Правові основи управління робочим часом працівників

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
284 
Законодавство деяких країн вказує на те, що включає в себе режим 
робочого часу. Він передбачає тривалість робочого тижня (п’ятиденний із 
двома вихідними днями, шестиденний з одним вихідним днем, робочий 
тиждень із надання вихідних днів за гнучким графіком, неповний 
робочий тиждень), робота з ненормованим робочим днем для окремих 
категорій працівників, тривалість щоденної роботи (зміни), у тому числі 
неповного робочого дня (зміни), час початку і закінчення роботи, час 
перерв у роботі, число змін за добу, чергування робочих і неробочих днів, 
які встановлюються правилами внутрішнього трудового розпорядку 
відповідно до трудового законодавства та іншими нормативними 
правовими актами, що місять норми трудового права, колективним 
договором, угодами, а для працівників, режим робочого часу яких 
відрізняється від загальних правил, встановлених у роботодавця, – 
трудовим договором. 
Від режиму робочого часу треба відрізняти режим роботи 
підприємства, установи, організації, який може бути перервним, 
безперервним, однозмінним чи багатозмінним. 
Підходи до правової регламентації режиму робочого часу в різні 
історичні періоди та країнах, вельми відрізняються. Рекомендація МОП 
№ 116 про скорочення тривалості робочого часу 1962 р. спонукає країни 
до запровадження п’ятиденного робочого тижня і поступового переходу 
до 40-годинного робочого тижня, відповідно до економічних 
можливостей країни. Законодавство України передбачає загальний та 
спеціальні різновиди режиму робочого часу. 
Відповідно до ст. 52 КЗпП України для працівників установлюється 
загальний режим робочого часу: п’ятиденний робочий тиждень з двома 
вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість 
щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього 
трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник 
або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом 
первинної профспілкової організації (профспілковим представником) 
підприємства, установи, організації з додержанням установленої 
тривалості робочого тижня (статті 50 і 51). 
Спеціальні види режиму робочого часу: 
 
шестиденний робочий тиждень; 
 
робота змінами; 
 
з поділом робочого дня на частини; 
 
ненормований робочий день; 
 
гнучкий графік роботи. 
Найбільш 
раціональний 
режим 
робочого 
часу 
повинен 
забезпечувати: 
1) нормальне здійснення технологічного процесу, 

Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 
285 
2) ефективну експлуатацію обладнання, 
3) своєчасне проведення його профілактичного ремонту, 
4) найбільш вигідний графік роботи і відпочинку для працюючих. 
В Україні на підприємствах, в установах, організаціях, де за 
характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного 
робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий 
тиждень з одним вихідним днем. П’ятиденний або шестиденний робочий 
тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом 
спільно з виборним органом первинної профспілкової організації 
(профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки 
трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних 
депутатів. 
За законодавством України, час початку і закінчення щоденної 
роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового 
розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством (ст. 57 
КЗпП України). 
В Україні перерви протягом робочого дня, їх кількість, тривалість, 
час початку та закінчення встановлюється правилами внутрішнього 
трудового розпорядку на основі чинного трудового законодавства (ст. 66 
КЗпП України). При змінних роботах працівники чергуються в змінах 
рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового 
розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися 
через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності 
(ст. 58 КЗпП України). 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: