Підручник
Неіндивідуальні суб’єкти трудового права
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| 4.3. Неіндивідуальні суб’єкти трудового права
Характеризуючи того, хто надає роботу (н-д, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, роботодавець) і того, хто її отримує (н-д, найманий працівник, працівник), у трудовому законодавстві можна знайти чимале різноманіття понять. Хоча й трудове законодавство країн із ринковою економікою також не відрізняється чіткістю та однозначністю термінології. Разом із терміном «підприємець» у західному законодавстві, в економічній, юридичній і політичній літературі часто використовуються терміни «наймач робочої сили» (англійською – «employer», французькою «employeur») і «роботодавець» (німецькою – Arbeitgeber). На наш погляд, найбільш вдалим та таким, що дійсно відображає галузеву специфіку одного з основних суб’єктів трудового права, є термін «роботодавець». Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 22 червня 2012 р. «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності», роботодавець – юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб. А в абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України від 12 січня 2012 р. «Про професійний розвиток працівників», роботодавець визначається як власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та виду діяльності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Тому, у підручнику, замість великої кількості термінів, як-от: підприємець, наймач, власник або уповноважений ним орган, адміністрація підприємства, установи, організації – буде використано єдиний найбільш узагальнюючий і широкий термін «роботодавець». Перше й найважливіше в характеристиці роботодавця, як суб’єкта трудового права, – це визначення його можливостей щодо організації та Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 81 управління виробничим процесом, використання праці працівника для досягнення ним своїх цілей. Йдеться про те, як мають сприймати працівники того, в кого вони працюють: як партнера чи того, від кого залежить все, навіть їх власна доля (французи, н-д, використовують для характеристики роботодавця термін «патрон»). Зауважимо, що ця проблема не надумана, бо саме у виробничому процесі працівник відразу відчуває своє місце і значимість у цьому соціальному середовищі. У зарубіжній юридичній і соціологічній літературі чітко визначились із взаєминами працівник-роботодавець, це взаємини влади- підпорядкування. Залежно від країни, її історичного розвитку, суспільних процесів, національних традицій, ці взаємини мають жорсткіший чи ліберальніший характер, але основа залишається єдиною – це влада роботодавця над працівниками. Цей різновид влади над людьми отримав назву «господарська влада роботодавця». Можна сперечатися про наявність чи відсутність такої влади на вітчизняних теренах, але взаємини між роботодавцем і працівником ніколи не мали характеру рівності. Більше того, радянська система суспільно-економічних зв’язків, заснованих на командно-адміністративній системі управління економікою, поступилась ще жорсткішій системі, а саме – системі економічного управління і тиску. Тому й до тепер в Україні вірною залишається теза, що капіталістична організація праці є системою, яка побудована на експлуатації юридично «вільного», але економічно залежного працівника. На формальну рівність працівника і роботодавця вказували вітчизняні вчені (Л.Я. Гінзбург, О.С. Пашков, В.М. Скобєлкін та ін.). Спільний процес праці під керівництвом роботодавця або уповноважених ним осіб обумовлює необхідність нормативного жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|