раціоналізація робочих місць

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
320 
Проведення комплексної оцінки робочих місць направлене на 
виявлення і приведення в дію наявних резервів з ефективного 
використання виробничого потенціалу. Як зазначається у п. 3 спільної 
постанови 
Ради 
Міністрів 
Української 
РСР 
і 
Української 
республіканської ради професійних спілок «Про дальший розвиток і 
підвищення ефективності проведення атестації робочих місць і їх 
раціоналізації в промисловості та інших галузях народного господарства» 
від 16 вересня 1985 р. № 348, керівники підприємств і організацій при 
проведенні атестації робочих місць повинні забезпечувати: 
- облік усіх робочих місць, виявлення робочих місць, що не 
відповідають прогресивним технічним, технологічним, організаційним 
рішенням, вимогам охорони праці, передовому досвіду, нормативам та 
стандартам, і на цій основі їх раціоналізації; 
- скорочення застосування ручної і важкої фізичної праці, а також 
робочих місць з несприятливими умовами праці, ліквідації 
малоефективних робочих місць, збільшення коефіцієнта змінності роботи 
устаткування; 
- перевірку обґрунтованості застосування норм трудових затрат і 
впровадження технічно обґрунтованих норм; 
- широку участь робітників, інженерно-технічних працівників та 
службовців у проведенні атестації і раціоналізації робочих місць. 
Використання атестації робочих місць дозволить роботодавцеві: 
– забезпечити підвищення продуктивності праці, що сприятиме 
підвищенню фінансових показників підприємства; 
– впровадити 
прогресивні 
методи 
управління 
персоналом, 
оптимізувати трудові процеси (тобто зменшити ризики в разі 
економічної кризи); 
– виявити й усунути джерела втрат робочого часу працівників, а 
також ви явити резерви підвищення продуктивності праці; 
– дістати аргументи для обґрунтування планової чисельності 
працівників структурних підрозділів і для оптимізації їхньої 
чисельності; 
– впровадити відрядну оплату праці; 
– підвищити точність планування результатів діяльності підрозділу; 
– забезпечити прозорість і визначеність вимог до результатів праці 
працівників. 
Важливим питанням для роботодавців, які обрали шлях оптимізації 
виробництва за допомогою впровадження обґрунтованих норм праці, є 
використання відповідних працівників або залучення до такої роботи 
інших фахівців. Класифікатор професій (КП) містить низку описів видів 
професійної діяльності, які так чи інакше причетні до нормування праці: 
– «Начальник нормативно-дослідної лабораторії (станції) з питань 
праці» – код КП 1232; 

Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 
321 
– «Технік з нормування праці» – код КП 3119; 
– «Директор з кадрових питань та побуту» – код КП 1232; 
– «Начальник бюро організації праці та заробітної плати цеху» – 
код КП 1232; 
– «Інженер з нормування праці» – код КП 2412.2; 
– «Інженер з організації та нормування праці» – код КП 2412.2; 
– «Нормувальник гірничий» – код КП 2412.2; 
– «Нормувальник гірничий на підземних роботах» – код КП 2412.2 
та деякі інші категорії працівників. 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: