Підручник
Дисциплінарне матеріальне правопорушення
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- 21.5. Реалізація норм про матеріальну відповідальність працівників
| Дисциплінарне матеріальне правопорушення – це протиправне,
винне (умисне або необережне) діяння (дія чи бездіяльність) працівника, що посягає на майнові інтереси роботодавця шляхом заподіяння прямої дійсної шкоди засобам, які використовуються на підприємстві, установі, організації для досягнення ними статутних цілей або засоби, які використовує працівник у фізичної особи-роботодавця для виконання трудової функції. 21.5. Реалізація норм про матеріальну відповідальність працівників Важливість проблеми реалізації норм про матеріальну відповідальність працівника важко переоцінити. Закріплення особливостей відносин працівника і роботодавця суттєво відбивається на змісті більшості норм, що регулюють матеріальну відповідальність працівника. На відміну від цивільного права, межі матеріальної відповідальності у трудовому праві залежать від форми вини працівника, характеру порушеного обов’язку, різновиду майна, якому заподіяно шкоду, і трудової функції, яку виконує працівник. Так, у п. 1 ст. 133 КЗпП України передбачено підставу відшкодування шкоди в разі заподіяння шкоди матеріалам, напівфабрикатам, виробам (продукції) через недбалість, а у п. 5 ст. 134 КЗпП – умисними діями. Пункт 8 ст. 134 КЗпП України вказує на характер порушеного обов’язку – незаконне звільнення чи переведення працівника на іншу роботу. Різновид майна, якому заподіяно шкоду, зазначено у п. 2 ст. 134 КЗпП. Коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 500 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, виявляється та особлива трудова функція, яку виконує працівник. Диференціація матеріальної відповідальності є показником її тісного зв’язку з трудовим процесом, із змістом трудових правовідносин. Принципово важливою для притягнення до матеріальної відповідальності працівників є індивідуалізація відповідальності. У ч. 5 ст. 135-3 КЗпП України зазначено, що розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, яка підлягає покриттю, визначається для кожного з них із урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність, як указує п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода підприємству, установі, організації заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або працівників та інших осіб. Принцип часткової відповідальності працівника випливає з обов’язку особисто виконувати доручену йому роботу, закріпленого у ст. 30 КЗпП України. А тому в трудовому праві не чинні цивільно-правові норми щодо матеріальної відповідальності одних осіб за інших. Так, неповнолітній працівник несе особисто матеріальну відповідальність перед роботодавцем. Особистий характер матеріальної відповідальності працівника сприяє й більшій гнучкості норм трудового права щодо зменшення розміру відшкодування. Тому при визначенні розміру відшкодування враховується ступінь вини працівника та конкретна обстановка, за якої шкоду було заподіяно (ч. 1 ст. 137 КЗпП України). Ця обставина ще раз підкреслює актуальність тези про те, що підставою матеріальної відповідальності працівника є дисциплінарне матеріальне правопорушення. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|