Підручник

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
328 
 
Розділ 15. Оплата праці 
 
15.1. Правове регулювання оплати праці 
Заробітна плата працівників, її рівень, відповідність вкладеній праці 
– це проблема не тільки економічна, а й юридична і політична. 
Економічна складова цієї проблеми справляє колосальний вплив і на її 
юридичне оформлення (Б.М. Гєнкін). 
Міжнародно-правовому 
регулюванню 
питань 
оплати 
праці 
присвячені конвенції МОП № 26, 99, 100, 111, 131. Так, наприклад, 
норми Конвенції МОП № 100 про рівне винагородження 1951 р. вказують 
на способи визначення розмірів заробітної плати окремого працівника та 
недопущення дискримінації. 
Стаття 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) передбачає 
право на справедливу винагороду, яке передбачає низку обов’язків 
держави, яка її ратифікувала: 
1. визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм i 
їхнім сім’ям достатній життєвий рівень; 
2. визнати право працівників на підвищену ставку винагороди за 
роботу в надурочний час з урахуванням винятків, передбачених для 
окремих випадків; 
3. визнати право працюючих чоловіків i жінок на рівну винагороду 
за працю рівної цінності; 
4. визнати право всіх працівників на розумний строк попередження 
про звільнення з роботи; 
5. дозволити відрахування із заробітної плати тільки на умовах i в 
розмірах, передбачених національними законами або правилами чи 
встановлених колективними договорами або арбітражними рішеннями; 
Здійснення цих прав досягається шляхом вільного укладання 
колективних договорів, запровадження встановленого законодавством 
механізму визначення заробітної плати або вжиття інших заходів, що 
відповідають національним умовам. 
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на 
заробітну плату не нижчу від визначеної законом, а згідно з ч. 7 цієї 
статті, право на своєчасне одержання винагороди, яке захищається 
законом. Стаття 48 Конституції передбачає також, що кожен має право на 
достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє 
харчування, одяг, житло, а відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції держава 
забезпечує соціальну спрямованість економіки. Отже, Конституція 
України гарантує громадянам достатній життєвий рівень. Досягається він 
шляхом соціального спрямування економіки України на задоволення 
потреб громадян. Проте, в Україні все робиться навпаки, підтвердженням 
цьому можна знайти як у господарському, так і трудовому законодавстві. 

Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 
329 
Тому в Україні проблемою є не рівень економічної обґрунтованості 
державних соціальних стандартів, у тому числі й прожиткового мінімуму, 
а не бажання політичної еліти виконати вимоги хоча б положень ч. 1 і 4 
ст. 13 та ст. 48 Конституції України. 
Таким чином, говорячи про оплату праці, перш за все необхідно 
говорити про правові механізми встановлення співвідношення між 
затраченою працею і її оцінкою, яка здійснюється різноманітними 
способами. Головне, щоб ці способи сприяли об’єктивному визначенню 
дійсного вкладу працівника в результати діяльності роботодавця. 
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата – це 
винагорода, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу. 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: