Підручник

Модуль 2. ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ … 
95 
 
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 
ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 
ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ВІДНОСИН 
 
Розділ 5. Правовідносини в трудовому праві 
 
5.1. Загальна характеристика правовідносин в трудовому праві 
Життя права не тільки в одному його існуванні, але і в його дії, 
функціонуванні, реалізації. Лише у русі виявляється перехід від 
можливості до дійсності, у втіленні правових норм в урегульованих 
відносинах, виявляється його призначення, дієвість. Як загальна теорія 
права, так і юридична практика виходять з того, що реалізація права – 
складний і багатогранний процес підпорядкування волі суб’єктів у їх 
діяльності і спілкуванні вимогам правових норм. Загальний правовий 
припис вважається реалізованим, якщо він утілився в життя, у практичну 
поведінку людей у соціально-правовому середовищі. Результатом такої 
поведінки є правомірний характер суб’єктивних прав і обов’язків, що 
виникають при цьому і супроводжують процес досягнення цілей 
правового регулювання. Основною формою реалізації правових норм є 
правовідносини, через які здійснюється практичний перехід правової 
можливості (визначеної у правових нормах) у соціальну дійсність, у 
життя. 
Термін «реалізація» в юридичній науці розуміють як практичне 
здійснення, перетворення, запровадження або втілення права у суспільну 
практику. Відповідно до розподілу норм на заборонні, зобов’язуючі та 
уповноважуючі виділяють такі форми реалізації права, як дотримання, 
виконання і використання. Застосування норм трудового права є 
особливою формою реалізації права. Правовідносини – виключно 
важлива форма реалізації права у житті суспільства – це не другорядна 
правова категорія або якийсь «побічний продукт» права, а необхідна й 
основна форма його здійснення. Вже в самій назві правовідносин 
містяться відповіді на питання: яка мета їх виникнення, природа і 
підстава виникнення, в якій взаємодії знаходяться правовідносини і 
фактичні суспільні відносини. Як немає і не може бути нічого не 
регулюючих правових норм, так і не існує юридичних прав, свобод, 
обов’язків, які не породжують ніяких правових зв’язків, відносин. Така 
теоретична конструкція знайшла нормативне закріплення в ч. 3 ст. 8 
Конституції України, відповідно до якої норми Конституції України є 
нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і 
свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції 
України гарантується. Тобто, йдеться про те, що навіть на рівні загальних 
конституційних зв’язків між громадянином і державою виникають 

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
96 
правові відносини, що дає можливість громадянину захищати свої права 
навіть від самої держави, яка не виконує свої обов’язки. Безумовно, це 
важливий крок у переході від декларативності конституційних норм, які 
закріплюють найважливіші соціально-економічні права громадян, до їх 
забезпеченості діяльністю державних або міжнародних інститутів. 
Правовідносинам у трудовому праві притаманні ряд загальних ознак, 
характерних для правовідносин взагалі: 
Правовідносини виникають на основі норм трудового права. 
Загальні 
вимоги 
норм 
трудового 
права 
індивідуалізуються, 
конкретизуються стосовно фактичної ситуації. Саме через норму права 
державна воля впливає на волю учасників правовідносин. 
Правовідносини характеризуються наявністю у сторін суб’єктивних 
прав і юридичних обов’язків. Зміст їх формується під визначальним 
впливом норм трудового права, в яких у загальній формі є вказівки на 
суб’єктивні права і юридичні обов’язки. 
Правовідносини – це завжди двосторонній зв’язок. Норма 
трудового права, надаючи право (можливість) одній стороні, одночасно 
покладає обов’язок на іншу, тобто в правовідносинах не може бути 
уповноваженої особи, коли немає зобов’язаної. Правовідносини у 
трудовому праві – це суспільний зв’язок визначених правом суб’єктів – 
уповноваженого і зобов’язаного, якими залежно від конкретних 
юридичних фактів є працівник, роботодавець, професійна спілка, 
трудовий колектив або інші суб’єкти трудового права. 
Правовідносини – це такі суспільні відносини, в яких здійснення 
суб’єктивного права і виконання (дотримання) обов’язку забезпечено 
можливістю державного правового примусу. 
Таким чином, правові відносини у трудовому праві – це суспільні 
зв’язки у сфері колективно організованої праці, що складаються під 
впливом норм трудового права, учасники яких виступають у ролі носіїв 
суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, і реалізація яких забезпечена 
примусовою силою права і держави. 
Переважна більшість учених уважає, що право впливає на суспільні 
відносини через закріплення панівних суспільних відносин (регулятивна 
статична функція), оформлення, розвитку (регулятивна динамічна 
функція), охорони пануючих відносин і витіснення відносин, небажаних 
для суспільства. Цим функціям відповідають певні різновиди 
правовідносин. Проте й до тепер у трудовому праві немає сталої думки 
щодо їх кількості та назв. Норми трудового права впливають на суспільні 
відносини шляхом встановлення моделей взаємозв’язку між учасниками 
суспільних відносин у вигляді правовідносин. Норми права, які 
регулюють процес праці, передбачають юридичні факти (крім трудового 
договору), настання яких призводить до виникнення правовідносин, бо 

Модуль 2. ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ … 
97 
процес праці об’єктивно потребує вдосконалення й охорони, а тому різні 
форми участі у ньому працівників, роботодавців та інших учасників цих 
суспільних зв’язків можуть спричинити виникнення окрім власне 
трудових ще й інших правовідносин. Особливість їх правового 
регулювання обумовлюється наявністю норм трудового права з різною 
функціональною спрямованістю, з неоднаковим обсягом прав і обов’язків 
та різними юридичними фактами, що є підставами їх виникнення, зміни 
та припинення. Зокрема йдеться про виокремлення допоміжних, супутніх 
або 
похідних 
правовідносин. Важливо 
підкреслити, що 
всі 
правовідносини у трудовому праві, окрім трудових, мають допоміжне 
значення. Вони існують лише тому, що трудові правовідносини або вже 
є, або вони виникнуть у майбутньому, або ж вони існували раніш. 
Похідні правовідносини покликані так чи інакше сприяти розвитку і 
стабільності трудових правовідносин, з якими вони безпосередньо 
пов’язані за своїм призначенням і службовою роллю в регулюванні 
суспільних відносин у сфері колективно організованої праці. 
Усі похідні правовідносини трудового права за часом їх виникнення 
та існування підрозділяються на ті, що передують трудовим, супутні 
трудовим та ті, що витікають із трудових правовідносин. Правовідносини, 
що передують трудовим виникають і розвиваються до виникнення 
трудових і припиняються, як правило, у зв’язку із виникненням останніх. 
До них належать, н-д, правовідносини з працевлаштування, професійної 
підготовки кадрів безпосередньо на виробництві. Супутні правовідносини 
виникають і розвиваються одночасно з трудовими та є стабілізаторами 
розвитку трудових правовідносин. До супутніх можна віднести виробничі 
правовідносини, правовідносини з охорони праці та створення для 
працівників безпечного і комфортного виробничого середовища, 
охоронні правовідносини. Правовідносини, що витікають із трудових 
правовідносин, як правило, виникають після припинення трудових, є їх 
позитивним або негативним результатом. До цих правовідносин можна 
віднеси процесуальні правовідносини. 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: