Підручник

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
314 
 
Розділ 14. Нормування праці 
 
14.1. Нормування праці як юридична категорія 
Значення нормування праці та його юридичного оформлення в 
нормах трудового права важко переоцінити. Розумне вирішення багатьох 
питань, що складає основний зміст усієї роботи з організації праці на 
підприємстві, залежить від правильної постановки нормування праці – 
найважливішої передумови і технічної основи найбільш доцільної 
організації праці. Нормування праці полягає у визначенні кількості живої 
праці, необхідної для виконання тієї чи іншої конкретної роботи. 
Безпосередньою метою нормування праці є визначення всебічно 
обґрунтованих норм затрат праці за кожною категорією працюючих. 
Нормування праці – поняття широке й об’ємне, яке є одним із 
механізмів управління виробництвом, методом виявлення резервів 
зростання продуктивності праці, регулятором міри праці робітників і 
службовців. І яка б із цих сторін не підкреслювалася, сутність 
нормування праці виявляється у розробленні і встановленні особливих 
видів норм, які узагальнено прийнято називати «норми витрат праці» або 
«норми праці» (В.І. Прокопенко). 
Змістом роботи з нормування праці є аналіз виробничого процесу, 
розділення його на частини, вибір оптимального варіанту технології та 
організації праці, проектування режимів роботи обладнання, прийомів і 
методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та 
відпочинку, розрахунок норм відповідно до особливостей технологічного 
та трудового процесів, їх запровадження і наступне корегування в міру 
змін організаційно-технічних умов. Нормування праці є важливою 
ланкою як технологічної та організаційної підготовки виробництва, так і 
оперативного управління ним (Б.М. Гєнкін). 
З приватизацією підприємств на початку 90-х рр. ХХ-го ст., галузеве 
управління у сфері нормування фактично перестало існувати так же, як і 
централізована розробка норм і нормативів. Нормування стало справою 
самих підприємств, до того ж більшість з них не бачили сенсу в 
продовженні цієї роботи. Тому на багатьох із них були ліквідовані 
відділи організації праці та нормування. Ще одна важлива причина 
припинення роботи з нормування – відсутність інформації про сучасні 
підходи до організації нормування, його місці і ролі в нових економічних 
умовах тощо. 
Безумовним позитивом усіх проектів ТК України є наявність 
положень про державне регулювання у сфері нормування праці. 
Так, згідно з ч. 2 ст. 1 Проекту ТК України №1658, завданням цього 
Кодексу є правове регулювання питань щодо реалізації права на працю, 
умов праці, організації та управління працею. Глава 5 цього Проекту була 

Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 
315 
присвячена правовому регулюванню нормування праці. Зокрема, ст. 200 
передбачала регулювання нормування праці, що включає державне 
регулювання у сфері нормування праці та нормування праці 
роботодавцем. 
В Україні чинною законодавчою основою нормування праці є глава 
VI КЗпП України та постанова Ради Міністрів Української РСР і 
Української республіканської ради професійних спілок від 28 червня 
1985 р. № 251 «Про заходи по поліпшенню нормування праці в 
народному господарстві». У Постанові визначається основна мета 
належного нормування праці – оптимізація виробництва, розкриття 
творчих можливостей працівників. 
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 
1995 р. № 197 «Про заходи поліпшення нормування праці в народному 
господарстві» (нині втратила чинність) Міністерством праці України 
розроблено та затверджено Рекомендації щодо нормування праці в 
галузях народного господарства. Їх затверджено 
Постановою 
Міністерства праці України від 19.05.1995 р. № 2. 
Відповідно до п. 1.1. Рекомендацій, нормування праці – це 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: