Підручник

Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 
289 
періоду (робочого дня, тижня, місяця та ін.). Застосування режимів 
гнучкого робочого часу повинно сприяти найбільш доцільній організації 
виробництва і праці, підвищенню його дисципліни і ефективності та 
забезпечувати найкраще поєднання економічних, соціальних і особистих 
інтересів працівників з інтересами виробництва. Застосування такого 
режиму робочого часу врегульовується переважно локальними 
нормативно-правовими актами. 
Нині в Україні діють Методичні рекомендації щодо встановлення 
гнучкого режиму робочого часу, затверджені наказом Міністерства праці 
та соціальної політики України від 4 жовтня 2006 р. № 359. Згідно з п. 1.2 
Методичних рекомендацій, гнучкий режим робочого часу – це така 
форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, для 
працівників окремих підприємств або їх структурних підрозділів, 
встановлюється режим праці з саморегулюванням часу початку, 
закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня. 
Відповідно до п. 3.2 Рекомендацій, робота в умовах гнучкого режиму 
робочого часу може бути організована за двома основними варіантами: 
— при поденному обліку робочого часу працівник зобов’язаний 
додержуватися встановленої правилами внутрішнього трудового 
розпорядку тривалості робочого дня незалежно від його початку, 
закінчення та тривалості перерви на обід; 
— при підсумованому обліку робочого часу працівник повинен 
відпрацювати встановлену відповідно до законодавства кількість робочих 
годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку 
робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо). В цьому випадку 
протягом встановленого облікового періоду працівник повинен 
недопрацьовані впродовж тижня (місяця) години роботи відпрацювати в 
інший час, а у разі коли працівником за тиждень (місяць) відпрацьовано 
понад нормальну тривалість робочого часу, йому має бути надано 
відповідний час відпочинку. 
При цьому тривалість роботи в окремі дні може бути як меншою, так 
і більшою у порівнянні з тривалістю робочого дня, встановленою 
правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства. 
Чергування є окремим специфічним різновидом режиму робочого 
часу. КЗпП України не містять такої категорії як «чергування». У 
радянський 
період 
чергування 
регламентувалося 
Постановою 
Секретаріату ВЦРПС від 2 квітня 1954 р. «Про чергування на 
підприємствах і в установах». Цей нормативний акт чинний в Україні, в 
частині, яка не суперечить Конституції і законам. Чергування працівників 
після закінчення робочого дня, у вихідні та святкові дні можуть 
запроваджуватися у виключних випадках і тільки за погодженням з 
комітетом профспілки. Не допускається залучення працівників до 
чергувань частіше одного разу ні місяць. У випадку залучення до 

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
290 
чергування після закінчення робочого дня явка на роботу для працівника 
як із нормованим, так із ненормованим робочим днем переноситься в 
день чергування на більш пізній час. Тривалість чергування чи роботи 
разом із чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості 
робочого дня. Чергування у вихідні і святкові дні компенсуються 
наданням протягом найближчих 10 днів відгулів тієї ж тривалості, що й 
чергування. 
Правові акти містять низку обмежень і заборон на використання 
нічної праці. 
Конвенція № 171 про нічну працю 1990 р. звертає увагу на те, що 
робота в нічний час порушує нормальний біологічний ритм організму, 
призводить до негативних наслідків для здоров’я, у тому числі раку та 
ішемічної хвороби серця. При роботі вночі значно підвищується ризик 
нещасних випадків. 
Директива Європейського Парламенту і Ради від 4 листопада 2003 р. 
№ 2003/88/ЄС про деякі аспекти організації робочого часу детально 
регулює питання роботи в нічний час. «Нічний період» розуміється у 
Директиві як будь-який період тривалістю не менше семи годин, як він 
визначений національним законодавством, який включає в будь-якому 
випадку проміжок часу між 24 годинами і 5 годиною. Зауважимо, що 
тривалість нічного часу в Україні значно вище, бо він знаходиться у 
періоді між 22-ю і 6-ю годинами. Директива також оперує поняттям 
«нічний працівник», яким вважають будь-якого працівника, який 
протягом нічного періоду виконує при звичайному режимі не менше 
трьох годин свого щоденного робочого часу, а також будь-якого 
працівника, який може бути задіяний для виконання протягом нічного 
періоду деякої частини свого щорічного робочого часу, визначеної за 
вибором зацікавленої держави-члена на умовах національного 
законодавства після консультації з соціальними партнерами або шляхом 
встановлення колективними договорами чи угодами, що укладаються між 
соціальними партнерами на національному або регіональному рівнях. 
Стаття 55 КЗпП України встановлює суворі заборони щодо роботи в 
нічний час. Забороняється залучення до роботи в нічний час вагітних 
жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176), осіб, 
молодших вісімнадцяти років (ст. 192) та інших категорій працівників, 
передбачених законодавством. Робота жінок в нічний час не 
допускається, за винятком випадків, передбачених ст. 175 цього Кодексу. 
Одна із сучасних тенденцій встановлення режимів роботи 
працівників – різноманітність форм організації та використання робочого 
часу, які все частіше замінюють традиційні, жорсткі стандартні режими 
(Г.Е. Слезінгер). Нестандартні режими робочого часу, як повного, так і 
неповного, допускають різноманітне поєднання робочих годин і часу 

Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 
291 
відпочинку в одної особи або поділ робочого часу між двома особами 
(А.А. Нікіфорова). 
Директива Європейського Парламенту і Ради від 4 листопада 2003 р. 
№ 2003/88/ЄС про деякі аспекти організації робочого часу також 
встановлює випадки, в яких можливо встановлювати виключення в 
організації робочого часу окремих категорій працівників, таких як: 
1) керівні працівники чи інші особи, які мають самостійні 
повноваження щодо прийняття рішень, з огляду на особливий характер 
здійснюваної ними діяльності тривалість робочого часу не вимірюється 
або не встановлюється заздалегідь, або може визначатися самими 
працівниками; 
2) працівники, які працюють у сімейному бізнесі; 
3) працівники, зайняті на літургійній службі церков і релігійних 
співтовариств. 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: