Підручник
Індивідуальні суб’єкти трудового права
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| 4.2. Індивідуальні суб’єкти трудового права
«Трудящі» – це специфічний термін трудового права, що визначає трудову правосуб’єктність конкретного громадянина. Трудящі – потенційні працівники, які характеризуються певними ознаками: трудовою правоздатністю і дієздатністю. Розрізняють фактичну здатність до праці та здатність до праці як правову категорію. Трудове законодавство України визнає за громадянином право бути суб’єктом трудового права з часу появи у нього здібності до систематичної та регламентованої його нормами праці. Таким віком вважається досягнення громадянином 16-річного віку. Пункт 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає термін «працездатні особи». За цим Законом – це особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров’я здатні до активної трудової діяльності. У ч. 1 ст. 188 КЗпП України встановлено правило відповідно до якого не допускається прийняття на роботу осіб молодших 16 років. Однак згідно з ч. 2 цієї статті, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15 років. Відповідно до ч. 3 ст. 188 КЗпП України, для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненню ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Слід окремо зазначити, що трудова правоздатність і дієздатність трудящого виникають одночасно, тоді як цивільна правоздатність фізичної особи виникає з моменту її народження (ч. 2 ст. 25 ЦК України). Однак це загальне правило. З нього є виключення. Так, згідно з ч. 1 ст. 570 МК України на службу до органів доходів і зборів приймаються ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 78 громадяни України, які досягли 18-річного віку. Це означає, що реалізувати своє право на працю в означених установах особа може лише досягнувши повноліття. Для характеристики трудящого як суб’єкта трудового права важливою є ще одна обставина, а саме психологічна здатність особи виконувати доручену роботу. Це означає, що не можуть визнаватися суб’єктами трудового права особи, визнані судом недієздатними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатні усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними і які знаходяться під опікою. Згідно зі ст. 41 ЦК України, недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Виходячи з вимог ст. 30 КЗпП України про особистий характер виконання роботи, обумовленої трудовим договором (це законодавчо закріплений принцип трудового права), опікун не може укладати трудовий договір від імені недієздатної особи. Крім того, укладання трудового договору передбачає включення особи до складу трудового колективу підприємства, установи чи організації. Тобто характер трудових відносин унеможливлює виконання роботи однією особою за іншу. Крім того, закон може встановлювати додаткові вимоги до особи, визначаючи рівень інтелектуальних, освітніх, психологічних і фізичних можливостей людини виконувати ту чи іншу роботу. Так, згідно з ч. 1 ст. 570 МК України на службу до органів доходів і зборів приймаються громадяни України, які здатні за своїми діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я виконувати завдання, покладені на ці органи. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|