Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| Колективний договір – це локальний нормативно-правовий акт,
який містить правила поведінки та зобов’язання сторін щодо регулювання трудових, виробничих та соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників з інтересами роботодавця. Пункт 1 ст. 2 Рекомендації МОП № 91 щодо колективних договорів 1959 р. визначає «колективний договір» як усяку письмову угоду щодо умов праці та найму, яка укладається, з одного боку, між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців та, з другого боку, однією чи кількома представницькими організаціями працівників або, за відсутності таких організацій, – представниками самих працівників, належним чином обраними і уповноваженими згідно з законодавством країни. Відповідно до ст. 1 Закону України від 1 липня 1993 р. «Про колективні договори і угоди» та ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основні законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових та соціально- економічних відносин і узгодження інтересів трудящих та власників або уповноважених ними органів. Згідно зі ст. 2 названого Закону, колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовуються найману працю і мають право Модуль 2. ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ … 125 юридичної особи. Частина 2 цієї статті вказує, що колективний договір може бути укладено в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів. Преамбула Закону України «Про колективні договори і угоди» визначає як основну мету цього Закону сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників. Тобто, преамбула названого Закону однозначно визначає місце колективно-договірного регулювання трудових відносин як додаткового механізму реалізації положень чинного трудового законодавства України в умовах ринкових відносин. Однак необхідно зауважити й те, що йдеться не про приниження ролі колективно-договірного регулювання, а про чітке визначення його місця у правовому регулюванні трудових відносин. Уявляється, що тільки поєднання ефективного централізованого правового регулювання трудових та пов’язаних із ними відносин забезпечить ефективність колективно-договірного механізму правового регулювання. В протилежному випадку, у разі гіперболізації колективного та індивідуального правового регулювання трудових відносин, працівники сам на сам зіткнуться з економічно могутнішим контрагентом – роботодавцем, у якого знайдуться аргументи для нав’язування своїх умов іншій стороні – працівникам. Укладання колективного договору ґрунтується на таких принципах: рівноправність учасників, паритетне представництво та здійснення контролю за виконанням взятих зобов’язань; надання свободи в обговоренні питань що складають предмет колективного договору; добросовісність в прийнятті зобов’язань, взаємна відповідальність в разі невиконання умов колективного договору; врахування реальних можливостей матеріального, виробничого і фінансового забезпечення зобов’язань сторін; повноважність представників сторін, які укладають колективний договір; дотримання норм трудового законодавства. Стаття 3 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначає сторін колективного договору. Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів – представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом. Зміст колективного договору визначається ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» та ст. 13 КЗпП України. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції, з ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 126 урахуванням особливостей організації праці та конкретних завдань трудового колективу і реальних можливостей підприємства, установи, організації. Там встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивності зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації. Відповідно до ч. 2 ст. 7 названого вище Закону та ч. 2 ст.13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії та соціально-побутові пільги. Проте, суттєвим недоліком слід визнати відсутність підзаконних нормативно-правових актів Міністерства соціальної політики України, які б визначали хоча б примірну структуру і зміст колективного договору. До внесення у 1993 р. змін до глави ІІ КЗпП України та прийняття Закону України «Про колективні договори і угоди» ці питання більш-менш чітко регламентувалися постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 березня 1966 р. № 177 «Про укладення колективних договорів на підприємствах і в організаціях» та Положенням про порядок укладення колективних договорів, затвердженого постановою Президії ВЦРПС і Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 28 вересня 1984 р. № 11-4/285. На наш погляд, положення означених нормативно- правових актів, які визначають зміст і структуру колективного договору, можуть бути застосовані в частині, яка не суперечить Конституції та законам України. Модуль 2. ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ … 127 Зміст колективного договору як важливого акту юридичного та соціально-виробничого характеру визначається сторонами в двох формах: правовій і суспільно-моральній. Правова форма змісту колективного договору полягає, по-перше, в тому, що в ній зафіксовані пропозиції трудового колективу, які прийняті роботодавцем з питань виробництва і господарювання. Колективний договір – це основний локальний нормативно-правовий акт, де знаходять розумне поєднання виробничі інтереси роботодавця та інтереси тих, хто заробляє собі на життя. Саме через цей акт безпосередньо реалізуються положення, визначені в ст. 42 та 43 Конституції України. Колективний договір – це безумовна юридична форма впорядкування виробничого процесу в умовах ринкових відносин. Згідно зі ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників і роботодавців. Що важливо, так це те, що норма ст. 10 КЗпП України чітко і не двозначно розглядає виробничі відносини, як самостійну групу соціальних зв’язків працівників і роботодавця, що підпадають під правову регламентацію норм трудового права. Впорядкування виробничих відносин є невід’ємною складовою змісту колективного договору, про що свідчить ч. 2 ст. 13 КЗпП України. Трудове законодавство визначає межі, за які сторони вийти не можуть у регулюванні цих відносин. По-друге, в колективному договорі фіксуються всі загальні та групові умови праці, заробітної плати та побуту, які встановлюються на підприємстві, в установі, організації. Суспільно-моральне значення змісту колективного договору полягає в тому, що в ньому зафіксовані моральні обов’язки трудового колективу, які направлено на зростання продуктивності праці, підвищення якості виконуваної роботи, ефективності виробництва та ін. Таким чином, зміст колективного договору обумовлюється нормами і зобов’язаннями, які в нього включені, а також економічними і соціальними завданнями, що стоять перед підприємством. А тому, умови колективного договору поділяються на два основні різновиди: нормативні положення і зобов’язання сторін. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|