів, які 
самостійно надають послуги. Нині термін «фрілансер» вживається для 
ідентифікації представників досить широкого спектру професій (ІТ-
спеціалістів, 
графічних 
дизайнерів, 
фотографів, 
маркетологів, 
журналістів, перекладачів, консультантів тощо), які не перебувають у 
штаті окремої організації, виконують роботу (надають послуги) на 
замовлення різних роботодавців без укладання довготривалого трудового 
договору, тобто на основі обмежених у часі разових угод. 
Кваліфікуючими ознаками фрілансерів є високий рівень професійної 
кваліфікації, наявність вільного (гнучкого) графіку роботи, суттєвий 
інтелектуальний 
компонент 
виробничої 
діяльності, 
відсутність 
постійного роботодавця, незалежність та автономія у трудовій діяльності, 


ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
20 
дистанційне здійснення професійної діяльності з використанням 
інформаційно-комунікаційних технологій тощо. Однак фрілансерству 
притаманні більшість специфічних ознак трудових правовідносин, а саме: 
воно виникає тільки з початком роботи; воно є індивідуальним; його 
суб’єктами є фрілансер (дистанційний працівник) та роботодавець; 
робота виконується фрілансером особисто; персональна відповідальність 
за доручену роботу; робота виконується за певною професією (посадою); 
фрілансер виконує міру праці; оплата має провадитися на підставах, 
визначених законодавством, локальним регулюванням і договором 
сторін. І тільки ознака підпорядкування внутрішньому трудовому 
розпорядку відсутня. 
Непересічне значення для характеристики предмета трудового права, 
і зокрема, трудових відносин, мають положення Рекомендації МОП № 
198 про трудові правовідносини 2006 р., особливо, розд. II «Визначення 
існування індивідуальних трудових правовідносин». У п. 9 названої 
Рекомендації говориться: «Для цілей національної політики захисту 
працівників в умовах трудових правовідносин існування таких 
правовідносин повинне в першу чергу визначатися на основі фактів, що 
підтверджують виконання роботи й виплату винагороди працівникові, 
незважаючи на те, в який спосіб ці трудові правовідносини 
характеризуються в будь-якій іншій угоді про протилежне, що носить 
договірний або інший характер, яка могла бути укладена між сторонами». 
Пункт 13 вказаної Рекомендації передбачає конкретні ознаки 
існування трудових правовідносин. До таких ознак могли б відноситися 
наступні елементи: 
a) той факт, що робота: виконується відповідно до вказівок і під 
контролем іншої сторони; припускає інтеграцію працівника в 
організаційну структуру підприємства; виконується винятково або 
головним чином в інтересах іншої особи; виконується особисто 
працівником; виконується відповідно до певного графіку або на 
робочому місці, що вказується чи узгоджується стороною, яка замовила її; 
має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає 
присутності працівника; припускає надання інструментів, матеріалів і 
механізмів стороною, що замовила роботу; 
b) періодична виплата винагороди працівникові; той факт, що дана 
винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; 
здійснення оплати праці в натуральному виразі шляхом надання 
працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних 
засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні й щорічна 
відпустка; оплата стороною, що замовила проведення робіт, поїздок, що 
здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що 
працівник не несе фінансового ризику. 


Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 
21 
Оскільки категорії працівників з нестандартною зайнятістю 
знаходяться, як правило, за межами захисної функції трудового права, 
деякі дослідники висловлюють думку про необхідність зміни його 
предмета, розширення сфери дії галузевих норм і включення до нього 
усіх видів суспільно корисної діяльності, в тому числі залежну і 
незалежну працю. Таким чином вже нині можна вести мову про 
об’єктивну необхідність експансії трудового права з розширенням його 
впливу на будь-які різновиди суспільно корисної праці. Цю тему підняв 
видатний учений проф. І.Я. Кисельов, характеризуючи сучасний стан 
трудового права у країнах із ринковою економікою. Він виділив низку 
важливих обставин, на які повинен звертати увагу й законодавець 
України приймаючи нормативно-правові акти, що регулюють працю. По-
перше, вузька сфера дії трудового права не відповідає сучасним реаліям, 
а тим більше перспективам регулювання праці в майбутньому. По-друге, 
трудове право повинно регулювати працю в широкому розумінні цього 
слова, а не тільки працю найманих осіб. По-третє, поняття «трудова 
діяльність», як об’єкт трудового права, поступово має замінюватися 
більш широким поняттям «професійна діяльність», що включає всі 
різновиди суспільно корисної діяльності. По-четверте, розширення 
предмета трудового права, безумовно, призведе до його значної 
диференціації чи навіть до формування його підгалузей. По-п’яте, ця 
тенденція обумовлена протидією спробам роботодавців мінімізувати 
соціальний вплив трудового законодавства. 
На наш погляд, предмет трудового права України повинні 
складати: 
суспільні відносини з працевлаштування; 
трудові відносини в широкому розумінні, тобто відносини з 
реалізації здібності людини до праці у різних організаційних формах 
(залежна праця за наймом, незалежна професійна діяльність, фріланс 
(надання послуг на замовлення), трудова діяльність працюючих 
власників тощо); 
виробничі відносини, тобто відносини з організації роботодавцем 
праці працівників та управління спільним процесом праці; 
відносини з професійної підготовки та підвищення кваліфікації 
кадрів безпосередньо на виробництві; 
відносини виробничої демократії, тобто відносини з участі 
працівників, їх колективів та органів представництва в управлінні 
виробництвом, встановленні умов праці, захисті прав і законних інтересів 
працівників; 
відносини з охорони праці та створення для працівників безпечного 
і комфортного виробничого середовища; 


ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
22 
процесуальні відносини, тобто відносини з вирішення трудових 
спорів; 
відносини з нагляду і контролю за дотриманням трудового 
законодавства; 
охоронні відносини, тобто відносини із реалізації примусових 
заходів та запобігання правопорушенням у сфері суспільної організації 
праці. 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   330




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет